ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м.Суми
Справа №760/26855/25
Номер провадження 22-ц/816/2465/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Собини О. І. , Сидоренко А. П. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом ПИРОГОВОЮ Оксаною Трохимівною, на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 13 травня 2026 року у складі судді Лебедя О.В., ухваленого в м. Тростянець Сумської області,
у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У вересні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду з указаним позовом.
Позов мотивований тим, що 05.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений договір про споживчий кредит № 101654347 в електронній формі, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп. Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, перерахувавши відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок. У свою чергу відповідачка не виконала належним чином свої зобов`язання.
29.10.2021 ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором №101654347 від 05.08.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі Договору відступлення права вимоги № 11Т.
Позивачем було направлено на адресу відповідачки повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору, яка становить 63 750 грн 00 коп., у тому числі заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками - 47 250 грн 00 коп.; заборгованість за комісійними винагородами - 1500 грн 00 коп.
Посилаючись на указані обставини, просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 101654347 від 05.08.2021 у розмірі 63 750 грн 00 коп. та судові витрати.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 13 травня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101654347 від 05.08.2021 у розмірі 62 250 грн 00 коп. та 4365 грн 47 коп. судових витрат.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка користувалася кредитними коштами, наданими ТОВ «МІЛОАН», однак фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернула, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення у примусовому порядку з відповідачки заборгованості у сумі 63 750 грн 00 коп., з яких: 15 000 грн - заборгованість за основним боргом; 47 250 грн 00 коп. - заборгованість за процентами.
Стосовно вимоги про стягнення комісії, передбаченої п. 1.5.1 договору, суд вказав, що умова договору щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту є нікчемною, тому вимога про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1500 грн задоволенню не підлягає.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
14.06.2026 представник ОСОБА_2 - адвокат Пирогова О.Т. через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подала Сумському апеляційному суду апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування матеріального права, просить скасувати рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 13 травня 2026 року і ухвалити нове, яким позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором про споживчий кредит № 101654347 від 05.08.2021 у розмірі 26 250 грн 00 коп., з яких: 15 000 грн 00 коп. - заборгованість за основним боргом; 11 250 грн 00 коп. - заборгованість за процентами; в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що фактично існують протиріччя між висновками суду першої інстанції щодо розміру заборгованості викладені в описовій частині оскаржуваного рішення. Позивачем безпідставно в порушення умов договору вказано розмірі відсотків, що підлягає стягненню, у розмірі 47 250 грн. В додатковому нарахуванні відсотків позивач і первісний кредитор приховали нарахування штрафних санкцій, а нарахування комісії взагалі не передбачено умовами договору. Вважає, що відсотки також нараховувались поза межами строку кредитування. Зазначає, що для стягнення неустойки згідно з статтею 258 ЦК України встановлений однорічний строк. На думку заявниці апеляційної скарги, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Суд надав вибіркову оцінку доказам, а саме взято до уваги лише докази позивача без надання аналізу доводам відповідачки. Вважає, що комісія не підлягає стягненню на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі вважає не обґрунтованими та неспівмірними.
Судове рішення місцевого суду в частині стягнення тіла кредиту в апеляційному порядку не оскаржується та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення; стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн. Посилається те, що наявність технічної описки в окремих частинах мотивувальної частини рішення не змінює правильного арифметичного розрахунку та не спростовує законності висновків суду першої інстанції. Представник відповідачки вступила у справу ще у квітні 2026 року, проте свідомо зайняла пасивну позицію, не подавала жодних заяв, заперечень чи доказів. Умовами договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Суд правильно врахував договірну природу пролонгації. Проценти нараховувались за 75 днів, що включає в себе 15 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах. Позивачем жодних додаткових нарахувань не здійснювалось та штрафних санкцій не застосовувалось. Щодо стягнення комісії - зазначає, що судом було відмовлено у її стягненні. Посилання представника відповідача на норми законодавства щодо воєнного стану є маніпуляцією, оскільки кредитний договір було укладено 05.08.2021 та зобов`язання за ним мали бути виконані 20.08.2021, тобто до введення в Україні воєнного стану. Доводи сторони відповідачки щодо необґрунтованості та неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу є необґрунтованими.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
05.08.2021 відповідачка на сайті miloan.ua заповнила анкету-заяву на кредит № 101654347, яка містить її персональні дані. В заяві просила надати їй кредит в сумі 15 000 грн зі строком кредиту 15 днів з 05.08.2021, дата повернення кредиту 20.08.2021, сума до повернення 18 750 грн 00 коп. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1500 грн, нараховується одноразово за ставкою 10% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом 2250 грн 00 коп., нараховуються за ставкою 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 28).
05.08.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений договір про споживчий кредит № 101654347 (індивідуальна частина) в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства (а.с. 38-47), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума кредиту становить 15 000 грн.
Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається загальним строком на 15 днів з 05.08.2021 (строк кредитування).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 20.08.2021.
Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту - 1500 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом 2250 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).
Відповідно до п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первинного строку кредитування, визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору.
Пунктом 2.3.1.2 договору передбачена пролонгація на стандартних (базових) умовах:
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6 договору.
Указаний договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Додаток № 1 до указаного кредитного договору містить Графік платежів (а.с. 47).
Відповідно до платіжного доручення № 30739433 від 05.08.2021 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало відповідачці ОСОБА_2 кошти в сумі 15 000 грн на картку НОМЕР_1 *02 згідно договору №,101654347 (а.с. 37).
29.10.2021 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) та ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) укладений договір факторингу № 11Т, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 18-23).
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору.
Позивачем надано платіжні інструкції про сплату на користь ТОВ «МІЛОАН» плати за відступлення права вимоги згідно указаного договору факторингу № 11Т від 29.10.2021 (а.с. 70-125).
З Витягу з Додатку до договору факторингу № 11Т від 29.10.2021 року установлено, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 101654347 від 05.08.2021, сума заборгованості 63 750 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками - 47 250 грн 00 коп.; заборгованість за комісією - 1500 грн (а.с. 30).
Позивачем надано вимогу від 25.07.2025, адресовану відповідачці, про погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 63 750 грн 00 коп., в якому також повідомило відповідачку про набуття права вимоги за кредитним договором № 101654347 (а.с. 26-27).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-80, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги представника відповідачки адвоката Пирогової О.Т. указаний висновок апеляційного суду не спростовують, зважаючи на такі мотиви.
У цій справі відповідачка обставини укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та перехід права грошової вимоги до позивача не заперечує.
Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15 000 грн 00 коп. не оспорює.
У контексті доводів апеляційної скарги про незаконність нарахування відсотків поза межами строку кредитування, тобто після 20 серпня 2021 року, апеляційний суд зазначає таке.
З матеріалів справи установлено, що договір про споживчий кредит № 101654347 між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений 05.08.2021 в електронній формі та підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».
Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який ОСОБА_3 підписала в електронному вигляді.
Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником.
Так, п. 1.5.2 кредитного договору сторони договору погодили розмір процентної ставки для нарахування процентів за користування кредитними коштами, які нараховуються протягом первісного строку кредитування на рівні 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (з 05.08.2021 по 20.08.2021), а п. 1.6 кредитного договору - розмір стандартної базової процентної ставки на рівні 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Апеляційний суд вважає, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Так, пункт 2.3.1.2 Договору про споживче кредитування передбачає погоджені умови щодо пролонгації на стандартних (базових) умовах, а саме, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному:
а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил;
б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору.
Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображається кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятися від додатку № 1 і розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.
Таким чином, сторонами погоджено, що строк користування кредитом автоматично продовжується у разі продовження позичальником користування кредитними коштами, що не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника.
З огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора нарахувати у цей період відсотки у визначеному договором розмірі, тобто на стандартних базових умовах за ставкою, яка визначена пунктом 1.6 кредитного договору.
Підписанням цього договору відповідачка ОСОБА_2 погодилася на зазначені умови. Отже, нею було надано згоду на пролонгацію договору у разі продовження користування кредитними коштами після спливу 15-денного строку кредитування, визначеного згідно п.1.3 Договору.
ОСОБА_2 після 20.08.2021 продовжила користуватись кредитом у розмірі 15 000 грн 00 коп., тому відповідно до п. 2.3.1.2 відбулася пролонгація строку кредитування на стандартних (базових умовах).
Таким чином, відсотки в розмірі 2250 грн нараховані за період первісного строку кредитування з 05.08.2021 по 20.08.2021, а відсотки в сумі 45 000 грн 00 коп. кредитором нараховані за період з 21.08.2021 по 19.10.2021 в межах погодженого пунктом 2.3.1.2 Договору максимального строку пролонгації строку кредитування (60 днів).
З врахуванням зазначеного помилковими є доводи апеляційної скарги, що частина заборгованості за відсотками нарахована поза межами строку кредитування, та що розмір заборгованості за відсотками має бути нарахований лише 15 днів у розмірі 11 250 грн 00 коп.
Заявниця апеляційної скарги стверджує, що первісним кредитором та позивачем у заборгованість за відсотками було приховано нарахування штрафних санкцій. Вказані твердження є помилковими, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки ні первісним кредитором, ні позивачем, неустойка не нараховувалась. Натомість були нараховані відсотки відповідно до умов кредитного договору.
З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками у загальному розмірі 47 520 грн.
Апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що суд надав вибіркову оцінку доказам, а саме взяв до уваги лише докази позивача без надання аналізу доводам відповідачки, які ґрунтувались на змісті договорів.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 11 березня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачці строк для подачі відзиву на позов протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачка копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 30 березня 2026 року (а.с. 163), 10 квітня 2026 року адвокат Пирогова О.Т. вступила у справу як представник відповідача (а.с. 165). Водночас, правом подати відзив на апеляційну скаргу разом з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення сторона відповідача не скористалася, тому суд першої інстанції 13 травня 2026 року розглянув справу за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог частини сьомої статті 178 ЦПК України.
Посилання апелянтом на наявність протиріч між висновками суду першої інстанції, викладеними в описовій частині оскаржуваного рішення щодо розміру заборгованості, колегія суддів відхиляє. Суд установив наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 000 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 47 250 грн, що у загальному розмірі становить 62 250 грн та відповідає розміру заборгованості, вказаному у резолютивній частині рішення. Тобто зазначений судом у тридцять першому абзаці мотивувальної частини суми 63 750 грн є очевидною опискою, яка може бути усунута в порядку, передбаченому статтею 269 ЦПК України. Наявність указаної описки не є підставою для зміни чи скасування ухваленого судом рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення в оскаржуваній частині слід залишити без змін.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявниці апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції
Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до третьої та четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
З матеріалів справи установлено, що професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачу надавала адвокат Міньковська А.В.
У першій заяві по суті спору (позовній заяві) позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано копії договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025 (а.с. 50-54); додаткової угоди № 101654347 до указаного договору від 29.07.2025 (а.с. 36), детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, складеного 29.07.2025 (а.с. 15), акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025 (а.с. 33).
Суд першої інстанції визнав заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн завищеним та неспівмірним, а тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн 00 коп. Апеляційний суд погоджується з таким розміром витрат на професійну правничу допомогу, оскільки він відповідає принципам розумності, пропорційності та справедливості.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідачки на свою користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи апеляційним судом у розмірі 2000 грн.
З матеріалів справи установлено, що в суді апеляційної інстанції інтереси ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» представляла адвокат Міньковська А.В.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано копії: договору № 42649746-АБ про надання правової допомоги від 05.01.2026; додаткової угоди № 101654347 до указаного договору від 04.08.2026; акту про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги) адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 04.08.2026; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, складеного 04.08.2025.
Заявниця апеляційної скарги відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення заявлених до відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу не подавала, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляла.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»
Апеляційний суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу, який ґрунтується на вже сформованій правовій позиції позивача, яка викладена у позовній заяві, а тому заявлений останнім розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню до 1000 грн 00 коп.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом ПИРОГОВОЮ Оксаною Трохимівною, залишити без задоволення.
Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 13 травня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 гривень 00 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач М. В. Щербаченко
Судді О. І. Собина
А. П. Сидоренко