ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" вересня 2026 р. Справа№ 910/2415/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026
у справі 910/2415/26 (суддя - Шкурдова Л.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКО ДС"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 160 000,00 грн.
УСТАНОВИВ :
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АСКО ДС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 160000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у зв`язку із неправомірними діями третьої особи під час керування транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована не була, завдано шкоду транспортному засобу, страховиком якого є позивач. Оскільки дана дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № КА195171/448159 від 28.03.2024 р. здійснено страхову виплату страхувальнику. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за вищевказаним договором, переходить право вимоги до відповідача за приписами ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/2415/26 позов задоволено. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКО ДС" 160 000 грн. регламентної виплати, 2662,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено суду наявність законних підстав для стягнення з Відповідача суми виплаченого страхового відшкодування.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України 25.05.2026 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду скасувати у повному обсязі.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не взяв до уваги позицію відповідача, неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував всіх обставин, що мають значення для справи; позивач не довів обставин, що мають значення для справи, але суд першої інстанції визнав їх встановленими; висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду апеляційної скарги призначено судову колегію у складі: головуючого судді Сковородіної О.М., суддів Горбасенко П.В., Колесника Р.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі 910/2415/26 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України та надано скаржникові строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору.
10.06.2026 від апелянта через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана платіжна інструкція №0010675 від 04.06.2026 на суму 2 460,00 грн.
У зв`язку з перебуванням суддів Горбасенко П.В., Колесника Р.М. у відпустці, були внесені зміни до складу судової колегії протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026, замінено суддів Горбасенко П.В., Колесника Р.М. на суддів Бестаченко О.Л. та Скрипку І.М.
16.06.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу з доданими документами повернуто заявникові.
18.06.2026 від Моторного (транспортного) страхового бюро України, повторно надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі 910/2415/26 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Крім того скаржник просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026, матеріали апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі № 910/2415/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/2415/26, зупинено дію рішення, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
29.06.2026 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
За доводами позивача, скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 28.03.2024 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АСКО ДС" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № КА195171/448159, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, які пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та додатковим обладнанням транспортного засобу.
12.08.2024 о 10 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 у с. Вільшана, Роменського району Сумської області, по вул. Київсвький Шлях, керуючи автомобілем HMMWV, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції й інтервалу, та допустив зіткнення з автомобілем Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Як вбачається з долученого до позову листа Військової частини НОМЕР_3 № 4336 від 18.12.2025, 12.08.2024 (дата скоєння ДТП) командир інженерно-маскувального взводу інженерно-маскувальної роти інженерного батальйону військової частини НОМЕР_3 , лейтенант ОСОБА_1 , виконував службові обов`язки.
Постановою Недригайлівського районного суду Сумської області від 11.11.2024 у справі № 582/1065/24 водія автомобіля HMMWV, державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
12.08.2024 страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
ПрАТ "СК "АСКО ДС" на підставі рахунку № 19/08/24 від 19.08.2024 та заяви страхувальника визнало факт пошкодження автомобіля Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_2 , страховим випадком (страховий акт № 170/24 від 02.09.2024 р.), у зв`язку з чим здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 303100,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2405 від 09.09.2024 р.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу HMMWV, державний номерний знак НОМЕР_1 , не була застрахована за відповідним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим позивач 04.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою № 860 про відшкодування здійсненої ним виплати до МТСБУ на підставі ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Листом № 3-01б/52435 від 17.12.2024 відповідач відмовив позивачу у здійсненні регламентної виплати, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з Відповідача суму виплаченого страхового відшкодування, оскільки саме Відповідач є відповідальною особою, враховуючи статус особи винного.
У свою чергу, позиція відповідача зводиться до того, що
- за шкоду, завдану у дорожньо-транспортній пригоді транспортному засобу Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_2 , має нести відповідальність винна особа - водій транспортного засобу HMMWV, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , а також Військова частина НОМЕР_4 ;
- позивачем не надано доказів того, що водій транспортного засобу HMMWV, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був учасником бойових дій та звільнений від обов`язкового страхування;
- зазначення в схемі ДТП інформації не є допустимим доказом у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України;
- надана ОСОБА_1 пільга не розповсюджується на спірну дорожньо-транспортну пригоду;
- позивачем не було надано оригіналів фотографій пошкодженого транспортного засобу, що вказує на перешкоду МТСБУ у розслідуванні страхового випадку, а, отже, на підставі ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у МТСБУ наявні всі підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Оцінивши доводи учасників справи та наявні у справі докази як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
До страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки (частина 1 статті 993 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_2 , є рахунок № 19/08/24 від 19.08.2024 р., виставлений ФОП Зубенком Олександром Петровичем, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 303100,00 грн.
При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП) у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Постановою Правління Національного банку України № 109 від 30.05.2022 р. визначено страхову суму за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160000,00 грн. на одного потерпілого.
Суд зазначає, що у зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування наземного транспорту № КА195171/448159 від 28.03.2024 р. позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» (у чинній редакції) до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП) встановлено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Згідно пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП) основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
За умовами пп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1. 7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
20.06.2024 р. набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025 р., положеннями ст.ст. 41, 43 якого на МТСБУ покладено обов`язок здійснення регламентної виплати у разі заподіяння шкоди на території України, зокрема транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Так, факт неправомірних дій ОСОБА_1 , який 12.08.2024 р. виконував службові обов`язки (лист Військової частини НОМЕР_3 № 4336 від 18.12.2025 р.), що мали своїм наслідком завдання автомобілю Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_2 , збитків, встановлений постановою Недригайлівського районного суду Сумської області від 11.11.2024 р. у справі № 582/1065/24.
Водночас, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 111058, складеного 12.08.2024 р. поліцейським відділення поліції № 1 (с. Недригайлів) Роменського районного відділу поліції ГУНП у Сумській області, лейтенантом поліції Титаренком Ярославом Олеговичем, транспортний засіб HMMWV, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить Військовій частині НОМЕР_3 , а не фізичній особі - ОСОБА_1 .
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АСКО ДС", у зв`язку з відсутністю інформації про наявність у власника автомобіля HMMWV, державний номерний знак НОМЕР_1 , полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, звернулося до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП, що сталася 12.08.2024 р.
Суд зазначає, що норма ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає чіткий перелік випадків, за яких Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, зокрема у випадку заподіяння шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля HMMWV, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована не була, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відсутнім. Доказів протилежного матеріали справи не містять та сторонами суду не доведено.
Враховуючи викладене, збитки, завдані 12.08.2024 р. джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом HMMWV, державний номерний знак НОМЕР_1 , повинні бути відшкодовані за рахунок МТСБУ у порядку, передбаченому законодавством у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортерних засобів, оскільки у власника автомобіля HMMWV, державний номерний знак НОМЕР_1 , відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/2415/26 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/2415/26 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/2415/26 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/2415/26.
4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран