Справа № 527/1717/26
провадження 2/527/1359/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
23 вересня 2026 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Олефір А.О.,
за участю секретаря
судового засідання - Козинко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 527/1717/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
ВСТАНОВИВ:
23 червня 2026 року позивач звернулася з позовом до суду з вимогою розірвати шлюб між нею та відповідачем, а також визначити місце проживання дитини разом з нею.
В обґрунтування позову, позивач зазначила, що між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб 07 липня 2020 року у Глобинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 31. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Фактично шлюбні відносини між нею та відповідачем припинені, подальше сімейне життя та збереження шлюбу є неможливими. Між ними досягнуто згоди щодо місця проживання, утримання та виховання дитини, що підтверджується нотаріально посвідченими договорами. Після розірвання шлюбу дитина проживатиме з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Батько не заперечує проти цього та має право брати участь у вихованні дитини у спосіб і в порядку, погодженому між ними.
Посилаючись викладене, позивач просила суд, розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 07 липня 2020 року у Глобинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 31. Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю ОСОБА_1 .
В судове засідання позивач не з`явилася, подала до суду заяву у якій просила суд, проводити розгляд справи у її відсутність.
Відповідач в судове засідання не з`явився, судова повістка про виклик до суду направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається з Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про виклик ОСОБА_2 до суду на 09:00 год 23.09.2026, судова повістка не вручена відповідачу з відміткою «адресат відсутній».
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.
Відзиву відповідач не подав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
07 липня 2020 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровано шлюб у Глобинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 31. Після державної реєстрації якого прізвище дружини « ОСОБА_4 » (а.с.8).
Від вказаного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.5).
Позивач зазначила, що фактично шлюбні відносини між нею та відповідачем припинені, подальше сімейне життя та збереження шлюбу є неможливими.
Вирішуючи позовну вимогу в частині розірвання шлюбу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач відзиву проти позову не подав, клопотань про для надання сторонам строку на примирення не надходило, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, яка наполягає на розірванні шлюбу, тому шлюб необхідно розірвати, отже позов в цій частині є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовну вимогу в частині визначення місця проживання дитини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, якіїхзамінюють, несутьвідповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами 1,2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчанняі розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини необхідно враховувати найкращі інтереси дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Як встановлено судом, 25 травня 2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, відповідно до якого місцем проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 визначено разом з матір`ю. У договорі сторони також врегулювали порядок здійснення батьківських прав (а.с.10-12).
25 травня 2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про сплату аліментів на дитину (а.с.14-16).
Нормами ч. ч. 4-5 статті 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до Висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Глобинської міської ради про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісія дійшла висновку, що між батьками відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини, а тому не вбачає підстав щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.43-47).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 10 грудня 2024 року Верховний Суд у справі № 299/8679/23 сформулював висновок, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визначення місця проживання дочки разом із батьком, оскільки позивач не довів, що його права порушені, а відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняла.
Суди врахували, що ще до звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом сторони, які проживають окремо, фактично дійшли згоди про те, що малолітня дочка проживатиме разом із батьком, що також підтверджено відповідачем, яка не просила змінювати місце проживання дитини.
Верховний Суд звертає увагу, що цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни місця проживання дочки, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дитиною.
Аналізуючи докази надані позивачем, суд констатує, що дитина проживає разом з матір`ю, батько дитини не заперечує проти цього, між сторонами досягнуто згоди щодо місця проживання, утримання та виховання дитини. Спір щодо місця проживання дітей був ініційований матір`ю, з якою дитина і так фактично проживає. Батько дитини не вимагав та не вимагає зміни місця проживання дитини, а у справі відсутні докази того, що матір дітей забороняє батьку бачитися з дитиною.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що між сторонами фактично відсутній спір про визначення місця проживання дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований 07 липня 2020 року у Глобинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 31 - розірвати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_1 );
відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_2 );
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (місцезнаходження: 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 230/2, код ЄДРПОУ 43062416).
Суддя А.О. Олефір