ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
24 вересня 2026 року Справа №160/3705/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ількова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/3705/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
17.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), щодо не нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), грошового забезпечення в 2022, 2023, 2024 та 2025 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня того року, в якому проводилось нарахування, протиправною;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), грошозе забезпечення за період служби з 07.03.2022 по 27.08.2025 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року та 01.01.2025 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів;
визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), індексації грошового забезпечення за період з 07.03.2022 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 27.08.2025 року включно, з встановленням базового місяця - березень 2018 року;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), індексацію грошового забезпечення за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 27.08.2025 року включно - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально- побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з 07.03.2022 по 27.08.2025 року відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року та 01.01.2025 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення в 2022, 2023, та 2025 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня того року, в якому проводилось нарахування, протиправною.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 07.03.2022 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 27.08.2025 року з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, та 01.01.2025 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів.
Визнано бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати, ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.03.2022 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 27.08.2025 року включно, з встановленням базового місяця - березень 2018 року.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 27.08.2025 року включно, з встановленням базового місяця - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2026 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №160/3705/26, в частині незадоволених позовних вимог - скасовано та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Визнано бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 20.05.2023 по 18.06.2025 з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня того року, в якому проводилось нарахування - протиправною.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премії):
у період з 20.05.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік";
у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік";
у період з 01.01.2025 по 18.06.2025 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік",
а також виплаченої за період з 20.05.2023 по 18.06.2025 грошової допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №160/3705/26 - залишено без змін.
Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка надійшла від відповідача в підсистемі «Електронний суд», у якій просять суд:
скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі №160/3705/26 у частині:- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 27.08.2025;- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 18.06.2025 по 27.08.2025 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025. 3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення за період з 18.06.2025 по 27.08.2025 - відмовити.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 16.07.2026 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду ухвалив постанову у справі №320/29450/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138315468), якою касаційну скаргу КМУ задовольнив, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у цій справі скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. Предметом розгляду у справі №320/29450/24 була правомірність пункту 2 постанови КМУ від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» (далі Постанова №481). Суди першої та апеляційної інстанцій визнали пункт 2 Постанови №481 протиправним та нечинним. Верховний Суд визнав цей висновок помилковим, вказавши, що Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок і розміри складових грошового забезпечення військовослужбовців, і це право є дискреційним повноваженням, наданим частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Підставою цієї заяви є скасування Верховним Судом конкретних судових рішень - рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24, - які суд у поточній справі безпосередньо поклав в основу рішення від 20.04.2026 у частині, що стосується періоду з 18.06.2025 по 27.08.2025. Обґрунтовуючи задоволення вимог саме за період з 18.06.2025 по 27.08.2025, суд навів такий ланцюг мотивування:- рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481;- з 18.06.2025, дня набрання законної сили рішенням суду у справі №320/29450/24, відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції;- згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Тобто відправною точкою для застосування показника прожиткового мінімуму за 2025 рік (замість фіксованої величини 1762 грн за Постановою №481) суд визначив саме дату набрання законної сили рішенням у справі №320/29450/24 - 18.06.2025. Жодного іншого обґрунтування незастосування чинної на той час Постанови №481 для цього періоду рішення від 20.04.2026 не містить. Тому просять суд переглянути рішення від 20.04.2026 винятково в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання провести перерахунок грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 27.08.2025 року.
Ухвалою суду від 08.09.2026 року відкрито провадження за заявою Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами в адміністративній справі №160/3705/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. Призначено розгляд заяви здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 24 вересня 2026 року.
14.09.2026 року відповідачем подані додаткові пояснення до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Вирішуючи вказану заяву суд зазначає про таке.
За ч. 1-2, 4, 6 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі - Постанова №481).
20 травня 2023 року Постанова №481 набрала законної сили.
Відповідач в обґрунтування поданої заяви посилався на обставини розгляду адміністративної справи №320/29459/24, хронологія та результати судового розгляду якої були наступними:
1) 14 березня 2025 року судом першої інстанції визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
2) 18 червня 2026 року судом апеляційної інстанції рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 без змін;
3) 16 липня 2026 року судом касаційної інстанції рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних відмовлено.
Отже, Постанова №481 мала наступний стан чинності:
1) з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року - чинна;
2) з 18.06.2025 року по 15.07.2026 року - нечинна (в результаті скасування судом);
3) з 16.07.2026 року і дотепер - чинна (в результаті відміни скасування судом).
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Наведений в ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом із тим аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі №9901/230/20, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.06.2024 року у справі №2а-8414/11/1370.
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують свідчення, висновки які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.
Обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення не можуть визнаватися нововиявленими. Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, на які посилався учасник судового процесу, зокрема у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скаргах.
З урахуванням наведеного, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №560/1506/23.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.06.2024 року у справі №712/3869/22.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024 року у справі №320/13495/23.
Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Зміна правової позиції суду, навіть якщо вона впливає на подібні правовідносини, не є нововиявленою обставиною, оскільки не змінює фактичні обставини справи, що були предметом судового розгляду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.08.2026 року у справі №380/25437/24.
При цьому, слід вказати, що фактично заявлені обставини розгляду адміністративної справи №320/29450/24 не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та не породжують процесуальні наслідки, не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.
На обставинах розгляду адміністративної справи №320/29450/24 як на фактах об`єктивної дійсності, не ґрунтувалися вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
Відповідно, ці обставини не мають ознак нововиявлених обставин.
Відповідно, оскільки спірні обставини виникли вже після ухвалення судом рішення, вони не можуть визнаватися нововиявленими.
Отже, правові підстави для задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/3705/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Ільков