Справа № 182/3895/26
Номер провадження 2/541/2161/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
23 вересня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
розглянувши у м. Миргороді в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та судових витрат, мотивуючи свої вимоги наступним.
Відповідно до позовної заяви, позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на його користь: заборгованості за Кредитним договором № 103797577 в розмірі 22 468,66 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 868,66 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 1 000,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 5 600,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), а також стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказав, що 21.03.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №103797577, відповідно до вимог якого кошти перераховуються позичальнику у безготівковій формі на реквізити платіжної картки вказані позичальником. Договір був підписаний позичальником електронним підписом.
В подальшому, 28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №28072025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимог до боржників, вказаних у Реєстрах боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 3 від 29.07.2025 року до Договору факторингу №28072025 від 28.07.2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 468,66 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 868,66 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 000,00 грн. - сума заборгованості за комісією по наданню кредитів; 5 600,00 грн; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме 28.07.2025 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідач зобов`язання за вказаними договорами належним чином не виконав в результаті чого у нього утворилася зазначена вище заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь.
Представник позивача в позовній заяві просив розглянути цивільну справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.07.2026 справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 59).
31.07.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач не заперечує факт укладення договору споживчого кредиту № 103797577 від 21.03.2025 та отримання кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн, однак не визнає заявлений позивачем розмір заборгованості у сумі 22 468,66 грн. Вказано, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами правильність розрахунку заборгованості, зокрема нарахування процентів, комісій, штрафних санкцій та порядок зарахування здійснених відповідачем платежів на загальну суму 5 999 грн. Заперечував проти стягнення 1825 % річних за прострочення, штрафу у розмірі 5 000,00 грн, комісії за обслуговування у розмірі 5 600,00 грн та комісії за надання кредиту у розмірі 1 000,00 грн, посилаючись на відсутність належного обґрунтування їх нарахування та відповідності вимогам законодавства.
05.08.2026 представник позивача, направив до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем після відступлення права вимоги було здійснено платежі на загальну суму 5999,00 грн, які позивач врахував при визначенні заборгованості. Вказану суму відповідно до умов кредитного договору було зараховано в рахунок погашення процентів за користування кредитом. Зауважив, що кредитний договір № 103797577 від 21.03.2025 укладено відповідачем в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, а матеріали справи містять кредитний договір, заяву на отримання кредиту, анкету-заяву та інші документи, які, на думку позивача, підтверджують укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів. За розрахунком позивача, за період користування кредитом нараховано проценти у загальному розмірі 6867,66 грн. Щодо переходу права вимоги позивач зазначив, що між первісним кредитором та ним укладено договір факторингу, за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача.
06.08.2026 відповідач до суду подав заперечення на відповідь на відзив, обґрунтовуючи його тим, що не заперечує факту укладення електронного кредитного договору № 103797577 від 21.03.2025, однак не визнає заявленого позивачем розміру заборгованості у сумі 22 468,66 грн. Зазначив, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами склад, розмір, період та правову підставу кожної складової заявленої заборгованості, а також правильність зарахування здійснених ним платежів на загальну суму 5 999 грн.
У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 21.03.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103797577. Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн (п. 1.2. Договору); строк кредиту 345 днів з 21.03.2025, дата повернення кредиту та сплати комісії та процентів 01.03.2026 (п.1.3-1.4.Договору); загальні витрати позичальника за кредитом складають 32 565,50 грн, денна процентна ставка складає 0,94 відсотків (п.1.5. Договору); комісія за надання кредиту 1 000,00 грн. яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. Договору); комісія за обслуговування кредиту 15 400,00 грн., що нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту (п.1.5.2. Договору); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду визначеного Графіком та решти строку кредитування нараховуються за ставкою 110,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3.); проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п.1.5.4. Договору); нараховані згідно пп. 1.5.3, 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть 16 165,50 грн; тип процентної ставки фіксована (п.1.6 Договору); кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 (п.2.1.Договору).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір укладений за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі № 161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» договору щодо надання відповідачу кредитних коштів за договором №103797577, позивачем долучено платіжне доручення №101722849 від 21.03.2025 з якого вбачається, що 21.03.2025 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 10 000,00 грн.
Як вбачається з кредитного договору №103797577 від 21.03.2025 позичальником вказано номер картки № НОМЕР_1 .
Відповідач обставини щодо факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не заперечував.
Таким чином, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн за кредитним договором №103797577 від 21.03.2025.
На підтвердження наявності заборгованості та її розміру позивачем долучено відомість ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №103797577 від 21.03.2025 укладеного з ОСОБА_1 .
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Судом встановлено, що 28.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №28072025, відповідно до умов якого TOB «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимог до боржників, вказаних у Реєстрах боржників.
З наявних у матеріалах справи доказів: додаткової угоди № 1 від 29.07.2025, акту прийому-передачі Реєстру боржників № 3 від 28.07.2025 року, платіжної інструкції № 745 від 31.07.2025 року, Реєстру боржників № 3 від 29.07.2025 року до Договору факторингу №28072025 від 28.07.2025 року, вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 , за кредитним договором №103797577 від 21.03.2025 в розмірі 22 468,66 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 868,66 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 000,00 грн. - сума заборгованості за комісією по наданню кредитів; 5 600,00 грн; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Тож наявні матеріали справи містять докази на підтвердження того, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103797577 від 21.03.2025 в розмірі 22 468,66 грн.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач лише частково виконав своє зобов`язання, оскільки після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній здійснив платежі: 21.08.2025 - 3000,00 грн.; 30.12.2025 - 999,00 грн.; 07.01.2026 - 2000,00 грн., на загальну суму - 5999,00 грн, для погашення існуючої заборгованості.
Судом встановлено, що відповідач ознайомився з умовами кредитування, які викладені у кредитних договорах та додатках до нього, та погодився з вказаними умовами. Підписав договори електронним підписом. Кошти за кредитними договорами отримав, однак вчасно та у повному розмірі відповідно до умов договору не повернув, чим не виконав взяті на себе зобов`язання, у на наслідок чого виникла заборгованість. При цьому, належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості та її розміру відповідач до суду не подав.
Сукупність наведених доказів, наданих позивачем та їх належна оцінка дають суду підстави для часткового задоволення заявлених позивачем вимог.
Суд, вважає доведеними та обґрунтованими вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 10 868,66 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 868,66 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стосовно суми заборгованості в розмірі 5 000,00 грн. за неустойкою (штраф, пеня) суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений під час дії воєнного стану, а саме 21.03.2025 року.
Враховуючи, що сума заборгованості за неустойкою в розмірі 5 000,00 грн, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, тому позовна вимога щодо її стягнення із відповідача на користь позивача до задоволення не підлягає.
Стосовно вимог позивача, щодо стягнення 1 000,00 грн. - суми заборгованості за комісією по наданню кредитів та 5 600,00 грн - суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.
Так, у рішенні від 11.07.2013, № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.5 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зі змісту кредитного договору вбачається, що комісія за надання кредиту становить 1 000,00 грн. яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. Договору); комісія за обслуговування кредиту становить 15 400,00 грн., що нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту (п.1.5.2. Договору). Позивач просить стягнути комісію за надання кредиту в сумі 1 000,00 грн. та комісію за обслуговування кредиту в сумі 5 600,00 грн.
Так, згідно умов Договору - комісія за надання кредиту - встановлена в п. 1.5.1 цього Договору винагорода, що одноразово нараховується кредитодавцем за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту) позичальнику. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів останнього).
Враховуючи викладене суд погоджується щодо наявності підстав для стягнення комісії за надання кредиту (за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту) позичальнику) у розмірі 1 000,00 грн, оскільки вказане передбачено Законом України «Про споживче кредитування» та умовами кредитного договору, при цьому суду доведено надання вказаних послуг, так як кредитний договір та додатки до нього були сформовані та кошти позичальнику видані.
Разом з тим суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту у сумі 5 600,00 грн., що нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту (п.1.5.2. Договору) адже по при те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, також вказане передбачено умовами кредитного договору, однак позивач не надав суду доказів надання вказаних послуг пов`язаних з обслуговуванням і поверненням кредиту, які повинні були надаватися та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Позивач не надав доказів про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості включала в себе додаткові послуги, які надавалися поза межами інформування про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право вимагати безоплатно один раз на місяць.
Суд наголошує, що до послуг за обслуговування кредиту за які встановлюється щомісячна комісія не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, вбачається, що включення кредитодавцем до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Враховуючи те, що п. 1.5.2. Договору встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, суд приходить до висновку, що положення договору про споживчий кредит № 103797577 від 21.03.2025, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 5 600,00 грн задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що абзацом другим частини п`ятої статті 216 ЦК України, визначено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Водночас суд керується принципом jura novit curia («суд знає закони»), відповідно до якого суд під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин [суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum dabo tibi ius)].
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення у розмірі 11 868,66 грн, з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 868,66 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 000,00 грн. - сума заборгованості за комісією по наданню кредитів.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, тож з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (52,82%) у сумі 1 406,28 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 512, 514-517 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання, як ВПО: в АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 103797577 від 21.03.2025 у сумі 11 868 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 66 копійок, з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 868,66 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 1 000,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання, як ВПО: в АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 406 (одна тисяча чотириста шість) гривень 28 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Суддя О. А. Городівський