ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/4614/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників учасників у справі про неплатоспроможність:
Від Київського міського центру зайнятості - Казьмірова С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Київського міського центру зайнятості
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, суддя суду першої інстанції Гут С.Ф., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 25.05.2026
по справі №916/4614/25
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.12.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Мельникову Антоніну Валеріївну.
11.12.2025 було опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 № 77903.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2026 визнано вимоги Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 в сумі 27 279,87 грн. та 5 324,80 грн. судового збору.
03.02.2026 ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів. Вказаною ухвалою визнано грошові вимоги єдиного кредитора у справі - Акціонерного товариства "Універсал банк" з вимогами до боржника в сумі 27 279,87 грн. та 5 324,80 грн. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 затверджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражного керуючого Мельникової Антоніни Валеріївни, план реструктуризації боргів ОСОБА_1 набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів.
24.04.2026 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (вх. №3-427/26), до якого було надано звіт про виконання плану реструктуризації, відповідно до якого ним виконано план реструктуризації достроково, про що надано відповідне платіжне доручення.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 затверджено звіт про виконання плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 ; припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 09.12.2025; звільнено ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбачених ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи); встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.; провадження у справі №916/4614/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрито.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів встановлено, що боржником вимоги, включені до такого плану, були задоволені достроково, тобто виконано боржником план реструктуризації; будь-яких скарг на дії боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів до суду не надходило, у зв`язку з чим суд затверджує звіт про виконання плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , припиняє процедуру реструктуризації боргів та закриває провадження у справі.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Київського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі №916/4614/25 про неплатоспроможність.
Апелянт зазначив, що на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 по справі №916/2419/25, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості були стягнуті грошові кошти у сумі 250 000,00 грн.
Апелянт вказав, що він не був персонально повідомлений про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв`язку з чим, він не мав можливості своєчасно заявити кредиторські вимоги.
Апелянт також зазначає, що Святошинський ВДВС у місті Києві, на виконанні якого перебували виконавчі документи по справі №916/2419/25 за вимогами Апелянта, також не був належним чином повідомлений про відкриття провадження та введення мораторію.
Крім того, Апелянт посилається на некоректне зазначення державним виконавцем відомостей про стягувача в одному з виконавчих проваджень по справі №916/2419/25, унаслідок чого, апелянт не мав доступу до матеріалів відповідного виконавчого провадження та не міг дізнатися про відкриття провадження у справі про неплатоспрмоожність №916/4614/25.
На думку Апелянта, суд та арбітражна керуюча не забезпечили його належного залучення до процедури неплатоспроможності, унаслідок чого план реструктуризації було затверджено та виконано без урахування вимог Апелянта, а закриттям провадження такі вимоги фактично визнано погашеними.
Апелянт також посилається на недобросовісну поведінку Боржника, неповне з`ясування судом обставин справи та неналежну перевірку добросовісності Боржника перед затвердженням звіту про виконання плану реструктуризації та закриттям провадження.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі №916/4614/25 та направити справу №916/4614/25 для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від арбітражної керуючої Мельникової А.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі №916/4614/25 про неплатоспроможність.
Арбітражна керуюча вказує, що доводи Апелянта про недобросовісну поведінку Боржника, приховування заборгованості або неналежні дії арбітражної керуючої та суду є припущеннями й не підтверджені доказами. Подаючи заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, Боржник зазначив наявну заборгованість у переліку кредиторів, а подані ним відомості були перевірені судом, за результатами чого провадження було відкрито. Водночас зазначення кредитора у документах Боржника не замінює встановленого КУзПБ порядку заявлення грошових вимог і не покладає на Боржника, арбітражну керуючу чи суд обов`язку реалізовувати процесуальні права кредитора замість нього.
Арбітражна керуюча зазначає, що у справі № 916/4614/25 оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було офіційно оприлюднено 11.12.2025 за № 77903. Отже, з 11.12.2025 усім потенційним кредиторам Боржника, у тому числі Київському міському центру зайнятості, було забезпечено рівний, відкритий та безоплатний доступ до інформації про відкриття провадження і можливість подати заяву з грошовими вимогами у порядку, передбаченому статтями 45 та 122 КУзПБ.
Арбітражна керуюча вказує, що неподання Апелянтом заяви з грошовими вимогами є наслідком невикористання ним передбаченого законом публічного механізму реалізації таких прав, а не доказом неналежного повідомлення про відкриття провадження.
Арбітражна керуюча зазначає, що саме кредитор зобов`язаний своєчасно та належним чином реалізовувати надані йому процесуальні права, зокрема подати заяву з грошовими вимогами до боржника у передбаченому КУзПБ порядку. Наслідки пасивної процесуальної поведінки Апелянта не можуть бути перекладені на Боржника, арбітражну керуючу чи суд та не можуть слугувати підставою для скасування результатів належно проведеної і завершеної процедури реструктуризації.
Крім того Арбітражна керуюча вказує, що орган державної виконавчої служби, на виконанні якого перебували виконавчі документи за вимогами Апелянта, мав інформацію як про прийняття судом заяви Боржника, так і про подальше відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та введення мораторію. Сам факт виникнення труднощів із доступом до одного з виконавчих проваджень унаслідок неправильного зазначення державним виконавцем реквізитів стягувача не спростовує належного інформування органу державної виконавчої служби. Така помилка не залежала від волі Боржника, арбітражної керуючої чи суду та не може бути поставлена їм у вину.
Керуючись викладеним вище, арбітражна керуюча просить апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 у справі № 916/4614/25 про затвердження звіту про виконання плану реструктуризації боргів та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 залишити без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4614/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Аленін О.Ю., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/4614/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі №916/4614/25 про неплатоспроможність до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4614/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4614/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі №916/4614/25 про неплатоспроможність; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 17.07.2026; призначено справу №916/4614/25 до розгляду на 20.08.2026 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду №193 від 18.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів Аленіна О.Ю. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4614/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 справу №916/4614/25 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 прийнято справу №916/4614/25 за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Таран С.В., Поліщук Л.В.
20.08.2026 у судовому засіданні прийняла участь керуюча реструктуризацією боргів - арбітражна керуюча Мельникова Антоніна Валеріївна.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 виріщено розглянути справу №916/4614/25 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; повідомлено учасників справи про оголошену перерву у судовому засіданні по справі №916/4614/25 до 17.09.2026 о 12:00 год.; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
17.09.2026 у судовому засіданні прийняв участь представник Київського міського центру зайнятості - Казьмірова С.К.
Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026, якою повідомлено учасників справи про оголошену перерву у судовому засіданні по справі №916/4614/25 до 17.09.2026 о 12:00 год., була отримана в електронному кабінеті Фізичною особою-підприємцем Невлад Артуром Володимировичем - 20.08.2026, арбітражною керуючою Мельниковою Антоніною Валеріївною - 20.08.2026, Акціонерним товариством "Універсал Банк" - 20.08.2026.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 17.09.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі №916/4614/25 про неплатоспроможність, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Київського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі №916/4614/25 про неплатоспроможність по суті, не дивлячись на відсутність окремих представників учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.12.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Мельникову Антоніну Валеріївну.
11.12.2025 було опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 від № 77903.
12.01.2026 до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредитором до боржника звернулось Акціонерне товариство «Універсал Банк» з вимогами в сумі 27 279,87 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2026 визнано вимоги Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 в сумі 27 279,87 грн та 5 324,80 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 у попередньому засіданні визначено визнані вимоги кредиторів до ОСОБА_1 та зобов`язано керуючого реструктуризацією організувати проведення зборів кредиторів у відповідності з п.1, ч.4, ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 затверджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражного керуючого Мельникової Антоніни Валеріївни, план реструктуризації боргів ОСОБА_1 набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів.
Згідно плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , строк виконання плану реструктуризації боргів боржника становить 4 місяці, загальна сума погашення буде становити 27 279,87 грн суми заборгованості та 5 324,80 грн судового збору по справі №916/4614/25.
24.04.2026 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (вх. №3-427/26), до якого було надано звіт про виконання плану реструктуризації, відповідно до якого ним виконано план реструктуризації достроково, про що надано відповідне платіжне доручення.
Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій № C8K9-K5TP-HT39-901P від 23.04.2026 та № X2PH-0XAT-K2XH-X92K від 23.04.2026 ОСОБА_1 було сплачено Акціонерному товариству «Універсал банк» заборгованість у розмірі 5 325,00 грн. та 27 280,00 грн.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала про закриття провадження у справі підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області, виходячи з таких підстав.
Частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
У частині шостій статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Із зазначеною нормою Конституції України кореспондуються положення статей 7, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за змістом яких: кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону; іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України; доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України; учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів констатує, що реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми щодо осіб, які мають право апеляційного оскарження судових рішень. Водночас суб`єктний склад учасників господарського процесу за Господарським процесуальним кодексом України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства. Так, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Коло осіб (у позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, визначено приписами статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Така правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та неодноразово висвітлювалася судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.
Суд апеляційної інстанції враховує, що доцільним є підтвердження статусу учасників у справі про банкрутство шляхом прийняття господарським судом відповідного судового рішення (ухвали) задля впорядкування процесу здійснення провадження у справі.
Водночас наявність такої ухвали (судового рішення) не є безумовною підставою, оскільки Господарський процесуальний кодекс України містить окремі підстави, які надають третім особам захистити їх порушене право. Тобто відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 Господарського процесуального кодексу України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією, Конвенцією, Законом України "Про судоустрій і статус суддів України", Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №903/116/21.
За змістом частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи (в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору).
Однак, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Доведення такого правового зв`язку є обов`язковим при розгляді справ про банкрутство.
Тому, за наявності відповідних обставин, суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Статус учасників у справі про банкрутство (неплатоспроможність) регламентовано як нормами Господарського процесуального кодексу України, так і спеціальним законом - Кодексом України з процедур банкрутства, зміст правосуб`єктності та особливості процесуального статусу конкретного учасника справи розкриваються шляхом системного тлумачення норм цих законодавчих актів з урахуванням особливостей певної стадії процедури банкрутства.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут) (абзац 22 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
За змістом абзацу 11 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначається статтею 122 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої цей порядок аналогічний до відповідного порядку, встановленого статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства для справ про банкрутство юридичних осіб, за змістом якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, за загальним правилом набуття статусу конкурсного кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/1965/13).
За висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульованим у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, конкурсний кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, лише за сукупністю передбачених Кодексом України з процедур банкрутства дій: пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду конкурсний кредитор набуває правового статусу учасника у справі про банкрутство, отже, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за Господарським процесуальним кодексом України, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку.
Натомість, стосовно осіб, які не брали участі у справі про банкрутство, право на апеляційне оскарження обумовлено такими ж умовами, що і у справах позовного провадження, а саме: необхідністю довести, що в оскарженому рішенні вирішені питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
Апелянт, стверджуючи, що оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, послалася на наявність кредиторських вимог до боржника, які є безспірними, оскільки підтверджені судовим рішенням у справі №916/2419/25, яке набрало законної сили 28.10.2025, тобто ще до постановлення оскаржуваних ухвал.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі господарський суд встановив, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує на тому, що у разі якщо кредитор не звертався із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, однак посилається на такі вимоги, оскаржуючи ухвалу про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів, враховуючи правову природу та наслідки постановлення цієї ухвали, а також в силу положень Кодексу України з процедур банкрутства вона є судовим рішенням, що ухвалено про права та обов`язки такого кредитора у розумінні частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо наявності у кредитора, який не звертався із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, права на апеляційне оскарження ухвал місцевого господарського суду, які впливають на права та обов`язки такого кредитора, викладеною в постанові від 13.02.2024 у справі №908/2069/22.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі №916/4614/25 впливає на права Київського міського центру зайнятості, що в свою чергу свідчить про наявність у апелянта права на її оскарження.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом частини 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом наведеного, норми Господарського процесуального кодексу України є загальними стосовно норм Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Відповідно, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства, метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Таким чином, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
Відповідно статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених книгою четвертою цього Кодексу.
У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.
За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п`ятою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
З огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Саме така правова позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.
Системне тлумачення приписів Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах цього Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
За приписами частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення відповідного оголошення.
Отже, Кодекс покладає на кредитора обов`язок своєчасно заявити грошові вимоги до боржника. Водночас сплив установленого частиною першою статті 45 КУзПБ строку та відсутність заяви відомого кредитора не можуть оцінюватися відокремлено від спеціального порядку дій суду та керуючого реструктуризацією, сформованого у практиці Верховного Суду для випадку, коли відомі боржнику кредитори не звернулися із заявами про визнання грошових вимог.
Як повідомив боржник в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 по справі №916/2419/25 позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Невлада Артура Володимировича кошти мікрогранту в розмірі 250 000,00 грн на спеціальний рахунок, відкритий для операцій надання мікрогратнів на створення або розвиток власного бізнесу в Акціонерному товаристві "Ощадбанк"; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Невлада Артура Володимировича на користь Київського міського центру зайнятості судовий збір в розмірі 3 750,00 грн.
На підтвердження наявності заборгованості перед Київським міським центром зайнятості боржник додав до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність наступні докази:
- заяву Невлада Артура Володимировича №431AQC на отримання гранту на власну справу;
- наказ Державного центру зайнятості №224 від 22.12.2023 про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу;
- форму договору про надання мікрогранту;
- заяву Фізичної особи-підприємця Невлада Артура Володимировича про приєднання до Договору про надання мікрогранту;
- виписку по рахунку Фізичної особи-підприємця Невлада Артура Володимировича за період з 01.01.2024 по 21.10.2024;
- акт Київського міського центру зайнятості №613 від 27.09.2024 перевірки/огляду умов договору мікрогранту;
- наказ Київського міського центру зайнятості №1224 від 22.11.2024 про повернення коштів мікрогранту;
- рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 по справі №916/2419/25;
- список кредиторів та боржників ОСОБА_1 , в якому зазначено всі кредитора боржника, в тому числі і Київський міський центр зайнятості;
- проект плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 у справі про неплатоспроможність, в якому зазначено всі кредитора боржника, в тому числі і Київський міський центр зайнятості.
Таким чином, колегія суддів установила, що боржник діяв добросовісно: не приховав відомостей про Київський міський центр зайнятості та надав докази заборгованості перед ним.
В той же час, у встановлений законом строк відповідний кредитор з заявою про визнання кредиторських вимог до Фізичної особи-підприємця Невлада Артура Володимировича так і не звернувся.
У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 921/39/21 Верховний Суд прямо зазначив: «У випадку, якщо після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи конкурсними кредиторами не подано у визначений законом строк заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд за результатами попереднього засідання постановляє ухвалу, якою: 1) керуючись принципом судового контролю у справах про банкрутство та з урахуванням ролі арбітражного керуючого у цій категорії справ (наділеного нормами КУзПБ відповідними повноваженнями щодо взаємодії з кредиторами боржника), зобов`язує керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредиторів (зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі та заборгованість перед якими стала підставою для відкриття судом такого провадження) щодо правових наслідків неподання ними у порушення вимог частини першої статті 45 КУзПБ заяв з грошовими вимогами до боржника; 2) призначає відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ судове засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури (процедури погашення боргів) чи про закриття провадження у справі».
З наведеного висновку вбачається, що письмове повідомлення відомого кредитора про наслідки незвернення з грошовими вимогами є самостійною процесуальною гарантією. Воно не поновлює та не продовжує тридцятиденний строк, а надає кредитору реальну можливість усвідомлено вирішити питання про реалізацію своїх прав у процедурі неплатоспроможності до ухвалення судом рішення щодо подальшого руху справи.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження визначає початок перебігу строку, встановленого частиною першою статті 45 КУзПБ, проте не замінює письмового повідомлення відомого кредитора, про яке прямо йдеться у наведеному висновку Верховного Суду. Інше тлумачення позбавило б змісту обов`язок суду та керуючого реструктуризацією забезпечити обізнаність такого кредитора саме про правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами.
Розкриваючи зміст балансу інтересів сторін, Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 зазначив: «До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом».
Як було встановлено вище, у цій справі боржник забезпечив передумову для такого компромісу, повідомивши про Київський міський центр зайнятості як про відомого кредитора.
Проте без персонального повідомлення Центру про відкриття провадження, можливість заявити грошові вимоги та правові наслідки їх незаявлення цей кредитор був фактично позбавлений можливості визначити свою позицію щодо плану реструктуризації. За таких умов баланс інтересів кредиторів і боржника та досягнення компромісу між ними не могли вважатися забезпеченими.
Застосування цього підходу саме до наслідків затвердження плану реструктуризації та закриття провадження підтверджується постановою Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 916/1736/24. У ній Верховний Суд погодився з висновком про необхідність зобов`язати керуючого реструктуризацією письмово повідомити потенційного кредитора щодо правових наслідків неподання ним заяви з грошовими вимогами. У цій справі боржник не лише повідомив про існування Київського міського центру зайнятості, а й подав підтвердні документи щодо заборгованості перед ним, що свідчить про ще більш очевидну необхідність виконання такого алгоритму.
Південно-західний апеляційний господарський суд, виходячи з обставин даної конкретної справи, зауважує на тому, що у випадку, якщо після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність конкурсним кредитором не подано до попереднього засідання заяви з грошовими вимогами до боржника, господарський суд за результатами такого засідання повинен постановити ухвалу, якою, керуючись принципом судового контролю у справах про банкрутство, з огляду на пасивну поведінку боржника у вигляді не надання ним вичерпної інформації про стан розгляду справи, в межах якої вирішено спір між боржником та його кредитором, та з урахуванням ролі арбітражного керуючого у цій категорії справ (наділеного згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства відповідними повноваженнями щодо взаємодії з кредиторами боржника), зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредитора (зазначеного боржником у заяві про відкриття провадження у справі) щодо правових наслідків неподання ним у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з грошовими вимогами до боржника.
При цьому згадана у наведеному висновку оцінка пасивної поведінки боржника стосувалася фактичних обставин тієї справи та не є самостійною умовою виникнення обов`язку щодо повідомлення відомого кредитора. У справі № 916/4614/25 боржник, навпаки, розкрив відомості про Центр і подав документи на підтвердження заборгованості. За таких обставин суд та керуюча реструктуризацією мали всі необхідні дані для адресного повідомлення Центру; добросовісність боржника не усувала цей обов`язок, а виключала будь-які об`єктивні перешкоди для його виконання.
Подібний за змістом правовий висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений в постанові від 05.10.2022 у справі №921/39/21.
Проте ані суд першої інстанції, ані керуюча реструктуризацією не забезпечили письмового повідомлення Київського міського центру зайнятості про існування даної справи про неплатоспроможність Фізичної особи-підприємця Невлада Артура Володимировича та про правові наслідки неподання ним в порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з грошовими вимогами до боржника, хоча, діючи розумно та обачливо, покладаючись на комплекс наданих їм Кодексом України з процедур банкрутства повноважень, які опосередковують активну роль останніх у ході справи про неплатоспроможність, враховуючи розмір та безспірність грошових вимог апелянта, принаймні, мали б проявити необхідну ініціативу щодо вчинення вищенаведених дій.
Доказів вручення Центру такого повідомлення матеріали справи не містять. Саме це є ключовим процесуальним порушенням у цій справі.
Як було зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2026 по справі №916/1736/24:
« 88. При цьому необхідно наголосити, що правова позиція Верховного Суду щодо алгоритму дій господарського суду в разі незвернення потенційних кредиторів (зокрема зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі) з грошовими вимогами до боржника у справі про неплатоспроможність, формально не визначеного у приписах КУзПБ, спрямована саме на забезпечення обізнаності таких кредиторів про існування відповідної справи про неплатоспроможність задля можливості реалізації ними свого права на участь у такій справі шляхом вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 45 КУзПБ.
89. Однак пасивна процесуальна поведінка потенційних кредиторів, неподання ними заяв з кредиторськими вимогами протягом розумного строку, попри обізнаність про існування відповідної справи про неплатоспроможність, не має бути підставою для невиправданого зволікання з подальшим рухом справи, зокрема, вирішенням питання про затвердження плану реструктуризації боргів боржника, розгляду звіту про його виконання або застосування іншого процесуального наслідку, передбаченого КУзПБ.
90. У цій справі ОСОБА_2 була обізнана про існування справи про неплатоспроможність Боржника та направлення такої справи до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду 23.04.2025, однак не подала до господарського суду заяву з грошовими вимогами до Боржника протягом такого розгляду ні до затвердження Плану ухвалою від 14.08.2025, ні до затвердження звіту про його виконання та закриття провадження у справі ухвалою від 28.08.2025.
91. З огляду на таке у місцевого господарського суду на момент ухвалення зазначених ухвал були підстави вважати, що ОСОБА_2 не скористалася своїм правом набути процесуальний статус кредитора у справі про неплатоспроможність Боржника, не заявивши вимоги до нього у встановленому КУзПБ порядку, попри обізнаність щодо її відкриття.»
Отже ключовим моментом у даному випадку виступає саме обізнаність кредитора про наявність відкритого провадження у справі про неплатоспроможність, саме з такою обізнаністю пов`язується подальша можливість кредитора звертатися за заявою про визнання кредиторських вимог.
Крім того, у постанові від 05.03.2026 у справі № 920/356/25 Верховний Суд установив, що суд першої інстанції «зобов`язав керуючого реструктуризацією боргів Боржника повідомити про розгляд цієї справи всіх осіб, які мають право взяти участь у справі про неплатоспроможність Боржника (відповідно до вказаних Боржником у заяві кредиторів), та надати суду докази надсилання відповідних повідомлень». При цьому кредитор «обставини надіслання йому зазначеного повідомлення не заперечив, пославшись на отримання його 28.05.2025».
Саме після встановлення факту одержання кредитором прямого письмового повідомлення Верховний Суд у справі № 920/356/25 зазначив, що кредитор, «дізнавшись про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника», мав заявити грошові вимоги, виходячи з наявної у нього інформації як стягувача у виконавчому провадженні. Отже, висновок про обов`язок кредитора проявити розумну обачність у цій постанові було зроблено за умови належного персонального інформування, а не замість нього.
Обставини справи № 916/4614/25 істотно відрізняються. Керуюча реструктуризацією, виявивши відкриті виконавчі провадження стосовно боржника, направила повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві. Однак це повідомлення адресовано виконавцю, а не Київському міському центру зайнятості; воно не містить персонального інформування Центру про необхідність заявлення грошових вимог та про правові наслідки їх незаявлення.
Державний виконавець не є у справі про неплатоспроможність процесуальним представником стягувача. Тому повідомлення виконавця про відкриття провадження та дію мораторію не є доказом одержання кредитором повідомлення, яке за висновками Верховного Суду має бути безпосередньо надіслане керуючою реструктуризацією відомому кредитору. КУзПБ не покладає на такого кредитора обов`язку відстежувати всі повідомлення, що надходять виконавцю в межах виконавчого провадження, аби з`ясувати наявність процедури неплатоспроможності та її наслідки для незаявлених вимог.
Цей висновок набуває особливого значення з огляду на обставини доступу Центру до виконавчих проваджень. У виконавчому провадженні № 79801762 щодо стягнення 250 000,00 грн мікрогранту стягувачем зазначено філію Київського міського центру зайнятості «Кар`єрний центр» з іншим кодом ЄДРПОУ, що обмежило доступ Київського міського центру зайнятості до матеріалів саме цього провадження. Натомість доступним для Центру було виконавче провадження № 79795762 лише щодо судового збору в сумі 3 750,00 грн. Тому наявність повідомлення в матеріалах виконавчого провадження не свідчить ані про фактичну обізнаність Центру, ані про можливість отримати з нього повну інформацію щодо основної заборгованості.
Як було зазначено у п. 63 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2025 по справі №916/1736/24:
«У спірних правовідносинах боржник, місцевий господарський суд та арбітражний керуючий, не зважаючи на обізнаність щодо існування судового рішення першої інстанції на користь ОСОБА_3 та апеляційного провадження у справі №947/15244/23, виходячи з самої мети процедур неплатоспроможності у вигляді досягнення компромісу боржника з усіма його кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання зобов`язань, жодних заходів щодо інформування ОСОБА_3 про існування цієї справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 та про правові наслідки неподання нею в порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з грошовими вимогами до боржника не вчинили.»
Таким чином, колегія суддів установила, що боржник діяв добросовісно: не приховав відомостей про Київський міський центр зайнятості та надав докази заборгованості перед ним.
Водночас суд першої інстанції та керуюча реструктуризацією, маючи відомості про цього кредитора, не виконали визначеного Верховним Судом алгоритму його письмового повідомлення про правові наслідки незаявлення грошових вимог. Це порушило баланс інтересів кредиторів і боржника та унеможливило досягнення передбаченого КУзПБ компромісу між ними.
Лише після належного персонального повідомлення Київського міського центру зайнятості та інших відомих кредиторів, які не заявили грошових вимог, і надання суду доказів такого повідомлення, їхня подальша бездіяльність може бути оцінена судом при вирішенні питання про подальший рух справи. До того моменту наслідки незаявлення грошових вимог не можуть бути покладені на кредитора.
Скасування оскаржуваної ухвали не означає вирішення наперед питання про обґрунтованість грошових вимог Центру або їх автоматичне визнання. Наслідком такого скасування є відновлення належного процесуального порядку: суд має забезпечити письмове повідомлення відомого кредитора, перевірити наявність доказів його направлення, а після цього вирішити питання щодо подальшого руху справи з урахуванням дій усіх її учасників. Такий підхід одночасно захищає право Центру на участь у справі та не покладає на добросовісного боржника негативних наслідків порушення, якого він не вчинив.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.
Враховуючи передчасність постановлення оскаржуваної ухвали, беручи до уваги те, що Фізична особа-підприємець Невлад Артур Володимирович у своїй заяві про неплатоспроможність серед кредиторів вказав Київський міський центр зайнятості, з огляду на доводи останнього щодо наявності у боржника перед ним заборгованості, підтвердженої чинним судовим рішенням у справі №916/2419/25, яке набрало законної сили, а також наведені апелянтом обставини, якими пояснюється не подання ним заяви з грошовими вимогами до боржника, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуваною ухвалою було порушено право скаржника на заявлення грошових вимог до Фізичної особи-підприємця Невлада Артура Володимировича та при цьому вирішено питання про права апелянта, адже визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк, внаслідок чого ухвала Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі №916/4614/25 підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку, суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала про закриття провадження у справі підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області
Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі №916/4614/25 про неплатоспроможність - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про закриття провадження у справі №916/4614/25 про неплатоспроможність - скасувати.
Справу №916/4614/25 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Повний текст постанови складено та підписано 22.09.2026.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран