Справа № 420/28677/26
УХВАЛА
23 вересня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд, у складі судді Василяки Д.К., розглянув заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 18.08.2026 №3051, оформлене листом військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2026 №174/174/27/1853/пс; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та видати відповідний наказ по особовому складу або направити затверджене подання посадовій особі, уповноваженій видати такий наказ.
Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року відкрито провадження у справі.
Разом із позовною заявою надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову (зареєстрована 22 вересня 2026 року), в якій заявник просить суд до набрання законної сили судовим рішенням у справі заборонити військовій частині НОМЕР_2 , військовій частині НОМЕР_1 , їх командирам, посадовим особам та підпорядкованим органам видавати та/або виконувати накази, розпорядження чи направлення щодо переміщення, відрядження або залучення ОСОБА_1 безпосередньо до районів ведення бойових дій, районів виконання бойових завдань або на бойові позиції; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 до набрання законної сили рішенням суду забезпечити проходження ОСОБА_1 військової служби поза районами ведення бойових дій, районами виконання бойових завдань та бойовими позиціями, без звільнення його від виконання інших законних обов`язків військової служби.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія-електрика екіпажу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів.
Представник позивача зазначає, що 18.08.2026 року позивач подав оновлений рапорт №3051 про звільнення з військової служби за абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.
Заявник зазначає, що командир батареї та командир військової частини НОМЕР_2 підтримали оновлений рапорт резолюціями «Клопочу по суті рапорту» та направили матеріали до військової частини НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 остаточно відмовила у задоволенні рапорту, про що свідчить лист від 03.09.2026 №174/174/27/1853/пс.
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та видати відповідний наказ по особовому складу або направити затверджене подання посадовій особі, уповноваженій видати такий наказ.
Відповідно до ст. 154 ч. 1-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Наведена норма передбачає, що за загальним правилом, розгляд заяви про забезпечення позову проводиться судом без повідомлення учасників справи. Заявник викликається тільки у випадку необхідності надати додаткові пояснення та/або докази. Судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову призначається у виняткових випадках, за відсутності пояснень заявника та/або недостатності поданих ним доказів.
Суд не вбачає підстав для виклику заявника та призначення судового засідання, так як всі доводи викладені представником позивача в заяві про забезпечення позову, до якої додані необхідні докази.
З урахуванням викладеного, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідно до ст. 150 ч. 1 і 2 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 151 ч. 1 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .
Предметом спору у даній справі є правомірність рішення військової частини НОМЕР_1 про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 18.08.2026 №3051, оформленого листом військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2026 №174/174/27/1853/пс, а також вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та видати відповідний наказ по особовому складу або направити затверджене подання посадовій особі, уповноваженій видати такий наказ.
Водночас, забезпечити позов представник позивача просить шляхом заборони військовій частині НОМЕР_2 , військовій частині НОМЕР_1 , їх командирам, посадовим особам та підпорядкованим органам видавати та/або виконувати накази, розпорядження чи направлення щодо переміщення, відрядження або залучення ОСОБА_1 безпосередньо до районів ведення бойових дій, районів виконання бойових завдань або на бойові позиції, а також шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_2 забезпечити проходження позивачем військової служби поза такими районами.
При цьому представником позивача не надано суду доказів наявності наказу, розпорядження або іншого рішення щодо переміщення, відрядження чи направлення ОСОБА_1 безпосередньо до районів ведення бойових дій, районів виконання бойових завдань або на бойові позиції.
Так само матеріали справи не містять доказів, що військовою частиною НОМЕР_2 або військовою частиною НОМЕР_1 вже прийнято відповідне рішення про направлення позивача до зазначених місць проходження військової служби чи що такі дії безпосередньо здійснюються.
Дії щодо переміщення, відрядження або направлення військовослужбовця до іншого місця проходження військової служби здійснюються відповідно до встановленого законодавством порядку та, залежно від характеру відповідного рішення, оформлюються відповідними наказами або розпорядженнями уповноважених посадових осіб.
Відтак, на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутній конкретний індивідуальний акт, наказ чи розпорядження щодо направлення ОСОБА_1 до районів ведення бойових дій, районів виконання бойових завдань або на бойові позиції, дія якого могла б бути предметом забезпечення позову.
Фактично представник позивача просить суд заборонити військовому командуванню вчиняти у майбутньому певні дії щодо проходження позивачем військової служби, які можуть бути здійснені на підставі відповідних наказів або розпоряджень.
При цьому такий спосіб забезпечення позову фактично встановлює заборону на прийняття у майбутньому відповідних управлінських рішень командуванням щодо проходження військової служби позивачем.
Суд зазначає, що адміністративний позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Крім того, запропонований представником позивача спосіб забезпечення позову не є тотожним предмету заявлених позовних вимог, виходить за межі спірних правовідносин, оскільки предметом спору є правомірність відмови військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби, а не правомірність конкретного рішення про направлення позивача до району ведення бойових дій чи на бойову позицію.
Таким чином, заявлений захід забезпечення позову фактично стосується правовідносин, які на час розгляду заяви не виникли та щодо яких відсутнє конкретне рішення суб`єкта владних повноважень.
Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
У даному випадку заявник просить не лише заборонити вчинення певних дій, але й заборонити видавати та виконувати накази, розпорядження чи направлення щодо переміщення, відрядження або залучення позивача безпосередньо до районів ведення бойових дій, районів виконання бойових завдань або на бойові позиції.
За такого, обираючи зазначений спосіб забезпечення позову, представник позивача фактично просить суд втрутитися у майбутні рішення командування щодо визначення місця та порядку проходження військової служби позивачем.
Також суд враховує, що з огляду на положення КАС України щодо повноважень адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідних військових командирів.
Суд, враховує необхідність забезпечення балансу між інтересами заявника та публічним інтересом щодо належного функціонування військових формувань в умовах воєнного стану.
Щодо доводів представника позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може створити безпосередній ризик для життя та здоров`я позивача, ускладнити його участь у справі та здійснення постійного догляду за батьками, суд зазначає, що самі по собі такі доводи не підтверджують наявності конкретного рішення або дії відповідача чи третьої особи щодо направлення позивача до районів ведення бойових дій, районів виконання бойових завдань або на бойові позиції.
Зазначені обставини можуть мати значення для вирішення справи по суті, однак на стадії вирішення питання про забезпечення позову не можуть підміняти встановлення передбачених статтею 150 КАС України конкретних підстав для вжиття відповідних заходів.
При цьому, суд не надає оцінки по суті доводам позивача щодо протиправності рішення військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2026 №174/174/27/1853/пс, оскільки питання правомірності зазначеного рішення є предметом розгляду адміністративної справи по суті.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених статтею 150 КАС України підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя Д.К. Василяка