ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 641/8033/26
№ провадження 2-а/646/44/2026
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року місто Харків
Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова Іщенко О. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
ВСТАНОВИВ:
До Основ`янського районного суду міста Харкова із Слобідського районного суду міста Харкова за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції з вимогою скасувати постанову Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області № ЕГА № 2060930 від 04 липня 2026 року про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 102,00 гривень, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова позовну заяву було залишено без руху, надано позивачці строк для усунення недоліків шляхом зазначення інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на подання позовної заяви.
Засобами системи «Електронний суд» від позивачки надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовною заявою ОСОБА_1 зазначила, що обставини оформлення документів, розгляду справи та можливого вручення постанови 04 липня 2026 року пам`ятає неповно через гострий фізичний біль та емоційний стрес, пов`язані з отриманою травмою, у зв`язку з чим не може достовірно підтвердити або заперечити виконання нею підпису у графі про отримання примірника постанови та детально відтворити обставини її вручення.
Зазначила, що не заявляє про підроблення підпису, водночас надані нею пояснення не є визнанням належності їй спірного підпису, вручення постанови від 04 липня 2026 року або вчинення адміністративного правопорушення. Просила оцінювати питання вручення постанови за сукупністю наявних у справі доказів.
Також зазначила, що 03-04.07.2026 під час подій, пов`язаних із застосуванням до неї фізичної сили працівниками поліції, вона отримала травму правого плечового суглоба. У період 05-14.07.2026, на який припадав строк оскарження, відчувала значний біль та мала обмеження рухів правої руки, що істотно ускладнювало письмо, роботу з документами, підготовку та подання позову.
У період з 15.07.2026 по 09.08.2026 больові відчуття та обмеження функції правої руки зберігались, у зв`язку з чим вона проходила діагностику та консультації щодо характеру отриманої травми, що підтверджується результатами МРТ від 28.07.2026 та медичними висновками від 07.08.2026 і 10.08.2026.
Окрім того, позивачка зазначила, що 10.08.2026 дізналась з повідомлення банківського застосунку про арешт коштів у межах виконавчого провадження, пов`язаного із спірною постановою, після чого звернулась за правничою допомогою, зібрала необхідні документи та 14.08.2026 подала позов до суду.
Позивачка просила суд визнати наведені вище обставини поважними причинами пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви у межах вирішення питання про відкриття провадження у справі, заяву про поновлення процесуального строку, дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Водночас, частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 грудня 2021 року у справі № 640/20314/20, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 11.04.2024 у справі № 990/135/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, зазначено, що частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, ураховуючи наявність у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності підпису про отримання постанови та зміст пояснень позивачки щодо вручення їй постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд уважає, що
оскаржувана постанова була вручена 04 липня 2026 року.
Вирішуючи питання щодо поважності наведених позивачкою причин пропуску строку на оскарження постанови, суд зазначає таке.
Посилання позивачки на стан її здоров`я як на обставину, що перешкоджала своєчасному зверненню до суду, суд оцінює з урахуванням пояснень позивачки та змісту документів, якими такі пояснення підтверджуються.
Як убачається з пояснень позивачки, подія, під час якої, за її твердженням, вона отримала травму правого плечового суглоба внаслідок застосування до неї фізичної сили працівниками поліції, мала місце 03-04 липня 2026 року, а протокол про адміністративне правопорушення складено 04 липня 2026 року.
Водночас на підтвердження характеру та наслідків отриманої травми позивачкою надано протокол магнітно-резонансної томографії правого плечового суглоба від 28 липня 2026 року, консультаційний висновок спеціаліста від 07 серпня 2026 року та консультативний висновок спеціаліста від 10 серпня 2026 року.
Зазначені медичні документи датовані після спливу більш ніж трьох тижнів після отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови, та самі по собі не підтверджують наявності протягом усього цього строку такого стану здоров`я позивачки, який об`єктивно унеможливлював би її звернення до суду.
Суд зазначає, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із частиною першою статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Отже, за наявності труднощів із самостійною підготовкою позовної заяви позивачка не була позбавлена можливості звернутись за відповідною правовою допомогою у межах установленого законом строку.
Як убачається з її власних пояснень, за правничою допомогою вона звернулась лише після 10 серпня 2026 року, тобто із суттєвим порушенням строків на подання позову про скасування постанови ЕГА № 2060930 від 04 липня 2026 року.
Отже, наведені позивачкою обставини щодо стану її здоров`я, з огляду на час виникнення та документального підтвердження відповідних обставин, а також тривалість періоду, протягом якого позивачка не зверталась до суду, не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних обставин, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено наявності поважних причин пропуску встановленого частиною другою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду, тому, підстави для його поновлення відсутні.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частин шостої та восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ураховуючи той факт, що наведені позивачкою причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
Керуючись частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - повернути позивачці.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://cz.hr.court.gov.ua.
Суддя О. В. Іщенко