ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
23 вересня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 729/1155/26
Головуючий у першій інстанції - Булига Н. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2061/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Любчика О.В.,
суддів Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.,
учасники справи:
заявник ОСОБА_1 ,
боржник ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Проценка Миколи Миколайовича на ухвалу судді Бробровицького районного суду Чернігівської області від 30 липня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу за підготовку та подання вказаної заяви в розмірі 5 000,00 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що від зареєстрованого шлюбу з боржником мають спільного малолітнього сина, який фактично проживає разом із заявницею та перебуває на її утриманні. Тривалий час заявник та боржник проживають окремо, спільного побуту не ведуть. Домовленості щодо способу виконання Боржником свого обов`язку утримувати дитину не визначалось. Протягом зазначеного часу боржник матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав. Сторони не досягли згоди щодо розміру аліментів, які він має сплачувати на утримання дитини. Добровільно боржник аліменти також не сплачує, тому заявник вимушена поставити питання про стягнення аліментів в судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Бробровицького районного суду Чернігівської області від 30 липня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 . Роз`яснено заявнику, що відмова у видачі судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Проценка М.М. просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржувана ухвала суду є незаконною і необґрунтованою.
Зазначає, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, законодавством прямо встановлено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який у будь-якому випадку не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказує, що звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, заявниця просила стягнути з боржника аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що не суперечить вищевикладеним нормам чинного законодавства, в тому числі статті 161 ЦПК України, в якій хоч і не вказано про законодавчо встановлений гарантований розмір аліментів, однак посилання або зазначення такого розміру у заяві про видачу судового наказу не тягне за собою обов`язкової відмови у видачі судового наказу.
Таким чином, заявлена вимога про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, відповідає вимогам статті 161 ЦПК України, а зазначення у заяві про те, що розмір аліментів не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає встановленій законом мінімальній гарантованій межі.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу у порядку положень статті 360 ЦПК України не надійшов.
Встановлені фактичні обставини справи та позиція і висновки апеляційного суду
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 1 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України, зокрема: в заяві про видачу судового наказу ОСОБА_1 зазначає одночасно дві взаємовиключні вимоги: про стягнення з боржника 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осі.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Аналогічні положення передбачені частиною 4 статті 183 СК України, відповідно до якої той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З наведеного вбачається, що законодавством встановлено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, а саме 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і в будь-якому випадку присуджені до стягнення аліменти не можуть бути меншими від нього.
Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу ОСОБА_1 просила стягнути з боржника аліменти на утримання двох неповнолітніх дитини у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, що не суперечить вищевикладеним нормам чинного законодавства, в тому числі статті 161 ЦПК України, в якій хоч і не вказано про законодавчо встановлений гарантований розмір аліментів на одну дитину, однак посилання, або зазначення такого розміру у заяві про видачу судового наказу не тягне за собою обов`язкову відмову у видачі судового наказу.
Суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 165 ЦПК України.
З наведеного слідує, що відмова заявниці у видачі судового наказу у справі без законних на те підстав, є порушенням її конституційних прав в доступі до правосуддя, та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року в справі Шишков проти Росії).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року в справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а оскаржувана ухвала - вимогам процесуального законодавства, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Проценка Миколи Миколайовича - задовольнити.
Ухвалу судді Бобровицького районного суду Чернігівської області від 30 липня 2026 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: