справа № 372/854/13-ц головуючий у суді І інстанції Кравченко М.В.
провадження № 22-ц/824/13616/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Оніщука М.І.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , до якої приєдналася ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кравченка М.В., у м. Обухів, Київської області, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою та просила визнати виконавчий лист від 24 жовтня 2013 року № 372/854/13-ц виданий Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором № 204413-CRED від 31 січня 2008 року в розмірі 44 768,88 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 223,85 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_2 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не встановив усіх істотних обставин щодо строку пред`явлення виконавчого листа. На момент видачі та первинного пред`явлення виконавчого листа діяв Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, який передбачав однорічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після повернення виконавчого документа стягувачу 30 жовтня 2015 року необхідно було встановити початок нового перебігу строку, правові наслідки набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII та наявність або відсутність юридичних фактів, які переривали строк. Суд першої інстанції не надав належної оцінки ризику повторного або надмірного стягнення. У межах первинного виконавчого провадження було частково стягнуто кошти, а транспортний засіб ЗАЗ 110557 описано, арештовано та вилучено ще 15 жовтня 2014 року. Надалі за тим самим кредитним зобов`язанням тривало примусове виконання, а у 2025 році автомобіль було реалізовано за 16 219,00 грн. Крім того, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2016 року у справі № 372/429/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 липня 2016 року, у задоволенні позову банку про повторне стягнення заборгованості за кредитним договором № 204413-CRED відмовлено. Суд першої інстанції не дослідив повний ланцюг виконавчих дій, не перевірив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, не встановив фактичний залишок боргу після часткового стягнення та реалізації майна, не надав належної оцінки наслідкам тривалої бездіяльності щодо реалізації вилученого автомобіля.
У відзиві на апеляційну скаргу, АТ КБ «ПриватБанк», вказує, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права на які вказує апелянт, повно та всебічно дослідив обставини справи та постановив законну та обґрунтовану ухвалу. Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2025 року залишенню без змін.
У заяві про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , детально обґрунтував підстави оскарження ухвали Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2025 року з якими вона повністю погоджується та просить апеляційну скаргу задовольнити повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно вимог ч.ч.1-3 ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи в судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками - повідомленнями.
Частина 6 ст. 128 ЦПК України визначає, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Частина 13 ст. 128 ЦПК України визначає, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно - телекомунікаційну систему.
Відповідно до вимог ч. 1-5, ч. 9, ст. 130 ЦПК України, у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання, яке було призначено на 28 березня 2025 року ОСОБА_1 не з`явився, доказів про належне його повідомлення про дату та час розгляду справи матеріали не містять.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2025 рокупостановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення по суті вимог позивача.
Ухвалюючи нове судове рішення у справі, апеляційний суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Згідно зі ст.1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до положень ст. 129 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22), у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Судом встановлено, що 31 січня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладений Кредитний договір № 204413-СRED.
31 січня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений Договір поруки № 204413- СRED.
22 лютого 2013 року до Обухівського районного суду Київської області із позовною заявою звернувся ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 204413-СRED від 31 січня 2008 року.
10 червня 2013 року Обухівський районний суд Київської області по справі № 372/854/13-ц ухвалив заочне рішення, яким вирішив:
- стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором № 204413- СRED від 31 січня 2008 року в розмірі 44 768 грн. 88 коп., що станом на 15 січня 2013 року складається із заборгованості за кредитом в розмірі 14 562 грн. 73 коп., заборгованості по процентам в розмірі 27 836 грн. 20 коп., штрафу (фіксована частина) в розмірі 250 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 2 119 грн. 91 коп.
- стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 223 грн. 85 коп.
24 жовтня 2013 року Обухівський районний суд Київської області видав Виконавчий лист по цивільній справі № 372/854/13-ц на виконання заочного Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2013 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за Кредитним договором № 204413-СКЕО від 31 січня 2008 року в розмірі 44 768 грн. 88 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 223 грн. 85 коп.
За час існування Виконавчого листа від 24 жовтня 2013 року № 372/854/13-ц, відкривались наступні виконавчі провадження:
По виконавчому провадженню № НОМЕР_1:
У 2013 році Представник ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» звернувся із Заявою про примусове виконання Виконавчого листа до відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції.
11 листопада 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Киркова Л.Р. винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
15 квітня 2014 року державний виконавець Курашова Катерина Вікторівна склала Акт опису та арешту майна згідно якого вилучила транспортний засіб ЗАЗ 110557.
30 жовтня 2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції виніс Постанову про повернення виконавчого документа стягувану по виконавчому провадженню № НОМЕР_1.
По виконавчому провадженню № НОМЕР_2:
26 березня 2020 року представник ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до Приватного виконавця Маляра Яна Анатолійовича.
26 березня 2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маляром Яном Анатолійовичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 (з ідентифікатором).
26 березня 2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маляром Яном Анатолійовичем винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
13 березня 2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маляром Яном Анатолійовичем винесена Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника по виконавчому провадженню № НОМЕР_2.
10 серпня 2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маляром Яном Анатолійовичем винесена Постанова про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № НОМЕР_2.
10 жовтня 2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маляром Яном Анатолійовичем винесена Постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій по виконавчому провадженню № НОМЕР_2.
17 жовтня 2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Моляром Яном Анатолійовичем винесена Постанова про зняття арешту з коштів боржника по виконавчому провадженню № НОМЕР_2.
20 листопада 2024 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маляром Яном Анатолійовичем винесена Постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні по виконавчому провадженню № НОМЕР_2.
09 січня 2023 року ОСОБА_2 направила до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Запит про надання інформації з питаннями матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1.
09 січня 2023 року ОСОБА_2 направила до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Запит про надання інформації з питаннями стосовно місця перебування вилученого транспортного засобу ЗАЗ 110557 та документи та відомості відносно стягнутої заборгованості по датам та по сумам окремо по виконавчому провадженню № НОМЕР_1.
09 січня 2023 року ОСОБА_2 направила до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича Запит про надання інформації з питаннями стосовно місця перебування вилученого транспортного засобу ЗАЗ 110557, документи та відомості відносно стягнутої заборгованості по датам та по сумам окремо тощо по виконавчому провадженню № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.
09 січня 2023 року ОСОБА_2 направила до Державного підприємства «СЕТАМ» Запит про надання інформації з питаннями стосовно документів та відомостей відносно транспортного засобу ЗАЗ 110557.
17 січня 2023 року отримана відповідь від Державного підприємства «СЕТАМ» про те, що 18 жовтня 2017 року автомобіль ЗАЗ 110557 переданий на зберігання ПАТ «КБ «ПриватБанк» згідно договору та знаходиться на стоянці ДП «СЕТАМ» за адресою м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 56А.
18 січня 2023 року отримана відповідь від Приватного виконавця Маляра Я.А. № 102 про те, що по ВП № НОМЕР_2 не відбувалось стягнення, ТЗ перебуває на відповідальному зберіганні у ДП «СЕТАМ» за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 56А.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст.4 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З викладених боржником обставин та наданих документів, суд не вбачає підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У постанові Верховний Суд від 16.01.2018 у справі №755/15479/14-ц зазначено, що: «Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV«Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Звертаючись до суду з відповідною заявою саме заявник має довести та підтвердити наявність підстав (матеріальних чи процесуальних) для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Натомість в даному випадку заявником не надано жодних доказів наявності матеріальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а саме: доказів відсутності заборгованості перед АТ «КБ «ПриватБанк» на момент подачі заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не надано заявником також належних та допустимих доказів, які б свідчили про помилковість видачі виконавчого документа.
Твердження заявника щодо пропущення банком строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не підтверджується матеріалами справи, а відтак не можуть бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки рішення суду боржником на момент звернення до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не виконано, доказів зворотного суду не надано - підстав для задоволення заяви немає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не був належно повідомлений про розгляд справи, що є обов`язковою підставою до скасування рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК), останнє підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті вимог заявника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384, 432 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналася ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Оніщук М.І.
Кашперська Т.Ц.