ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/22115/25 пров. № А/857/35541/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Глазька С.М. та Глушка І.В.,
з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - Канишин В.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2026р. в адміністративній справі за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури (суддя суду І інстанції: Желік О.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 26.05.2026р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
В С Т А Н О В И В:
06.11.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції - 07.11.2025р.) позивач Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати власника квартири АДРЕСА_1 - відповідача ОСОБА_1 укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-4).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.29 і на звороті).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2026р. заявлений позов задоволено; зобов`язано відповідача ОСОБА_1 як власника квартири АДРЕСА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Вілла родини ОСОБА_2 » (квартиру АДРЕСА_1 ) на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001р. (а.с.35-37).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.52-56).
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що розгляд справи здійснений судом першої інстанції без належного повідомлення відповідача; належна йому житлова квартира не може вважатися пам`яткою архітектури, будь-яка облікована документація позивачем не представлена.
Наголошує на тому, що в справі № 380/16273/24 розглядувані спірні питання вже були досліджені, через що судові рішення в цій справі мають преюдиційне значення для правильного вирішення спору.
Позивач Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.88-94).
Згідно ухвали апеляційного суду від 15.07.2026р. апеляційний розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні із викликом сторін (їх представників) (а.с.83).
Відповідно до ухвали апеляційного суду від 08.09.2026р. клопотання ОСОБА_1 про витребування додаткових доказів задоволено частково; витребувано від позивача Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради додаткові докази по справі, а саме: розпорядження Представника Президента України № 374 від 15.04.1994р. про віднесення будівлі за адресою: м.Львів, вул.Панаса Мирного, 19, до пам`яток архітектури місцевого значення; докази присвоєння будівлі за адресою: м.Львів, вул.Панаса Мирного, 19, охоронного номеру № 5078/19-Лв; облікову документацію на будівлю за адресою: м.Львів, вул.Панаса Мирного, 19, а саме: облікову картку та паспорт об`єкта культурної спадщини; акт технічного стану пам`ятки з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору; опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, розташовуються на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; план пам`ятки чи її частини; план території пам`ятки (а.с.115-118).
На виконання вимог апеляційного суду позивач надав копії розпорядження Представника Президента України № 374 від 15.04.1994р. про віднесення будівлі за адресою: м.Львів, вул.Панаса Мирного, 19, до пам`яток архітектури місцевого значення; перелік пам`яток, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській обл.; стосовно інших документів повідомив про їхню відсутність (а.с.124-135).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду справи, будинок АДРЕСА_2 , віднесений до пам`яток архітектури місцевого значення «Вілла родини Лучкевичів», 20-ті рр. ХХ ст., що підтверджується Розпорядженням Представника Президента України № 374 від 15.04.1994р. (а.с.127-135).
Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» № 14 від 18.01.2021р. зазначена будівля внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України з присвоєнням охоронного номера 5078/19-Лв (а.с.104 і на звороті, а.с.134-135).
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації № б/н від 29.10.2025р. квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 108,80 кв.м, що складається з 4-х кімнат житловою площею 78,50 кв.м, перебуває у співвласності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.11).
Право власності на зазначену квартиру засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру № Г-19762 від 21.07.1998р., видане Виконавчим комітетом Львівської міської Ради народних депутатів (а.с.28).
06.05.2025р. Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради рекомендованим листом за № 0004-вих-66932 від 06.05.2025р. скерував на адресу відповідача ОСОБА_1 лист-попередження щодо укладення охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення (номер поштового відправлення 0601143200942) (а.с.7, 9).
Згідно з даними щодо відстеження рекомендованого поштового відправлення № 0601143200942 вказаний лист 09.05.2025р. вручено одержувачу (а.с.12).
10.06.2025р. Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради повторно надіслав відповідачу лист-попередження щодо укладення охоронного договору за № 0004-вих-84113 від 10.06.2025р. (а.с.8, 10).
Станом на час розгляду справи відповідний охоронний договір не укладено.
Окрім цього, відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024р. в справі № 380/16273/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025р., визнано протиправним та скасовано припис Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини № 0004/П0904 від 08.07.2024р. (а.с.136-141).
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок по АДРЕСА_2 наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 14 від 18.01.2021р. занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (вид пам`ятка архітектури місцевого значення) з присвоєнням охоронного номера 5078/19-Лв.
Отже, вказаний будинок є об`єктом культурної спадщини, на який поширюється правовий статус пам`ятки.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , який є пам`яткою архітектури місцевого значення. Незважаючи на належне повідомлення про обов`язок укласти охоронний договір, відповідач до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради із зверненням щодо укладення охоронного договору не звертався; дій, спрямованих на укладення такого договору, не вчинив.
Враховуючи ту обставину, що упродовж тривалого часу відповідач у порушення вимог пам`яткоохоронного законодавства не вчиняє жодних активних дій для укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, пам`ятка фактично залишається без передбачених законодавством гарантій її захисту, що зумовлює загрозу її знищення, пошкодження та/або псування.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем як власником частини об`єкта культурної спадщини пам`ятки архітектури місцевого значення не виконано передбачений ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та п.2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затв. постановою КМ України № 1768 від 28.12.2001р., обов`язок щодо укладення охоронного договору, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання відповідача укласти охоронний договір у судовому порядку.
Наведені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України № 1805-III від 08.06.2000р. «Про охорону культурної спадщини» (надалі - Закон № 1805-III; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 23 Закону № 1805-III передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.24 Закону № 1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Із змісту викладеного слідує, що укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Реалізовуючи приписи ст.23 Закону № 1805-III Кабінет Міністрів України постановою № 1768 від 28.12.2001р. затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (надалі - Порядок № 1768; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п.п.5, 6, 7 Порядку №1768 охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину за видами об`єктів культурної спадщини.
В охоронному договорі зазначається режим використання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини, у тому числі території, на якій вони розташовані.
Охоронні договори укладаються на пам`ятки культурної спадщини національного, місцевого значення, а також на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком.
Пунктом 17 Порядку № 1768 встановлено, що охоронний договір на пам`ятку архітектури чи її частину складається за формою згідно з додатком 1 та повинен містити такі додатки:
1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого визначається Мінкультом) з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на п`ять років. Якщо стан пам`ятки або її частини значно змінився після проведення робіт на пам`ятці, - протягом п`яти календарних днів після його зміни;
2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, розташовуються на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;
3) технічний паспорт;
4) план пам`ятки чи її частини у масштабі 1:100, 1:200 (можуть бути у складі технічного паспорта);
5) план території пам`ятки;
6) паспорт пам`ятки (форма якого визначається Мінкультом).
Аналіз наведених вище приписів Закону № 1805-III та Порядку № 1768 свідчить про те, що укладення охоронного договору є обов`язковим правовим інструментом, який встановлює чіткий режим використання пам`ятки культурної спадщини, визначає необхідні охоронні заходи, з метою збереження такої пам`ятки в належному технічному стані і обов`язок укласти такий договір покладається на її власника.
На момент виникнення спірних правовідносин форма паспорта об`єкта культурної спадщини була визначена спільним наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури № 295/104 від 13.05.2004р. «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини» (надалі - наказ № 295/104).
Відповідно до наказу № 295/104 паспорт об`єкта культурної спадщини повинен містити, зокрема: історичні дані про об`єкт, відомості про сучасний стан об`єкта, оцінка антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності об`єкта, зони охорони пам`ятки, наявність науково-дослідної та науково-проектної документації на об`єкт та інше.
Паспорт об`єкта культурної спадщини підписується особою яка його склала та керівником уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
Отже, паспорт об`єкта культурної спадщини є обов`язковим документом, який розробляється та оформлюється уповноваженим органом охорони культурної спадщини у межах бюджетного фінансування або інших джерел, не заборонених законодавством та відповідно до затвердженої форми. У паспорті визначаються ключові характеристики об`єкта, його історичні та культурні цінності, сучасний стан, науково-дослідна та проектна документація, а також зони охорони пам`ятки.
Наявність такого паспорта для укладення охоронного договору не є формальністю. Зазначений документ є однією з невід`ємних складових договору та слугує підставою для визначення режиму використання пам`ятки, обсягу та характеру охоронних заходів, які повинен забезпечити власник, що є визначальними умовами охоронного договору.
Відсутність належно оформленого паспорта унеможливлює виконання обов`язку власника щодо укладення охоронного договору відповідно до вимог Порядку № 1768.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що виникненню у відповідача обов`язку укласти охоронний договір передує необхідність вчинення Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради дій щодо оформлення відповідних облікових документів на пам`ятку, зокрема, паспорта об`єкта культурної спадщини.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 09.09.2025р. у справі № 440/10514/23, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору.
Під час апеляційного розгляду з`ясовано, що будь-яка облікова документація на будинок АДРЕСА_2 , що віднесений до пам`яток архітектури місцевого значення «Вілла родини Лучкевичів», не виготовлена і є відсутньою.
При цьому, позивач не надав відомостей про власника (балансоутримувача) вказаного будинку; не врахував наявність декількох квартир у вказаному будинку, не навів причин зобов`язання укласти охоронний договір лише з одним із співвласників квартири АДРЕСА_3 в цьому будинку (хоча таких є декілька).
Під час вирішення розглядуваного спору колегія суддів враховує, що в справі № 380/16273/24 за участі тих самих сторін, суди встановили відсутність виконання наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 14 від 18.01.2021р., а саме: тривале невиготовлення облікової документації на будинок АДРЕСА_2 , незабезпечення формування облікової справи на таку пам`ятку у паперовій та електронній формах, невизначення меж та режимів використання території відповідної пам`ятки.
З наведеного слідує логічний висновок: невиконання уповноваженим органом охорони культурної спадщини свого обов`язку щодо розроблення паспорта пам`ятки архітектури та іншої облікової документації є об`єктивною перешкодою для укладення охоронного договору і не може розцінюватися як порушення законодавства про охорону культурної спадщини з боку відповідача ОСОБА_1 , як співвласника квартири АДРЕСА_1 .
Стосовно інших доводів позовної заяви колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.23 Закону № 1805-III власники пам`яток архітектури зобов`язані виконувати встановлені законом вимоги щодо збереження, утримання та використання таких об`єктів, у тому числі підтримувати їх у належному стані. Отже, навіть у разі відсутності укладеного охоронного договору власники не звільняються від обов`язку належно дбати про збереження пам`ятки та утримувати її у стані, що виключає погіршення або руйнування об`єкта культурної спадщини.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
З огляду на результат апеляційного розгляду та в силу приписів ст.139 КАС України належить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради понесені судові витрати в розмірі 1331 грн. 20 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.71).
Під час апеляційного розгляду відповідач ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду заяви від 31.08.2026р., 10.09.2026р., в яких просив винести окрему ухвалу з приводу зловживань процесуальними правами зі сторони позивача (а.с.105, 122).
Відповідно до ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону (ч.1).
Згідно з ст.324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
За результатами розгляду справи апеляційний судом надана правова оцінка доводам апелянта в порядку, який визначений процесуальним законом.
При цьому, обставини зловживання процесуальними правами, на яких наполягає ОСОБА_1 , і які покладає в основу заявлених клопотань, не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час розгляду справи.
За сукупності наведених обставин, виходячи із меж поданих клопотань, суд апеляційної інстанції, діючи в межах визначеної процесуальним законом компетенції, не убачає підстав для винесення окремої ухвали із її направленням до повноважного органу для вжиття заходів реагування.
З урахуванням наведеного, правові підстави для задоволення клопотань про винесення (постановлення) окремої ухвали є відсутніми.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2026р. в адміністративній справі № 380/22115/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (79000, м.Львів, вул.Валова, буд.20; код ЄДРПОУ 26256659) судові витрати в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять один) грн. 20 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
В задоволенні клопотань ОСОБА_1 про винесення (постановлення) окремої ухвали - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді С. М. Глазько
І. В. Глушко
Дата складання повного судового рішення: 24.09.2026р.