ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
23 вересня 2026 р. Справа №160/28747/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), оформлене протоколом № 51 від 25.06.2026, про відмову у наданні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням документів, поданих за заявою (реєстраційний №20260624-880074 від 24.06.2026) - Довідки до акта огляду МСЕК серії АВ Ме 1059479 та Консультаційного висновку спеціаліста від 10.06.2026;
- у разі, якщо суд дійде висновку про неможливість безпосереднього зобов`язання відповідача надати відстрочку, - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПІ: НОМЕР_2 ) від 24.06.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні за цим позовом;
- встановити відповідачу строк для виконання рішення суду в цій справі, що не перевищує тридцяти днів з дня набрання ним законної сили, з роз`ясненням права позивача на звернення до суду із заявою про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в разі його невиконання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив:
-вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки міста Києва та Київської області та його відділам, в особі їх посадових осіб, вчиняти дії щодо переміщення, призову, мобілізаційних заходів, направлення до навчального центру або військової частини, з метою проходження ОСОБА_1 військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням по даній адміністративній справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.
Від позивача до суду 22.09.2026 вдруге надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:
-вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки міста Києва та Київської області та його відділам, в особі їх посадових осіб, вчиняти дії щодо переміщення, призову, мобілізаційних заходів, направлення до навчального центру або військової частини, з метою проходження ОСОБА_1 військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням по даній адміністративній справі.
Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 неправомірно, на думку позивача, відмовлено йому у наданні відстрочки. Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Суд звертає увагу позивача, що предметом спору у справі №160/28747/26 є відмова ІНФОРМАЦІЯ_4 у наданні позивачу відстрочки від призову.
Натомість, в заяві про забезпечення позову, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки міста Києва та Київської області вчиняти дії щодо переміщення, призову, мобілізаційних заходів, направлення до навчального центру або військової частини з метою проходження військової служби позивачем, що виходить за межі розгляду справи №160/28747/26.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
В постанові від 22.02.2024 у справі № 420/24340/23 Верховний Суд вказав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Верховний Суд в постанові від 09.02.2024 у справі №420/5101/23 зазначив, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
В постанові від 19.09.2024 у справі №440/3038/24 Верховний Суд зазначив, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є протиправна, на думку позивача, відмова відповідача у наданні відстрочки позивачу.
При цьому, протиправність рішення відповідача не є очевидною та підлягає доведенню в ході розгляду даної адміністративної справи, а тому вирішення питання про заборону територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки міста Києва та Київської області вчиняти дії щодо переміщення, призову, мобілізаційних заходів, направлення до навчального центру або військової частини з метою проходження військової служби позивачем не є предметом спору у даній справі.
Суд зазначає, що незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову, які виходять за межі розгляду у даній справі.
Враховуючи зазначене, позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ст. 150 КАС України, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська