ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 160/15683/25
адміністративне провадження № К/990/27783/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідачки Желтобрюх І.Л.,
суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року (суддя Ільков В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року (судді: Білак С.В., Юрко І.В., Чабаненко С.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДЕЛ ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -
у с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «АДЕЛ ГРУП» (далі - ТОВ «АДЕЛ ГРУП», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2025 №№: 26571/0901, 26565/0901, 26560/0901.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відображення у графі 10 звіту № 1-ОП за грудень 2024 року втрат алкоголю було технічною опискою, яку підприємство самостійно виявило та виправило уточненими звітами від 12.02.2025. Крім того письмовий запит ДПС від 07.02.2025 встановлював товариству строк надання документів до 12.02.2025, а отже, фіксація в акті їх неподання станом на 07.02.2025 суперечить змісту самого запиту. Наголошував, що у відносинах відповідального зберігання позивач виступав поклажодавцем та не є власником або оператором складського приміщення за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Піщане, натомість обов`язок щодо дотримання порядку реєстрації місця зберігання підакцизної продукції та актуалізації відомостей у Єдиному реєстрі покладено на суб`єкта господарювання - оператора складу (зберігача - ТОВ «ТК ПОЛТАВА ЦЕНТР»), який виступав заявником під час внесення відомостей до реєстру.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026, позов задоволено повністю.
Постановляючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідальність за дотримання вимог щодо реєстрації місця зберігання алкогольної продукції в Єдиному реєстрі несе саме оператор складу, тоді як позивач лише передав майно на відповідальне зберігання. Вказували на те, що відображення помилкових даних у графі 10 звіту за формою № 1-ОП за грудень 2024 року було технічною опискою, яку позивач самостійно виявив та виправив шляхом подання уточненої звітності, при цьому Закон України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 3817-IX) не передбачає відповідальності за несвоєчасне подання уточненого звіту й не визначає таке уточнення неподаним. Також суди зазначили, що твердження відповідача про ненадання позивачем документів на запит не відповідає дійсності, оскільки витребувані первинні та бухгалтерські документи фактично надавалися й перенаправлялися перевіряючим електронною поштою уповноваженою особою (бухгалтером) підприємства під час проведення перевірки, при цьому строк виконання вказаного запиту ще не минув.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів ГУ ДПС у м. Києві звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що перевіркою встановлено зберігання ТОВ «АДЕЛ ГРУП» станом на 01.12.2024 алкогольних напоїв на складі ТОВ «ТК ПОЛТАВА ЦЕНТР», довідка місця зберігання алкогольних напоїв якого була анульована 08.11.2024 розпорядженням ДПС України № 672 і станом на 01.12.2024 відомості про вказане місце зберігання не були внесені до Єдиного реєстру місць зберігання.
Також відповідач наголошує, що судами не враховано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої обов`язок зберігати алкоголь у зареєстрованих місцях покладається на суб`єкта господарювання (власника товару/ліцензіата) незалежно від того, кому належить склад і хто виступав заявником.
Зазначає, що висновок апеляційного суду про те, що зазначений в акті (додатку) обсяг товару був вивезений зі складів 01.11.2024 і не міг фізично там знаходитись, є передчасним, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що документи про нібито переміщення товару не були надані контролюючому органу під час перевірки або разом із запереченнями на акт перевірки.
Вказує, що судами не здійснено аналіз первинних документів, розрахунку контролюючого органу та конкретних операцій реалізації алкогольної продукції на загальну суму 639 418,50 грн. Натомість суди обмежилися загальним висновком про протиправність податкових повідомлень-рішень, не спростувавши встановленого перевіркою факту реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими від мінімально допустимих.
Наголошує також, що судом апеляційної інстанції справа була розглянута в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання та без заслуховування пояснень сторін, попри те, що справа не є справою незначної складності, має значну ціну спору, складний предмет доказування та потребує безпосередньої оцінки значного обсягу доказів, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи, неналежну оцінку доказів контролюючого органу та фактичне обмеження процесуальних можливостей сторін щодо доведення своїх правових позицій.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі положень пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла такого висновку.
Судами встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві відповідно до наказу від 06.02.2025 року №942-п «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання» та на підставі направлень на перевірку від 07.02.2025 № 3685/26-15-09-01, №3686/26-15-09-01 проведено фактичну перевірку ТОВ «АДЕЛ ГРУП, за результатами якої складений акт перевірки від 17.02.2025 № 13321/ж5/26-15-09-01/43636832.
В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлені порушення:
- пункту першого статті 17 Закону № 3817-ІХ, що полягало у зберіганні ТОВ «АДЕЛ ГРУП» станом на 01.12.2024 товарно-матеріальних цінностей (алкогольних напоїв) на складі ТОВ «ТК ПОЛТАВА ЦЕНТР» за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Київська, 145-6, (літера «А-п» «А-І»), відомості про місцезнаходження якого не внесені до Єдиного реєстру місць зберігання з огляду на анулювання розпорядженням ДПС України від 08.11.2024 № 672 довідки місця зберігання алкогольних напоїв;
- пункту 32 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону № 3817-ІХ у зв`язку з реалізацією позивачем алкогольних напоїв на загальну суму 639 418,5 грн за цінами нижчими ніж мінімальні оптово-відпускні; пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - ненадання ТОВ «АДЕЛ ГРУП» до перевірки документів на вимогу контролюючого органу; вказано, що під час перевірки бухгалтеру позивача було вручено запит на надання документів до перевірки від 07.12.2025 б/н, в тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (алкогольних напоїв) станом на 07.02.2025, на який ТОВ «АДЕЛ ГРУП» дані про зняття залишків товарно матеріальних цінностей (алкогольних напоїв) не надало, про що складено відповідний акт;
- частини третьої статті 72 Закону № 3817-ІХ у зв`язку з поданням позивачем за грудень 2024 року звіту форми 1-ОП «Звіт про обсяги обігу (у тому числі імпорту та експорту) спирту (у тому числі біоетанолу), спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин що використовуються в електронних сигаретах» з недостовірними відомостями.
Так, позивачем в звіті Форми №1-ОП за грудень 2024 року в пункті обсяги придбання та реалізації (в тому числі імпорту та експорту) продукції/ товарів, у графі 10 (інші витрати/втрати за звітній місяць) вказано, що підприємством втрачено алкогольної продукції у кількості 166 937,153 дал (коди продукції 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 42, 47, 48, 50, 51, 52, 53, 54, 56, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69). В ході проведення перевірки бухгалтеру позивача вручено запит на надання документів до перевірки, в тому числі завірені належним чином документи з поясненнями щодо відомостей, зазначених в звіті Форми №1-ОП за грудень 2024 та січень 2025 років, а саме: щодо відомостей, зазначених у стовпці 10 (інші витрати/втрати за звітній місяць). На вказаний запит бухгалтер ТОВ «АДЕЛ ГРУП» були надані усні пояснення про помилковість вказаних відомостей у звіті. При цьому позивачем 12.02.2025 було подано уточнені звіти за грудень 2024 та січень 2025 років.
За наслідками перевірки та на підставі вказаного акта відповідачем 25.03.2025 були винесені податкові повідомлення-рішення:
- № 26571/0901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1020 грн за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України, що полягало у ненаданні платником податку контролюючому органу документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю;
- № 26565/0901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 14 091 470 грн 18 коп за порушення пункту першого статті 17 Закону № 3817-ІХ, що полягало у зберіганні ТОВ «АДЕЛ ГРУП» товарно-матеріальних цінностей (алкогольних напоїв) у місці зберігання, відомості про місцезнаходження якого станом на 01.12.2024 не внесені до Єдиного реєстру місць зберігання;
- № 26560/0901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 24 000 грн за порушення пункту третьої статті 72 Закону № 3817-ІХ (подання форми 1-ОП за грудень 2024 року з недостовірними даними).
Уважаючи вказані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 75.1. статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
Так, згідно з пунктом 80.2.5 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Пунктами 80.5, 80.9, 80.10 статті 80 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Судами установлено, що перед початком проведення перевірки 07.02.2025 співробітниками ГУ ДПС у м. Києві відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України пред`явлено службове посвідчення, наказ та направлення на проведення фактичної перевірки бухгалтеру ТОВ «АДЕЛ ГРУП», яка отримала копію наказу та розписалась у направленнях.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.03.2025 № 26560/0901, яким на позивача накладено штрафні санкції за порушення ним пункту третьої статті 72 Закону № 3817-ІХ за подання форми 1-ОП за грудень 2024 року з недостовірними даними слід зазначити таке.
Положеннями частини третьої статті 72 Закону № 3817-ІХ визначено, що ліцензіати, які отримали ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право ферментації тютюнової сировини, на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за формою та в порядку, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику звіти.
Згідно з пунктом 30 частини другої статті 73 Закону № 3817-ІХ до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: неподання до органу ліцензування або несвоєчасне подання звіту, або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі за операціями з ввезення на митну територію України та/або вивезення за межі митної території України) спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - 3 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
При цьому відповідно до абзацу 7 частини третьої статті 72 Закону № 3817-ІХ ліцензіат, який самостійно виявив помилки у поданому ним звіті, зобов`язаний подати уточнений звіт. Якщо уточнений звіт подано до кінця місяця, наступного за звітним місяцем, за який допущена помилка, штраф, встановлений пунктом 30 частини другої статті 73 цього Закону, не застосовується.
Як установлено судами, підприємством в звіті Форми № 1-ОП за грудень 2024 вказано в пункті обсяги придбання та реалізації (в тому числі імпорту та експорту) продукції/товарів, у графі 10 (інші витрати/втрати за звітній місяць), що підприємством втрачено алкогольної продукції у кількості 166 93 7,153 дал (коди продукції 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 42 47, 48, 50, 51, 52, 53, 54, 56, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69).
У ході проведення перевірки бухгалтер ТОВ «АДЕЛ ГРУП» пояснила, що вищевказані відомості були помилково зазначені у звіті Форми №1-ОП за січень 2025 року, сформованого на основі звіту за грудень 2024 року, тобто з недостовірними відомостями та задля виправлення вказаної неточності позивачем 12.02.2025 подано уточнені звіти за грудень 2024 за січень 2025 років.
Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 25.03.2025 № 26560/0901 суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що положення Закону № 3817-ІХ не передбачає відповідальності за невчасне подання уточнення до звіту.
Аналізуючи наведене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з такого.
Склад адміністративно-господарського правопорушення, передбаченого пунктом 30 частини другої статті 73 Закону України № 3817-ІХ утворює сам факт подання ліцензіатом первинної звітності (Форма № 1-ОП) із недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (зокрема втрат) продукції. При цьому положення абзацу сьомого частини третьої статті 72 Закону України № 3817-ІХ встановлюють чіткий (граничний) строк для самостійного виправлення допущених у звіті помилок без застосування фінансових санкцій - до кінця місяця, наступного за звітним. Подання уточненого звіту поза межами цього законодавчо визначеного строку не утворює підстав до звільнення від визначеної Законом відповідальності.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за подання позивачем звіту з недостовірними відомостями, а не за невчасне подання уточнення до звіту, та є правомірним, оскільки час, визначений абзацом 7 частини третьої статті 72 Закону № 3817-ІХ, для самостійного виявлення та виправлення ліцензіатом помилки у поданому ним звіті за грудень 2024 року, минув.
Згідно з вимогами статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судові першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи в частині податкового повідомлення-рішення від 25.03.2025 № 26560/0901 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно і правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, з огляду на що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне скасувати в цій частині рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.03.2025 № 26571/0901, яким на позивача накладено штрафні санкції за порушення ним пункту 85.2 статті 85 ПК України, що полягало у ненаданні платником податку контролюючому органу документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 73.3. статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Положеннями пункту 85.2. статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 85.6. статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідачем в ході проведення перевірки бухгалтеру ТОВ «АДЕЛ ГРУП» було вручено запит на надання документів до перевірки від 07.12.2025 б/н, в тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (алкогольних напоїв) станом на 07.02.2025, останнє речення якого містить вимогу про надання документів і пояснень до 12.02.2025.
Вказуючи про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.03.2025 № 26571/0901 та відсутність порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України, суди зазначили про те, що
ГУ ДПС у Дніпропетровській області в порушення пункту 85.6. статті 85 ПК України не було складено акт про відмову платника податків у наданні документів, тобто контролюючим органом належними та допустимими доказами не доведено факт ненадання позивачем документів, що витребувались в ході фактичної перевірки.
Разом з тим, суди не надали оцінку доводам відповідача щодо складання посадовими особами контролюючого органу акту від 14.02.2025 № 1093/ж6/26-15 09-01/43636832 про ненадання документів до перевірки, наявного в матеріалах справи, а також не встановили, які саме документи були надані позивачем на вимогу відповідача, та чим це підтверджується.
Отже, твердження судів про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.03.2025 № 26571/0901, є передчасними, а обставини - не повно встановленими.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.03.2025 № 26565/0901, яким на позивача накладено штрафні санкції за порушення ним пункту першого статті 17 Закону № 3817-ІХ, що полягало у зберіганні ТОВ «АДЕЛ ГРУП» товарно-матеріальних цінностей (алкогольних напоїв) у місці зберігання, відомості про місцезнаходження якого станом на 01.12.2024 не внесені до Єдиного реєстру місць зберігання колегія суддів виходить із такого.
Положеннями статті 2 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (чинного на момент проведення перевірки, далі - Закон № 481/95-ВР) місце зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, виключається з Єдиного реєстру в день прийняття відповідного рішення. Місце зберігання виключається з Єдиного реєстру в день прийняття відповідного рішення. Податковий орган направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що був заявником, рішення про виключення місця зберігання з Єдиного реєстру не пізніше наступного робочого дня за днем його прийняття в електронному виді в порядку, встановленому статтею 42 ПК України.
Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом семи календарних днів від дня подання заяви.
Виключення місць зберігання з Єдиного реєстру здійснюється податковим органом, який вносив його до Єдиного реєстру, на підставі письмової заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що був заявником такого місця зберігання, або у разі анулювання ліцензії, виданої такому суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) відповідно до цього Закону, шляхом прийняття відповідного письмового розпорядження не раніше ніж через 10 робочих днів з моменту виникнення передбачених цим Законом підстав.
Судами установлено, що довідка місця зберігання алкогольних напоїв № 16210201721 анульована 08.11.2024 розпорядженням ДПС України № 672.
Положеннями пункту першого статті 17 Закону № 3817-ІХ визначено, що зберігання алкогольних напоїв здійснюється суб`єктом господарювання у місцях зберігання алкогольних напоїв, які внесені до Єдиного реєстру місць зберігання, на підставі однієї з таких ліцензій: на право виробництва алкогольних напоїв або на право оптової торгівлі алкогольними напоями, або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 35 частини другої статті 17 Закону № 3817-ІХ до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, - 100 відсотків вартості товарів (продукції), наявних у такому місці зберігання, але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Згідно зі статтею 39 Закону № 3817-ІХ зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб`єктом господарювання в місцях зберігання зазначених товарів (продукції), внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених цим Законом.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або його територіальний орган не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання на підставі відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про припинення дії чи закінчення строку дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, для здійснення якого зареєстровано таке місце зберігання, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру місць зберігання та направляє суб`єкту господарювання рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, із зазначенням підстави/підстав для такого виключення (частина 19 статті 39 Закону № 3817-ІХ).
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди зазначили про те, що наданими позивачем документами підтверджується фактом відсутності перебування на момент анулювання довідки у місці зберігання алкогольних напоїв товару, який перебував на відповідальному зберіганні.
Крім того, суди виходили з мотивів, що відповідальність за дотримання вимог щодо реєстрації місця зберігання в Єдиному реєстрі несе безпосередньо оператор складу/зберігач (ТОВ «ТК ПОЛТАВА ЦЕНТР»), а не поклажодавець (ТОВ «АДЕЛ ГРУП»), який лише передав майно на відповідальне зберігання. Також суди вказали на відсутність обов`язку інформування поклажодавця, зазначивши, що позивач не отримував повідомлень про анулювання в електронному кабінеті, діяв добросовісно та не мав обов`язку щоденно контролювати статус складу, де перебуває його продукція на зберіганні. Окремо суди зазначили, що податковий орган помилково кваліфікував вказані дії позивача як порушення за законом, який на момент здійснення таких дій не набрав чинності.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що наведені висновки судів попередніх інстанцій містять внутрішню суперечність та дефекти логічної послідовності судового дослідження. Першочерговим та визначальним завданням суду під час вирішення даної категорії спорів є з`ясування самого факту вчинення правопорушення (наявності чи відсутності події зберігання товарів у незареєстрованому місці). Спростувавши факт існування правопорушення як такого (із посиланням на відсутність товару на складі), суди попередніх інстанцій не повинні були надавати подальшу правову оцінку суб`єктному складу відповідальності чи застосованій редакції закону, оскільки оцінка суб`єкта та нормативного регулювання є похідною і має правове значення виключно за умови встановлення підтвердженого факту вчинення діяння.
При цьому, суди не надали оцінки доводам відповідача про те, що перелік алкогольної продукції, зазначений у додатку до акта фактичної перевірки, не збігається з переліком алкогольної продукції, переміщеної позивачем відповідно до поданих ним актів приймання-передачі та товарно-транспортних накладних та не встановили, чи зберігались вказані алкогольні напої суб`єктом господарювання у місці зберігання алкогольних напоїв, яке внесене до Єдиного реєстру місць зберігання.
Зазначені обставини щодо прийняття відповідачем оскаржуваних повідомлень-рішень від 25.03.2025 №№ 26571/0901, 26565/0901 потребують ретельного, повного та всебічного дослідження для забезпечення правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а також для ухвалення законного й обґрунтованого рішення відповідно до статей , 242 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
В силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права щодо повноти встановлення обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанції, відтак, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2025 року № 26560/0901 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В решті - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська