ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року справа № 380/16273/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої за 2016-2019 роки, підйомної допомоги, виплаченої за 2016-2017 роки, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №360/1076/25;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої за 2016-2019 роки, підйомної допомоги, виплаченої за 2016-2017 роки, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №360/1076/25.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась та не виплачувалась у визначеному законодавством розмірі. Право на таку індексацію встановлено рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №360/1076/25, а відповідні суми фактично виплачено лише у 2026 році. Оскільки грошова допомога на оздоровлення, підйомна допомога та щомісячна додаткова грошова винагорода обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення, а індексація є складовою такого забезпечення, зазначені виплати були здійснені у заниженому розмірі. Непроведення відповідачем перерахунку цих виплат після виплати індексації позивач вважає протиправною бездіяльністю, що й стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 10.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено повністю. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивач з військової частини НОМЕР_1 не звільнявся, а наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.09.2020 №616-ОС виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і вибув для подальшого проходження служби в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . За доводами відповідача, у 2016- 2019 роках позивач служби у військовій частині НОМЕР_1 не проходив, а лише перебував на її фінансовому, речовому та продовольчому забезпеченні. Відповідач зазначив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №360/1076/25, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026, обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення покладено на військову частину НОМЕР_1 лише за періоди з 01.12.2015 по 06.06.2016 та з 13.02.2020 по 16.09.2020. Таку індексацію в сумі 39348,59 грн виплачено позивачу 28.07.2026 згідно з платіжною інструкцією від 27.07.2026 №23513, із утриманням військового збору в сумі 2555,10 грн та податку на доходи фізичних осіб у сумі 9198,37 грн. За періоди з 07.06.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 12.02.2020 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення військова частина НОМЕР_1 не здійснювала. Крім того, відповідач зазначив, що порядок обчислення спірних виплат визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, та Інструкцією про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2016 №848. Оскільки розмір місячного грошового забезпечення Законом №2011-XII не встановлений, його визначення зазначеними інструкціями, на думку відповідача, акту вищої юридичної сили не суперечить. До складу місячного грошового забезпечення ці інструкції відносять посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення і не відносять індексацію. Не заперечуючи того, що індексація входить до складу грошового забезпечення, відповідач наполягав, що як розрахункова величина вона до місячного грошового забезпечення не включається, а тому спірні виплати обчислено правомірно. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх у сукупності та встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України. Відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 21.10.2015 позивач має статус учасника бойових дій.
Згідно з архівними відомостями особових карток грошового забезпечення позивача за 2015-2020 роки позивач перебував на грошовому забезпеченні: з грудня 2015 року по липень 2019 року включно - у військовій частині НОМЕР_1 ; з серпня 2019 року по лютий 2020 року включно - у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ); з березня 2020 року по вересень 2020 року включно - у військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №360/1076/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 06.06.2016 включно із встановленням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити таку індексацію. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 07.06.2016 по 28.02.2018 включно із встановленням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року та зобов`язано це управління нарахувати і виплатити таку індексацію.
Цим же рішенням визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.02.2020 включно з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та зобов`язано управління нарахувати і виплатити таку індексацію. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2020 по 16.09.2020 включно з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 п.5 зазначеного Порядку та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити таку індексацію з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Військова частина НОМЕР_1 на виконання того самого судового рішення 28.07.2026 виплатила позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення в загальній сумі 39348,59 грн, що підтверджується випискою за рахунком АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та довідкою щодо належної до виплати індексації грошового забезпечення згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №360/1076/25.
Відповідно до архівних відомостей особових карток грошового забезпечення позивача за 2016-2020 роки позивачу нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення: у серпні 2016 року - 9437,50 грн; у липні 2017 року - 10058,00 грн; у липні 2018 року - 18277,74 грн; у грудні 2019 року - 20473,80 грн. Підйомну допомогу позивачу нараховано та виплачено у серпні 2016 року в сумі 8950,75 грн, у травні 2017 року та у травні 2020 року в сумі 12808,90 грн.
Крім того, з тих самих архівних відомостей особових карток грошового забезпечення за 2016-2018 роки слідує, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно позивачу щомісячно нараховувалась та виплачувалась додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
З аналізу наведених доказів слідує, що грошова допомога на оздоровлення, підйомна допомога та щомісячна додаткова грошова винагорода обчислені позивачу виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого індексація грошового забезпечення не врахована, оскільки на час здійснення цих виплат індексація позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, а була виплачена лише у 2026 році на виконання судового рішення.
Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII). Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до пункту 3 статті 9-1 Закону №2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у спірний період визначалися Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, а після набрання чинності - Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558. Зазначеними інструкціями передбачено виплату військовослужбовцям грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги, розрахунковою величиною для обчислення яких є місячне грошове забезпечення військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 (далі - постанова №889; чинна до 01.03.2018) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII). Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078). Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Згідно зі статтею 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 наголосив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати, мають компенсаторний характер та як складові належної працівникові заробітної плати спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
У постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер, а тому входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
За усталеною практикою Верховного Суду індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються похідні від нього виплати (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17, від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, від 30.11.2023 у справі №380/21619/21).
У постанові від 07.01.2026 у справі №200/65/25 Верховний Суд додатково зазначив, що індексації підлягають усі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а тому механізм індексації має універсальний характер; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, а обмежене фінансування не впливає на право особи отримати індексацію.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №360/1076/25 встановлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 16.09.2020. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, обставини щодо наявності у позивача права на індексацію грошового забезпечення за спірні періоди та щодо порядку її обчислення повторному доказуванню у цій справі не підлягають.
Факт фактичного нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення підтверджується виписками за банківським рахунком, довідками-розрахунок від 14.05.2026 та довідкою щодо належної до виплати індексації. При цьому індексацію нараховано позивачу за кожен місяць відповідних періодів, що підтверджує її щомісячний (систематичний), а не разовий характер.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Грошова допомога на оздоровлення та підйомна допомога обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення, розмір щомісячної додаткової грошової винагороди за постановою №889 також визначається виходячи з місячного грошового забезпечення та обмежений його розміром. Відтак заниження місячного грошового забезпечення внаслідок невключення до нього індексації безпосередньо зумовлює заниження розміру кожної з наведених виплат.
Оскільки індексацію грошового забезпечення позивачу за періоди 2015-2020 років нараховано та виплачено із порушенням строків, а саме лише у 2026 році на виконання судового рішення, тоді як грошова допомога на оздоровлення, підйомна допомога та щомісячна додаткова грошова винагорода були обчислені та виплачені у 2016-2018 роках виходячи з непроіндексованого (заниженого) грошового забезпечення, відповідач, виплачуючи індексацію із запізненням, був зобов`язаний здійснити перерахунок зазначених виплат з урахуванням такої індексації. Такого перерахунку відповідач не здійснив, що є протиправною бездіяльністю. З цих же міркувань суд критично оцінює доводи відповідача про ймовірність подвійного врахування індексації грошового забезпечення.
Щодо щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, суд додатково враховує, що матеріалами справи підтверджується її безперервне щомісячне нарахування та виплата позивачу з січня 2016 року по лютий 2018 року включно. За таких обставин така винагорода не може вважатися одноразовою виплатою, відповідає ознакам щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, що має постійний характер, а її розмір, визначений виходячи із заниженого місячного грошового забезпечення, підлягає перерахунку. Доказів того, що при обчисленні цієї винагороди індексацію грошового забезпечення було враховано, відповідач не надав, хоча обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності покладено саме на нього.
Судом установлено, що грошову допомогу на оздоровлення у серпні 2016 року, у липні 2017 року та у липні 2018 року, підйомну допомогу у серпні 2016 року та у травні 2017 року, а також щомісячну додаткову грошову винагороду за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно позивачу нараховано та виплачено військовою частиною НОМЕР_1 , на грошовому забезпеченні якої позивач перебував з грудня 2015 року по липень 2019 року включно. Відтак у цій частині відповідач є належним, а вимоги позивача - обґрунтованими.
Натомість грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік виплачено позивачу у грудні 2019 року, тобто у період з серпня 2019 року по лютий 2020 року включно, коли позивач перебував на грошовому забезпеченні не у військової частини НОМЕР_1 , а у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військовій частині НОМЕР_3 ). Зазначену виплату військова частина НОМЕР_1 не нараховувала та не виплачувала, а отже, не може нести обов`язку з її перерахунку. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідачем у цій справі не залучено та відповідних вимог до нього не заявлено, у задоволенні позову в частині перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої за 2019 рік, належить відмовити.
Суд також враховує, що підйомну допомогу позивачу виплачено, крім серпня 2016 року та травня 2017 року, також у травні 2020 року, тобто у період перебування позивача на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . Водночас позовні вимоги щодо підйомної допомоги позивач обмежив 2016-2017 роками. З огляду на принцип диспозитивності, закріплений у ст.9 КАС України, суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані цією Конвенцією, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ураховуючи наведене, належним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є визнання протиправною відповідної бездіяльності відповідача та зобов`язання його здійснити перерахунок і виплату відповідних сум з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами правомірності своєї бездіяльності не довів.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: у частині перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої за 2016-2018 роки, підйомної допомоги, виплаченої за 2016-2017 роки, та щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно позов є обґрунтованим; у частині перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої за 2019 рік, у задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, то судові витрати, в силу приписів ст.139 КАС України, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої за 2016, 2017 та 2018 роки, підйомної допомоги, виплаченої за 2016 та 2017 роки, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №360/1076/25.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої за 2016, 2017 та 2018 роки, підйомної допомоги, виплаченої за 2016 та 2017 роки, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №360/1076/25, та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.