Унікальний номер справи 758/6761/26
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/12816/2026
Головуючий у суді першої інстанції Т. В. Войтенко
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
16 вересня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач ОСОБА_1
позивач ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
відповідач ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником Стеценком Олексієм Леонідовичем , на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2026 року, ухвалену у складі судді Т. В. Войтенко, в примішенні Подільського районного суду м. Києва,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0134 площею 0,0616 га.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельних ділянок із кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0148, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно, які межують із земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0134, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , й належить відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на праві спільної часткової власності.
Земельні ділянки позивачів і відповідачів є суміжними між собою. Історично та законно між земельними ділянками був сформований прохід шириною 3 м, який використовується для пішого доступу та проїзду аварійної техніки, обслуговування інженерних мереж.
Зокрема попереднім власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0134, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була складена нотаріально посвідчена заява від 27.03.2007 (реєстраційний номер 2618), яка підтверджувала згоду колишнього власника на встановлення такого способу користування такою земельною ділянкою.
Втім, у 2025 році відповідачами, новими власниками земельної ділянки, було збудовано фундамент у межах та/або в безпосередній близькості до фактично сформованого маршруту проходу, внаслідок чого пошкоджено під`їзну дорогу та люки інженерних мереж. З метою врегулювання питання у досудовому порядку позивачі діяли добросовісно, послідовно та вжили всіх можливих заходів для мирного врегулювання спору.
Посилаючись на те, що 06 лютого 2026 року позивачами направлено досудове повідомлення, проте жодної відповіді ні в письмовій, ані в усній формі від відповідачів не надходило, позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просять встановити безстроковий та безоплатний земельний сервітут шириною 3 (три) метри по фактично сформованому історичному маршруту через земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0134, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , й належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, відповідно до схем проходу, зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні встановленим сервітутом.
23.04.2026 року представником позивачів до суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачам здійснювати будь-які будівельні та земельні роботи в межах маршруту проходу, що є предмет спору; заборони перекриття проходу та пошкодження інженерних мереж; заборони відчуження земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0134; заборони будь-яким особам у будь -який спосіб вчиняти будь - які дії щодо спірного нерухомого майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0134 до вирішення справи по суті.
Обґрунтовуючи свою заяву, представник позивачів вказала, що на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 відповідачами у 2025 році розпочато будівельні роботи та збудовано фундамент у безпосередній близькості до історично сформованого проходу. Будівельною технікою пошкоджено під`їзну дорогу та люки інженерних мереж позивачів. Відтак, у випадку невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна загроза продовження будівельних та земляних робіт, що може призвести до фактичного перекриття проходу та зміни існуючого стану земельної ділянки.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювати будь-які будівельні та земляні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0134, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах маршруту проходу до земельних ділянок із кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0148, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності до вирішення справи по суті.
Заборонено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювати перекриття проходу та пошкодження інженерних мереж на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0134, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах маршруту проходу до земельних ділянок із кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0148, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення спору по суті.
У задоволенні заяви в частині вимог про вжиття інших заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду про забезпечення позову ОСОБА_3 через свого представника Стеценка О.Л. подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позовні вимоги сформовані без зазначення виду сервітуту, а отже у тому вигляді в якому вони зазначені в позові, вони не підлягають задоволенню.
На думку апелянта, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що на даний час у позивачів відсутня необхідність проходу/проїзду по земельній ділянці відповідачів, з огляду на те, що вони мають належним чином облаштовані проходи/проїзди до своїх земельних ділянок з АДРЕСА_2.
Зауважує, що, з огляду на те, що на даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забезпечені належним чином облаштованими проходами/проїздами до своїх земельних ділянок з АДРЕСА_2 , а також тим, що інженерні мережі, які проходять через земельну ділянку відповідачів є міськими мережами та не належать позивачам, а також тим, що відповідачі, згідно погодженої з контролюючими органами схеми забудови, не планують здійснювати будівництва в межах можливого маршруту проходу до земельних ділянок із кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0148 та [номер приховано]:85:227:0008, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви позивачів про забезпечення їх позову.
Позивачі своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 не скористалися.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат Стеценко О.Л. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених в ній підстав.
ОСОБА_1 , представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Цурка Н.О., у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2026 року про забезпечення позову просили залишити без змін як законну та обґрунтовану.
Позивач ОСОБА_2 , відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , будучи повідомленими про час та дату розгляду справи, у судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб не надходило.
Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності нез`явившихся осіб, з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про забезпечення позову та не перешкоджає його розгляду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Стеценка О.Л., позивача ОСОБА_1 , представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Цурку Н.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що здійснення відповідачами будівельних та земляних робіт в межах маршруту проходу, що є предметом спору, перекриття проходу та пошкодження інженерних мереж, утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Отже, суд вважав, що заходи забезпечення позову в цій частині є цілком співмірними та відповідають змісту позовних вимог.
Крім того, судом зауважено, що заборона відповідачам здійснювати будь-які будівельні та земляні роботи в межах маршруту проходу, перекриття проходу та пошкодження інженерних мереж не перешкоджає відповідачам продовжувати користуватись їх земельною ділянкою. Ця обставина свідчить про те, що вжиття вказаного заходу не призведе до жодних негативних наслідків, сприятиме лише захисту права на справедливий суд, гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не порушить гарантії, передбачені п.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав.
Так, згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема заборона вичиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Згідно з роз`ясненнями викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17).
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вказала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обрати такий спосіб, який у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/3514/19.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 354/1616/21.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
У постанові від 24 квітня 2024 року в справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У справі №910/8298/21 Верховний Суд з посиланням на правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18, зазначив, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Звертаючись до суду із заявою про застосування заходів забезпечення позову, представник позивачів вказала, що на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 відповідачами у 2025 році розпочато будівельні роботи та збудовано фундамент у безпосередній близькості до сформованого проходу. Будівельною технікою пошкоджено під`їзну дорогу та люки інженерних мереж позивачів. Відтак, у випадку невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна загроза продовження будівельних та земляних робіт, що може призвести до фактичного перекриття проходу та зміни існуючого стану земельної ділянки.
У даному випадку колегія суддів зазначає, що на стадії вирішення питання щодо забезпечення позову суд не має права оцінювати обґрунтованість позовних вимог по суті спору, оскільки це суперечить положенням статей 149-151 ЦПК України. Проте, суд зобов`язаний перевірити наявність між сторонами реального спору та ризиків, які можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.
З аналізу наданих матеріалів убачається, що між сторонами дійсно існує спір щодо користування позивачами належною відповідачам земельною ділянкою. Відповідачами було збудовано фундамент у межах та/або в безпосередній близькості до фактично сформованого маршруту проходу, внаслідок чого пошкоджено під`їзну частину земельної ділянки відповідачів та люки інженерних мереж, отже вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам здійснювати будівельні та земляні роботи на належній їм на праві власності земельній ділянці в межах маршруту проходу із земельною ділянкою позивачів буде ефективним способом захисту прав позивачів у разі задоволення позову.
Забезпеченням позову у запропонований позивачами спосіб, законних прав та інтересів відповідачів не порушує, застосовані заходи не перешкоджатимуть відповідачам користуватись належною їм земельною ділянкою, відтак, суд дійшов обгрунтованого висновку про достатність підстав для задоволення заяви про забезпечення даного позову.
Врахувавши предмет спору та наявність у сторони позивачів обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були наявними підстави для застосування заходів забезпечення позову у даній справі у запропонований позивачами спосіб - шляхом заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювати будь-які будівельні та земляні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0134, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах маршруту проходу до земельних ділянок із кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0148, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності до вирішення справи по суті.
Шляхом заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювати перекриття проходу та пошкодження інженерних мереж на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0134, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах маршруту проходу до земельних ділянок із кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0148, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та кадастровим номером [номер приховано]:85:227:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення спору по суті.
При цьому колегія суддів зауважує, що спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому такі заходи зможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивачів на той випадок, коли відповідачі будуть діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Відповідачі не надали належних та допустимих доказів того, що ним необхідно проводити будівельні і земляні роботи на вказаній частині належної їм на праві власності земельної ділянці для забезпечення функціонування їхнього новозбудованого будинку.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів їх визнає необґрунтованими.
Проаналізувавши зміст ухвали суду першої інстанції, з точки зору застосування норм права, колегія суддів дійшла висновку, що судом постановлено оскаржувану ухвалу відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер при вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення позову у кожній справі окремо.
Отже, обраний судом захід забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже, існує прямий зв`язок між вказаним заходом забезпечення позову і його предметом.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що заходи забезпечення позову направлені не на забезпечення виконання рішення суду по суті спору, а майбутньої мети реалізації прав позивачів, проте вказане не спростовує необхідності забезпечення позову.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення вказаного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому залишає її без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником Стеценком Олексієм Леонідовичем , залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 18 вересня 2026 року.
Судді Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна