ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань залишення позову без розгляду
30 вересня 2026 року справа № 380/15920/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові заяву про поновлення строку на звернення до суду у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Корона» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про скасування рішення,-
встановив :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Корона» (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8110 від 05.04.2024 про анулювання реєстрації ТОВ «Корона» (ЄДРПОУ 22411666, ІПН 224116613122) платником податку на додану вартість;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію ТОВ «Корона» платником податку на додану вартість датою попередньої реєстрації (01.10.2018) шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість.
Ухвалою судді від 03.08.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою судді від 03.08.2026 року залишено позовну заяву без руху. Вимоги ухвали виконані позивачем.
Ухвалою судді від 10.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін. Судом зазначено, що питання дотримання строку звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи по суті.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Вказав, що неотримання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації, не може бути підставою для скасування такого рішення, оскільки це не передбачено ні приписами ПК України, ні приписами Положення № 1130.
Представник відповідача подала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначає, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ "Корона" (код ЄДРПОУ 22411666) № 8110 від 05.04.2026 року направлено платнику 09.04.2024 року на юридичну адресу платника (82200 м. Трускавець, вул. Стебницька 66/12) з повідомленням про вручення, яке платник отримав 23 квітня 2024 року. Також, вказує на те, що позивач у позовній заяві зазначає, що дізнався про факт анулювання реєстрації ТОВ «Корона» зі змісту акта документальної перевірки №4090/13-01-07 15/22411666 від 31.01.2025. Однак, до суду із цим позовом позивач звернувся лише 30.07.2026 року. Просить на підставі пункту 4 статті 123 КАС України залишити позов без розгляду.
Позивач подав відповідь на відзив де зазначає, що податковий номер 44580042 вказаний у мотивувальній частині рішення №8110 від 05.04.2024 не належить позивачу. Також апелює до того, що всупереч статті 58 Податкового кодексу відповідач визначив датою анулювання реєстрації 04.04.2024, тоді як дата рішення 05.04.2024 року. Надане відповідачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (форма № 119) містить відмітку про доставлення до абонентської скриньки і не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові та підпис особи, яка одержала відправлення.
Позивач подав також заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду.
Ухвалою суду від 23.09.2026 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків.
Представник позивача подав заяву про поновлення строку. Зазначає, що за результатами документальної перевірки, оформленої актом №4090/13 01-07-15/22411666 від 31.01.2025, Головне управління ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №6741, яким визначило ТОВ «Корона» грошове зобов`язання. Позивач вказує, що оскаржив податкове повідомлення-рішення в судовому порядку - справа №380/14156/25.
Знову апелює до того, що з акту документальної не міг ознайомитися з повним текстом оскаржуваного рішення №8110. Та вкотре вказує на те, що відповідач не дотримався порядку надсилання документів відповідно до Податкового кодексу України.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
З матеріалів справи судом встановлено, що 24.03.2024 є датою, з якої позивач повинен був дізнатися, та з якої необхідно розпочинати відлік строку звернення до суду із цим позовом (дата вручення проставлена на рекомендованому повідомленні про вручення).
Наведене позивачем твердження про оскарження податкового- повідомлення рішення з 2025 року, винесеного за фактом перевірки №4090/13-01-07-15/22411666 від 31.01.2025, спростовується поданими ним же документами. Справа №380/14156/25 стосувалась стягнення податкового боргу з позивача, апеляційну скаргу на рішення у цій справі від 18.10.2025 року він подав лише 11.08.2026 року.
Щодо аргументації позивача про неможливість ознайомлення з текстом рішення від 05.04.2024 року №8110 з акту перевірки №4090/13-01-07-15/22411666 від 31.01.2025.
Позивач у заяві від 28.09.2026 року зазначає, що «до одержання повного тексту рішення 20.07.2026 позивач об`єктивно не міг ані знати про неї, ані покласти її в основу позовних вимог». Водночас, не наводить жодної об`єктивної причини яка перешкоджала йому звернутися до відповідача про надсилання йому копії рішення після ознайомлення з актом від 31.01.2025 де містились відомості про анулювання платником податку на додану вартість. Що вкотре вказує на тривалу пасивну поведінку з приводу захисту своїх прав.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У поданій 28.09.2026 року заяві позивач не наводить жодних поважних причин пропуску строку на звернення до суду.
Частиною 3 ст. 123 КАС України закріплено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених ч. 3 та ч. 4 ст. 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а тому наявні правові підстави для залишення без розгляду адміністративного позову в частині позовних вимог.
Згідно вимог ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
постановив:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА» до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про скасування рішення - залишити без розгляду
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Карп`як О.О.Карп`як Оксана Орестівна