П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 674/1436/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Посунько Г.А.
Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.
23 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Нечко Я.O.,
представника позивача: адвоката Вонсовича М.М. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7257373 від 25 травня 2026 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 серпня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою серії ЕНА № 7257373 від 25 травня 2026 року, винесеною поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержантом поліції Придрик Д.І., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності згідно цієї постанови стало те, що 25 травня 2026 року о 17 год. 47 хв. на вул. Київській у м. Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz GLC 2200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського не пред`явила посвідчення водія у спосіб, який дає можливість прочитати та зафіксувати дані, що містяться у ньому, чим порушила вимоги п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху України.
ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що зупинка транспортного засобу позивачки здійснена поліцейськими за наявності передбачених законом підстав, оскільки вони вважали, що нею допущено порушення Правил дорожнього руху. Позивачку було поінформовано про причину зупинки та запропоновано пред`явити посвідчення водія, проте вона не виконала законну вимогу поліцейського і не пред`явила відповідний документ у спосіб, який давав можливість прочитати та зафіксувати відомості, що в ньому містяться. Вказані обставини підтверджені відеозаписами з нагрудних камер поліцейських і свідчать про наявність у діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ДОВОДИ ІНШИХ ОСІБ
Не погодившись із таким рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати таке рішення та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб, а тому вимога пред`явити посвідчення водія була незаконною.
Позивачка також зазначає, що належних і допустимих доказів керування нею автомобілем на момент його зупинки та самого факту зупинки матеріали справи не містять. Відеозаписи, на її переконання, не є безперервними, не фіксують вимоги поліцейських про зупинку автомобіля та розпочинаються тоді, коли транспортний засіб уже перебував у нерухомому стані. Крім того, вона вказує на невідповідність між місцем, зазначеним у постанові як місце вчинення правопорушення, та місцем фактичного розгляду справи працівниками поліції.
Також позивачка стверджує, що під час розгляду справи їй не було належним чином повідомлено суть інкримінованого правопорушення та реквізити постанови, не враховано її пояснення і не надано можливості скористатися правничою допомогою.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просить суд залишити її без задоволення. Зазначає, що позивачка у позовній заяві не заперечувала факту керування транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції, натомість в апеляційній скарзі фактично змінила свою позицію, посилаючись на недоведеність цих обставин. Відповідач вказує, що надані відеозаписи підтверджують факт зупинки автомобіля, повідомлення її причини, пред`явлення позивачці вимоги надати посвідчення водія та її відмову виконати таку вимогу.
Вважає, що суд першої інстанції повно дослідив докази й дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови.
Представник позивачки адвокат Вонсович М.М., беручи участь у справі в режимі відеоконференції, підтримав апеляційну скаргу за обставин, що в ній викладені, просив її задовольнити.
Представник відповідача до суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 268 КАС України.
Як зазначено у ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Таким чином апеляційним судом вирішено проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
VІ. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є перевірка правомірності постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР, Правила або Правила дорожнього руху).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.1 Правил дорожнього руху - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху - на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також :
а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;
б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;
в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з ч. 3 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Вказані положення Закону України "Про Національну поліцію" узгоджуються з приписами Закону України "Про дорожній рух".
При цьому, ч.2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що водій зобов`язаний:
мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;
виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов`язаний: а) зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху; б) тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу;
на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.
В даному випадку, як слідує із матеріалів справи, 25.05.2026 поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержантом поліції Придрик Д.І. винесла постанову серії ЕНА № 7257373 від 25.05.2026, якою притягнула позивачку ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосувала до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
В оскаржуваній постанові вказано, що 25.05.2026 о 17:47 годин на вулиці Київській в м. Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області позивач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Mercedes-Benz GLC 2200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила вимоги п.2.4 (а) ПДР, оскільки не пред`явила посвідчення водія у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за порушення правил проїзду перехрестя, а за невиконання обов`язку пред`явити на вимогу поліцейського посвідчення водія у спосіб, який дає можливість прочитати та зафіксувати відомості, що містяться в ньому.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» порушення водієм Правил дорожнього руху є самостійною законною підставою для зупинення транспортного засобу. При цьому відсутність притягнення водія до адміністративної відповідальності саме за порушення, яке стало підставою для зупинки, не свідчить про незаконність такої зупинки та не звільняє водія від обов`язку виконати законну вимогу поліцейського, зокрема пред`явити документи, передбачені пунктом 2.1 Правил дорожнього руху.
Дослідженими судом відеозаписами з реєстратора службового автомобіля та нагрудних камер поліцейських підтверджується, що працівники поліції рухалися позаду автомобіля «Mercedes-Benz GLC 2200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала позивачка, зупинили його після проїзду перехрестя з круговим рухом та повідомили водійці причину зупинки. Отже, доводи апелянтки про відсутність доказів факту керування нею транспортним засобом, його зупинки та законних підстав для цього є безпідставними.
Та обставина, що відеозаписи з нагрудних камер розпочинаються після зупинення автомобіля, сама по собі не спростовує встановлених обставин, оскільки вони узгоджуються з відеозаписом із реєстратора службового автомобіля, іншими відеозаписами та первісною позицією позивачки, яка ані у позовній заяві, ані під час спілкування з працівниками поліції, зафіксованого на відеозаписах, не заперечувала факту керування автомобілем і його зупинення працівниками поліції.
З відеозаписів також убачається, що позивачці було роз`яснено причину зупинки, суть інкримінованого правопорушення, її права та обов`язки, а також неодноразово запропоновано пред`явити посвідчення водія. Водночас позивачка відмовилась виконати цю вимогу, посилаючись на власне переконання про незаконність зупинки транспортного засобу.
Колегія суддів наголошує, що незгода водія з причиною зупинення транспортного засобу не надає йому права не виконувати вимогу поліцейського, пред`явлену в межах його повноважень.
Посилання апелянтки на те, що їй не було повідомлено реквізити постанови, не враховано її пояснення та не надано можливості скористатися правничою допомогою, також спростовуються відеозаписами. Останні фіксують перебіг розгляду справи, повідомлення позивачці суті правопорушення та надання їй можливості висловити свою позицію. Будь-яких порушень процедури, які могли б вплинути на правильність вирішення справи про адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Доводи щодо невідповідності місця, зазначеного у постанові, місцю її винесення не впливають на доведеність складу правопорушення та не можуть бути самостійною підставою для скасування постанови, оскільки оскаржувана постанова містить відомості про місце, час і суть вчиненого правопорушення, які узгоджуються з дослідженими доказами.
Таким чином, доводи та мотиви апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи, не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права та зводяться переважно до власної оцінки апелянткою досліджених доказів.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, а в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.
VІІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, апеляційний суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Зважаючи на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.