Справа № 420/24846/26
УХВАЛА
24 вересня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», про визнання дій та відмови протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №420/24846/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», про визнання дій та відмови протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відображення в Єдиній державній електронній базі з питань освіти та у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО недостовірної інформації про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;
визнати протиправною відмову Міністерства освіти та науки України щодо внесення змін до системи Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , в частині послідовності навчання;
зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у полі «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» відображалося значення «Так, не порушує».
Ухвалою від 11.09.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст. 262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Суд ухвалою від 23.09.2026 залучив до участі у справі №420/24846/26 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство «ІНФОРЕСУРС».
22 вересня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов`язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням у справі №420/24846/26.
В обґрунтування заяви зазначено, що предметом спору у справі є правомірність відображення в ЄДЕБО та у довідці про здобувача освіти інформації про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також правомірність відмови Міністерства освіти і науки України внести відповідні зміни до ЄДЕБО.
Як зазначено в заяві, ці відомості мають безпосереднє значення для прав та законних інтересів позивача, оскільки інформація щодо дотримання послідовності здобуття освіти використовується для документального підтвердження обставин, пов`язаних із реалізацією права здобувача освіти на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
За твердженням заявника, до вирішення судом спору та внесення відповідних змін до ЄДЕБО позивач не має належним чином оформленої відстрочки, у зв`язку з чим існує ризик його призову до моменту остаточного вирішення справи.
Заявник вказує, що у разі призову позивача на військову службу під час мобілізації він набуде нового статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку у разі встановлення наявності в нього такого права, а також істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
На переконання заявника, юридичні наслідки, на недопущення яких спрямоване звернення до суду, можуть настати раніше, ніж суд вирішить питання про правомірність дій та відмови відповідача, а навіть задоволення позову вимагатиме від позивача вчинення додаткових юридично значимих дій, звернення до інших суб`єктів владних повноважень та ініціювання інших судових проваджень.
Крім того, в заяві зазначено, що позивач постійно проживає у місті Херсоні, місце його проживання підтверджується витягом з реєстру територіальної громади. Заявник посилається на те, що місто Херсон перебуває у безпосередній близькості до зони ведення бойових дій та систематично зазнає обстрілів, у зв`язку з чим об`єктивною необхідністю для позивача є можливість залишити місто та тимчасово переміститися до іншої області, однак за відсутності оформленої відстрочки таке переміщення пов`язане з ризиком застосування до нього заходів мобілізаційного характеру.
Як зазначено в заяві, тимчасова заборона вчинення щодо позивача дій, пов`язаних із мобілізацією та призовом на військову службу, не створює незворотних наслідків, не вирішує питання щодо наявності у позивача права на відстрочку по суті та спрямована виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, а негативні наслідки від вжиття такого заходу є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі призову позивача на військову службу.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши наявні матеріали справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктами 2 та 4 частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
За частиною другою статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 154 КАС України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 29 жовтня 2025 року у справі №855/11/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
У цій же постанові Верховний Суд вказав, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії, а також зазначив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Щодо характеру загрози, яка виправдовує забезпечення позову, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27 квітня 2023 року у справі №140/8127/22 зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Цей висновок Верховний Суд підтвердив як сталу правову позицію, зокрема, у постанові від 15 жовтня 2025 року у справі №440/6277/25.
Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, суд виходить з такого.
Відповідачем у справі №420/24846/26 є Міністерство освіти і науки України. ІНФОРМАЦІЯ_3 , на який заявник просить покласти заборону, відповідачем у цій справі не є та участі в ній не бере.
Стосовно особи, яка не є відповідачем, частина перша статті 151 КАС України допускає лише той захід забезпечення позову, що визначений пунктом 4 цієї частини, заборону вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Отже, законність такого заходу залежить від того, чи стосуються дії, які заявник просить заборонити, предмета спору у цій справі.
Як убачається з наведених вище позовних вимог, предметом спору у справі №420/24846/26 є правомірність відображення в Єдиній державній електронній базі з питань освіти та у довідці про здобувача освіти відомостей про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, правомірність відмови Міністерства освіти і науки України внести зміни до цих відомостей та наявність у Міністерства обов`язку такі зміни внести. Кожна з позовних вимог звернена виключно до повноважень Міністерства як розпорядника ЄДЕБО та стосується змісту відомостей.
Дії, пов`язані з мобілізацією та призовом на військову службу під час мобілізації, предмета цього спору не становлять. Такі дії належать до окремої сфери публічно-правових відносин, врегульованої Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, вчиняються іншим суб`єктом владних повноважень, у цій справі не оскаржуються та предметом судової перевірки в ній не є.
Перевіряючи заявлений захід за критерієм, наведеним у пункті 27 постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі №855/11/25, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд зазначає, що виконання рішення суду в разі задоволення позову полягало б у внесенні Міністерством освіти і науки України змін до відомостей ЄДЕБО.
Вчинення або невчинення ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-яких дій на таке виконання не впливає, а тому заявлена заборона такого виконання забезпечити не може.
За таких обставин зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог немає, а сам захід виходить за межі позовних вимог.
Щодо заявленої заборони, то вона за своїм формулюванням охоплює будь-які дії, пов`язані з мобілізацією та призовом позивача на військову службу, розрахована на весь час до набрання законної сили рішенням у справі.
За своїм змістом вона зупиняла б здійснення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки покладених на нього законом повноважень у сфері мобілізації, тоді як питання про наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації предметом цього позову не є і в цій справі не вирішується.
Право, за захистом якого звернувся позивач, полягає у приведенні відомостей ЄДЕБО у відповідність до обставин, які позивач вважає дійсними. Порівнюючи це право з наслідками вжиття заявленого заходу для заінтересованих осіб, як того вимагає частина друга статті 151 КАС України, суд не вбачає підстав вважати, що невжиття такого заходу спричинить більшу шкоду, ніж його застосування.
Суд також зауважує, що заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову саме відсутністю в позивача оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, вжиття заявленого заходу означало б не збереження існуючого становища, а надання позивачеві до вирішення справи по суті і без встановлення судом наявності в нього права на відстрочку такого становища, за якого він тимчасово не підлягав би призову, тобто того самого результату, задля досягнення якого він звернувся до суду.
Такий спосіб забезпечення позову підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті, що не відповідає меті інституту забезпечення позову.
Крім того, загроза, з якою заявник пов`язує необхідність забезпечення позову, полягає у можливому призові позивача на військову службу під час мобілізації до вирішення справи.
Згідно з переліком додатків до заяви про забезпечення позову до неї додано квитанцію про сплату судового збору та копію витягу з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_1 .
Документів, які свідчили б про вручення позивачу повістки, про його виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про включення позивача до списків осіб, які підлягають призову, про проходження ним військово-лікарської комісії або про вчинення щодо нього інших заходів, пов`язаних із призовом, до заяви не додано, і матеріали заяви таких відомостей не містять.
Отже, доводи заявника про наявність загрози ґрунтуються на припущенні щодо обставин, які можуть виникнути в майбутньому, тоді як за наведеними висновками Верховного Суду загроза правам, свободам та інтересам особи повинна мати реальний характер, бути прямо пов`язаною з об`єктом спору і підтверджуватися доказами.
Обставини проживання позивача у місті Херсоні та безпекової ситуації в цьому місті, на які окремо посилається заявник, стосуються умов проживання позивача, не підтверджують ані вчинення щодо позивача заходів, пов`язаних із призовом, ані зв`язку заявленої заборони з предметом цього спору та наведеного висновку не змінюють.
Доводи заявника про те, що відомості ЄДЕБО щодо позивача є недостовірними і що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог. Ці обставини підлягають доказуванню та оцінці під час розгляду справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону щодо оцінки доказів та з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіма учасниками справи, а під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується.
За таких обставин суд не встановив наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Такий підхід узгоджується з усталеною практикою судів апеляційної інстанції, зокрема П`ятого апеляційного адміністративного суду. Так, у постанові від 15 квітня 2026 року у справі №400/2369/26 П`ятий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та погоджуючись із її мотивами, зазначив, що заявлений спосіб забезпечення позову «...виходить за межі предмета позову та спірних правовідносин, оскільки фактично передбачає покладення певних зобов`язань (заборона вчинення дій щодо позивача) на невизначене коло суб`єктів владних повноважень, у тому числі тих, які не є відповідачами за позовом, та рішення, дії або бездіяльність яких не оскаржуються».
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що заявлений захід забезпечення позову не стосується предмета спору, не спроможний забезпечити виконання рішення суду в разі задоволення позову та не є співмірним із заявленими позовними вимогами, а заявником не доведено наявності обставин, з якими частина друга статті 150 КАС України пов`язує можливість забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.150, 151, 154, 242, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №420/24846/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», про визнання дій та відмови протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Дмитро БАБЕНКО