ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2135/26 Головуючий по 1 інстанції
Справа №2314/7858/12 Категорія: на ухвалу Петренко О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Карпенко О.В.
за участі:
секретаря - Івануси А.Д.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
заявник - представник ОСОБА_4 адвокат Шимановський Артем Володимирович,
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_4 адвокат Шимановський Артем Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Шимановського Артема Володимировича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2026 року, у складі судді Петренка О.В., про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову,
в с т а н о в и в :
14.07.2026 представник ОСОБА_4 адвокат Шимановський А.В. звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, що вжиті ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.02.2013 в справі №2314/7858/12.
В обгрунтування вимог заяви вказував, що на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2004 ОСОБА_4 є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 , співвласником іншої 1/3 частини вказаної квартири є її мати ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на 1/3 частину квартири.
Вказував, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_4 . Однак вона не може реалізувати своє право на спадщину, оскільки ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.02.2013 у справі № 2314/7858/12 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на 1/3 цієї квартири, яка на праві власності належить спадкодавцю ОСОБА_2 .
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.04.2013 у справі №2314/7858/12 позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено.
Звертав увагу, що ОСОБА_4 не є учасником справи № 2314/7858/12, під час розгляду якої було накладено арешт, однак є законним власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 , та спадкоємцем на іншу 1/3 частину означеного нерухомого майна.
В зв`язку з викладеним заявник вказував, що ухвала суду про застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/3 квартири АДРЕСА_1 , стосується реалізації заявником права власності на дану квартиру.
Враховуючи, що позов, у межах якого вживалися заходи забезпечення, був розглянутий по суті з ухваленням рішення у справі 13 років тому, необхідність у застосуванні заходу забезпечення позову відпала, що є підставою для скасування такого заходу.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви.
Суд дійшов висновку, що заявник не є учасником цивільної справи №2314/7858/12, в межах якої судом було постановлено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак не наділена правом ініціювання питання про її скасування, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову. Водночас суд в цьому контексті вказав на належний спосіб захисту порушеного права, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту. Крім того, в призмі здійснення аналізу процесуальних можливостей з власної ініціативи скасувати заходи забезпечення позову, суд вказав на можливість пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника ОСОБА_2 у порядку, передбаченому ст. 1281 ЦК України, в зв`язку з чим заява не підлягає до задоволення. Ще однією підставою для відмови у задоволенні заяви з ініціативи суду, суд визнав відсутність доказів належного виконання відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 рішення суду про стягнення боргу.
Не погодившись із ухвалою суду, представник ОСОБА_4 адвокат Шимановський оскаржив її в апеляційному порядку.
Просить скасувати ухвалу та постановити нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.02.2013 в справі №2314/7858/12.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що помилковими є висновки суду про належний спосіб захисту порушених прав заявниці шляхом звернення з позовом про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту, оскільки в такому випадку відповідачами у справі будуть ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . В зв`язку зі смертю ОСОБА_2 її правонаступником є заявник у справі, а тому буде відбуватись поєднання в одній особі позивача та відповідача, що є підставою для закриття провадження у справі.
Крім того, скаржник звертає увагу, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є неможливим, з огляду на те, що вони не є суб`єктами спірних правовідносин, не вчиняли будь-яких дій щодо порушення законних прав та інтересів ОСОБА_4 , не є заінтересованими особами, тобто не є належними відповідачами у даних правовідносинах.
Скаржник вказує, що звертаючись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, заявник усвідомлював, що не є учасником справи, хоча є спадкоємцем ОСОБА_2 . Тому, в заяві ОСОБА_4 звертала увагу суду на можливість та необхідність скасування заходів забезпечення позову за ініціативою суду, оскільки суд вчасно це не зробив.
Наголошує на тому, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на частину квартири, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_4 адвоката Шимановського А.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.07.2026 відповідає вказаним вимогам, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За матеріалами справи судом встановлено, що на розгляді суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2013 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 91 808,15 грн боргу та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1140,08 грн.
23.05.2013 Придніпровським районним судом м. Черкаси на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист відносно стягнення боргу з ОСОБА_2 .
Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС міста Черкаси Головного ТУЮ у Черкаській області Дахненко Р.О. від 28.11.20218 виконавче провадження № 42643601 закінчено на підставі п.3 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з смертю боржника ОСОБА_2 .
14.07.2026 ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.02.2013.
За змістом ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
З аналізу наведеної норми права слідує, що із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Тобто, за матеріалами справи спірні правовідносини виникли між позивачем (стягувачем) ОСОБА_1 та відповідачами (боржниками) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка померла у 2018 році.
Заявник ОСОБА_4 не була учасником (стороною) у справі, а тому відповідно до ст.158 ЦПК України не наділена правом звертатися з відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову у цій справі.
Цивільним процесуальним законодавством України, у випадку смерті особи, передбачено процесуальне правонаступництво, яке здійснюється на будь-якій стадії судового процесу з розгляду позовної заяви або на стадії виконавчого провадження.
В даному випадку, судовий процес закінчено ухваленням рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.04.2013, виконавче провадження щодо ОСОБА_2 закінчено, у зв`язку зі смертю особи боржника.
Постанова про закінчення виконавчого провадження ніким не оскаржувалась, не скасована та є чинною на даний час.
Отже, питання процесуального правонаступництва після смерті ОСОБА_2 у даній справі не вирішено.
Крім того, забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Відповідно до положення ст. 158 ЦПК України, у випадку, коли відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
У справі, ухвала суду в якій оскаржується, даних щодо виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.04.2013 в матеріалах справи немає, а відповідно до загальнодоступної електронної системи АСВП Міністерства Юстиції України, виконавче провадження № 42638499 від 21.03.2014, де ОСОБА_1 є стягувачем, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 боржником, перебуває в стадії примусового виконання.
Крім того, звертаючись із заявою про скасування заходів забезпечення позову, заявник звертала увагу, що накладений арешт на 1/3 частини квартири, яка перебувала у власності ОСОБА_2 , перешкоджає здійсненню її прав власника як єдиної спадкоємиці після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Відповідно до довідки з Першої Черкаської державної нотаріальної контори №1386/02-14 від 27.07.2026, після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявами про прийняття спадщини звернулись діти померлої - донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_6 . Заяв про відмову від спадщини ніхто з них не подавав.
Таким чином, за відсутності заповіту або інших обставин, які змінюють рівність часток у спадщині, заявниця не має права стверджувати про прийняття 1/3 частини квартири у спадщину та заявляти про порушення її прав як єдиного власника спадкового майна.
З огляду на викладене підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову, які застосовано ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26.02.2013, на момент апеляційного розгляду справи, колегією суддів не встановлено.
Тому колегія суддів вважає, що суд постановив законну та обґрунтовану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, підстав для скасування якої апеляційним розглядом не встановлено.
Враховуючи, що ухвала суду залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення, судовий збір залишається за скаржником.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Шимановського Артема Володимировича - залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.
Судді: Ю.В. Сіренко
Л.І. Василенко
О.В. Карпенко