ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
"23" вересня 2026 р. Справа № 910/1889/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву
Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Сейфті Україна"
про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 (повний текст рішення складено та 01.06.2026) (суддя Сташків Р.Б.)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 (суддя Сташків Р.Б.)
у справі № 910/1889/26 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Сейфті Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 754 233,65 грн
ВСТАНОВИВ:
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", відповідач) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/1889/26 задоволено частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/1889/26 залишено без змін.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/1889/26 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Сейфті Україна" (далі - ТОВ "Індастріал Сейфті Україна", позивач) від 16.05.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1889/26 відмовлено повністю.
18.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" від 17.08.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1889/26 (подана 17.08.2026), в якій заявник просить суд: долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на правову допомогу, зокрема, копії договору про надання правової допомоги № 22 від 01.01.2020, додаткової угоди № 8 від 29.06.2026, копію платіжного доручення, копію акта виконаних робіт від 15.08.2026, детальний опис робіт; ухвалити додаткове рішення, в якому вирішити питання про судові витрати, зокрема, стягнути з ТОВ "Оператор ГТС України" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.08.2026 заява передана колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням викладеного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1889/26 у визначеному складі колегії суддів; постановлено розгляд зазначеної заяви здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
24.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Оператор ГТС України" надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та долучення додаткових доказів про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких відповідач просить відмовити в повному обсязі в задоволені вимоги представника ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" щодо стягнення з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн та долучення доказів, а в разі задоволення заяви ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" зменшити на 99 % суму заявлених позивачем вимог.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана заява про ухвалення додаткового рішення розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі, дійшла висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).
Разом із тим, приписами частини першої статті 221 ГПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).
Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК, яка визначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, що позивач очікує понести в суді апеляційної інстанції, складає 24 000,00 грн, та просив стягнути з ТОВ "Оператор ГТС України" витрати на правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн.
У поданій заяві від 17.08.2026 про ухвалення додаткового рішення та долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на правову допомогу, зокрема, копії договору про надання правової допомоги № 22 від 01.01.2020, додаткової угоди № 8 від 29.06.2026, копію платіжного доручення № 148 від 08.07.2026, копію акта виконаних робіт від 15.08.2026, детальний опис робіт від 15.08.2026.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що постанова у справі № 910/1889/26 була ухвалена судом апеляційної інстанції 11.08.2026.
Вказані обставини свідчать, що, зазначивши у відзиві на апеляційну скаргу попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" подало докази на підтвердження цих витрат разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, тобто після закінчення судових дебатів та, відповідно, після ухвалення судом постанови у справі.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи відповідача, викладені в запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, в тій частині, що подаючи відповідні докази разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (після ухвалення постанови у справі), ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" як заявник не обґрунтувало поважність причин неподання (неможливості подання) таких доказів до закінчення судових дебатів, зокрема, в аспекті того, що ці докази (крім акта приймання-передання наданих послуг та детального опису робіт), датовані до закінчення судових дебатів, відповідно, до ухвалення судом постанови (11.08.2026), тобто існували та могли бути подані заявником до суду до закінчення судових дебатів.
Суд апеляційної інстанції враховує, що в постанові від 10.12.2025 у справі № 756/11475/13-ц Верховний Суд, врахувавши, що:
(1) скаржниця до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення могла надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до вказаного договору, згідно з якою сторони погодили 10 000 грн як гонорар адвоката скаржниці, та додаткову угоду до вказаного договору, згідно з якою його сторони погодили 15 000 грн як такий гонорар. Згідно з датами зазначених документів вони були виготовлені ще за два місці до постановлення ухвали апеляційним судом. Тому не було жодних перешкод подати їхні копії до суду до закінчення судових дебатів;
(2) інші докази, які скаржниця додала до заяви про ухвалення додаткового рішення (акт приймання-передачі наданої правничої допомоги), датовані днем ухвалення судового рішення. Проте сторони домовилися про фіксований розмір гонорару значно раніше, а саме у додаткових угодах, у яких також визначили момент, коли скаржниця має внести оплату ("не пізніше 5-ти днів з дня ухвалення апеляційним судом постанови за результатами розгляду апеляційних скарг"). Можливості не вносити гонорар у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги сторони не передбачили. Крім того, погодили у договорі про надання правничої допомоги, що сам факт існування судового рішення та набрання ним законної сили підтверджує надання відповідних послуг адвокатом,
виснував, що підписання сторонами у день ухвалення судового рішення акта приймання-передачі наданих послуг на обов`язок внести погоджений гонорар не впливало. Тому у скаржниці не було достатніх і обґрунтованих підстав не подати докази надання правничої допомоги до закінчення судових дебатів. Погоджений сторонами строк внесення гонорару на цей висновок не впливає, оскільки суд зобов`язаний вирішити питання про розподіл підтверджених судових витрат як тих, які сторона вже сплатила, так і тих, які має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Докази такої сплати у випадку встановлення фіксованого розміру гонорару не є необхідними (пункт 29 цієї постанови).
З огляду на викладене Верховний Суд, у пункті 30 зазначеної постанови погодився з доводами касаційної скарги скаржниці про те, що вона могла очікувати, що суд розподілить витрати на професійну правничу допомогу у процедурі заміни сторони виконавчого провадження. Однак для такого розподілу скаржниця вчасно не надала докази витрат на професійну правничу допомогу та не обґрунтувала поважність причин їхнього неподання до закінчення судових дебатів (частина восьма статті 141, частина перша статті 246 ЦПК, аналогічні положення зафіксовані в частині восьмій статті 129, частині першій статті 221 ГПК).
Отже, вирішуючи питання прийняття доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, поданих разом із відповідною заявою після ухвалення рішення по суті позовних вимог, Верховний Суд виходив із того, що:
(1) відповідна сторона до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення могла надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення документи (договір про надання правничої допомоги та додаткові угоди до нього), так як відповідні документи були виготовлені до ухвалення рішення (постановлення ухвали), тому не було жодних перешкод подати суду відповідні копії до закінчення судових дебатів;
(2) якщо сторони погодили фіксований розмір гонорару та момент його сплати, підписання сторонами у день ухвалення судового рішення акта приймання-передачі наданих послуг не впливало на обов`язок внести погоджений гонорар, а докази такої сплати, зокрема, квитанція, датована днем ухвалення рішення, не є необхідними, а тому у сторони не було достатніх і обґрунтованих підстав не подати докази надання правничої допомоги до закінчення судових дебатів.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини першої статті 221 та статті 129 ГПК України була викладена Верховним Судом у постановах від 08.04.2026 у справі №902/1055/25 та від 13.05.2026 у справі № 910/12578/25.
З урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, з огляду на те, що подаючи разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (після закінчення судових дебатів/після ухвалення постанови у справі) докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" як заявник не навело та не обґрунтувало поважність причин неподання (неможливості подання) таких доказів до закінчення судових дебатів, колегія суддів вважає, що підстави для розподілу заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відсутні, у зв`язку із чим у задоволенні заяви ТОВ "Індастріал Сейфті Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції належить відмовити.
Виходячи з положень ч. 5 ст. 244 ГПК України, про відмову в прийнятті додаткового рішення постановляється ухвала.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Сейфті Україна" від 17.08.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1889/26 - відмовити повністю.
2. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська