ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
22 вересня 2026 р. Справа №160/23156/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ількова В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову представника ОСОБА_1 в адміністративній справі №160/23156/26 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дніпропетровської області), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» даних про порушення правил військового обліку (а саме інформації про наявність звернення до Національної поліції для доставлення з метою складання протоколу за ст. 210, 210-1 КУпАП) відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дніпропетровської області), виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» дані про порушення правил військового обліку, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дніпропетровської області), щодо направлення до органів Національної поліції України звернень щодо доставлення з метою складання протоколу про адмінправопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дніпропетровської області), відкликати всі направлені до органів Національної поліції України звернення щодо доставлення з метою складання протоколу про адмінправопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 06.08.2026 року позовну заяву було залишено без руху.
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.08.2026 року відкрито провадження у справі.
Представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:
заборонити органам та підрозділам Національної поліції України, їх посадовим та службовим особам затримувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , з метою його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 або до будь-якого іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/23156/26.
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , дії, спрямовані на його призов на військову службу під час мобілізації та його мобілізацію, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/23156/26;
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , дії, спрямовані на направлення його для проходження військово-лікарської комісії, а також організацію, забезпечення чи проведення щодо нього військово-лікарської комісії у зв`язку із заходами щодо його призову на військову службу під час мобілізації, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/23156/26;
вжити зазначених заходів забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 160/23156/26.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що На цей час у Позивача існує реальна необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист його прав та інтересів у межах даної справи. Так, відповідно до інформації, яка стала відома Позивачу, щодо нього Відповідачем було здійснено звернення до органів Національної поліції з причини «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Таким чином, існує реальна можливість вчинення щодо Позивача дій, спрямованих на його затримання та доставлення до ТЦК та СП. При цьому саме правомірність підстав, на які Відповідач посилається як на підставу для такого звернення, є предметом судового розгляду у цій справі. У разі здійснення затримання та доставлення Позивача до ТЦК та СП до вирішення судом спору по суті створюється ситуація, за якої спірні правовідносини можуть бути фактично реалізовані до завершення судового розгляду, незважаючи на те, що законність підстав для таких дій є предметом перевірки суду. Крім того, існує ризик вчинення щодо Позивача подальших дій, пов`язаних із реалізацією процедури призову на військову службу під час мобілізації, у тому числі направлення на військово-лікарську комісію та проходження відповідного медичного огляду. Такі дії безпосередньо пов`язані з обставинами, які оскаржуються Позивачем у межах цієї справи, оскільки їх здійснення може призвести до виникнення нових юридичних та фактичних наслідків для Позивача до моменту встановлення судом правомірності дій Відповідача. Позивач також вказує про те, що медичні документи демонструють послідовність та тривалість медичного спостереження Позивача з 2022 року по теперішній час, причому окремі зміни, зокрема гіпоплазія правої хребтової артерії, порушення з боку судин голови та шиї, патологічні зміни шийного відділу хребта та протрузії міжхребцевих дисків, простежуються у медичній документації протягом декількох років. При цьому результати досліджень 2026 року містять прямі рекомендації щодо консультації невролога та спостереження в динаміці, що підтверджує необхідність подальшого безперешкодного доступу Позивача до медичних закладів та можливості своєчасно проходити призначені обстеження. Саме тому, в умовах існування звернення до органів Національної поліції щодо доставлення Позивача до ТЦК та СП, ризик його затримання та примусового доставлення має значення не лише для реалізації його права на свободу пересування, а й безпосередньо для можливості реалізовувати право на своєчасну медичну допомогу та продовжувати необхідне медичне обстеження. Як зазначає Позивач, фактично він змушений приховано, уникаючи можливості бути виявленим та затриманим працівниками Національної поліції, діставатися до закладів охорони здоров`я для проходження необхідних медичних обстежень та консультацій лікарів. Така ситуація є очевидно ненормальною та неприпустимою, оскільки створює для Позивача реальні перешкоди у вільному доступі до медичної допомоги та змушує його фактично обирати між можливістю отримати необхідну медичну допомогу та ризиком бути затриманим і примусово доставленим до ТЦК та СП. За таких обставин існування реального ризику затримання Позивача та його примусового доставлення до ТЦК та СП може фактично позбавити його можливості своєчасно звертатися до закладів охорони здоров`я, проходити необхідні обстеження та отримувати консультації відповідних спеціалістів. Особливо небезпечним це є з огляду на документально зафіксовані епізоди втрати свідомості та необхідність подальшого медичного спостереження. Відтак невжиття заходів забезпечення позову у цій справі створює для Позивача реальний, а не абстрактний ризик обмеження можливості вільно пересуватися територією України та своєчасно отримувати необхідну медичну допомогу, а отже може призвести до наслідків, усунення яких у подальшому буде істотно ускладненим. Саме ця обставина додатково обґрунтовує необхідність тимчасового застосування судом заявлених заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно із частиною 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд азначає, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 N3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Судом встановлено, що у цій справі позивач оскаржує фактично дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дніпропетровської області), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» даних про порушення правил військового обліку (а саме інформації про наявність звернення до Національної поліції для доставлення з метою складання протоколу за ст. 210, 210-1 КУпАП) відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
Суд зауважує, що позивач, подаючи заяву про забезпечення позову та, перераховуючи можливі негативні наслідки у випадку незадоволення поданої заяви, жодних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, не надав, а подана заява ґрунтується лише на припущеннях.
Як слідує з заяви про забезпечення позову, вимоги позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтовано посиланням на очевидну протиправність оскаржуваних дій відповідача.
При цьому, будь-які належні та допустимі докази, з яких би вбачалося вирішення питання відповідачами в особі його посадових/службових осіб щодо можливого переміщення/призову/мобілізаційних заходів відносно позивача до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України (інших військових формуваннях); вчинення дій Національною поліцією України та їх посадовим особам щодо адміністративного затримання та примусового доставлення позивача до районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки як порушника правил військового обліку на підставі звернень в матеріалах, долучених до заяви про забезпечення позову, відсутні.
Крім того, доказів складання відповідачами повістки про направлення на ВЛК, на навчання тощо, у матеріалах справи не має, та позивач про це не зазначає. Тому, доводи позивача про ймовірні дії відповідачів щодо проведення стосовно нього певних мобілізаційних заходів є припущенням позивача.
Фактично позивач просить суд заборонити відповідачам вчиняти дії щодо реалізації рішення (наказу) про призов позивача, оформлення його відправлення, включати до команди на відправлення та направлення (переміщування) до військової частини для проходження військової служби, як такі, які, на думку позивача, можуть бути вчинені в майбутньому, під час ймовірного призову позивача на військову службу.
Як вже зазначалось, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка звернулась із заявою.
Так, відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Проте, представник позивача не надав суду належних та достовірних доказів, що свідчили б про очевидну протиправність дій відповідача, зокрема, не навів обставин, не надав доказів, які б підтверджували намір відповідача вчинити дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів відносно позивача.
Таким чином, такий захід забезпечення позову не можна вважати адекватним до позовних вимог.
З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/23156/26 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Ільков