Справа № 420/25111/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового проваджені адміністративну справу за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положай Віктора Євгеновича про визнання дій державного виконавця протиправними,-
В С Т А Н О В И В :
До Одеського окружного адміністративного суду 17 серпня 2026 року надійшов адміністративний позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положай Віктора Євгеновича, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії державного виконавця Положая Віктора Євгеновича щодо вчинення після 25.05.2026 виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 80509243 стосовно звернення стягнення у сумі 35 038,00 грн, з яких 34 588,00 грн - виконавчий збір та 450,00 грн - витрати виконавчого провадження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та направлення до органу Державної казначейської служби України документів для їх безспірного списання на підставі листа- повідомлення від 12.08.2026 № 02-11-06/1958;
- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути наслідки протиправних виконавчих дій, вчинених державним виконавцем Положаєм Віктором Євгеновичем після 25.05.2026 у межах виконавчого провадження № 80509243, шляхом відкликання направлених до органу Державної казначейської служби України документів щодо безспірного списання коштів з рахунку Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, згідно листа- повідомлення від 12.08.2026 № 02-11-06/1958, накладеного у межах зазначеного виконавчого провадження.
Позиція позивача обґрунтована наступним
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 13.03.2026 року державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 80509243, відкритого на підставі виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/8026/25, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанови про стягнення з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради виконавчого збору у розмірі 34 588,00 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 450,00 грн.
Рішення суду у справі № 420/8026/25 боржником виконано у повному обсязі, що встановлено державним виконавцем, у зв`язку з чим 25.05.2026 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80509243.
Разом з тим, після закінчення зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем у серпні 2026 року вчинено дії, спрямовані на стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, зокрема направлено до органу Державної казначейської служби України документи для безспірного списання з рахунку Приморської районної адміністрації Одеської міської ради 35 038,00 грн.
Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки після закінчення виконавчого провадження № 80509243 виконавчі дії в його межах не могли продовжуватися. На думку позивача, постанова про стягнення виконавчого збору після закінчення основного виконавчого провадження є самостійним виконавчим документом та підлягає виконанню в окремому виконавчому провадженні. Аналогічний порядок, на думку позивача, має застосовуватися і щодо стягнення витрат виконавчого провадження.
Позивач також зазначає, що положення пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» щодо перебігу строків на період дії воєнного стану не надають державному виконавцю права продовжувати вчинення виконавчих дій у вже закінченому виконавчому провадженні.
Посилаючись на положення статей 40, 74 Закону України «Про виконавче провадження», статей 74, 287 КАС України та практику Верховного Суду, позивач просить визнати протиправними дії державного виконавця щодо вчинення після 25.05.2026 виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 80509243, спрямованих на стягнення 35 038,00 грн, та зобов`язати відповідача усунути наслідки таких дій, зокрема відкликати документи, направлені до органу Державної казначейської служби України для безспірного списання зазначених коштів.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року позов залишено без руху та надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
В ухвалі, зокрема, було зазначено, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до приписів ст.160 КАС України, зокрема, із зазначенням ціни позову та доказів сплати судового збору.
26 серпня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач, зокрема, зазначив, що разом із позовною заявою позивач подав окреме клопотання про відстрочення сплати судового збору. Необхідність такого клопотання обумовлена конкретними обставинами, безпосередньо пов`язаними з предметом цього адміністративного спору. Таким чином, подане Позивачем первинне клопотання про відстрочення сплати судового збору було самостійним процесуальним зверненням, яке підлягало розгляду судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року в задоволенні клопотання Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про відстрочення сплати судового збору - відмовлено.
Продовжено Приморській районній адміністрації Одеської міської ради процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Заявою від 31 серпня 2025 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.
Вищевказаною ухвалою також витребувано з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 80509243 у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов та витребувані докази до суду не подав.
Станом на 21 вересня 2026 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/8026/25 видано виконавчий лист № 420/8026/25 від 26.02.2026 року, відповідно до якого Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 про прийняття на квартирний облік та прийняти ОСОБА_1 і членів його сім`ї на квартирний облік відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством.
13.03.2026 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Положаєм Віктором Євгеновичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80509243, ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження - 32Г9А9Е5АГ0Д. Цією ж постановою боржнику було надано строк для виконання рішення суду.
Одночасно 13.03.2026 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з Позивача виконавчого збору у розмірі 34 588,00 грн, а також постанову про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 450,00 грн.
При цьому виконавчий документ, який перебував на виконанні, мав немайновий характер та зобов`язував Позивача вчинити конкретні дії - повторно розглянути заяву та вирішити питання про взяття заявника і членів його сім`ї на квартирний облік.
Судом встановлено, що Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради рішення суду було фактично виконано.
Так, відповідно до листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 21.05.2026 року № 11673, рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/8026/25 виконано шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.01.2025 та прийняття ОСОБА_1 і членів його сім`ї на квартирний облік.
Зазначена обставина була безпосередньо встановлена державним виконавцем.
25.05.2026 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80509243. У зазначеній постанові прямо вказано, що рішення суду виконано у повному обсязі, а виконавче провадження підлягає закінченню.
Таким чином, станом на 25.05.2026 року державний виконавець визнав факт повного фактичного виконання Позивачем рішення суду та закінчив виконавче провадження № 80509243.
Разом із тим після закінчення виконавчого провадження державним виконавцем було вчинено подальші дії, спрямовані на примусове стягнення з Позивача 34 588,00 грн. виконавчого збору та 450,00 грн. витрат виконавчого провадження.
Зокрема, як вбачається з повідомлення Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі в Одеської області (далі- Казначейство) від 12.08.2026 року, до Казначейства надійшла заява Відділу примусового виконання рішень щодо безспірного списання з рахунку Приморської районної адміністрації Одеської міської ради: 34 588,00 грн. виконавчого збору; 450,00 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження. Загальна сума - 35 038,00 грн.
Таким чином, після закінчення 25.05.2026 року виконавчого провадження № 80509243 державним виконавцем у серпні 2026 року фактично вчинено дії, спрямовані на примусове стягнення коштів із Позивача, що стало підставою для накладення арешту/обмеження розпорядження коштами Позивача та направлення до Казначейства документів на їх безспірне списання.
Позивач вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, відкриття виконавчого провадження свідчить про примусове виконання рішення суду, оскільки боржник його добровільно не виконав.
Примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Також, примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору (п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.
Згідно ч.1-3 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Таким чином, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.
Верховний Суд України у постанові від 28.04.2020 р. у справі № 480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Суд також зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду також звертав увагу у постанові Великої Палати Верховного суду від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11, що закінчене виконавче провадження не може бути повторно розпочате, крім спеціально передбачених законом випадків, зокрема, відновлення можливе у разі скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження.
У даному випадку постанову державного виконавця від 25.05.2026 року про закінчення в межах ВП № 80509243 не скасовано.
Отже, станом на серпень 2026 року ВП № 80509243 було закінченим виконавчим провадженням.
Як вказує позивач, він усвідомлює, що відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору може мати подальше самостійне виконання.
Більше того, Верховний Суд у своїй Постанові від 16.12.2021 року по справі № 640/8132/20 виходить із того, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який після закінчення основного виконавчого провадження підлягає виконанню в окремому виконавчому провадженні.
При цьому суд враховує, що Верховний Суд у Постанові від 17.04.2024 року по справі № 420/6811/23 прямо зазначає, що у разі несплати виконавчого збору та витрат відповідні постанови після закінчення або повернення основного виконавчого провадження реєструються як виконавчі документи, які підлягають виконанню в порядку, передбаченому Законом.
Отже, сама можливість подальшого стягнення виконавчого збору не означає можливості продовження закінченого ВП № 80509243.
Суд також враховує положення пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до зазначеної норми, на період до припинення або скасування військового стану визначені Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування військового стану.
Верховний Суд застосовує це положення, зокрема, щодо строків пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. У практиці суду сформовано висновок, що спеціальна норма Закону № 1404-VIII підлягає застосуванню до таких строків на період військового стану. Водночас пункт 10-2 не скасовує інших вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема вимог щодо порядку здійснення виконавчих дій, правових наслідків закінчення виконавчого провадження та необхідності здійснення виконання самостійного виконавчого документа у належному виконавчому провадженні.
Інакше кажучи, переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не означає, що державному виконавцю надано право здійснювати будь-які виконавчі дії у раніше закінченому виконавчому провадженні. Таке тлумачення суперечило б принципу законності діяльності органів державної влади та встановленому Законом порядку здійснення виконавчого провадження.
У Постанові Верховного Суду від 16.12.2021 року у справі № 640/8132/20 зазначено, що у разі, якщо виконавче провадження закінчено і винесена у ньому постанова щодо стягнення з боржника виконавчого збору є чинною (у порядку, визначеному Законом, протиправною не визнана та не скасована), законодавством не передбачено іншої альтернативної поведінки виконавця, окрім як відкриття нового виконавчого провадження з виконання такої постанови.
Крім того, у Постанові Верхового Суду від 01.05.2026 року у справі № 320/6164/23 суд прямо назвав позицію, викладену вище, сталою та відповідно актуальною для застосування.
Саме тому Позивач не ставить питання виключно про те, що сам факт закінчення ВП № 80509243 автоматично припинив дію постанови про виконавчий збір. Однак зазначене положення Закону, навпаки, підтверджує неправомірність обраного Відповідачем способу виконання.
Позивач вважає, що якщо постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, то після закінчення основного виконавчого провадження її виконання має здійснюватися у встановленому законом порядку, а не шляхом продовження виконавчих дій у вже закінченому ВП № 80509243.
Суд погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.
Як вже встановлено судом, 25.05.2026 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №80509243 у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду, що підлягало примусовому виконанню. Вказана постанова є чинною, у встановленому законом порядку не скасована та не визнана протиправною.
Водночас положення частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII прямо передбачають спеціальний порядок подальшого виконання постанови про стягнення виконавчого збору у разі закінчення виконавчого провадження, якщо такий збір не було стягнуто. За змістом наведеної норми державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
При цьому правова природа постанови про стягнення виконавчого збору як самостійного виконавчого документа не означає можливості продовження її виконання у межах виконавчого провадження, яке вже закінчено. Навпаки, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 року у справі №640/8132/20 дійшов висновку, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який у разі закінчення основного виконавчого провадження підлягає примусовому виконанню шляхом виокремлення в самостійне виконавче провадження. При цьому, якщо основне виконавче провадження закінчено, а постанова про стягнення виконавчого збору є чинною, законодавством не передбачено іншої альтернативи поведінки виконавця, окрім відкриття нового виконавчого провадження з її виконання.
Отже, після винесення 25.05.2026 року постанови про закінчення виконавчого провадження №80509243 державний виконавець був позбавлений можливості вчиняти в його межах подальші виконавчі дії, спрямовані на примусове стягнення виконавчого збору. Для реалізації постанови про стягнення виконавчого збору в частині, що залишилася несплаченою, така постанова мала бути виділена як самостійний виконавчий документ та виконуватися у межах окремого виконавчого провадження.
Аналогічний підхід підлягає застосуванню і до витрат виконавчого провадження.
Так, відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1404-VIII у випадку закінчення виконавчого провадження та необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. При цьому сама конструкція наведеної норми свідчить про те, що після закінчення основного виконавчого провадження питання примусового стягнення відповідних витрат має вирішуватися у передбаченому законом порядку, а не шляхом продовження вже закінченого виконавчого провадження.
Суд також враховує правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких у разі, якщо при закінченні виконавчого провадження витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про їх стягнення підлягає виділенню в окреме провадження та виконанню в порядку, встановленому Законом №1404-VIII.
Таким чином, законодавством розмежовано два етапи: виконання основного виконавчого документа та, у разі наявності відповідних підстав, подальше виконання самостійних виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження. Закінчення основного виконавчого провадження припиняє можливість вчинення в його межах виконавчих дій щодо виконання первісного виконавчого документа, а подальше стягнення виконавчого збору та витрат повинно здійснюватися в установленому законом самостійному порядку.
У цій справі судом встановлено, що після винесення 25.05.2026 року постанови про закінчення виконавчого провадження №80509243 державним виконавцем не було відкрито окремого виконавчого провадження щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 34 588,00 грн та не було відкрито окремого виконавчого провадження щодо примусового стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 450,00 грн.
Натомість у серпні 2026 року державний виконавець, продовжуючи посилатися на виконавче провадження №80509243, направив до Казначейства документи для безспірного списання з рахунків Приморської районної адміністрації Одеської міської ради загальної суми 35 038,00 грн.
За таких обставин направлення до Казначейства документів для безспірного списання коштів саме в межах виконавчого провадження №80509243 свідчить про фактичне продовження державним виконавцем виконавчих дій у виконавчому провадженні, яке на момент вчинення таких дій уже було закінченим.
Посилання на те, що постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, не спростовує зазначеного висновку, а навпаки - підтверджує необхідність її виконання у самостійному виконавчому провадженні. Самостійність такого виконавчого документа означає його відокремленість від основного виконавчого провадження та необхідність дотримання встановленого законом порядку його пред`явлення і виконання, а не можливість продовження виконавчих дій у вже закінченому провадженні.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 40 Закону №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відновлення виконавчого провадження можливе, зокрема, у разі визнання судом постанови виконавця про його закінчення незаконною або її скасування у встановленому законом порядку.
Однак у спірних правовідносинах постанову державного виконавця від 25.05.2026 року про закінчення виконавчого провадження №80509243 не скасовано та її незаконність судом не встановлена.
Отже, станом на серпень 2026 року у державного виконавця були відсутні правові підстави для вчинення у межах виконавчого провадження №80509243 будь-яких подальших виконавчих дій, спрямованих на примусове стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Суд при цьому не ставить під сумнів сам факт наявності у державного виконавця передбачених законом повноважень щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за наявності відповідних законних підстав. Предметом оцінки у цій справі є саме спосіб реалізації таких повноважень та дотримання державним виконавцем установленої законом процедури після закінчення основного виконавчого провадження.
Відтак суд доходить висновку, що направлення державним виконавцем після 25.05.2026 року до органу Державної казначейської служби України документів для безспірного списання з рахунку Приморської районної адміністрації Одеської міської ради 34 588,00 грн виконавчого збору та 450,00 грн витрат виконавчого провадження, вчинене в межах уже закінченого виконавчого провадження №80509243, не відповідає вимогам Закону №1404-VIII.
Таким чином, позовні вимоги Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в частині визнання протиправними дій державного виконавця Положая Віктора Євгеновича щодо вчинення після 25.05.2026 року виконавчих дій у межах виконавчого провадження №80509243, спрямованих на стягнення 35 038,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на встановлення судом протиправності зазначених дій та з метою реального поновлення порушеного права позивача підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень усунути наслідки таких дій шляхом відкликання направлених до органу Державної казначейської служби України документів щодо безспірного списання з рахунку позивача коштів у загальному розмірі 35 038,00 грн.
При цьому суд зауважує, що задоволення зазначеної вимоги не означає звільнення позивача від обов`язку сплатити виконавчий збір або витрати виконавчого провадження за наявності передбачених законом підстав. Судом встановлено виключно протиправність їх примусового стягнення у спосіб та в межах виконавчого провадження №80509243 після його закінчення. Подальше виконання чинних постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження має здійснюватися відповідачем із дотриманням установленого Законом №1404-VIII порядку.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що у даних правовідносинах Приморська районна адміністрація Одеської міської ради виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як особа, яка оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн.
З огляду на задоволення позовних вимог судові витрати позивача в розмірі 6056,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положай Віктора Євгеновича про визнання дій державного виконавця протиправними - задовольнити.
Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая Віктора Євгеновича щодо вчинення після 25 травня 2026 року виконавчих дій у межах виконавчого провадження №80509243, спрямованих на стягнення з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради 35 038,00 грн, з яких 34 588,00 грн - виконавчий збір та 450,00 грн - витрати виконавчого провадження, у тому числі щодо направлення до органу Державної казначейської служби України документів для безспірного списання зазначених коштів на підставі листа-повідомлення від 12.08.2026 року №02-11-06/1958.
Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути наслідки протиправних виконавчих дій, вчинених після 25 травня 2026 року у межах виконавчого провадження №80509243, шляхом відкликання направлених до органу Державної казначейської служби України документів щодо безспірного списання з рахунку Приморської районної адміністрації Одеської міської ради коштів у сумі 35 038,00 грн згідно з листом-повідомленням від 12.08.2026 року №02-11-06/1958.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Приморської районної адміністрації Одеської міської ради суму сплаченого судового збору в розмірі 6056 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.
Позивач: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 134, код ЄДРПОУ 26303264).
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 37, код ЄДРПОУ 45862901).
Відповідач: старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положай Віктор Євгенович (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 37, код ЄДРПОУ 45862901).
Суддя С.О. Cтефанов