ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/3723/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи-сервіс", м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славгород Агро", с-ще. Славгород, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи-сервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славгород Агро" (далі - відповідач) заборгованість за договором на обслуговування ваг вагонних № ВВС-С-47165 від 07.08.2025 у загальному розмірі 139 414,81 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 100 000,00 грн. - сума основного боргу;
- 12 000,00 грн. - штраф;
- 18 860,00 грн. - пеня;
- 6 519, 74 грн. - інфляційні втрати;
- 2 035,07 грн. - 3 % річних.
Ухвалою від 29.06.2026 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.
Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи викладене, 24.09.2026 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на обслуговування ваг вагонних № ВВС-С-47165 від 07.08.2025 в частині оплати вартості виконаних робіт.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Славгород Агро" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 17.10.2023 11:41.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 29.06.2026 було доставлено до електронного кабінету відповідача 29.06.2026.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, наявність або відсутність заборгованості з оплати виконаних робіт, правомірність нарахування штрафних санкцій по договору.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи - сервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю (замовник) укладено договір №ВВС-С-47165 від 07.08.2025.
За умовами п. 1.1 договору Виконавець надає Замовнику послуги до вагового обладнання (ЗВТ), які відповідають нормативним документам та технічній документації та згідно переліку, який зазначається у Додатку №1 до Договору.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що послуги з обслуговування ЗВТ виконуються Виконавцем для підтримки стабільної та безперебійної роботи, єдності вимірювань, безпеки руху поїздів та автотранспорту, схоронності вантажів під час перевезень.
ЗВТ встановлені та експлуатуються на території Замовника: Адреса ваг №1: Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Славгород. (п. 1.3. договору).
Відповідно до п.1.4. договору, послуги та устаткування, які не зазначені у переліку виконуваних послуг по даному Договору, такі види обслуговування ЗВТ як: діагностика, усуненням несправностей устаткування, різні види обслуговування вагового обладнання, виклик представника уповноваженого органу з проведення повірки (оцінки відповідності), діагностику МК та ЗБ фундаменту ваг, ремонт ЗВТ (за необхідністю) та інші, Виконавець може виконати за письмовими заявками Замовника за додаткову оплату. Умови надання послуг, ціну та інші умови прописуються у відповідних Специфікаціях до Договору, які є невід`ємними частинами Договору.
В п. 3.1. договору зазначено, що оплата послуг з обслуговування ЗВТ проводиться Замовником згідно рахунків, що надаються Виконавцем.
Договірна вартість виконання послуг до ЗВТ зазначена у Додатку № 1 до Договору, який є обов`язковим додатком до Договору. (п. 3.2. договору).
Згідно п. 3.3. договору, вартість запасних частин, комплектуючих та послуг з ремонту вагового обладнання не включені у загальну вартість Договору та сплачуються Замовником окремо, згідно наданих Виконавцем рахунків, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання.
Замовник здійснює перерахування 100% грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, на умовах: 144 000,00 грн. відтермінування платежу протягом 15 банківських днів після підписання акту надання послуг (підп.4.1.1 п.4.1. договору).
В п. 5.1. договору передбачено, що підставою для початку надання послуг є обов`язкове виконання Замовником п. 2.2. Договору та отримання Виконавцем підписаного обома сторонами Договору.
По закінченню надання послуг, Виконавець здає Замовнику результати наданих послуг за цим Договором.
Здача-приймання послуг оформляється сторонами Актом надання послуг. (п.п. 5.3.-5.4. договору).
Згідно п. 5.5. договору, у випадку відмови Замовника від прийняття результату наданих послуг, Замовник у триденний строк складає Акт із перерахуванням претензій Замовника.
У разі не підписання Акту надання послуг та/або ненадання мотивованої відмови з боку Замовника, згідно п. 5.4. цього Договору, Акт вважається підписаним обома Сторонами. (п. 5.6. договору).
Відповідно до п. 5.7. договору, днем виконання зобов`язань за даним Договором вважається день підписання Акту надання послуг. Підставою для підписання сторонами Акту надання послуг, є: підписані уповноваженими представниками сторін та/або відповідними технічними працівниками проміжні Технічні Акти, що підтверджують факт надання послуг.
В п.5.8. договору встановлено, що у випадку, якщо Замовник не виконує свої обов`язки в частині оплати (оплата здійснена не у повному обсязі та/або відсутня оплата у строк згідно Договору), то Виконавець має право припинити (частково та/або повністю) надання послуг за Договором. Після здійснення оплати Замовником у повному обсязі, згідно Договору, Виконавець розпочинає надання послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання письмового виклику від Замовника. У разі припинення надання послуг Виконавцем з вини несплати коштів Замовником, до Виконавця не застосовуються штрафи/нарахування пені.
У відповідності до п. 7.5. у разі несвоєчасного здійснення оплати згідно з пунктом 4.1.1. цього Договору, Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж 10% від загальної суми заборгованості.
Згідно п. 7.6. договору, у разі прострочення оплати на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості.
Сплата пені та штрафу не звільняє Сторону, яка порушила свої зобов`язання, від виконання цих зобов`язань належним чином.(п. 7.7. договору).
Цей Договір набуває чинності з дня підписання його обома Сторонами та діє протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором. Сторони мають право продовжити дію даного Договору шляхом укладання Додаткової угоди. Цей Договір складено в 2 (двох) примірниках українською мовою для кожної із сторін, кожен екземпляр має однакову юридичну силу. Електронні копії, підписаного уповноваженими представниками Сторін Договору та інших документів до нього, мають юридичну силу до підтвердження оригіналами. Оригінали документів повинні бути в найкоротші терміни надані іншій Стороні поштою, нарочним або будь-яким іншим способом.(п. 11.1 договору).
В межах виконання договору позивач виконав роботи з технічного обслуговування вагового обладнання, що підтверджується підписаними обома сторонами актом виконаних робіт з технічного обслуговування вагового обладнання від 15.09.2025, що підписаний представниками Замовника і Виконавця.
Позивач також направив через систему «M.E.Doc» бухгалтерський Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №3512 від 15.09.2025 на суму 144 000,00 грн. з ПДВ, який доставлений відповідачу 28.09.2025 о 19:25 і що підтверджується відповідною квитанцією до Акту.
Позивач вказує, що Відповідач акт не підписав та не повернув його, і в той же час не надіслав у відповідності до п.5.5. Договору вмотивовані заперечення та відмову від підписання Акту, а тому в силу п.5.6 Договору Акт є підписаним сторонами без заперечень.
Отже, Позивач вважає строк підписання Акту приймання-передачі робіт (надання послуг) №3512 від 15.09.2025 Сторонами, з урахуванням п.2.2.25 договору - 01.10.2025. І відповідно строк оплати за виконані роботи Позивачем настав у Відповідача з 23.10.2025.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату отриманих послуг (виконаних робіт) №ВВС-С-47165 від 07.08.2025 на суму 144 000,00 грн. з ПДВ.
Відповідач частково сплатив вартість виконаних робіт, що підтверджується платіжною інструкцією №4143 від 23.09.2025 на суму 24 000,00 грн. №4298 від 05.12.2025 на суму 20 000,00 грн.
Тобто, залишок неоплаченої вартості виконаних робіт складає 100 000,00 грн. з ПДВ.
Позивач вказує, що на момент звернення до суду із цією позовною заявою, заборгованість Відповідача дорівнює 100 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Зі змісту спірного договору убачається, що цей договір містить елементи договору поставки (поставка обладнання) та договору надання послуг (обслуговування вагового обладнання), тобто сторони уклали змішаний договір.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
За приписами частини першої ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 100 000,00грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 100 000,00грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Правомірність нарахування пені та штрафу.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
У відповідності до п. 7.5. у разі несвоєчасного здійснення оплати згідно з пунктом 4.1.1. цього Договору, Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж 10% від загальної суми заборгованості.
Позивачем надано розрахунок пені за період з 23.10.2025 по 20.04.2026 в розмірі 18 860,00 грн.
Відповідач контррозрахунку пені не надав.
За змістом ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.
Отже, з урахуванням вищезазначених вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою та відповідно до розрахунку суду, складеного за визначений в позові період, становить 15 065,75 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 2 934,25 грн. слід відмовити.
Згідно п. 7.6. договору, у разі прострочення оплати на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості.
Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 12 000,00 грн. При цьому, зважаючи на те, що сума простроченої заборгованості становить 100 000,00 грн., то відповідно, розмір штрафу, який підлягає до стягнення, становить 10 000,00 грн.
В частині стягнення штрафу в розмірі 2 000,00 грн. слід відмовити.
Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за період прострочення оплати з 23.10.2025 по 18.06.2026, розмір яких склав суму 2 035,07 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав.
При перевірці розрахунку судом виявлено помилку, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 1964,38 грн.
В частині стягнення 3% річних у розмірі 70,69 грн. слід відмовити.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 6 519,74 грн. за період прострочення з 23.10.2025 по 18.06.2026.
При перевірці розрахунку судом виявлено помилку, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 6357,43 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 162,31 грн. слід відмовити.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 100 000,00 грн., пені в розмірі 15 065,75 грн., штрафу в розмірі 10 000,00 грн., 3% річних у розмірі 1 964,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 357,43 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 2934,25 грн., штрафу в розмірі 2 000,00 грн., 3% річних у розмірі 70,69 грн., інфляційних втрат у розмірі 162,31 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
СУДОВІ ВИТРАТИ
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи-сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славгород Агро" про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славгород Агро" (код ЄДРПОУ 31824780, вул. Травнева, 1, сел. Славгород, Синельниківський район, Дніпропетровська обл., 52580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи - сервіс" (код ЄДРПОУ 36053387, просп. Слобожанський, буд. 29, офіс 400, м. Дніпро, 49000) основний борг у розмірі 100 000,00 грн., пеню у розмірі 15 065,75грн., штраф у розмірі 10 000,00 грн., 3% річних у розмірі 1 964,38грн., втрати від інфляції у розмірі 6 357,43грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 547,30грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано - 24.09.2026.
Суддя Н.Г. Назаренко