УХВАЛА
01 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №480/1265/25
адміністративне провадження № К/990/39400/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Блажівської Н.Є.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі №480/1265/25 за позовом Приватного підприємства «Агроспаське» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Агроспаське» звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, у якій просило суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення: №1379418280707 від 30.10.2024, №58318280701 від 23.01.2025, №1378918280701 від 30.10.2024, №58718280701 від 23.01.2025, №1378718280701 від 30.10.2024, №1379318280701 від 30.10.2024.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 30.10.2024 №1379498280707 в частині нарахування Приватному підприємству «Агроспаське» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства за період з 10 травня по 14 травня 2024 року, у розмірі 59.123,12 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 23.01.2025 №58718280701 про збільшення суми грошового зобов`язання Приватному підприємству «Агроспаське» за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 1.318.721,25 гривень.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 30.10.2024 №1378918280701 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість Приватному підприємству «Агроспаське» на суму 694.665,00 грн.
В задоволенні інших вимог Приватного підприємства «Агроспаське» відмовлено.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
22.12.2025 до суду першої інстанції від представника позивача - Приватного підприємства «Агроспаське», надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення з відповідача судових витрат (витрат на надання правничої допомоги) у загальному розмірі 120.837,5 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 29.271,68 грн.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2026, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026, заяву представника ПП «Агроспаське» про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнив частково. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області на користь ПП «Агроспаське» судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн та витрати на сплату судового збору в сумі 30280 грн. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
До Верховного Суду 21.08.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Сумській області на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі №480/1265/25, у зв`язку з відпусткою, судді-доповідачу передано 14.09.2026.
Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про уточнення касаційної скарги, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження
Скаржником вказано, що вперше касаційна скарга була подана Головним управлінням ДПС у Сумській області вчасно, а під час повторного подання касаційної скарги скаржник, діючи в умовах постійної загрози з боку країни-агресора, звертався до суду у межах розумних строків і без зайвих зволікань. Головним управлінням ДПС у Сумській області надано дані щодо статистики повітряних тривог та обстрілів, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 21.08.2026, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 22.07.2026.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк.
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху в частині належного викладення підстав касаційного оскарження податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд додаткового рішення суду першої інстанції, неправильно застосував ч. 5 ст. 134, п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 22.10.2021 у справі №160/7922/20, від 08.12.2022 у справі №640/9945/19, від 17.12.2025 у справі №560/2196/24. Проаналізувавши вищенаведені положення КАС України та докази, які позивач надав з метою обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, ГУ ДПС у Сумській області переконане, що обсяг наданих представником позивача послуг, та як наслідок час, не є значним та співмірним із сумою витрат, яка за висновками суду підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Разом з тим, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, що суди дійшли висновку, що «…склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.
Судами зазначено, що оскільки «…позовні вимоги задоволено частково, надані послуги зводились до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами. При цьому, враховуючи предмет даного спору, тривалість часу, затраченого представником позивача на підготовку та складання позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 15000 грн на відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги.».
Скаржником такі висновки не спростовано. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, цитування норм КАС України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Сумській області про поновлення строку касаційного оскарження додаткового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі №480/1265/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі №480/1265/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва І.Л. Желтобрюх Н.Є. Блажівська