ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 678/1718/25
Провадження № 22-ц/820/1792/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року (суддя Ходоровський І.Б.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанасова компанія «Фінтраст Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2025 року ТОВ «Фінанасова компанія «Фінтраст Капітал»» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 12.08.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6955887 за умовами якого остання отримала кредит у сумі 5000,00 гривень на строк 360 днів дата повернення кредиту (06.08.2024 року) вказана в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору. Відповідно до п. 1.5.1 Кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день. Кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «С7826».
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна».
Відповідач свої зобов`язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту, згідно графіку платежів не виконувала, тому має наступну заборгованість за кредитним договором № 6955887, 4999 грн. - тіло кредиту та 8854,723 грн. - сума процентів за користування кредитом нараховані первісним кредитором, 7063,08 грн. нараховані позивачем проценти за 71 календарних днів (28.05.2024-06.08.2024).
У період з 12.08.2023 по 26.05.2024 року відповідачем здійснено оплату в розмірі 15 грн., які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами в розмірі 14 грн. та тіла кредиту в розмірі 1 грн.
27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» уклали Договір факторингу 27.05/24-Ф, за яким ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до боржників ТзОВ «Авентус Україна», у тому числі й до ОСОБА_1 на суму 13853,72 грн.
25 листопада 2024 року ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 6955887 від 12.08.2023 в сумі - 20916,8 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі - 4999,00 грн., суми заборгованості за процентами за користування кредитом - 8854,72 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих позивачем за 71 календарних днів - 7063,08 грн., судовий збір в розмірі - 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі - 10000 грн.
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №6955887 про надання споживчого кредиту від 12 серпня 2023 року в розмірі 13852,72 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту - 4999,00 грн., нараховані проценти - 8853,72 грн., судовий збір - 1604,36 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.
Задовольняючи позов частково, суд керувався тим, що 12.08.2023 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Авентус Україна» в електронній формі договір кредиту, за умовами якого фінансова компанія перераховувала на її картковий рахунок кредитні кошти, а та зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами і інші платежі, передбачені умовами договору, в порядку, визначеному договором. Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними, тому з неї на користь позивача підлягає стягненню кредитна заборгованість за тілом в розмірі 4999 грн. та нарахованими відсотками в розмірі 8853,72 грн.
Нарахований ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як новим кредитором, за договором №6955887 про надання споживчого кредиту від 12 серпня 2023 року за 71 календарний день розмір процентів в сумі 7063,08 грн. за період з 28 травня 2024 року по 06 серпня 2024 року не підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, як позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача судом стягнуто судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1604,36 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №6955887 від 12 серпня 2023 року, в розмірі 5999,00 грн., в тому числі за тілом кредиту 4999,00 грн. та процентів 1000,00 грн. Перерахувати судові витрати стягнуті з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та тягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування скарги зазначила, що за кредитним договором при отриманому кредиті у розмірі 5000,00 грн. позивачем нараховано 8853,72 грн. процентів, що істотно перевищує суму неповернутого тіла кредиту що, на думку апелянта, не відповідає засадам справедливості, добросовісності й розумності та вимогам законодавства про захист прав споживачів. Посилається на положення статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» та статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вважаючи відповідні умови кредитування несправедливими та такими, що створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.
Суд не надав належної оцінки її клопотанню про зменшення розміру процентів до 1000,00 грн. та не навів у рішенні мотивів його відхилення, хоча відповідач посилалася на складне матеріальне становище, перебування на її утриманні двох дітей, невисокий розмір доходу та наявність витрат на їх утримання й навчання.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, та відмови у стягненні відсотків за користування кредитом в сумі 7063,08 грн. за період з 28 травня 2024 року по 06 серпня 2024 року сторонами не оскаржується, а тому рішення суду в цих частинах не є предметом апеляційного перегляду.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 12.08.2023 року між ТОВ Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №6955887 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С7826», відповідно до якого, ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалось надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Відповідно до п.п. 1.3., 1.4 Договору, сума кредиту складає 5000 грн., тип кредиту - кредит, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Згідно п.1.5 Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.5.1. стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. 1.5.2. знижена процентна ставка становить 0,01% в день.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Авентус Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна» від 12.06.2024 року.
27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з п.1.2 даного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників.
Згідно Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в повному обсязі.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу №27.05/14-Ф від 27 травня 2024 року, який укладено між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (фактор) і ТОВ «Авентус Україна» (клієнт), ОСОБА_1 значиться під №7651, кредитний договір - №6955887, сума заборгованості за основною сумою боргу - 4999,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 8854,72 грн., сума заборгованості за пенею, штрафами - 0,00 грн., сума заборгованості разом - 13853,72 грн., кількість днів прострочення виконання кредитних зобов`язань - 232.
27 травня 2024 року ОСОБА_1 направлено на електронну пошту повідомлення про те, що ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги для ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Відповідач частково здійснила погашення заборгованості - 15 грн., які зараховано на погашення тіла розмірі 1 грн. та 14 грн. процентів.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості по договору № 6955887 від 12.08.2023 року, заборгованість відповідача становить 13853,72 грн., з яких 4999 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 8854,72 грн. сума заборгованості за відсотками, право вимоги за якими перейшло до позивача за договором факторингу.
Крім того, позивачем нараховано проценти за 71 календарних днів (28.05.2024-06.08.2024.2024) в межах строку договору в розмірі 7063,08 грн.
25 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» від 07.11.2025 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) й по даному рахунку було зарахування коштів на суму 5000,00 грн. - 12 серпня 2023 року.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечувалися.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений між відповідачем та первинним кредитором в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовими ідентифікаторами, що свідчить про повідомлення позичальника кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови відповідно до вимог чинного законодавства України, при цьому позичальник не заперечував факт отримання коштів від кредиторів за вказаними договорами.
Відповідачка на час укладення кредитного договору була обізнана з процентною ставкою за користування кредитними коштами, положення щодо процентної ставки є чіткими та зрозумілими, орієнтовним розміром кредиту, загальною вартістю кредиту. Проте свої зобов`язання у визначений договором строк щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісії не виконувала. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є правильним та відповідає обставинам справи.
Твердження апелянтки щодо наявності підстав у суду для зменшення розміру відсотків за користування кредитом до 1 000 грн. підлягають відхиленню з огляду на таке.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Так, частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з тим, вказане правило стосується лише такої відповідальності за невиконання зобов`язань як неустойка, тоді як проценти мають зовсім іншу правову природу, їх розмір узгоджується сторонами при підписанні договору, і вони мають бути сплачені позичальником відповідно до положень статті 1054 ЦК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що, з огляду на положення ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Однак, відповідачем не надано доказів, які підтверджують оспорювання в судовому порядку, укладеного між нею та ТОВ «ФК «Авентус Україна» кредитного договору, визнання його в судовому порядку недійсним, в цілому або в частині. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не заявлялося.
Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується.
Умови договору про сплату процентів за користування кредитом не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін, оскільки розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін, договір укладено в електронній формі, з умовами договору відповідач був ознайомлений та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання. Кредитний договір укладено на визначений термін, відповідно до умов якого відповідач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом.
Суд без позовної вимоги споживача може застосувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит в разі наявності в договорі нечітких або двохзначних положень.
Такий правовий висновком міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року справа №552/672/23.
Однак договір №6955887 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений 12.08.2023 року між ТОВ «ФК «Авентус Україна» та ОСОБА_1 нечітких та двохзначних положень не містить.
Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року справа №552/672/23, відступив від висновків, які сформульовані в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, на яку посилається апелянт в апеляційній скарзі.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк