УХВАЛА
21 вересня 2026 року
м. Київ
справа №480/1265/25
адміністративне провадження № К/990/38673/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Білоуса О.В., Шишова О.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі №480/1265/25 за позовом Приватного підприємства «Агроспаське» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Агроспаське» звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, у якій просило суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення: №1379418280707 від 30.10.2024, №58318280701 від 23.01.2025, №1378918280701 від 30.10.2024, №58718280701 від 23.01.2025, №1378718280701 від 30.10.2024, №1379318280701 від 30.10.2024.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 30.10.2024 №1379498280707 в частині нарахування Приватному підприємству «Агроспаське» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства за період з 10 травня по 14 травня 2024 року, у розмірі 59.123,12 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 23.01.2025 №58718280701 про збільшення суми грошового зобов`язання Приватному підприємству «Агроспаське» за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 1.318.721,25 гривень.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 30.10.2024 №1378918280701 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість Приватному підприємству «Агроспаське» на суму 694.665,00 грн.
В задоволенні інших вимог Приватного підприємства «Агроспаське» відмовлено.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 17.08.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі №480/1265/25.
Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, заяву про уточнення касаційної скарги.
Скаржником вказано, що вперше касаційна скарга була подана Головним управлінням ДПС у Сумській області вчасно, а під час повторного подання касаційної скарги скаржник, діючи в умовах постійної загрози з боку країни-агресора, звертався до суду у межах розумних строків і без зайвих зволікань. Головним управлінням ДПС у Сумській області надано дані щодо статистики повітряних тривог та обстрілів, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 17.08.2026, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 22.07.2026.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк.
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху в частині належного викладення підстав касаційного оскарження податковим органом надіслано заяву про уточнення касаційної скарги.
На думку скаржника, наявна передбачена пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України підстава касаційного оскарження. Скаржником вказано, що в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 25.01.2025 №58718280701 та від 30.10.2024 №1378918280701 має місце неправильне застосування судами норм п.п. 198.1 та 198.3 ст. 198 ПК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання збережння права платника податку на податковий кредит, сформований за податковою накладною, складеною постачальником на суму попередньої оплати, у випадку, коли після спливу встановленого договором строку поставки товар фактично не поставлений, попередня оплата не повернута, покупцем визнано наявність заборгованості постачальника шляхом звернення до суду з вимогою про її стягнення, а станом на дату перевірки господарська операція з поставки товару не відбулася.
На переконання скаржника, висновок, який має бути сформовано судом касаційної інстанції має полягати у тому, що платник податку втрачає право на податковий кредит, сформований на підставі податкової накладної, складеної на попередню оплату, у випадку, коли після спливу встановленого договором строку поставки товар фактично не поставлено, попередня оплата не повернута, а покупцем реалізовано право на стягнення з постачальника саме суми попередньої оплати як грошової заборгованості, внаслідок чого операція придбання товару фактично не відбулася
Крім того, в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2025 №58718280701, має місце також порушення судами положень ч. 4 ст. 9, ст. 90, ч.ч 1, 3 ст. 242 КАС України щодо обґрунтованості судового рішення в частині повного та всебічного його розгляду, а також неврахування висновків Верховного Суду щодо обов`язку досліджувати докази в їх сукупності та надавати мотивовану відповідь на істотні аргументи сторін, які викладені у постановах від 06.08.2021 по справі № 805/1692/17-а та від 01.02.2024 по справі №340/2351/23, що свідчить про наявність підстави для касаційного оскарження судового рішення, визначеної пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
На думку скаржника, помилка судів полягає у тому, що, встановлюючи факт використання природного газу у господарській діяльності саме у спірних податкових періодах, суди не встановили та не зазначили, якими належними доказами підтверджується конкретна господарська операція, для якої природний газ був використаний, та не надали оцінки всій сукупності доказів, на які посилався Скаржник
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судами враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі №140/3991/22, від 07.11.2024 у справі №380/9564/23, від 19.08.2024 у справі №820/5459/17, від 17.07.2024 у справі №812/1785/18, зроблено висновки, що оскільки органами ДВС виконавчі провадження по контрагентам позивача не закінчені, а виконавчі листи не повернуті у зв`язку із відсутністю майна боржників, контролюючий орган зробив безпідставний та необґрунтований висновок про визнання заборгованості безнадійною. Судами встановлено, що відповідачем не доведено правомірності висновку про використання ПП «Агроспаське» відповідних товарів не у власній господарські діяльності.
Скаржником такі висновки не спростовано, не наведено підстав щодо помилковості врахування таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Посилання скаржника на неврахування судами практики Верховного Суду стосуються переоцінки доказів, а не правильності застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги, не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Сумській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі №480/1265/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі №480/1265/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва О.О. Шишов О.В. Білоус