Провадження № 6/470/45/26
Справа № 470/282/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення від 15 травня 2026 року у цивільній справі №470/282/26, провадження № 2/470/290/26 за позовною заявою акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,
ВСТАНОВИВ:
11 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідною заявою у якій зазначив, що заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області по справі № 470/282/26 з нього стягнуто заборгованість на користь АТ «Універсал Банк» за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07 січня 2021 року станом на 04 лютого 2026 року у розмірі 135689 грн 24 коп, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2928 грн 64 коп. Загальний розмір стягнень за зазначеним рішенням суду становить 138 617 грн 88 коп. Водночас виконання судового рішення шляхом сплати всієї суми боргу вкрай ускладнене для нього через матеріальне становище та життєві обставини. Він є військовослужбовцем Збройних Сил України, а його матеріальне становище дозволяє виконати рішення лише поступово, шляхом внесення щомісячних платежів.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд розстрочити виконання рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2026 року по справі №470/282/26 строком на 9 місяців, шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 15402 грн.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про час і місце розгляду заяви повідомлявся у порядку встановленому ЦПК України.
Представник АТ «Універсал Банк» Ушакевич М.П. за довіреністю від 09.12.2025 року № 236-ЮД1 в судове засідання не з`явилась. До суду направила заперечення у яких зазначала про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 , посилалась на ненадання ним доказів, які б свідчили про складне матеріальне становище, а тому просила відмовити у задоволенні заяви про розстрочення судового рішення, а її розгляд здійснювати за відсутності представника позивача ( а.с.67-68).
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 суд доходить наступного.
Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Судом встановлено, що заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2026 року по справі №470/282/26, провадження №2/470/290/26 у цивільній справі за позовною заявою акціонерного товариства «Універсал Банк» ( далі АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, позовну заяву АТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07 січня 2021 року станом на 04 лютого 2026 року в розмірі 135 689 грн 24 коп та 2928 грн 64 коп судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 14 серпня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційного скаргою на вказане вище рішення суду. Відповідно заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2026 року по справі №470/282/26 набрало законної сили.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.
У розумінні практики Європейського суду ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
В силу положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Також в цьому рішенні зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.
У відповідності до змісту ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду шляхом сплати загальної суми боргу частинами, що не може перевищувати одного року з дня ухвалення спірного рішення.
Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.
Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 2а-25767/10/0570 зазначена позиція суду касаційної інстанції про те, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (такий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19).
Згідно з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. ст. 78, 81, 435 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.
Суд оцінює надані заявником докази у сукупності як такі, що підтверджують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, та які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, тобто такими, які не залежать від волі відповідача, а отже, мають виключний характер.
Заявник просив розстрочити виконання заочного рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2026 року по справі №470/282/26 терміном на дев`ять місяців рівними частинами по 15401 грн, останній платіж 15401 грн 88 коп.
В обґрунтування заяви зазначав, що виконати дане рішення суду у повному обсязі не має змоги, оскільки є військовослужбовцем Збройних Сил України, що істотно впливає на його матеріальне становище та не дозволяє одноразово сплатити всю суму заборгованості. Проте вказані обставини не є достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення, оскільки не надають можливість встановити дійсний майновий стан заявника. Належних доказів на підтвердження свого майнового стану, а саме про перебування на військовій службі у Збройних Силах України, розмір щомісячного грошового забезпечення, відсутність іншого доходу, та рухомого або нерухомого майна, заявник не надав.
Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Частинами 3, 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що заявником не наведено у заяві про розстрочення виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, як і не надано доказів які б підтверджували їх наявність. Оскільки обставини, на які посилається заявник, такого характеру не носять, то вони не можуть бути взяті судом до уваги для розстрочення виконання рішення суду.
Таким чином, оскільки судом не встановлено виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим, суд доходить висновку, що заява заявника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.260, 435 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення від 15 травня 2026 року у цивільній справі №470/282/26, провадження № 2/470/290/26 за позовною заявою акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. Ф. Орлова