УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 155/1794/16-ц
провадження № 61-12117ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідач - Мар'янівська селищна рада Луцького району Волинської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Карпук А. К., Матвійчук Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мар'янівської селищної ради Луцького району Волинської області, у якому просила суд встановити факт, що вона є дружиною ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Мар`янівка Горохівського району; встановити факт, що архівний витяг № 2584/01.20 від 09 серпня 2016 року з протоколу засідання правління агрофірми «Незалежність» с. Галичани Горохівського району від 14 грудня 1992 року № 9, виданий відносно розгляду заяви ОСОБА_5 , в дійсності належить ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Мар`янівка Горохівського району Волинської області; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 17 березня 2017 року у даній справі позов ОСОБА_1 було задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Мар`янівка Горохівського району.
Встановлено факт, що архівний витяг від 09 серпня 2016 року № 2584/01.20 з протоколу засідання правління агрофірми «Назалежність» с. Галичани Горохівського району від 14 грудня 1992 року № 9, виданий відносно розгляду заяви ОСОБА_5 в дійсності належить ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Мар`янівка Горохівського району Волинської області.
Визнано право власності ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом першої черги на квартиру АДРЕСА_1 .
Не погодившись частково із даним рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, поcмлаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом першої черги на квартиру АДРЕСА_1 , та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні даної позовної вимоги.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року у даній справі залучено ОСОБА_2 до участі у даній справі як правонаступника позивача ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , оскільки він не може бути і позивачем, і відповідачем у цій справі.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 17 березня 2017 року.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 17 березня 2017 року питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося.
18 вересня 2026 року через засобами поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 17 березня 2017 року .
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 дійшов помилкового висновку про те, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права та обов'язки ОСОБА_3 , хоча на момент ухвалення судом рішення, вона вже була співвласником спірного нерухомого майна, а рішення фактично змінило правовий режим цього майна та його адресу - змінило частку у праві спільної власності на окремий об'єкт (квартиру), що вплинуло на обсяг прав ОСОБА_3 як співвласника. Вважає, що апеляційний суд неправильно визначив наявність у заявниці права на апеляційне оскарження та позбавив права на апеляційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив касаційну скаргу з доданими документами, під час вирішення процесуального питання про відкриття касаційного провадження зробив такі висновки.
Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.
Такий висновок Верховний Суд зробив з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Право на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, передбачено також статтями 17, 18 ЦПК України.
Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.
Чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися судом виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та ухвалах від 20 січня 2021 року у справі № 202/2908/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 2-5986/11 та від 01 червня 2022 року у справі № 931/651/20.
Законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенції) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 904/7274/17, від 09 липня 2019 року у справі № 01/1494 (14-01/1494), від 02 грудня 2020 року у справі № 712/13890/15, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі № 917/1697/20.
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції, є першочерговим завданням для апеляційного суду, але тільки в разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції (постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 209/1817/19, від 04 квітня 2024 року у справі № 2-46/2010, від 05 червня 2024 року у справі № 607/12207/16-ц).
У постанові від 17 лютого 2020 року в справі № 668/17285/13-ц Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб (пункти 47, 48 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 32/77т (провадження № 12-17гс21)).
Подібного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла також у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.28) та в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19)).
У цій справі ОСОБА_3 , яка не брала участі в розгляді справи, вважала, що рішенням суду про задоволення позову вирішено питання про її права та інтереси.
В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 17 березня 2017 року ОСОБА_3 стверджувала, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було вирішено питання про її права та обов`язки, оскільки вона є співвласником спірного нерухомого майна, однак її не було залучено до участі у справі. Зазначила, що за наявною у неї інформацією позивач у справі ОСОБА_1 могла померти після ухвалення рішення суду першої інстанції. Згідно з інформаційною довідкою № 5005727091441-1803705374 від 18 лютого 2026 року підставою виникнення права власності у відповідача ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , є свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 457, видане 12 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Голодевич Г. С. Вважає, що відповідач ОСОБА_2 є імовірним правонаступником позивача ОСОБА_1 та у випадку підтвердження даної інформації, нею буде заявлено клопотання про залучення до участі у справі правонаступника відповідно до статті 55 ЦПК України.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року у даній справі залучено ОСОБА_2 до участі у даній справі як правонаступника позивача ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , оскільки він не може бути і позивачем, і відповідачем у цій справі.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 17 березня 2017 року у цій справі.
Встановивши, що ОСОБА_3 не брала участі у розгляді справи, а також враховуючи предмет спору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов?язки особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 не вирішувалися.
При цьому, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що у справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18, у постанові від 19 січня 2022 року справі № 280/4/18 . ОСОБА_3 не є спадкоємцем ні померлого ОСОБА_5 , ні ОСОБА_1 .
Крім того, апеляційний суд встановив, що з наданих ОСОБА_3 документів, ОСОБА_3 ще в 2013 році зверталась до суду з позовом про визнання за нею права власності в порядку набувальної давності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_2 , не залучаючи до участі у справі мешканців квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 , вважаючи, що їх права від ухвалення рішення на її користь не порушуються.
Отже, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що з наданих ОСОБА_3 доказів убачається, що оскаржуваним рішенням у спорі зі спадкових правовідносин вирішено визнати право власності в порядку спадкування за ОСОБА_1 як дружиною померлого власника квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 не є спадкоємцем ні померлого ОСОБА_5 , ні ОСОБА_1 , відтак, рішенням суду питання про права, свободи, інтереси та (або) обов?язки особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 не вирішувалися.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні процесуального питання не викликає розумних сумнівів.
Таким чином, за результатами оцінки доводів касаційної скарги ОСОБА_3 та змісту ухвали суду апеляційної інстанції (яка не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження на ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2026 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно як спадкоємця померлого власника та встановлення юридичного факту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник