ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
23 вересня 2026 року справа № 380/15920/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Карп`як О.О., розглянувши у м. Львові питання про дотримання позивачем строку на звернення до суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про скасування рішення,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Корона» (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8110 від 05.04.2024 про анулювання реєстрації ТОВ «Корона» (ЄДРПОУ 22411666, ІПН 224116613122) платником податку на додану вартість;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію ТОВ «Корона» платником податку на додану вартість датою попередньої реєстрації (01.10.2018) шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість.
Ухвалою судді від 03.08.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою судді від 03.08.2026 року залишено позовну заяву без руху. Вимоги ухвали виконані позивачем.
Ухвалою судді від 10.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін. Судом зазначено, що питання дотримання строку звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи по суті.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Вказав, що неотримання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації, не може бути підставою для скасування такого рішення, оскільки це не передбачено ні приписами ПК України, ні приписами Положення № 1130.
Представник відповідача подала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначає, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ "Корона" (код ЄДРПОУ 22411666) № 8110 від 05.04.2026 року направлено платнику 09.04.2024 року на юридичну адресу платника (82200 м. Трускавець, вул. Стебницька 66/12) з повідомленням про вручення, яке платник отримав 23 квітня 2024 року. Також, вказує на те, що позивач у позовній заяві зазначає, що дізнався про факт анулювання реєстрації ТОВ «Корона» зі змісту акта документальної перевірки №4090/13-01-07 15/22411666 від 31.01.2025. Однак, до суду із цим позовом позивач звернувся лише 30.07.2026 року. Просить на підставі пункту 4 статті 123 КАС України залишити позов без розгляду.
Позивач подав відповідь на відзив де зазначає, що податковий номер 44580042 вказаний у мотивувальній частині рішення №8110 від 05.04.2024 не належить позивачу. Також апелює до того, що всупереч статті 58 Податкового кодексу відповідач визначив датою анулювання реєстрації 04.04.2024, тоді як дата рішення 05.04.2024 року. Надане відповідачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (форма № 119) містить відмітку про доставлення до абонентської скриньки і не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові та підпис особи, яка одержала відправлення.
Позивач подав також заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду.
Апелює до того, що пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною нормою щодо частини другої статті 122 КАС України у податкових правовідносинах, а тому підлягає переважному застосуванню. Відтак, на думку позивача, оскільки 1095 днів з дня винесення рішення ще не минули, то строк ним не пропущений. Зазначає, що Акт документальної перевірки № 4090/13-01-07-15/22411666 від 31.01.2025 містив лише згадку про факт анулювання реєстрації та не містив ані номера, ані дати рішення про анулювання, ані підстави його прийняття, ані реквізитів документа, який був підставою анулювання. Копію згаданого рішення позивач отримав 20.07.2026. Окремо позивач вважає такі обставини, які виникли об`єктивно та не залежали від його волі, поважними:
- текст рішення № 8110 від 05.04.2024 одержано позивачем лише 20.07.2026 з листом Головного управління ДПС у Львівській області № 91/ЗПІ; до цієї дати позивач не володів відомостями про підставу, реквізити та зміст оскаржуваного рішення;
- рішення № 8110 не надсилалося позивачу у спосіб, встановлений пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, попри подану 15.08.2023 заяву J1391602;
- відомості, що підтверджують дефекти рішення № 8110 та довідки-підстави, стали відомі позивачу лише 02.09.2026 - з додатків до відзиву відповідача;
- з моменту одержання тексту рішення (20.07.2026) до подання позовної заяви (30.07.2026) минуло десять днів, що свідчить про добросовісну та невідкладну поведінку позивача.
Позивач також стверджує, що відповідач самостійно надавши копію заяви J1391602 від 15.08.2023 та квитанцію про її прийняття, підтвердив факт подання позивачем заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет до прийняття рішення № 8110 від 05.04.2024.
При вирішенні питання про дотримання строку на звернення до суду, суд керується наступним.
Положеннями частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому за приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 Податкового кодексу України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
За приписами пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу).
Відповідно до пункту 5.7 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість №1013 (чинного на дату виникнення спірних правовідносин), протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається контролюючим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи або за наявності відомостей про комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) або ліквідатора такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податків - фізичній особі або відповідальній особі платника податків - юридичної особи чи будь-якій особі за наявності належним чином оформленої довіреності від платника податків (далі - Представник платника). Особа, яка отримує рішення, має пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №420/35627/23, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. У разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З матеріалів справи судом встановлено, що спірне рішення №8110 від 05.04.2024 року надіслано засобами поштового зв`язку 09.04.2024 року. На рекомендовану повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу наявні позначки біля полів «вручено» та «згідно з договором вкладено до абонентської скриньки», наявна дата 23.04.2024 та підпис.
З урахуванням вищенаведеного, рішення №8110 від 05.04.2024 року вважається врученим адресату (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРОНА») 23.04.2024 року.
У позовній заяві позивач вказує, що «Про факт анулювання реєстрації ТОВ «Корона» дізналося зі змісту акта документальної перевірки №4090/13-01-07-15/22411666 від 31.01.2025».
Суд відхиляє аргументи позивача наведені у запереченні, що згаданий акт: «містить лише згадку про факт анулювання реєстрації і не містить ані номера, ані дати рішення про анулювання, ані підстави його прийняття, а отже не міг замінити собою ознайомлення позивача зі змістом оскаржуваного рішення». Оскільки копія акта, долученого позивачем до позовної заяви, у пункті 2.4.2. «Дані про реєстрацію платником податку на додану вартість» наявна інформація про дату анулювання, документ підстави, номер документу, причини анулювання та дата внесення даних до реєстру. З тих самих підстав суд не бере до уваги доводи позивача наведені у запереченні, що «текст рішення № 8110 від 05.04.2024 одержано позивачем лише 20.07.2026 з листом Головного управління ДПС у Львівській області № 91/ЗПІ; до цієї дати позивач не володів відомостями про підставу, реквізити та зміст оскаржуваного рішення».
Аркуш 13 Акта №4090/13-01-07-15/22411666 від 31.01.2025 містить підпис представника позивача після зазначення «один примірник акта з додатками на 13 аркушах отримав 31.01.2025 року».
Таким чином, 24.03.2024 є датою, з якої необхідно розпочинати відлік строку звернення до суду із цим позовом.
Тобто, звернувшись з цим позовом до суду 31.07.2026, позивач пропустив встановлений в абзаці першому частини другої статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Суд також звертає увагу, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.03.2020 справа № 807/235/16.
Суд зазначає, що положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які були об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Встановлені фактичні обставини свідчать як про своєчасну обізнаність позивача із оскаржуваним рішенням від 05.04.2024 №8110, так і про тривалу пасивну поведінку позивача щодо захисту своїх прав.
Будь-яких обставин, які могли б бути оцінені судом як поважні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем та його представниками ані у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено.
Таким чином, позивач не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законодавством строку. Відтак, позивачу необхідно навести інші поважні причини пропуску строку звернення до суду у цій справі, надавши відповідні докази.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За цих обставин позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення з цим позовом до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням доказів на їх обґрунтування, у зв`язку з чим відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву належить залишити без руху після відкриття провадження у справі.
Окремо суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини 3 та 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст. 121, 160, 161, 169 КАС України, суд, -
постановив:
визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у запереченні представника позивача від 10.09.2026.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у термін до 5 днів з моменту отримання ухвали суду усунути недоліки та роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде залишено без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Карп`як О.О.