Справа № 420/28237/26
УХВАЛА
21 вересня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про опис майна, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №53227- 2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 679,70 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №53226- 2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 922,55 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №53225- 2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 156,83 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №53224- 2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 156,83 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №53230- 2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 113,78 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №53229- 2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 8 031,70 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №53221- 2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 7 256,33 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №53228- 2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 46 336,74 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №53223- 2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 32 281,26 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №297466-2409-UA5104021[телефон приховано] від 19.08.2026 на суму 7 515,44 грн. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №369/15-32-13-06-22 від 13.08.2026 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу; зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області усунути всі правові наслідки, які виникли саме на підставі рішення №369/15-32-13-06- 22 від 13.08.2026, у тому числі скасувати складені на його виконання акти опису майна та вчинити необхідні дії для припинення державної реєстрації податкової застави й відповідного обтяження, зареєстрованих саме на підставі рішення №369, якщо такі дії були вчинені до моменту виконання судового рішення. .
Разом з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі дію таких податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області: №53227-2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 679,70 грн; №53226-2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 922,55 грн; №53225-2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 156,83 грн; №53224-2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 156,83 грн; №53230-2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 113,78 грн; №53229-2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 8 031,70 грн; №53221-2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 7 256,33 грн; №53228-2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 46 336,74 грн; №53223-2409-1503-UA5104021[телефон приховано] від 18.03.2026 на суму 32 281,26 грн; №297466-2409-UA5104021[телефон приховано] від 19.08.2026 на суму 7 515,44 грн.; заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчиняти дії, спрямовані на кваліфікацію грошових зобов`язань за зазначеними ППР як податкового боргу та використання саме цих сум як підстави для застосування заходів погашення податкового боргу; заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області до набрання законної сили судовим рішенням у справі використовувати зазначені оскаржувані ППР як самостійну або складову підставу для: формування та направлення податкової вимоги; прийняття нового рішення про опис майна у податкову заставу; включення майна Позивача до акта опису у податкову заставу; державної реєстрації податкової застави або іншого обтяження; збільшення суми вже зареєстрованого обтяження за рахунок спірних ППР; прийняття рішення про стягнення коштів; звернення стягнення на майно; реалізації майна; здійснення інших заходів примусового погашення саме зазначених спірних грошових зобов`язань; зазначити в ухвалі, що заходи забезпечення стосуються виключно грошових зобов`язань за ППР, які є предметом даної адміністративної справи, і не поширюються на будь-які інші самостійні та неоспорювані податкові зобов`язання Позивача.
Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що предметом адміністративного позову, зокрема, є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо земельного податку з фізичних осіб, зазначених у позовній заяві. Позивач зазначає, що просить застосувати заходи забезпечення позову виключно щодо податкових повідомлень-рішень, законність яких оскаржується у даній адміністративній справі. Як вказує позивач, необхідність забезпечення позову обумовлена фактичною поведінкою відповідача, який до закінчення встановленого законом строку сплати податкових зобов`язань прийняв рішення №369/15-32-13-06-22 від 13.08.2026 про опис її майна у податкову заставу. Позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення були отримані нею 09.07.2026, а 24.07.2026 нею подано адміністративну скаргу, яку 27.07.2026 зареєстровано Головним управлінням ДПС в Одеській області за вхідним №86417/6. На думку позивача, після звернення до суду спірні грошові зобов`язання є неузгодженими до набрання судовим рішенням законної сили, а тому не можуть використовуватися як узгоджені грошові зобов`язання та як підстава для виникнення податкового боргу і застосування заходів щодо його погашення. Позивач посилається, що відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України фізична особа сплачує земельний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. У зв`язку з отриманням спірних податкових повідомлень-рішень 09.07.2026, на думку позивача, строк їх сплати закінчувався 07.09.2026, тоді як рішення №369/15-32-13-06-22 про опис майна у податкову заставу прийнято 13.08.2026. Крім того, позивач зазначає, що 18.08.2026 Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано лист №28891/6/15-32-13-06-06, яким їй запропоновано надати перелік майна для його опису у податкову заставу. Позивач вважає, що зазначені обставини свідчать про реальність загрози використання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень як підстави для подальшого застосування заходів щодо погашення податкового боргу, у тому числі формування та направлення податкової вимоги, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, включення майна до акта опису, державної реєстрації податкової застави або іншого обтяження, стягнення коштів, звернення стягнення на майно та його реалізації. Також позивач посилається, що первісне податкове повідомлення-рішення №53222-2409-1503-UA5104021[телефон приховано] на суму 8 031,70 грн скасовано Головним управлінням ДПС в Одеській області та 19.08.2026 сформовано нове податкове повідомлення-рішення №297466-2409-UA5104021[телефон приховано] на суму 7 515,44 грн у зв`язку із застосуванням податкової пільги. На переконання позивача, зазначена обставина свідчить, що визначені відповідачем податкові зобов`язання не є безспірними та потребують судової перевірки до застосування щодо них заходів примусового характеру. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до використання спірних податкових повідомлень-рішень як самостійної або складової підстави для застосування заходів погашення податкового боргу та виникнення нових правових наслідків, які у подальшому потребуватимуть окремого оскарження. У зв`язку з наведеним позивач просить зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі дію зазначених у заяві податкових повідомлень-рішень та заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти дії, спрямовані на кваліфікацію грошових зобов`язань за цими податковими повідомленнями-рішеннями як податкового боргу та використовувати зазначені суми як підставу для застосування заходів погашення податкового боргу. Також позивач просить заборонити відповідачу використовувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення як самостійну або складову підставу для формування та направлення податкової вимоги, прийняття нового рішення про опис майна у податкову заставу, включення майна до акта опису, державної реєстрації податкової застави або іншого обтяження, збільшення суми вже зареєстрованого обтяження, прийняття рішення про стягнення коштів, звернення стягнення на майно, його реалізації та здійснення інших заходів примусового погашення саме спірних грошових зобов`язань. При цьому позивач просить зазначити, що заходи забезпечення стосуються виключно грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями, які є предметом даної адміністративної справи, та не поширюються на інші самостійні та неоспорювані податкові зобов`язання позивача.
Вирішуючи питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне: відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Таким чином, обов`язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд зважає на обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
У постанові від 24.02.2026 року у справі № 320/9328/25 Верховний Суд вказав, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Також при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 24.02.2026 у справі №320/60807/24.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення №369/15-32-13-06-22 від 13.08.2026 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу, яке є предметом оскарження у даній адміністративній справі.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається, що відповідачем уже розпочато процедуру виконання зазначеного рішення, зокрема 18.08.2026 направлено лист №28891/6/15-32-13-06-06, яким запропоновано надати перелік майна для його опису у податкову заставу, а також зазначає, що рішення №369/15-32-13-06-22 від 13.08.2026 прийнято до закінчення встановленого законом строку сплати визначених податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань.
З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Відповідно до пунктів 89.1, 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у випадках та з моменту, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктами 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган також звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Отже, саме по собі прийняття контролюючим органом рішення про опис майна у податкову заставу не означає безпосереднього звернення стягнення на майно чи його реалізації.
Разом з тим, суд враховує, що рішення №369/15-32-13-06-22 від 13.08.2026 є безпосереднім предметом оскарження у даній адміністративній справі, а тому доводи позивача щодо підстав його прийняття, зокрема щодо наявності у неї податкового боргу на момент прийняття зазначеного рішення, підлягають перевірці під час розгляду справи по суті.
Так, позивач посилається, що податкові повідомлення-рішення були отримані 09.07.2026, а відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України строк сплати визначених ними сум, на її думку, закінчувався 07.09.2026, тоді як рішення №369/15-32-13-06-22 від 13.08.2026 прийнято до закінчення зазначеного строку.
Зазначені доводи стосуються безпосередньо правомірності оскаржуваного рішення та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і потребують встановлення обставин щодо дати їх отримання, визначених ними грошових зобов`язань, строку їх сплати, наявності або відсутності податкового боргу, а також підстав, з яких відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.
Крім того, суд враховує посилання позивача на подання 24.07.2026 адміністративної скарги, зареєстрованої відповідачем 27.07.2026 за вхідним №86417/6. Питання щодо змісту зазначеної скарги, своєчасності її подання, її впливу на статус визначених податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань та правових підстав прийняття рішення №369/15-32-13-06-22 потребують дослідження під час розгляду справи по суті та не можуть бути остаточно вирішені на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Так само посилання позивача, що первісне податкове повідомлення-рішення на суму 8 031,70 грн було скасовано Головним управлінням ДПС в Одеській області та 19.08.2026 сформовано нове податкове повідомлення-рішення на суму 7 515,44 грн у зв`язку із застосуванням податкової пільги, стосується правомірності відповідних податкових нарахувань та підлягає оцінці під час розгляду справи по суті.
Водночас суд враховує, що позивач посилається на конкретні дії відповідача, вчинені після прийняття рішення №369/15-32-13-06-22 від 13.08.2026, а саме на направлення 18.08.2026 листа №28891/6/15-32-13-06-06 щодо надання переліку майна для опису у податкову заставу.
Разом з тим зазначена обставина сама по собі не свідчить, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав позивача.
Суд враховує, що на момент розгляду заяви позивачем не наведено та не підтверджено належними доказами обставин щодо фактичного стягнення з неї коштів або реалізації належного їй майна у зв`язку з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Саме по собі вчинення відповідачем дій щодо опису майна у податкову заставу не свідчить про безпосереднє звернення стягнення на майно або його реалізацію, оскільки такі заходи здійснюються у порядку та за умов, визначених Податковим кодексом України.
Крім того, доводи позивача, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення після звернення до суду є неузгодженими та не можуть використовуватися як підстава для виникнення податкового боргу, стосуються правової оцінки спірних правовідносин та підлягають перевірці під час розгляду справи по суті.
Посилання позивача на пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України саме по собі не свідчить про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки на стадії розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує питання про правомірність застосування відповідачем відповідних положень податкового законодавства до спірних правовідносин.
Також, суд зазначає, що посилання позивача на можливість формування та направлення податкової вимоги, прийняття нового рішення про опис майна у податкову заставу, включення майна до акта опису, державної реєстрації податкової застави або іншого обтяження, збільшення суми вже зареєстрованого обтяження, прийняття рішення про стягнення коштів, звернення стягнення на майно, його реалізації та здійснення інших заходів примусового погашення саме спірних грошових зобов`язань не підтверджені доказами фактичного вчинення відповідачем таких дій.
Щодо посилань позивача на очевидну протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення №369/15-32-13-06-22 від 13.08.2026 суд виходить з того, що наведені нею обставини щодо строків сплати податкових зобов`язань, подання адміністративної скарги, наявності або відсутності податкового боргу, а також зміни одного з податкових повідомлень-рішень потребують дослідження доказів та встановлення фактичних обставин справи.
Відтак на цій стадії, суд не може дійти висновку про очевидність протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення №369/15-32-13-06-22 від 13.08.2026 лише на підставі доводів, наведених позивачем у заяві про забезпечення позову.
При цьому, суд враховує, що позивачем заявлено заходи забезпечення позову щодо десяти податкових повідомлень-рішень, а також проситься заборонити відповідачу використовувати визначені ними грошові зобов`язання як підставу для широкого переліку заходів погашення податкового боргу.
Однак позивачем не доведено, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову призведе до наслідків, які істотно ускладнять або унеможливлять виконання можливого рішення суду у даній справі.
Також, суд не встановив на цій стадії очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, оскільки наведені позивачем доводи потребують повного та всебічного дослідження доказів під час розгляду справи по суті.
Таким чином, позивачем не доведено та документально не підтверджено наявності передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для застосування заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для застосування заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про опис майна, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К.Василяка