КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14565/2026 Доповідач - Кафідова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 375/789/26
22 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - Міньковської Анастасії Володимирівни на заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Банах-Кокус О.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулося до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивувало тим, що 29 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1534009.
Позивач зазначав, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Вказував, що відповідно до умов кредитного договору його підписання здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладенні кредитного договору.
Посилався на те, що договір № 1534009 від 29 травня 2024 року укладено ОСОБА_1 із ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», після чого відповідачу перераховано кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 7 000 грн.
Зазначав, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у розмірі, визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику.
Вказував, що відповідач належним чином кредитні зобов`язання не виконала.
Зазначав, що 28 серпня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1534009 від 29 травня 2024 року.
Вказував, що відповідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ФК «ПОЗИКА» становить 31 309,68 грн, із яких: 6 997,96 грн - сума основного боргу за кредитом, 16 464,72 грн - сума нарахованих процентів, 0 грн - сума комісій, 7 847 грн - сума штрафних санкцій.
Посилався на положення статей 512, 514, 516, 526, 1048, 1054 ЦК України та зазначав, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
У зв`язку із цим позивач просив стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 1534009 від 29 травня 2024 року у розмірі 31 309,68 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 09 червня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика», заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1534009 від 29 травня 2024 року у розмірі 13 396 (тринадцять тисяч триста дев`яносто шість) гривень 58 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 139 (одна тисяча сто тридцять дев`ять) гривень 24 копійки, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) гривні 70 копійок.
У іншій частині позовних вимог та судових витрат - відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що факт укладення між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1534009, отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 7 000 грн та перехід права вимоги до ТОВ «ФК «Позика» підтверджені матеріалами справи.
Разом із тим суд першої інстанції не погодився з наданим позивачем розрахунком процентної заборгованості. Суд зазначив, що починаючи з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки становить 1 %, у зв`язку із чим здійснив власний розрахунок процентів за період із 20 серпня 2024 року до 24 травня 2025 року виходячи зі ставки 1 %.
Суд визначив, що станом на 19 серпня 2024 року заборгованість за нарахованими процентами становила 2 519,28 грн, а за період із 20 серпня 2024 року до 24 травня 2025 року проценти за ставкою 1 % становили 19 454,38 грн. Врахувавши сплачені відповідачем у цей період проценти у розмірі 14 371,04 грн, суд визначив залишок процентної заборгованості у розмірі 7 602,62 грн.
Відмовляючи у стягненні 7 847 грн штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив із положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Також суд встановив, що за наданим позивачем розрахунком відповідачем загалом сплачено 20 616,52 грн, із яких 2,04 грн зараховано у погашення тіла кредиту, 19 410,48 грн - процентів та 1 204 грн - штрафних санкцій. Оскільки вимога про стягнення неустойки задоволенню не підлягає, суд відняв сплачені відповідачем у рахунок штрафних санкцій 1 204 грн від суми заборгованості та визначив загальний розмір боргу у сумі 13 396,58 грн.
Не погоджуючись з таким заочним рішенням суду першої інстанції, 07 липня 2026 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Позика» - Міньковська Анастасія Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 червня 2026 року у справі № 375/789/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, штрафних санкцій, у частині розподілу судових витрат, а також у частині визначення розміру заборгованості, ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України «Про споживче кредитування» та ЦК України, дійшов помилкового висновку щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом, безпідставно втрутився у погоджені сторонами істотні умови кредитного договору, самостійно визначив інший порядок розрахунку заборгованості, не надав належної оцінки поданим позивачем доказам, а також без достатніх правових підстав відмовив у стягненні штрафних санкцій та зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначає, що 29 травня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1534009, яким погодили суму кредиту 7 000 грн, строк кредиту 360 днів, стандартну процентну ставку 1,5 % на день та знижену процентну ставку 1 % на день.
Вказує, що відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки починаючи з 24 грудня 2023 року становив не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року - не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1 %.
Разом із тим апелянт вважає, що денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату його укладення.
Зазначає, що укладений між сторонами кредитний договір відповідав вимогам законодавства, чинного на момент його укладення, сторони погодили стандартну процентну ставку у розмірі 1,5 % на день, а після укладення договору його умови не змінювалися, додаткових угод сторони не укладали та відповідач не заявляла вимог щодо недійсності окремих положень договору.
Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що завершення перехідного періоду автоматично змінює погоджені сторонами умови вже укладеного договору та робить нікчемною умову про розмір процентної ставки.
Посилається на статті 627, 628 та 629 ЦК України та зазначає, що сторони є вільними у визначенні умов договору, зміст договору становлять погоджені ними умови, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Також вказує, що суд першої інстанції, визнавши нікчемною умову кредитного договору та замінивши погоджену сторонами процентну ставку іншою, фактично сформував новий зміст договірних правовідносин та вийшов за межі своїх повноважень.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу апелянт зазначає, що суд першої інстанції, визнавши доведеним факт понесення позивачем витрат, зменшив їх розмір із 6 000 грн до 3 000 грн, пославшись на незначну складність справи, розгляд спору в порядку спрощеного позовного провадження та відсутність участі представника позивача у судових засіданнях.
Вказує, що відповідач відзиву на позовну заяву не подавала, заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляла, із клопотанням про їх зменшення не зверталася та доказів їх неспівмірності не надавала.
Вважає, що за відсутності відповідного клопотання відповідача суд першої інстанції був позбавлений процесуальних підстав для самостійного вирішення питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, апелянт вважає безпідставною відмову у стягненні штрафних санкцій.
Зазначає, що під час укладення кредитного договору сторони погодили відповідальність позичальника за порушення взятих на себе зобов`язань, відповідні умови відповідачем не оспорювалися та недійсними не визнавалися.
Вказує, що позивач заявив вимогу про стягнення штрафних санкцій на підставі конкретних умов кредитного договору та надав деталізований розрахунок, тоді як відповідач розрахунок не заперечила.
Вважає, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї вимоги лише з посиланням на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не дослідивши умов кредитного договору, моменту виникнення права кредитора на застосування відповідальності та складу заявленої суми.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 29 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1534009.
Відповідно пункту 1.2 договору сума кредиту становить 7 000 грн, тип кредиту - кредит.
Пунктом 1.3 договору визначено строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Тип процентної ставки визначено як фіксований.
Відповідно пункту 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,5 % на день та застосовується у межах строку кредиту.
Пунктом 1.5.2 договору передбачено знижену процентну ставку у розмірі 1 % на день за умови, якщо споживач як учасник Програми лояльності до 28 червня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за цією датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів.
У разі невиконання умов для отримання знижки застосовується стандартна процентна ставка без знижки.
Пунктом 1.7 договору визначено, що денна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 1,5 % на день, виходячи з розрахунку: (37 800 грн / 7 000 грн) / 360 днів ? 100 %.
За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки денна процентна ставка визначена у розмірі 1,46 % на день, виходячи з розрахунку: (36 750 грн / 7 000 грн) / 360 днів ? 100 %.
Відповідно пункту 2.1 договору кредитні кошти надаються споживачу безготівково шляхом перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Договір містить персональні дані ОСОБА_1 та підписаний нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором А161 29 травня 2024 року о 09:30:39.
Додатком № 1 до договору - графіком платежів - передбачено наявність знижки на стандартну процентну ставку та період її застосування до 28 червня 2024 року включно. Кінцевим платежем за графіком визначено платіж 24 травня 2025 року, який включав повернення 7 000 грн кредиту та сплату процентів.
Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 28 серпня 2025 року № 20250828-1508 між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» був укладений договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 01 квітня 2024 року.
На виконання зазначеного договору на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» успішно перераховано 7 000 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 94c4e7e0-be7c-4d7f-a608-edd3fe27c960, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», дата створення операції - 29 травня 2024 року о 09:32:13, дата прийняття в роботу - 09:32:17, дата виконання - 09:32:18, призначення платежу - зарахування на картку ЕПЗ НОМЕР_3.
Отже, факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 7 000 грн підтверджений матеріалами справи та в апеляційній скарзі не заперечується.
Відповідно до деталізованого розрахунку заборгованості за договором № 1534009 станом на 28 серпня 2025 року первісним кредитором нараховано 36 740,38 грн процентів та 14 000 грн штрафних санкцій.
Відповідачем сплачено загалом 20 616,52 грн, із яких 2,04 грн зараховано у погашення суми кредиту, 19 410,48 грн - у погашення процентів та 1 204 грн - у погашення штрафних санкцій.
З урахуванням здійснених платежів та проведених кредитором коригувань залишок заборгованості станом на дату відступлення права вимоги визначено у розмірі 6 997,96 грн основного боргу, 16 464,72 грн процентів та 7 847 грн штрафних санкцій.
Із розрахунку також вбачається, що з 29 травня до 27 червня 2024 року проценти нараховувалися у розмірі 70 грн на день, що відповідає ставці 1 % від 7 000 грн. 28 червня 2024 року здійснено платіж, після якого залишок основного боргу становив 6 998,99 грн, а починаючи з 29 червня 2024 року первісний кредитор нараховував проценти за стандартною процентною ставкою 1,5 % на день.
28 серпня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» в особі директора Куліша Максима Петровича та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» в особі директора Міньковської А.В. укладено договір факторингу № 28082025.
Відповідно пункту 2.2 договору загальний розмір заборгованостей, права вимоги за якими відступалися фактору, становив 40 841 232,66 грн.
Пунктом 3.1.3 договору передбачено, що право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами договору, з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді та оплати фактором суми фінансування у строки, передбачені пунктом 4.2 договору.
Відповідно пункту 4.1 договору фінансування, тобто ціна договору факторингу, становить 2 531 756,70 грн.
Актом приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді від 28 серпня 2025 року підтверджено, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» прийняло Реєстр боржників, який містив 1 741 боржника із загальною сумою заборгованості 40 841 232,66 грн. Акт підписаний сторонами кваліфікованими електронними підписами .
Платіжною інструкцією № 6054373 від 28 серпня 2025 року підтверджено перерахування ТОВ «ФК «ПОЗИКА» на користь ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 2 531 756,70 грн з призначенням платежу: оплата суми фінансування згідно з договором факторингу № 28082025 від 28 серпня 2025 року.
За даними витягу з реєстру боржників до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1534009 у загальному розмірі 31 309,68 грн, із яких 6 997,96 грн - основний борг, 16 464,72 грн - проценти та 7 847 грн - штрафні санкції.
Таким чином, факт переходу до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 1534009 підтверджений матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами четвертою - шостою.
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %,
де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2,5 %, а протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
За змістом частини першої статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Оскільки Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року, протягом наступних 120 днів другого перехідного періоду, тобто до 20 серпня 2024 року включно, максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %, а починаючи з 21 серпня 2024 року - 1 %.
Тому колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що погоджена сторонами 29 травня 2024 року стандартна процентна ставка у розмірі 1,5 % на день могла застосовуватися протягом усього 360-денного строку кредитування незалежно від встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.
Положення частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлюють максимальну межу денної процентної ставки, яка має імперативний характер. Визначення сторонами процентної ставки як фіксованої не надає кредитодавцю права нараховувати проценти понад максимальний розмір, установленого законом на відповідний період.
При цьому вирішення питання про суму процентів, яка відповідно до закону може бути стягнута з позичальника, не є зміною судом умов договору та не потребує пред`явлення відповідачем окремої вимоги про визнання відповідної умови договору недійсною.
Разом із тим колегія суддів не може погодитися з визначеною судом першої інстанції датою початку застосування максимальної ставки 1 %.
Суд першої інстанції виходив із того, що максимальна денна процентна ставка 1 % застосовується починаючи з 20 серпня 2024 року, тоді як з урахуванням пункту 17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» та правил обчислення строків ставка у розмірі 1,5 % могла застосовуватися до 20 серпня 2024 року включно, а обмеження у розмірі 1 % застосовується з 21 серпня 2024 року.
Отже, 20 серпня 2024 року проценти підлягали нарахуванню виходячи з передбаченої договором ставки 1,5 %, а не 1 %.
Суд першої інстанції визначив процентну заборгованість у розмірі 7 602,62 грн, застосувавши до 20 серпня 2024 року ставку 1 %.
З урахуванням залишку основного боргу, з якого суд першої інстанції здійснював розрахунок, різниця між процентами за ставкою 1,5 % та 1 % за один день становить 34,99 грн.
Таким чином, визначений судом першої інстанції розмір процентної заборгованості підлягає збільшенню на 34,99 грн та становить:
7 602,62 грн + 34,99 грн = 7 637,61 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення 7 847 грн штрафних санкцій колегія суддів зазнаяає наступне.
Пунктом 6.4 кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: 1 050 грн на четвертий день невиконання та/або неналежного виконання та 77 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.
Спірний кредитний договір укладено 29 травня 2024 року, а заявлені позивачем штрафні санкції нараховані за прострочення виконання кредитного зобов`язання під час дії воєнного стану.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення зі ОСОБА_1 7 847 грн штрафних санкцій є правильним, а доводи апеляційної скарги у цій частині висновків суду не спростовують.
Судом першої інстанції також установлено, що первісний кредитор зарахував 1 204 грн сплачених відповідачем коштів у погашення штрафних санкцій.
Оскільки зазначені штрафні санкції відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стягненню не підлягають, суд першої інстанції обґрунтовано врахував сплачені відповідачем 1 204 грн при визначенні загального залишку заборгованості.
Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню зі ОСОБА_1 , становить:
6 997,96 грн основного боргу + 7 637,61 грн процентів - 1 204 грн = 13 431,57 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року, додаткову угоду № 1534009 від 17 березня 2026 року, акт наданих послуг від 17 березня 2026 року, детальний опис виконаних робіт та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 від 29 липня 2024 року. Загальна вартість наданих послуг визначена сторонами у розмірі 6 000 грн.
Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріали справи не містять клопотання ОСОБА_1 про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу. Відповідач відзиву на позов не подавала та доводів щодо неспівмірності заявлених витрат не наводила.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про зменшення заявленої позивачем вартості професійної правничої допомоги з 6 000 грн до 3 000 грн не може бути визнаний обґрунтованим.
Разом із тим відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наслідками апеляційного перегляду із заявлених позивачем 31 309,68 грн підлягають стягненню 13 431,57 грн, що становить 42,90 % заявлених майнових вимог.
При зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Отже, пропорційно задоволеним позовним вимогам зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» підлягає стягненню 2 662,40 грн ? 42,8991 % = 1 142,15 грн судового збору.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції заявлені у розмірі 6 000 грн.
Пропорційно задоволеним позовним вимогам із відповідача на користь позивача підлягає стягненню6 000 грн ? 42,8991 % = 2 573,95 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи.
За подання апеляційної скарги ТОВ «ФК «Позика» сплачено 3 993,60 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 270526239 від 07 липня 2026 року.
03 липня 2026 року між ТОВ «ФК «Позика» та Адвокатським бюро «Тетяни Кожиної» укладено додаткову угоду № 1534009 до договору про надання правової допомоги № 39493634-АБ від 19 січня 2026 року, якою передбачено надання правової допомоги у цивільній справі № 375/789/26.
Відповідно до акта надання послуг № 1534009 від 03 липня 2026 року адвокатським бюро надано, а клієнтом прийнято правову допомогу загальною вартістю 4 000 грн, із яких 500 грн - правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика», 3 500 грн - складання апеляційної скарги на заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 червня 2026 року у справі № 375/789/26. На виконання зазначених робіт указано 4 години.
Детальний опис робіт містить аналогічний перелік послуг та визначає їх загальну вартість у сумі 4 000 грн.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та результату апеляційного перегляду пропорційно розміру задоволених майнових вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 713,22 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 1 715,96 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 червня 2026 року підлягає зміні в частині розміру процентної заборгованості, загального розміру заборгованості та розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - задовольнити частково.
Заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 червня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості за процентами, загального розміру заборгованості та розподілу судових витрат.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1534009 від 29 травня 2024 року у загальному розмірі 13 431 (тринадцять тисяч чотириста тридцять одна) грн 57 коп.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 1 142 грн 15 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 2 573 грн 95 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 1 713 грн 22 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1 715 грн 96 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
В іншій частині заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: