Тальнівський районний суд Черкаської області
Справа № 704/829/26
УХВАЛА
23.09.2026 року м. Тальне
Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:
головуюча-суддя: Воронкова І.Г.
секретар судового засідання: Джуська Л.О.
за участю прокурора Прудиуса О.А.
представника позивача ОСОБА_1 огли Діхтяренко М.В.
представника відповідачки ОСОБА_2 Красіловського В.С.
представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4
представника органу опіки та піклування Кравчук Н.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Тальнівської міської ради Черкаської області, про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у особи, яка утримує її без законних підстав, та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Тальнівської міської ради Черкаської області та в особі Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з матір`ю,
встановив:
У провадженні суду знаходиться зазначена цивільна справа.
У підготовчому судовому засіданні представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Красіловський В.С. заявив клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, яке мотивоване тим, що з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, для встановлення об`єктивного і неупередженого аналізу психологічних умов життя дитини, а також у зв`язку з необхідністю встановлення того, чи залежить оцінка дитиною сімейної ситуації від впливу з боку батьків, слід призначити зазначену експертизу.
Представник позивача за первісним позовом - адвокат Діхтяренко М.В. вважає передчасним заявлення даного клопотання, так як справа ще не призначена до розгляду та судом не досліджені докази по справі, лише після чого слід вирішувати дане клопотання.
Інші учасники справи не заперечили проти задоволення даного клопотання.
Заслухавши думку учасників справи, розглянувши клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Досягнення завдань цивільного судочинства забезпечується, зокрема, за допомогою доказування - одного із основоположних елементів правосуддя.
За приписами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Нормами статей 12, 13 ЦПК України визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно зі ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Водночас у вказаній справі клопотання про проведення судової психологічної експертизи заявлене лише однією стороною у справі та предмет цього експертного дослідження не стосується питань, визначених ст. 105 ЦПК України, щодо обов`язкового призначення експертизи судом.
Згідно зі ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу.
Тобто, суд не зобов`язаний призначити судову психологічну експертизу у справах про визначення місця проживання дитини. Встановлення обставин справи, зазначених в клопотанні, можливе також іншими засобами доказування.
Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 із змінами та доповненнями передбачено, що психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви у поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей тощо.
Пунктом 2 постанови Пленуму ВСУ № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.
Пунктом 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами існує спір з приводу визначення місця проживання дитини, водночас суд не вирішує спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини.
При вирішенні питання щодо необхідності призначення в цій справі судової психологічної експертизи, суд враховує предмет доказування, характер спірних правовідносин, фактичні обставини, на які посилаються сторони у справі як на підставу своїх вимог і заперечень, зміст заяви про призначення експертизи, перелік питань, які заявник просить поставити перед експертами, виходячи насамперед з інтересів дитини, які переважають перед інтересами її батьків, піклувальників та інших осіб. Водночас суд зважає, що малолітня дитина останній час проживає із матір`ю та бабусею та тривалий час не бачиться із батьком, що призвело до певної ізоляції від спілкування та відчуження дитини від батька. За таких обставин суд дійшов висновку, що проведення судово-психологічної експертизи не є доцільною та призведе лише до затягування розгляду справи.
Керуючись ст. 103-105, 197, 260, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Клопотання представника позивачки за зустрічним позовом - адвоката Красіловського В.С. про призначення судово-психологічної експертизи залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили після проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 24.09.2026 року.
Суддя: І.Г. Воронкова