Номер провадження: 22-ц/813/9547/26
Справа № 511/3099/26
Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.
Доповідач Шевиріна Т. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
про відкриття апеляційного провадження
23.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючої Шевиріної Т.Д.,
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.,
перевіривши в порядку вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 вересня 2026 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність приватного виконавця Кракана Руслана Олеговича щодо зупинення виконавчих дій, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 вересня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця щодо зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №73640312 відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, 21 вересня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу - визнати протиправною відмову приватного виконавця у зупиненні виконавчих дій та зобов`язати приватного виконавця зупинити виконавчі дії у виконавчому провадженні на підставі пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Подана апеляційна скарга оформлена з додержанням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України. Підстав для її повернення, залишення без руху чи відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено, у зв`язку з чим апеляційне провадження відповідно до статті 359 ЦПК України підлягає відкриттю.
Крім того, разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення апеляційної скарги шляхом зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.
Заяву обґрунтовано тим, що в рамках виконавчого провадження №73640312, відкритого на підставі виконавчого листа №511/1469/21, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області, вчиняються виконавчі дії, а саме звернення стягнення та примусове відрахування коштів із грошового забезпечення заявника. Останній наголошує, що без зупинення виконавчого провадження відновлення його майнових прав та повернення безпідставно стягнутих коштів буде ускладнено.
Вирішуючи подане клопотання, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Статтею 447 ЦПК України врегульовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
У поданій заяві ОСОБА_1 порушує питання про зупинення виконавчих дій до закінчення апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.
Вказаною нормою визначено перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем.
За змістом статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», зупинення виконавчого провадження є виключним правом державного (або приватного) виконавця.
Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.
Зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа може застосовуватись судами лише, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Розглядаючи скаргу на дії державного, приватного виконавця у порядку статей 447-453 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання зупинення стягнення за виконавчим документом, оскільки провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється у декларативний, а тому зупинення стягнення можливе лише у випадках оскарження самого рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист або при оскарженні виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом (абзац п`ятий пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Таким чином, при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів зупинення виконавчих дій, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, неналежне виконання яких може бути оскаржено до суду.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 752/26606/18 виснував, що положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
ОСОБА_1 у своїй заяві фактично просить забезпечити апеляційну скаргу шляхом зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, у якому він є боржником, по виконанню рішення, яке набрало законної сили.
Отже, у ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії приватного виконавця шляхом зупинення виконавчих дій.
В даній справі заявник не оскаржує виконавчий документ у судовому порядку, а звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, а тому правові підстави для задоволення поданого клопотання відсутні.
Оскільки апеляційна скарга подана безпосередньо до апеляційного суду, матеріали зазначеної цивільної справи слід витребувати із суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 127, 274, 359, 360, 361, 368, 369 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 вересня 2026 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність приватного виконавця Кракана Руслана Олеговича щодо зупинення виконавчих дій.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №73640312 - відмовити.
Скаржнику надіслати копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, а іншим учасникам справи разом із копією ухвали про відкриття провадження надіслати копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Для реалізації учасниками справи права на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі встановити строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та роз`яснити, що відзив повинен відповідати вимогам статті 360 ЦПК України і до нього мають додаватися докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Витребувати з Роздільнянського районного суду Одеської області матеріали цивільної справи №511/3099/26.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: Т.Д. Шевиріна
Судді: В.А. Коновалова
М.В. Назарова