Постанова № 139977027 у справі № 904/1758/26 від 22.09.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м.Дніпро Справа №904/1758/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Висоцького А.М., Андрейчука Л.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бурикін К.О.

від відповідача: Гуцалюк А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Фаєр"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 (суддя Новікова Р.Г.) у справі №904/1758/26

за позовом Комунального підприємства "Міське управління капітального будівництва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Фаєр"

про стягнення збитків у розмірі 282307 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позову.

Комунальне підприємство "Міське управління капітального будівництва" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Фаєр" про стягнення збитків у розмірі 282307 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з ухиленням відповідача від виконання гарантійних зобов`язань за договором підряду від 29.07.2024 №61/2024, внаслідок чого позивачу було завдано збитки в сумі 282307 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/1758/26 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 282307 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3387,68 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, відповідач необґрунтовано відмовився взяти участь у складанні акту технічного обстеження систем протипожежного захисту та безпідставно не усунув недоліки (дефекти) системи протипожежної сигналізації, виявлені у межах гарантійного строку. Внаслідок цього позивач поніс витрати з оплати вартості послуг ТОВ "Еффект-ПБ Плюс" у розмірі 88437 грн для проведення технічного обстеження систем протипожежного захисту та оплати вартості робіт ТОВ "Еффект-ПБ Плюс" у розмірі 193870 грн з усунення виявлених недоліків (дефектів) системи протипожежної сигналізації, які був зобов`язаний усувати відповідач.

Суд констатував, що надані позивачем докази на підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 282307 грн є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність вимог позивача та їх задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Фаєр" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/1758/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

За твердженням апелянта, оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції неповно встановлено фактичні обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

В обґрунтування заявленої позиції скаржник посилається на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів (поштових повідомлень про вручення, підписів уповноважених осіб) отримання відповідачем листів із викликом для огляду системи пожежної сигналізації та складання відповідного акта. Натомість суд першої інстанції безпідставно ототожнив повернення поштових відправлень з відміткою «за закінченням строку зберігання» або відсутність відповіді із чітко вираженою «відмовою» відповідача.

Апелянт стверджує, що саме внаслідок неналежного повідомлення відповідач був позбавлений можливості оглянути систему, встановити причини несправностей та усунути їх самостійно. Залучення позивачем для ремонту іншої організації без участі відповідача унеможливило встановлення реального стану системи до стороннього втручання.

Також відповідач наголошує на помилковості висновку суду про те, що проведення незалежної експертизи не було обов`язковим, оскільки між сторонами нібито не існувало спору щодо причин виникнення недоліків. За твердженням апелянта, між сторонами існував спір саме щодо причин виникнення несправностей, оскільки позивач стверджував, що всі виявлені дефекти виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем робіт за договором підряду, тоді як відповідач послідовно заперечував ці обставини, вказуючи, що несправності могли бути спричинені іншими факторами, зокрема: аварійними та стабілізаційними відключеннями електропостачання, перепадами напруги, проведення після завершення монтажу інших будівельних робіт у приміщенні (поточного ремонту підвалу гуртожитку), а також особливостями експлуатації акумуляторних батарей (Ventura GPL 12-26).

Посилаючись на постанову КГС ВС у справі № 905/18/23, скаржник зауважує, що за наявності спору щодо причин виникнення недоліків для їх з`ясування мала бути призначена незалежна експертиза (відповідно до п. 2.2.8 Договору).

Водночас суд ухвалив рішення за відсутності спеціальних знань, поклавши в основу лише акт технічного обстеження систем протипожежного захисту, складений за участю ТОВ «Еффект-ПБ Плюс», яке в подальшому було залучене до виконання ремонтних робіт та отримало оплату за їх виконання. За наведеного апелянт наполягає на тому, що ТОВ «Еффект-ПБ Плюс» є заінтересованою особою у підтвердженні необхідності проведення ремонтних робіт, а тому складений нею документ не може вважатися безспірним та об`єктивним доказом вини відповідача.

Крім цього, скаржник стверджує, що суд не врахував, що згідно умов п 2.2.1. Договору підрядник гарантує експлуатацію Об`єкту протягом гарантійного строку, який складає три роки з моменту прийняття Об`єкту Замовником, але не більше строку гарантії наданого виробниками на експлуатацію матеріалів та обладнання, що використовуються для надання послуг. Строк гарантії не може бути меншим за 12 місяців. Відповідно до експлуатаційної документації на стаціонарні свинцево-кислотні акумулятори з регульованим клапаном (типу Ventura GPL 12-26), у частині гарантійних зобов`язань гарантійний строк їх експлуатації за стандартних умов становить 12 місяців з дня поставки, якщо інше не передбачено договором. Водночас зазначеною експлуатаційною документацією прямо передбачено, що в умовах аварійних та стабілізаційних відключень електропостачання, які мали місце згідно інформації АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», гарантійний строк експлуатації таких акумуляторних батарей скорочується до 3 місяців.

Відповідач вказує, що позивачем також не було доведено обґрунтованість заявленого до стягнення розміру збитків у сумі 282307 грн, оскільки матеріали справи не містять належних доказів необхідності виконання саме тих ремонтних робіт, які були включені до договору з ТОВ «Еффект-ПБ Плюс», не підтверджують взаємозв`язок кожної окремої витрати із конкретною несправністю, не доводять необхідність використання саме тих матеріалів та виконання саме тих робіт, які були зазначені у кошторисній документації. Відсутні також докази того, що всі заявлені витрати були об`єктивно необхідними та безпосередньо пов`язаними з усуненням саме тих недоліків, які нібито виникли з вини відповідача.

На думку апелянта, поза увагою суду залишилось те, що обов`язок забезпечення належного технічного обслуговування систем пожежної сигналізації прямо передбачений вимогами чинних нормативних документів. Разом з тим, позивач не надав доказів забезпечення обов`язкового щомісячного технічного обслуговування системи протипожежного захисту, що передбачено ДБН В.2.5-56:2014, Правилами пожежної безпеки в Україні та ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, що свідчить про можливу неналежну експлуатацію майна, внаслідок чого виникли заявлені несправності.

Підсумовуючи, скаржник наголосив на тому, що при ухваленні оскаржуваного рішенням місцевий господарський суд надав перевагу доказам позивача без належного мотивування та спростування заперечень відповідача, чим порушив принципи змагальності, рівності сторін та вимоги статей 13, 74, 79, та 86 ГПК України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

13.08.2026 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого представник комунального підприємства просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За твердженням позивача, він належним чином повідомляв підрядника про виявлені дефекти та запрошував його до участі в комісійному обстеженні шляхом направлення листів рекомендованою кореспонденцією та електронною поштою на адреси, зазначені в договорі. Посилання апелянта на неотримання листів свідчить про його ухилення від виконання гарантійних зобов`язань, а його бездіяльність і ігнорування звернень замовника є фактичною відмовою від участі у складанні акта.

За наведеного позивач підкреслює, що оскільки відповідач проігнорував листи замовника, не з`явився на обстеження та не висував заперечень проти складеного акта, спору між сторонами на той момент не існувало, а тому підстави для обов`язкового замовлення експертизи були відсутні.

Стосовно строку гарантії за договором підряду позивач повністю підтримав висновок суду щодо того, що недоліки у роботі системи пожежної сигналізації були виявлені під час гарантійного строку. Доводи апелянта з цього питання, на думку комунального підприємства, є помилковими та такими, що суперечать умовам договору та чинним законодавчим приписам.

Щодо заявленого скаржником клопотання про призначення судової експертизи, то позивач заперечував проти задоволення означеного клопотання, наполягав на тому, що призначення судової експертизи в апеляційній інстанції виходитиме за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Окремо позивач підкреслив, що висновок експерта щодо причин виникнення несправностей в роботі обладнання не має ключового значення для вирішення цієї справи.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Андрейчука Л.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Фаєр" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/1758/26; призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 22.09.2026 о 14.45 год; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

22.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Фаєр" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване бажанням директора товариства особисто взяти участь у судовому засіданні для надання пояснень та реалізації права на доступ до правосуддя. Втім, у зв`язку з сімейними обставинами директор товариства не має можливості прибути до м. Дніпро на судовий розгляд.

Розглянувши клопотання апелянта про відкладення судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені, або через представника.

Згідно з частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У призначене судове засідання з метою представництва інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції прибув адвокат Гуцалюк А.Р., повноваження якого підтверджені наявним в матеріалах справи ордером №1147078, який не містять жодних застережень чи обмежень щодо вчинення будь-яких процесуальних дій від імені довірителя.

Одночасно, апеляційним судом явка керівника юридичної особи в судове засідання обов`язковою не визнавалася (статті 120, 202 ГПК України), а участь уповноваженого на ведення справи адвоката, на думку колегії суддів, повною мірою забезпечує реалізацію процесуальних прав учасника справи.

При цьому, щодо посилань директора товариства на бажання особисто надати пояснення та роз`яснення щодо суті спору, які, на його думку, є важливими, судова колегія враховує ті обставини, що відповідні пояснення відповідач мав можливість надати як суду першої інстанції так й апеляційному суду у письмовому вигляді.

За приписами статті 202 Господарського процесуального кодексу України обов`язок чи право суду відкласти розгляд справи пов`язані з наявністю об`єктивних перешкод для вирішення спору або з неявкою учасника, явка якого визнана обов`язковою чи який не був належним чином повідомлений. Саме бажання керівника юридичної особи бути присутнім у засіданні поряд із кваліфікованим адвокатом, за відсутності об`єктивної неможливості останнього висловити позицію довірителя, не є поважною причиною в розумінні статті 202 ГПК України та достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без особистої участі директора ТОВ "Топ Фаєр", одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 22.09.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розгляд інших клопотань / заяв учасників справи.

Як було встановлено, звертаючись до Центрального апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/1758/26, відповідач також заявив клопотання про призначення судової інженерно-технічної експертизи.

На вирішення експертизи скаржник пропонує поставити таке питання: Які причини виходу з ладу акумуляторних батарей, блоків живлення та інших елементів системи протипожежного захисту на об`єкті та які фактори могли спричинити виникнення виявлених несправностей?

Як вказує апелянт, предметом спору є стягнення з відповідача збитків, які, на думку позивача, виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем робіт з монтажу системи протипожежного захисту.

Разом із тим, ключовою спірною обставиною у даній справі, за твердженням скаржника, є саме причина виходу з ладу акумуляторних батарей, блоків живлення та інших елементів системи, а також наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між виконаними відповідачем роботами та виявленими несправностями. На думку відповідача, наразі матеріали справи містять взаємовиключні докази щодо причин виникнення несправностей, а оскільки суд не вправі самостійно вирішувати питання, що потребують спеціальних інженерно-технічних знань, то існує нагальна потреба у призначенні судової експертизи.

Окрім того, відповідач акцентував увагу на тому, що вказана справа в суді першої інстанції розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін та без безпосереднього дослідження доказів, а тому питання щодо необхідності застосування спеціальних знань місцевим господарським судом фактично не вирішувалося.

Як вказує апелянт, відмова суду першої інстанції у розгляді справи за правилами загального позовного провадження фактично позбавила сторону відповідача можливості реалізувати право на подання клопотання про призначення судової експертизи та належним чином обґрунтувати її необхідність.

Вказані обставини в сукупності зумовили необхідність звернення з вказаним клопотанням вже під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Розглянувши подане скаржником клопотання, колегія суддів встановила, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2026 суд прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи. Цією ж ухвалою суд роз`яснив відповідачу, що відповідно до ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, він має право надати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 06.04.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 06.04.2026 о 18:57 год.

З огляду на положення частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 06.04.2026 вважається врученою позивачу 07.04.2026. Відтак, відповідач мав право подати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у строк до 13.04.2026 включно.

Натомість заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідач виклав у відзиві від 06.05.2026, тобто за межами встановленого судом строку.

За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та залишив без розгляду заяву відповідача від 06.05.2026 із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як слідує з чинних приписів процесуальних законодавчих норм, під час здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження підготовче засідання не проводиться.

Разом з тим, жодна норма ГПК України не встановлює обмежень для заявлення сторонами, необхідних на їх думку, клопотань, заяв, пояснень тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач реалізував своє право на подачу відзиву на позов. Втім, жодних заяв чи клопотань, якими б представник товариства намагався ініціювати проведення судової експертизи відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлено не було. Позиція скаржника з приводу того, що саме суд, здійснюючи розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, обмежив учасника справи в можливості заявити клопотання про призначення експертизи є виключно суб`єктивним баченням самого відповідача, що не відповідає чинним нормам процесуального законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про те, що згідно положень частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 наведеної статті докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як було встановлено вище дійсних об`єктивних причин, які б унеможливили своєчасне звернення відповідача до суду першої інстанції з клопотанням про призначення експертизи, апелянтом представлено не було.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що в силу принципу диспозитивності на особу, що не подала своєчасно відповідні докази або не заявила відповідні клопотання, покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України).

Крім того, здійснивши аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів не встановила дійсної потреби в застосування спеціальних знань при розгляді цього господарського спору. Більш того, з обставин справи вбачається, що ТОВ «Еффект-ПБ Плюс» вже було проведено усунення виявлених недоліків (дефектів) системи протипожежної сигналізації. З цих підстав, логічним є висновок, що ретроспективне дослідження об`єкту, недоліки якого вже усунуті на момент проведення експертизи, жодним чином не матиме впливу на результат вирішення справи.

Підсумовуючи, апеляційний суд не вбачає жодних підстав для призначення у цій справі судової інженерно-технічної експертизи, тому відмовляє у задоволенні означеного клопотання.

Також апеляційний суд вважає за доцільне надати оцінку усному клопотанню апелянта про витребування доказів, що було заявлене на стадії дослідження матеріалів справи та перевірки наявних у ній доказів.

Так, на вказаній стадії судового розгляду справи представник скаржника наголосив суду на необхідності витребування від позивача копії договору на технічне обслуговування спірної пожежної сигналізації, про наявність якого зазначив позивач.

З цих підстав, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що розгляд справи в суді як першої, так і апеляційної інстанції має відбуватися з дотриманням чинних законодавчих приписів, які викладено в ГПК України, а також з урахуванням загальних принципів господарського судочинства. Процесуальний порядок є головним запобіжником проти хаосу, свавілля та правової невизначеності.

Порядок витребування доказів та заявлення сторонами клопотань з означеного питання детально регламентоване статтею 81 ГПК України.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1)який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2)обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3)підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4)заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5)причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Верховний Суд звертав увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів. По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи в розумні строки.

Водночас межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у ст. 269 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою ст. 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

В той же час, відповідач не звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням та не повідомив суду апеляційної інстанції причини неможливості отримати такі докази самостійно.

Разом з тим, питання щодо витребування доказів вирішується у підготовчому засіданні суду першої інстанції, у той час як суд апеляційної інстанції не може перебирати на себе повноваження, які процесуально закріплені за судом першої інстанції, при цьому належним чином оформленого клопотання до суду апеляційної інстанції про витребування вказаних документів з обґрунтуванням мотивів його подання апелянтом заявлено не було.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні усного клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Фаєр" про витребування доказів.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 29.07.2024 між Комунальним підприємством "Міське управління капітального будівництва" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Топ Фаєр" (далі - підрядник) був укладений договір підряду №61/2024 (далі - договір від 29.07.2024).

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 - 1.5 договору від 29.07.2024 підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик надати послуги в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання (послуги зі встановлення протипожежного устаткування) у гуртожитку відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.

Адреса та найменування об`єкту визначені сторонами у договорі від 29.07.2024.

Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, за винятком вже наданих підрядником послуг.

Джерело фінансування - кошти бюджету Маріупольської міської територіальної громади.

Обсяг, вартість та термін надання послуг визначаються затвердженою проєктно-кошторисною документацією та доданими до договору календарним графіком надання послуг і договірною ціною, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.2 договору від 29.07.2024 визначені гарантійні строки якості наданих послуг та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів):

- підрядник гарантує експлуатацію об`єкту протягом гарантійного строку, який складає три роки з моменту прийняття об`єкту замовником, але не більше строку гарантії наданого виробниками на експлуатацію матеріалів та обладнання, що використовуються для надання послуг. Строк гарантії не може бути меншим за 12 місяців (пп.2.2.1);

- у разі виявлення замовником протягом гарантійних строків недоліків (дефектів) у наданих послугах, він повідомляє про них підрядника протягом п`яти робочих днів з дня виявлення. Гарантійні строки продовжуються на час, протягом якого об`єкт не міг експлуатуватися внаслідок виявлених недоліків (дефектів), відповідальність за які несе підрядник (пп.2.2.2);

- підрядник відповідає за недоліки (дефекти) виявлені в наданих послугах протягом гарантійних строків, якщо він не доведе, що вони виникли за обставин незалежних від нього (пп.2.2.3);

- після повідомлення замовником підрядника про виявлення недоліків (дефектів) підрядник протягом п`яти робочих днів складає разом із замовником акт про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів) (пп.2.2.4);

- якщо підрядник відмовився взяти участь у складанні акту, замовник має право скласти такий акт без участі підрядника, із залученням відповідних фахівців і надіслати його підряднику (пп.2.2.5);

- підрядник зобов`язаний усунути виявлені недоліки (дефекти) в порядку визначеному актом про їх усунення (пп.2.2.6);

- у разі відмови підрядника усунути виявлені недоліки (дефекти), замовник може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб із компенсуванням підрядником витрат, що пов`язані з усуненням зазначених недоліків, та завданих збитків згідно з чинним законодавством (пп.2.2.7);

- якщо між замовником і підрядником виник спір щодо усунення недоліків (дефектів) або їх причин, на вимогу будь-якої сторони може бути проведено незалежну експертизу. Фінансування витрат, пов`язаних з проведенням такої експертизи, покладається на підрядника, крім випадків, коли за результатами експертизи буде встановлено відсутність порушень умов договору підрядником або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками (дефектами). У такому випадку витрати, пов`язані з проведенням експертизи, фінансує сторона, яка вимагала її проведення (пп.2.2.8).

Пунктами 3.1, 3.7 договору від 29.07.2024 (у редакції додаткової угоди від 25.12.2024 №3 до договору від 29.07.2024) передбачено, що ціна договору дорівнює 2085201 грн 30 коп (з ПДВ).

Обсяг послуг на 2024 рік становить 2085201 грн 30 коп (з ПДВ) за рахунок коштів бюджету Маріупольської міської територіальної громади.

В пунктах 4.1 - 4.5 договору від 29.07.2024 вказано, що розрахунки за договором проводяться шляхом оплати за фактично надані послуги.

Облік та оплата наданих послуг здійснюється на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт, складеної за формою КБ-3, та акту виконаних підрядних робіт, складеного за формою КБ-2в, з урахуванням вимог пункту 6.1.5 договору.

Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує та передає їх для проведення розрахунків, які здійснюються протягом 10 робочих днів при наявності та в межах коштів, які зараховано на реєстраційний рахунок замовника по об`єкту на дату підписання актів. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 10 робочих днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на свій реєстраційний рахунок.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником наданих послуг, згідно договірної ціпи, в об`ємі не більше ніж 95% від їх загальної вартості на підставі підписаних між замовником та підрядником довідок форми КБ-3, актів форми КБ-2в і рахунків, які надаються підрядником по мірі надання послуг.

Остаточний розрахунок за надані послуги в розмірі 5% договірної ціни послуг провадиться замовником протягом 10 робочих днів від дня підписання сторонам и останнього акту виконаних підрядних робіт, але у межах поточного бюджетного року.

Згідно з пунктом 5.1 договору від 29.07.2024 (у редакції додаткової угоди від 13.09.2024 №2 до договору від 29.07.2024) строки надання послуг визначаються календарним графіком надання послуг, який є невід`ємною частиною договору, і становлять:

- початок надання послуг: з дати укладання договору;

- закінчення надання послуг: 04.10.2024.

У підпунктах 6.2.4, 6.2.8 пункту 6.2 договору від 29.07.2024 вказано, що замовник має право вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень, або виправити їх своїми силами з відшкодуванням завданих збитків за рахунок підрядника або за рахунок зниження договірної ціни; залучати третіх осіб для усунення недоробок (у випадку, якщо підрядник відмовляється усувати недоробки), з компенсацією витрат за рахунок підрядника.

Відповідно до підпунктів 6.3.2, 6.3.11, 6.3.12, 6.3.13 пункту 6.3 договору від 29.07.2024 підрядник зобов`язаний:

- забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом ІІ договору та проєктно-кошторисною документацією;

- своєчасно усувати недоліки послуг, допущені з вини підрядника; відшкодувати відповідно до законодавства та договору підряду завдані замовнику збитки;

- ліквідувати на протязі гарантійного строку експлуатації виявлені недоліки, обумовлені неякісним наданням послуг, згідно пункту 2.2. договору.

Пунктом 10.1 договору від 29.07.2024 передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024, а в частині виконання фінансових зобов`язань - до повного виконання таких зобов`язань за договором.

Згідно з пунктом 11.1 договору від 29.07.2024 замовник не є власником наданих послуг, зазначених у п. 1.1 договору. Після прийняття повного обсягу наданих послуг замовник передає витрати на баланс орендатору об`єкта.

Підпунктами 11.6.1, 11.6.9, 11.6.11 пункту 11.6 договору від 29.07.2024 визначено, що

- підрядник зобов`язаний забезпечити роботи матеріальними ресурсами, відповідати за їх якість і відповідність вимогам, встановленим нормативними документами та проєктно-кошторисною документацією, крім матеріальних ресурсів та обладнання, закупку яких забезпечує замовник;

- на матеріали та обладнання, які використовуються при наданні послуг, підрядник зобов`язаний надати замовнику первинні документи про відповідність: сертифікати, паспорти, гарантійні талони та інші документи до їх використання, згідно з діючим законодавством, а також документи, підтверджуючі вартість придбання матеріальних ресурсів;

- підрядник гарантує експлуатацію вказаних матеріалів та обладнання протягом строку, що відповідає гарантійному строку експлуатації матеріалів, обладнання, встановленому виробниками таких матеріалів та обладнання. Підрядник обов`язково погоджує використання аналогічного обладнання (матеріалів) інших марок з замовником.

Підпунктом 11.10.3 пункту 11.10 договору від 29.07.2024 передбачено, що замовник і підрядник зобов`язані при зміні даних, зазначених у розділі ХІІІ договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін", негайно повідомити про це іншу сторону листом та укласти додаткову угоду.

У розділі ХІІІ договору від 29.07.2024 сторони вказали місцезнаходження та банківські реквізити сторін, зокрема, КП "МіськУКБ" (87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Купріна, 23а, е-mail: UKB@mariupolrada.gov.ua) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Фаєр" (м. Київ, вул. Хрещатик, 16, офіс 717, е-mail: [пошта прихована]).

Відповідно до пункту 12.1 договору від 29.07.2024 невід`ємною частиною договору є: додаток №1 - договірна ціна; додаток №2 - календарний графік надання послуг; додаток №3 - план фінансування.

В подальшому сторони укладали додаткові угоди від 01.08.2024 №1, від 13.09.2024 №2, від 25.12.2024 №3 до договору від 29.07.2024 та викладали в новій редакції пункти 3.1, 3.7, 5.1 договору, додаток №1 "Договірна ціна", додаток №2 "Календарний графік надання послуг", додаток №3 "План фінансування". Решта пунктів і розділів цього договору залишилась незмінними.

Згідно з підписаними сторонами актом від 20.11.2024 №1 приймання виконаних будівельних робіт на суму 878872грн86коп та актом від 20.11.2024 №2 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, на суму 1206328 грн 44 коп замовник прийняв виконані підрядником роботи за договором від 29.07.2024.

Відповідно до платіжних інструкцій від 20.11.2024 (дата виконання 25.11.2024) №77 на суму 878872 грн 86 коп та від 20.11.2024 (дата виконання 25.11.2024) №78 на суму 1206328 грн 44 коп позивач сплатив відповідачу суму у розмірі 2085201 грн 30 коп.

На адресу позивача у березні 2025 надійшов лист Комунального закладу "Маріупольський міський соціальний гуртожиток" від 18.03.2025 №174. Комунальний заклад повідомляв, що пожежна сигналізація гуртожитку залишається без живлення і не функціонує, просив вжити заходів щодо відновлення роботи системи в межах гарантійних обов`язків підрядної організації за договором від 29.07.2024 №61-2024.

Позивач направив на адресу відповідача лист від 18.03.2025 №27-2025 про знеструмлення системи пожежної сигналізації, встановленої у приміщеннях гуртожитку, та просив відповідача у строк до 19.03.2025 письмово повідомити дату та час прибуття і контактні дані представника ТОВ "Топ Фаєр" для огляду системи пожежної сигналізації та складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів).

Згідно з матеріалами справи позивач направив лист від 18.03.2025 №27-2025 на адресу електронної поштової скриньки відповідача ([пошта прихована]), зазначену у договорі від 29.07.2024. Відповідач не надавав відповіді на цей лист.

Позивач направив на адресу відповідача лист від 29.04.2025 №49-2025 про знеструмлення системи пожежної сигналізації, встановленої у приміщеннях гуртожитку, та просив відповідача у строк до 30.04.2025 письмово повідомити дату та час прибуття і контактні дані представника ТОВ "Топ Фаєр" для огляду системи пожежної сигналізації та складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів).

Відповідно до матеріалів справи позивач направив лист від 29.04.2025 №49-2025 на адресу електронної поштової скриньки відповідача ([пошта прихована]), зазначену у договорі від 29.07.2024. Відповідач не надавав відповіді на цей лист.

Позивач направив на адресу відповідача лист від 15.08.2025 №102-2025 з вимогою у строк до 25.08.2025 направити представника ТОВ "Топ Фаєр" для участі в комісійному обстеженні системи пожежної сигналізації та складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів) та письмово повідомити позивача. Також у листі позивач попереджав відповідача про проведення обстеження системи пожежної сигналізації зі складанням акту без участі представника ТОВ "Топ Фаєр" та із залученням відповідних фахівців, у разі ігнорування відповідача листа позивача. Позивач повідомляв відповідача, що складений за результатами такого обстеження акт направлятиметься відповідачу і відповідач буде зобов`язаний усунути виявлені недоліки (дефекти) в порядку, визначеному цим актом.

Згідно з матеріалами справи лист від 15.08.2025 №102-2025 направлявся:

- засобами електронного зв`язку на адресу електронної поштової скриньки відповідача ([пошта прихована]), зазначену у договорі від 29.07.2024;

- засобами поштового зв`язку на адресу відповідача (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 16, офіс 717), зазначену у договорі від 29.07.2024. Поштове відправлення із листом від 15.08.2025 №102-2025 було повернене поштовим відділенням зв`язку із застереженням про закінчення терміну зберігання.

Відповідач не надавав відповіді на лист позивача від 15.08.2025 №102-2025.

Між Комунальним підприємством "Міське управління капітального будівництва" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еффект-ПБ Плюс" (виконавець) був укладений договір від 08.09.2025 №78/С (далі - договір від 08.09.2025).

Відповідно до пункту 1.1 договору від 08.09.2025 Комунальне підприємство "Міське управління капітального будівництва" доручило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Еффект-ПБ Плюс" прийняло на себе зобов`язання надати послуги з обстеження та налагодження системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, системи управління евакуювання (в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання) в приміщеннях гуртожитку.

Адреса та найменування об`єкту визначені сторонами у договорі від 08.09.2025 та є тотожними адресі та найменуванню об`єкту, вказаними у договорі від 29.07.2024.

У пункті 2.1 договору від 08.09.2025 вказано, що вартість послуг за договором дорівнює 88437 грн.

За результатами обстеження, проведеного комісією у складі представників Комунального підприємства "Міське управління капітального будівництва", Комунального закладу "Маріупольський міський соціальний гуртожиток" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффект-ПБ Плюс", був складений акт технічного обстеження систем протипожежного захисту від 24.09.2025 (далі - акт обстеження).

В акті обстеження було зафіксовано, що система пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, система керування евакуюванням знаходиться в неробочому стані:

- не працює прилад приймально-контрольний пожежний IRIS4 (ППКП IRIS4) (вийшов з ладу блок живлення, несправність акумуляторної батареї АК 18А/г);

- не працює прилад приймально-контрольний пожежний IRIS PS72 (несправність акумуляторної батареї АК 18А/г);

- не працює прилад приймально-контрольний пожежний Тірас-4П.1 (несправність акумуляторної батареї АК 7А/г);

- не працює система керування евакуюванням ВЕЛЛЕЗ (несправність: блок керування ЦДП02-24/12, блок живлення БРЖ02-24/12, блок комутації БКК 16/6, підсилювач 600ПП03ОМ, резервне живлення-акумулятори);

- не працює блок живлення табло оповіщення першого поверху (несправність акумуляторних батарей АК-7А/г - 2 шт.);

- не працює блок живлення табло оповіщення п`ятого поверху (несправність акумуляторних батарей АК-7А/г - 2 шт.);

- не працюють гучномовці 3АС100ПН в кімнатах 02, 03, 04 першого поверху.

Комісією запропоновано провести ремонт системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, системи керування евакуюванням.

Відповідно до підписаних представниками Комунального підприємства "Міське управління капітального будівництва" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффект-ПБ Плюс" акту виконаних будівельних робіт за вересень 2025 року і довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за вересень 2025 року на суму 88437 грн, Комунальне підприємство "Міське управління капітального будівництва" прийняло виконані роботи/надані послуги за договором від 08.09.2025.

Платіжною інструкцією від 09.10.2025 (дата виконання 10.10.2025) №55 позивач перерахував на користь ТОВ "Еффект-ПБ Плюс" 88437 грн.

Позивач направив на адресу відповідача лист від 15.10.2025 №142-2025, в якому зазначались:

- повідомлення про понесені позивачем витрати на проведення технічного обстеження систем протипожежного захисту та покладення на відповідача обов`язку їх компенсації;

- вимога у строк до 15.11.2025 провести ремонт системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, системи керування евакуюванням у приміщеннях спірного гуртожитку;

- попередження про залучення позивачем третіх осіб для проведення необхідного ремонту, якщо відповідач письмово не підтвердить свою готовність виконати гарантійні зобов`язання і не розпочне виконання ремонту у строк до 29.10.2025.

До листа від 15.10.2025 №142-2025 додавався акт технічного обстеження систем протипожежного захисту від 24.09.2025.

Згідно з матеріалами справи лист від 15.10.2025 №142-2025 направлявся засобами поштового зв`язку на адресу відповідача (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 16, офіс 717), зазначену у договорі від 29.07.2024. Поштове відправлення із листом від 15.10.2025 №142-2025 було повернене поштовим відділенням зв`язку. Відповідач не надавав відповіді на цей лист.

Між Комунальним підприємством "Міське управління капітального будівництва" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еффект-ПБ Плюс" (підрядник) був укладений договір підряду від 21.11.2025 №25/2025 (далі - договір від 21.11.2025).

Відповідно до пункту 1.1 договору від 21.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еффект-ПБ Плюс" прийняло на себе зобов`язання на свій ризик надати послуги відповідно до кошторисної документації в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання (послуги зі встановлення протипожежного устаткування) у гуртожитку відповідно до проєктно-кошторисної документації, а Комунальне підприємство "Міське управління капітального будівництва" прийняти та оплатити такі послуги.

Адреса та найменування об`єкту визначені сторонами у договорі від 21.11.2025 та є тотожними адресі та найменуванню об`єкту, вказаними у договорі від 29.07.2024.

У пункті 3.1 договору від 21.11.2025 вказано, що ціна договору дорівнює 193870 грн.

Згідно з підписаними Комунального підприємства "Міське управління капітального будівництва" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффект-ПБ Плюс" актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025року №1 і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2025 Комунальне підприємство "Міське управління капітального будівництва" прийняло виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Еффект-ПБ Плюс" роботи на суму 193870 грн за договором від 21.11.2025.

Платіжною інструкцією від 15.12.2025 (дата виконання 17.12.2025) №84 на суму 193870 грн Комунальне підприємство "Міське управління капітального будівництва" оплатило вартість виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "Еффект-ПБ Плюс".

Як встановлено судом першої інстанції, звертаючись до суду з вимогами про стягнення збитків у розмірі 282307 грн, позивач стверджував, що несення витрат з оплати робіт Товариству з обмеженою відповідальністю "Еффект-ПБ Плюс" обумовлене ухиленням належним чином повідомленого відповідача від виконання гарантійних зобов`язань за договором від 29.07.2024.

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач послався на відсутність належних та допустимих доказів вручення листів позивача відповідачу; недоведеність виникнення виявлених несправностей системи пожежної сигналізації внаслідок неналежного виконання робіт відповідачем (можливість пошкодження пожежної сигналізації при проведенні поточного ремонту частини підвальних приміщень гуртожитку); скорочений гарантійний строк експлуатації акумуляторних батарей в умовах аварійних та стабілізаційних відключень електропостачання; самостійне залучення позивачем третьої особи для проведення ремонтних робіт; позбавлення відповідача права перевірити причини несправності та можливості виконати гарантійні зобов`язання самостійно; недоведеність розміру збитків, відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження структуру заявленої до стягнення суми, її обґрунтування, взаємозв`язок між заявленими витратами та фактичними роботами чи усуненням конкретних недоліків.

Оцінивши доводи сторін та представлені на їх підтвердження докази, місцевий господарський суд задовольнив заявлені позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 282307 грн.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, зміст зобов`язання становлять права та обов`язки його сторін.

Метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів у зв`язку з чим особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 цього Кодексу домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків є договором; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що договір, в якому одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, є договором підряду. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права. Така правова позиція є сталою та послідовною у судовій практиці, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.05.2018 у справі №924/263/17, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 23.03.2021 у справі №916/2380/18, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, від 04.07.2018 у справі №916/935/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19 тощо.

Як було зазначено вище, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик надати послуги відповідно до проектно-кошторисної документації по об`єкту: «Поточний ремонт приміщень гуртожитку №4 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, за адресою: вул. Ніла Армстронга, буд. 36 у Соборному районі м.Дніпро, для облаштування місць загального тимчасового перебування внутрішньо переміщених (евакуйованих) осіб (система пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, система управління евакуюванням (в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання))», а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити такі послуги.

За змістом п.11.6 договору визначено порядок забезпечення робіт матеріальними ресурсами. Зокрема, підрядник зобов`язаний забезпечити роботи матеріальними ресурсами, відповідати за їх якість і відповідність вимогам, встановленим нормативним документами та проектно-кошторисною документацією, крім матеріальних ресурсів та обладнання, закупку яких забезпечує замовник. Сторонами підписується документ, яким регламентується перелік матеріальних ресурсів та обладнання, постачання яких покладається на замовника. У разі відсутності такого документу, обов`язки забезпечення матеріальними ресурсами та обладнанням об`єкту у повному обсязі покладаються на підрядника.

Згідно з договірною ціною до договору, локальним кошторисом на будівельні роботи, підсумковою відомістю ресурсів (з урахуванням змін) сторонами визначено найменування робіт і витрат - монтажні роботи (адресна панель керування, прилад ПС на 4 промені, пристрій проміжний на 10 променів, блок живлення, акумулятор, сповіщувач, оповіщувач, шафи, бокси тощо), пусконалагоджувальні роботи (пожежна сигналізація, системи операції), обладнання та матеріали (панель керування, акумуляторні батареї, сповіщувачі, блоки керування, панелі, кабелі, модулі, підсилювачі тощо).

У постанові від 04.09.2023 в справі №910/5352/21 Верховний Суд зазначив, що предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою матеріалізований результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі.

З урахуванням викладеного, судова колегія доходить висновку, що бажаним для позивача результатом виконання відповідачем обумовленого комплексу робіт за спірним правочином є «Приміщення гуртожитку №4 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, за адресою: вул. Ніла Армстронга, буд. 36 у Соборному районі м.Дніпро, облаштоване системою пожежної сигналізації та оповіщенням про пожежу, системою управління евакуюванням (в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання)».

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, за договором підряду підрядник зобов`язується виконати певну роботу за замовленням комунального підприємства.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно зі статтями 859, 860 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Як безпомилково встановлено судом першої інстанції, зважаючи на умови укладеного між сторонами договору підряду від 29.07.2024 №61/2024 та дату підписання акту виконаних будівельних робіт від 20.11.2024, відповідач гарантував експлуатацію об`єкту протягом гарантійного строку (до 20.11.2027), але не більше строку гарантії наданого виробниками на експлуатацію матеріалів та обладнання, що використовуються для надання послуг. Строк гарантії не може бути меншим до 20.11.2025.

Разом з тим, згідно висновків місцевого господарського суду, впродовж гарантійного строку мав місце факт порушення функціонування пожежної сигналізації.

Відповідачем в апеляційній скарзі сам факт порушення функціонування пожежної сигналізації на об`єкті «Приміщення гуртожитку №4 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, за адресою: вул. Ніла Армстронга, буд. 36 у Соборному районі м.Дніпро» не оспорюється.

Одночасно, відповідач ставить під сумнів зазначені судом підстави виникнення відповідних порушень. Зокрема, заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, відповідач стверджує про ті обставини, що несправності могли бути спричинені аварійними та стабілізаційними відключеннями електропостачання, перепадами напруги, особливостями експлуатації акумуляторних батарей, проведенням після завершення монтажу інших будівельних робіт, а також природним зносом окремих елементів обладнання. Саме тому, за твердженням апелянта, без проведення незалежного технічного дослідження суд не мав правових підстав категорично стверджувати, що несправності виникли виключно з вини відповідача.

Аналізуючи висновки суду першої інстанції щодо відсутності спору між сторонами з приводу усунення недоліків (дефектів) або їх причин та проведення незалежної експертизи, колегія суддів виходить з наступного.

Так, розділом 2 договору від 29.07.2024 №61/2024 «Якість робіт» сторони узгодили спільний порядок дій на випадок виявлення недоліків на об`єкті.

Зокрема, у разі виявлення замовником протягом гарантійних строків недоліків (дефектів) у наданих послугах, він повідомляє про них підрядника протягом п`яти робочих днів з дня виявлення. Гарантійні строки продовжуються на час, протягом якого об`єкт не міг експлуатуватися внаслідок виявлених недоліків (дефектів), відповідальність за які несе підрядник (пп.2.2.2).

Підрядник відповідає за недоліки (дефекти) виявлені в наданих послугах протягом гарантійних строків, якщо він не доведе, що вони виникли за обставин незалежних від нього (пп.2.2.3).

Після повідомлення замовником підрядника про виявлення недоліків (дефектів) підрядник протягом п`яти робочих днів складає разом із замовником акт про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів) (пп.2.2.4).

Якщо підрядник відмовився взяти участь у складанні акту, замовник має право скласти такий акт без участі підрядника, із залученням відповідних фахівців і надіслати його підряднику (пп.2.2.5).

Підрядник зобов`язаний усунути виявлені недоліки (дефекти) в порядку, визначеному актом про їх усунення (пп.2.2.6).

У разі відмови підрядника усунути виявлені недоліки (дефекти), замовник може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб із компенсуванням підрядником витрат, що пов`язані з усуненням зазначених недоліків, та завданих збитків згідно з чинним законодавством (пп.2.2.7).

Якщо між замовником і підрядником виник спір щодо усунення недоліків (дефектів) або їх причин, на вимогу будь-якої сторони може бути проведено незалежну експертизу. Фінансування витрат, пов`язаних з проведенням такої експертизи, покладається на підрядника, крім випадків, коли за результатами експертизи буде встановлено відсутність порушень умов договору підрядником або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками (дефектами). У такому випадку витрати, пов`язані з проведенням експертизи, фінансує сторона, яка вимагала її проведення (пп.2.2.8).

Тобто, за умовами укладеного між сторонами договору обов`язковою умовою проведення незалежної експертизи є саме наявність спору між сторонами.

Судом першої інстанції було ретельно досліджено наявні у справі докази та встановлено факт відсутності спору між сторонами з приводу виявлених недоліків на момент залучення позивачем третіх осіб для усунення виявлених недоліків.

Зокрема, у березні 2025 після отримання від закладу, що експлуатує гуртожиток, листа-повідомлення від 18.03.2025 №174 про нефункціонуючу пожежну сигналізацію позивач направляв на адресу відповідача листи від 18.03.2025 №27-2025, від 29.04.2025 №49-2025 з повідомленням про знеструмлення системи пожежної сигналізації, встановленої у приміщеннях гуртожитку, та просив відповідача у строки до 19.03.2025, до 30.04.2025 письмово повідомити дату та час прибуття і контактні дані представника ТОВ "Топ Фаєр" для огляду системи пожежної сигналізації та складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів).

Згідно з матеріалами справи позивач направив листи від 18.03.2025 №27-2025, від 29.04.2025 №49-2025 на адресу електронної поштової скриньки відповідача ([пошта прихована]), зазначену у договорі від 29.07.2024.

Представник відповідача ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорював належність товариству адреси електронної поштової скриньки ([пошта прихована]), зазначену у договорі від 29.07.2024, підписаному відповідачем.

Крім того, позивач скеровував на поштову адресу відповідача лист від 15.08.2025 №102-2025 з вимогою у строк до 25.08.2025 направити представника ТОВ "Топ Фаєр" для участі в комісійному обстеженні системи пожежної сигналізації, складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів) та письмово повідомити позивача. Також у листі позивач попереджав відповідача про проведення обстеження системи пожежної сигналізації зі складанням акту без участі представника ТОВ "Топ Фаєр" та із залученням відповідних фахівців, у разі ігнорування відповідача листа позивача. Позивач повідомляв відповідача, що складений за результатами такого обстеження акт направлятиметься відповідачу і відповідач буде зобов`язаний усунути виявлені недоліки (дефекти) в порядку, визначеному цим актом.

Аналіз умов укладеного договору від 29.07.2024 дозволяє дійти висновку, що сторони не визначили спосіб повідомлення замовника підрядника про виявлені недоліки (дефекти).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивач намагався налаштувати з відповідачем комунікацію з приводу виявлених недоліків, використовуючи засоби електронного та поштового зв`язку. Зокрема, судом було встановлено, що лист від 15.08.2025 №102-2025 направлявся:

- засобами електронного зв`язку на адресу електронної поштової скриньки відповідача ([пошта прихована]), зазначену у договорі від 29.07.2024;

- засобами поштового зв`язку на адресу відповідача (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 16, офіс 717), зазначену у договорі від 29.07.2024. Поштове відправлення із листом від 15.08.2025 №102-2025 було повернене відділенням поштового зв`язку із застереженням про закінчення терміну зберігання.

Не отримавши відповіді на жодне зі звернень, позивач, керуючись приписами підпункту 2.2.5 пункту 2.2 договору від 29.07.2024, залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Еффект-ПБ Плюс» для проведення технічного обстеження систем протипожежного захисту у гуртожитку, уклавши договір від 08.09.2025.

За результатами обстеження, проведеного комісією у складі представників Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва», Комунального закладу «Маріупольський міський соціальний гуртожиток» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффект-ПБ Плюс», був складений акт технічного обстеження систем протипожежного захисту від 24.09.2025 (далі - акт обстеження).

В акті обстеження було зафіксовано, що система пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, система керування евакуюванням знаходиться в неробочому стані:

- не працює прилад приймально-контрольний пожежний IRIS4 (ППКП IRIS4) (вийшов з ладу блок живлення, несправність акумуляторної батареї АК 18А/г);

- не працює прилад приймально-контрольний пожежний IRIS PS72 (несправність акумуляторної батареї АК 18А/г);

- не працює прилад приймально-контрольний пожежний Тірас-4П.1 (несправність акумуляторної батареї АК 7А/г);

- не працює система керування евакуюванням ВЕЛЛЕЗ (несправність: блок керування ЦДП02-24/12, блок живлення БРЖ02-24/12, блок комутації БКК 16/6, підсилювач 600ПП03ОМ, резервне живлення-акумулятори);

- не працює блок живлення табло оповіщення першого поверху (несправність акумуляторних батарей АК-7А/г - 2 шт.);

- не працює блок живлення табло оповіщення п`ятого поверху (несправність акумуляторних батарей АК-7А/г - 2 шт.);

- не працюють гучномовці 3АС100ПН в кімнатах 02, 03, 04 першого поверху.

Комісією запропоновано провести ремонт системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, системи керування евакуюванням.

Позивач направив на адресу відповідача лист від 15.10.2025 №142-2025, в якому зазначались:

- повідомлення про понесені позивачем витрати на проведення технічного обстеження систем протипожежного захисту та покладення на відповідача обов`язку їх компенсації;

- вимога у строк до 15.11.2025 провести ремонт системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, системи керування евакуюванням у приміщеннях спірного гуртожитку;

- попередження про залучення позивачем третіх осіб для проведення необхідного ремонту, якщо відповідач письмово не підтвердить свою готовність виконати гарантійні зобов`язання і не розпочне виконання ремонту у строк до 29.10.2025.

До листа від 15.10.2025 №142-2025 додавався акт технічного обстеження систем протипожежного захисту від 24.09.2025.

Оцінивши наведені обставини, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника щодо відсутності доказів належного повідомлення останнього про виявлені позивачем недоліки та необхідність їх усунення у межах гарантійних зобов`язань.

Так, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до квітня 2026 року адреса місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Фаєр" (ідентифікаційний код: 42082117) - м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 16, офіс 717.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

В силу приписів ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно висновків сталої та послідовної судової практики направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17 та від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №922/1124/18.

Відтак, твердження відповідача про ті обставини, що неналежне повідомлення фактично позбавило його можливості реалізувати свої гарантійні права та обов`язки, передбачені договором підряду, своєчасно прибути на об`єкт, оглянути систему, встановити причини виникнення несправностей та, у разі їх підтвердження, самостійно усунути можливі недоліки, носять маніпулятивний характер та спрямовані на уникнення відповідальності за порушення виконання гарантійних зобов`язань.

Так само юридично неспроможними є посилання скаржника на обов`язковість проведення незалежної експертизи, оскільки в даному випадку саме належним чином повідомлений відповідач не забезпечив участь свого представника у комісійному технічному обстеженні системи пожежної сигналізації, не оспорював результати технічного обстеження та відповідно не вимагав проведення незалежної експертизи за результатами такого обстеження.

Посилання апелянта на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у справі № 905/18/23, зазначених вище висновків не спростовують, оскільки вказана позиція сформована за інших фактичних обставин спору та підстав заявлених вимог, зокрема, обставин пов`язаних із виявленням у межах досудового розслідування кримінального провадження умисно прихованих недоліків у виконаних підрядником роботах, зумовлених у тому числі недобросовісними діями посадової особи замовника.

З огляду на встановлені вище обставини справи, апеляційний суд підтримує позицію суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для проведення незалежної експертизи щодо усунення недоліків (дефектів) або їх причин, передбаченої підпунктом 2.2.8 пункту 2.2 договору від 29.07.2024.

Здійснивши аналіз доводів апелянта щодо можливих підстав виникнення несправностей, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за умовами укладеного договору підряду №61/2024 від 29.07.2024 сторонами не було узгоджено певного виробника матеріальних ресурсів, які мали бути використані підрядником на об`єкті. Зокрема, у договорі та додатках до нього не міститься визначення та погодження жодного виробника того чи іншого приладу, блоку живлення, акумуляторної батареї та іншого обладнання. Також, договір підряду не містить будь-яких зобов`язань позивача використовувати відповідні прилади тим чи іншим способом, укладати відносно них договори на технічне обслуговування тощо. Правовідносини відповідача з виробниками відповідних матеріальних ресурсів, які були використані підрядником на об`єкті, у тому числі й щодо гарантійних термінів, стосуються виключно цих осіб. Як наслідок, відповідні вимоги щодо порядку та способу користування відповідним обладнанням не можуть автоматично розповсюджуватися на позивача. З урахуванням викладеного, також є такими, що не мають значення для вирішення спору, й посилання апелянта на гарантійні талони на акумуляторні батареї, експлуатаційну документацію на свинцево-кислотні акумулятори, рекомендації виробників щодо даного обладнання тощо.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на ті обставини, що одночасний вихід з ладу значної кількості акумуляторних батарей та блоків живлення різних виробників швидше свідчить про вплив зовнішнього фактору (відключення електропостачання, перепадів напруги, порушення правил експлуатації) є нічим більше ніж припущенням відповідача, яке не грунтується на відповідних доказах.

Доводи відповідача про те, що у період проведення монтажних робіт паралельно проводився поточний ремонт частини підвальних приміщень гуртожитку № 4 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, за адресою: вул. Ніла Армстронга, буд. 36 у Соборному районі, м. Дніпро та при проведенні поточного ремонту пожежна сигналізація могла бути пошкоджена (тобто була наявною можливість пошкодження окремих елементів системи вже після її передачі замовнику внаслідок виконання інших будівельних робіт) є також нічим іншим ніж припущенням відповідача.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не надав належні та допустимі докази того, що виявлені недоліки (дефекти) у роботі системи протипожежного захисту виникли за обставин, незалежних від підрядника. Оскільки недоліки системи протипожежної сигналізації були виявлені в межах гарантійного строку, то саме на відповідача в силу узгоджених умов договору від 29.07.2024 та згідно чинних законодавчих приписів було покладено обов`язок з їх усунення.

Натомість, судом було встановлено, що позивач, керуючись приписами підставі підпункту 2.2.7 пункту 2.2 договору від 29.07.2024, уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еффект-ПБ Плюс» (підрядник) договір підряду від 21.11.2025 №25/2025 про надання послуг відповідно до кошторисної документації в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання (послуги зі встановлення протипожежного устаткування).

Згідно з підписаним актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025року Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва» прийняло виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Еффект-ПБ Плюс» роботи на суму 193870 грн за договором від 21.11.2025.

Платіжною інструкцією від 15.12.2025 (дата виконання 17.12.2025) №84 на суму 193870грн Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва» оплатило вартість виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Еффект-ПБ Плюс».

Перелік виконаних робіт, їх обсяг та вартість наведені в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 року та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2025 року.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

В даному випадку, суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що саме внаслідок необґрунтованої відмови відповідача від участі у складанні акту технічного обстеження систем протипожежного захисту та безпідставного не усунення недоліків (дефектів) системи протипожежної сигналізації, виявлених у межах гарантійного строку, позивач поніс витрати з оплати вартості послуг ТОВ «Еффект-ПБ Плюс» у розмірі 88437 грн для проведення технічного обстеження систем протипожежного захисту та оплати вартості робіт ТОВ «Еффект-ПБ Плюс» у розмірі 193870 грн з усунення виявлених недоліків (дефектів) системи протипожежної сигналізації.

При цьому місцевий господарський суд врахував і те, що протягом розгляду справи відповідач жодним чином не довів завищення розміру або вартості виконаних робіт, зазначених в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 року та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2025 року.

Так само відповідачем не було спростовано потребу у виконанні перелічених робіт та використаних матеріалів, спрямованих на усунення недоліків.

В контексті наведених обставин колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

В даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що представлена позивачем сукупність доказів на підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 282307 грн, є більш вірогідною, ніж докази, надані відповідачем на спростування цих обставин.

При цьому покладені основу апеляційної скарги доводи відповідача є такими, що фактично дублюють його позицію викладену у відзиві, та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав більш ніж достатню оцінку та кваліфікацію, до зібрання нових доказів.

Підсумовуючи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/1758/26.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Хаджинастасиу проти Греції").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів у їх сукупності та наданої їм належної правової оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідають вимогам матеріального права та підлягають задоволенню. Наведені у позові обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тоді як доводи відповідача та апеляційної скарги їх не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та неправильного тлумачення норм законодавства.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/1758/26 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Фаєр» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/1758/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/1758/26 залишити без змін.

Справу №904/1758/26 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 23.09.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя А. М. Висоцький

Суддя Л.В. Андрейчук