Справа № 132/1407/26
2/132/1155/26
Ухвала
Іменем України
24 вересня 2026 року Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - СЛОБОДЯНЮК І.Д., за участі: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ЯКИМЕНКА О.О., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката ХОМЕНЧУКА А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, клопотання учасників справи, заявлені в рамках цивільної справи № 132/1407/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі майна, що перебуває в спільній частковій власності,
ВСТАНОВИВ:
30 квітня 2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності.
Позов мотивований тим, що на підставі договорів дарування від 15 грудня 2017 року сторони набули у власність по 1/2 частці житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також по 1/2 частці земельної ділянки площею 0,0702 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:058:0082, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позивач зазначає, що після набуття права власності співвласниками було отримано будівельний паспорт та здійснено реконструкцію житлового будинку, внаслідок чого зведено прибудову та приміщення мансардного поверху. За твердженням позивача, між сторонами фактично склався порядок користування окремими приміщеннями будинку та відповідними частинами земельної ділянки.
Посилаючись на неможливість досягнення домовленості щодо добровільного поділу майна та виникнення між співвласниками конфліктів з приводу користування житловим будинком, земельною ділянкою, інженерними мережами та під`їздом до належної йому частини домоволодіння, позивач просить здійснити поділ у натурі житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 08 травня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
19 червня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хоменчука А.О., у якому відповідач не заперечував факту набуття сторонами права спільної часткової власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку, однак виклав інші обставини щодо користування будинком та проведення його реконструкції.
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Якименка Олексія Олексійовича про призначення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи задоволено.
У цивільній справі № 132/1407/26 призначено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «Подільський центр судових експертиз».
На вирішення експертів поставлено питання щодо наявності технічної можливості поділу в натурі житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами відповідно до запропонованого позивачем варіанта, а у разі неможливості такого поділу - щодо визначення всіх можливих варіантів поділу з максимально можливим наближенням до рівності часток співвласників, з визначенням реальних та ідеальних часток і, за необхідності, розміру грошової компенсації, а також питання щодо можливості поділу земельної ділянки площею 0,0702 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:058:0082, відповідно до варіантів поділу житлового будинку.
Одночасно провадження у справі було зупинено на час проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи та до надходження до суду письмового висновку експертів.
На виконання зазначеної ухвали матеріали цивільної справи згідно супровідного листа від 03 серпня 2026 року № 10150/26-Вих були надіслані на адресу ТОВ «Подільський центр судових експертиз».
Згідно з довідкою АТ «Укрпошта» від 06 серпня 2026 року матеріали цивільної справи повернуті до Калинівського районного суду Вінницької області.
07 вересня 2026 року директор ТОВ «Подільський центр судових експертиз» Степаненко В.А. повідомив суд, що на теперішній час ТОВ «Подільський центр судових експертиз» не здійснює діяльність, пов`язану з проведенням будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, у зв`язку з чим не приймає документи для здійснення вказаних експертиз.
Крім того, 29 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Якименка Олексія Олексійовича про забезпечення позову, в якому заявник просить до набрання законної сили судовим рішенням у справі заборонити відповідачу ОСОБА_2 здійснювати будь-які будівельні роботи у житловому будинку з господарськими будівлями та на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:058:0082, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву про забезпечення позову представник позивача мотивує тим, що 25 липня 2026 року відповідач розпочав будівельні роботи на спірній земельній ділянці, зокрема проводить земельні роботи із використанням екскаватора, завіз щебінь та бетонні вироби, а продовження таких робіт може вплинути на можливість проведення експертизи та подальшого поділу спірного нерухомого майна.
На підтвердження зазначених обставин до заяви долучено фотографії та відеозапис.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Якименко Олексій Олексійович заявив усне клопотання про зміну експертної установи, просив доручити проведення призначеної ухвалою суду від 10 липня 2026 року судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Представник позивача також підтримав подану заяву про забезпечення позову та заперечував проти закриття підготовчого провадження, посилаючись на те, що призначена судом експертиза фактично не проведена.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Хоменчук Анатолій Олегович заперечував проти зміни експертної установи, вважаючи, що ухвала суду від 10 липня 2026 року втратила свою дію. Представник відповідача наполягав на закритті підготовчого провадження та заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на недоведеність факту проведення відповідачем будівельних робіт саме на спірному об`єкті.
Суд, дослідивши матеріали справи, доводи учасників справи, вирішуючи заявлені клопотання та заяву про забезпечення позову, виходить із такого.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, а однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статей 1, 2, 5, 6, 7, 8 та 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова влада здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а завданням суду є забезпечення кожному права на справедливий суд та поваги до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, а доступність правосуддя забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законом.
Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частинами першою та другою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Щодо клопотання про зміну експертної установи суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 72 ЦПК України експертом є особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний провести повне дослідження і надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.
Частинами першою та третьою статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Згідно з частиною першою статті 104 ЦПК України в ухвалі про призначення експертизи зазначаються підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особа (особи), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
При цьому стаття 103 ЦПК України не містить заборони для суду змінити визначену ним експертну установу, якщо встановлено об`єктивну неможливість проведення призначеної експертизи визначеною раніше установою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза є дослідженням експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває на розгляді суду.
Згідно зі статтею 7 цього Закону судово-експертну діяльність здійснюють, зокрема, державні спеціалізовані установи та судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.
За змістом статей 12-14 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів, а також зобов`язаний провести повне дослідження і надати обґрунтований, об`єктивний висновок.
Пунктом 1.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачено, що призначення судових експертиз, їх організація та проведення здійснюються відповідно до процесуального законодавства, Закону України «Про судову експертизу» та цієї Інструкції.
Таким чином, законодавство пов`язує проведення судової експертизи не з конкретною юридичною особою як такою, а з наявністю у визначеній судом експертній установі відповідних фахівців, спеціальних знань та організаційної можливості виконати доручене судом дослідження.
У цій справі судом встановлено, що визначена ухвалою від 10 липня 2026 року експертна установа ТОВ «Подільський центр судових експертиз» не здійснює діяльність, пов`язану з проведенням будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, та у зв`язку з цим не приймає матеріали для проведення відповідних експертних досліджень.
Отже, причина непроведення експертизи не пов`язана з діями чи бездіяльністю учасників справи, а з об`єктивною відсутністю у визначеної судом установи можливості виконати судове доручення.
За таких обставин посилання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хоменчука А.О. на те, що ухвала від 10 липня 2026 року втратила свою дію, не може бути прийнято судом як підстава для відмови у зміні експертної установи.
Навпаки, невжиття судом заходів для забезпечення фактичного проведення вже призначеної експертизи призвело б до фактичного нівелювання ухвали суду від 10 липня 2026 року та невиправданого затягування розгляду справи.
При цьому питання, поставлені на вирішення експертів ухвалою від 10 липня 2026 року, мають безпосереднє значення для вирішення спору, оскільки стосуються технічної можливості поділу спірного житлового будинку та земельної ділянки в натурі, визначення можливих варіантів такого поділу, реальних та ідеальних часток співвласників і, за необхідності, грошової компенсації.
Встановлення зазначених обставин потребує спеціальних знань у сфері будівництва, технічного обстеження нерухомого майна та землеустрою і не може бути здійснено судом виключно на підставі правових знань.
Водночас суд бере до уваги, що Вінницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз є структурним підрозділом державної спеціалізованої судово-експертної установи та здійснює, зокрема, будівельно-технічні та земельно-технічні експертні дослідження.
Отже, визначення Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз як експертної установи, якій доручається проведення вже призначеної судом експертизи, відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, не змінює предмета доказування у справі та не порушує процесуальних прав відповідача.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Якименка О.О. про зміну експертної установи є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При цьому суд вважає необхідним зберегти питання, поставлені перед експертами ухвалою суду від 10 липня 2026 року, оскільки підстав для їх зміни або доповнення судом не встановлено.
Матеріали цивільної справи, які були повернуті до суду ТОВ «Подільський центр судових експертиз», підлягають направленню до визначеної цією ухвалою експертної установи.
Щодо заперечень представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хоменчука А.О. про необхідність закриття підготовчого провадження суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог і складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи та здійснення інших підготовчих дій.
За змістом статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, вирішує заяви та клопотання учасників справи, а також вчиняє інші процесуальні дії, необхідні для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, якщо всі необхідні підготовчі дії виконані.
Отже, закриття підготовчого провадження є процесуально виправданим лише за умови фактичного виконання завдань підготовчого провадження та відсутності необхідності у вчиненні інших підготовчих процесуальних дій.
У даній справі судом раніше була призначена судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза, проведення якої безпосередньо пов`язане із встановленням обставин, що мають істотне значення для вирішення спору.
Експертиза фактично не проведена, висновок експерта до суду не надходив, а об`єктивною причиною цього є відсутність можливості проведення відповідного дослідження експертною установою, якій воно було доручене.
За таких обставин суд не може погодитися з доводами представника відповідача про необхідність закриття підготовчого провадження лише з тієї підстави, що строк перебування справи на цій стадії триває певний час.
Право на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не означає необхідності здійснення судом процесуальних дій за рахунок повноти встановлення фактичних обставин справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що оцінка розумності строку провадження здійснюється з урахуванням складності справи, поведінки заявника та органів державної влади, а також того, що поставлено на карту для заявника. Водночас вимога розумного строку має оцінюватися у взаємозв`язку з вимогою справедливого судового розгляду.
Зокрема, у справах щодо України Європейський суд з прав людини наголошував, що тривалість провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, поведінки сторін та державних органів.
У цій справі необхідність проведення експертизи була встановлена судом до виникнення обставин, пов`язаних із неможливістю її проведення визначеною первісно експертною установою. Отже, сама по собі зміна експертної установи не є підставою для висновку про безпідставне затягування розгляду справи.
Більше того, закриття підготовчого провадження за відсутності висновку експерта у справі, де саме експертне дослідження стосується істотних для вирішення спору обставин, могло б призвести до неповного з`ясування фактичних обставин та ухвалення рішення без належного дослідження доказів.
З урахуванням принципів змагальності, диспозитивності, рівності учасників процесу, обов`язку суду забезпечити справедливий та ефективний розгляд справи, суд вважає передчасним закриття підготовчого провадження.
Таким чином, у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвакта Хоменчука А.О. про закриття підготовчого провадження слід відмовити.
Щодо заяви про забезпечення позову суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.
Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Отже, можливість застосування заходу забезпечення позову не означає його автоматичного застосування за самим фактом подання відповідної заяви. Особа, яка просить про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність його застосування та підтвердити доказами існування конкретних фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність такого заходу.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих заявником, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам.
Правові висновки щодо застосування зазначених положень процесуального законодавства неодноразово викладалися Верховним Судом.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 виходила з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а таке припущення має бути підтверджене доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення, зокрема, наявності спору, ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав, співмірності обраного заходу із позовними вимогами та відповідності мети звернення із заявою про забезпечення позову.
Таким чином, суд не повинен виходити лише з абстрактної можливості настання певних негативних наслідків, а має встановити наявність конкретного ризику, підтвердженого належними, допустимими та достовірними доказами.
У даному випадку заявник пов`язує необхідність забезпечення позову з твердженням про те, що відповідач 25 липня 2026 року розпочав будівельні роботи на спірній земельній ділянці, використовуючи екскаватор, завозячи щебінь та бетонні вироби.
Однак надані суду фотографії та відеозапис не дають можливості достовірно встановити, що вони були зроблені саме 25 липня 2026 року або в інший конкретний день, що вони відображають саме спірну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:058:0082, а також що особою, яка здійснює відповідні дії, є саме відповідач ОСОБА_2 .
Так, на фотографії із транспортним засобом у кузові якого знаходяться бетонні вироби, відсутні відомості про дату, час та місце фотографування, а сам транспортний засіб не дозволяє встановити його зв`язок із відповідачем.
Так само фотографія гаража, біля якого знаходиться купа щебню та чоловік, сама по собі не дає можливості ідентифікувати місце її здійснення як земельну ділянку, що є предметом спору, та особу чоловіка як відповідача у справі.
Зміст відеозапису також не містить об`єктивних відомостей, які дозволяли б встановити дату, час і місце здійснення відеофіксації. Наявність на відеозаписі транспортного засобу з піднятим ковшем сама по собі не підтверджує, що саме відповідач здійснює будівельні роботи на спірній земельній ділянці.
При цьому суд не встановлює у межах розгляду заяви про забезпечення позову, чи здійснювалися будь-які будівельні роботи фактично, оскільки остаточна оцінка всіх доказів щодо таких обставин належить до предмета розгляду справи по суті.
Однак саме на заявника покладається обов`язок довести існування фактичних обставин, які свідчать про реальність ризику, для запобігання якому він просить застосувати захід забезпечення позову.
Посилання заявника на те, що відповідач може здійснити забудову земельної ділянки, є припущенням щодо майбутньої поведінки відповідача та саме по собі не свідчить про існування реальної та безпосередньої загрози.
Суд бере до уваги і те, що предметом спору є поділ у натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності сторін, а не вимога про знесення самочинного будівництва, визнання незаконним будівництва, повернення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею.
Водночас встановлена ухвалою від 10 липня 2026 року експертиза якраз має визначити технічну можливість поділу існуючого нерухомого майна та земельної ділянки. Отже, сама лише гіпотетична можливість зміни стану об`єкта не є достатньою для автоматичного застосування заборони на будь-які будівельні роботи.
Суд також враховує принцип співмірності заходів забезпечення позову.
Заборона відповідачу здійснювати «будь-які будівельні роботи» поширюється на невизначене коло можливих дій і фактично встановлює загальну заборону щодо користування та утримання належного сторонам нерухомого майна без конкретизації тих дій, які створюють ризик неможливості виконання майбутнього рішення.
Такий захід за своїм змістом виходить за межі доведеного заявником ризику та може істотно обмежити здійснення відповідачем правомочностей співвласника майна.
У постановах Верховного Суду неодноразово наголошувалося, що заходи забезпечення позову мають бути пов`язаними з предметом спору, адекватними, розумними та співмірними заявленим позовним вимогам, а застосування таких заходів повинно забезпечувати баланс інтересів сторін.
Застосування заходу забезпечення позову без належного підтвердження реального ризику може призвести до безпідставного обмеження прав відповідача, що суперечило б вимогам статей 12, 13, 150 ЦПК України.
Суд також враховує положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності забезпечення справедливого судового розгляду на основі принципів змагальності та рівності сторін.
Забезпечення позову є процесуальним інструментом охорони ефективності майбутнього судового рішення, а не засобом попереднього задоволення позовних вимог чи встановлення обмежень щодо іншого учасника процесу без належного доказового обґрунтування.
Таким чином, надані заявником матеріали у своїй сукупності не підтверджують достатньо обґрунтованого припущення про існування реальної загрози істотного утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду або ефективного захисту прав позивача внаслідок невжиття заявленого заходу забезпечення позову.
Сам факт наявності між сторонами спору щодо поділу нерухомого майна не є самостійною та достатньою підставою для забезпечення позову.
При цьому відмова у забезпеченні позову на цій стадії не позбавляє позивача права повторно звернутися із відповідною заявою у разі виникнення нових обставин або отримання належних доказів існування реального ризику зміни спірного майна, які можуть істотно ускладнити ефективний захист його прав.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про подальший рух справи, суд виходить також із необхідності забезпечення права сторін на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку. Зміна експертної установи за обставин, які не залежали від сторін, спрямована саме на усунення перешкоди у проведенні експертизи та подальший розгляд справи, а не на її безпідставне затягування.
Відповідно до статті 103 ЦПК України суд має право самостійно визначити експертну установу, а згідно зі статтею 104 ЦПК України ухвала про призначення експертизи має містити необхідні для її проведення дані.
У зв`язку з передачею матеріалів справи іншій експертній установі провадження у справі підлягає зупиненню до отримання судом висновку експерта, оскільки проведення експертизи є обставиною, що об`єктивно перешкоджає подальшому розгляду справи до отримання її результатів.
Керуючись статтями 2, 10, 12, 13, 72, 103, 104, 107, 189, 197, 198, 200, 149-153, 251-253, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1, 7, 12-14 Закону України «Про судову експертизу», статтями 1, 2, 5-9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 55, 129 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Якименка Олексія Олексійовича про зміну експертної установи - задовольнити.
Змінити експертну установу, якій доручено виконання експертизи, призначеної ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області 10 липня 2026 року у справі № 132/1407/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі майна, що перебуває в спільній частковій власності.
Проведення експертизи, призначеної ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області 10 липня 2026 року у справі № 132/1407/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі майна, що перебуває в спільній частковій власності, доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, експертів якого попередити про кримінальну відповідальність передбачену ст.ст. 384 та 385 КК України, а саме за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Експертизу провести на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області 10 липня 2026 року у справі № 132/1407/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі майна, що перебуває в спільній частковій власності, із вирішенням поставлених у ній питань, а саме:
Чи існує технічна можливість поділу в натурі житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту, запропонованого позивачем, а саме:
1) кімната 1-7 площею 13,1 кв.м; кімната 1-8 площею 15,0 кв.м; відповідна частина прибудови; відповідна частина другого поверху (мансарди та даху); відповідні господарські будівлі та споруди;
2) кімната 1-6 площею 12,4 кв.м; кімната 1-5 площею 11,9 кв.м; коридор 1-4 площею 6,8 кв.м; відповідна частина прибудови; відповідна частина другого поверху (мансарди та даху); відповідні господарські будівлі та споруди,
із визначенням реальних (фактичних) та ідеальних часток кожного із співвласників;
Якщо запропонований позивачем варіант поділу є технічно неможливим або не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів, визначити всі можливі варіанти поділу в натурі житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами між співвласниками із максимально можливим наближенням до рівності їх часток (по 1/2 кожному), визначивши реальні (фактичні) та ідеальні частки співвласників, а також, у разі необхідності, розмір грошової компенсації у зв`язку з можливим відступом від рівності часток;
Чи існує технічна можливість поділу присадибної земельної ділянки площею 0,0702 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:01:058:0082, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до запропонованого або іншого можливого варіанта поділу житлового будинку?
У разі наявності такої можливості визначити всі можливі варіанти поділу земельної ділянки відповідно до варіантів поділу житлового будинку із зазначенням площі, конфігурації, меж новоутворених земельних ділянок, визначивши реальні та ідеальні частки кожного співвласника.
Для проведення експертизи надати експертам матеріали цивільної справи № 132/1407/26.
Надати експертам право у разі необхідності ознайомитися з об`єктом дослідження за місцем його знаходження, проводити необхідні вимірювання, фотофіксацію, складати схеми, плани та виконувати інші дії, необхідні для проведення повного, всебічного та об`єктивного експертного дослідження.
Витрати, пов`язані з проведенням судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, покласти на позивача ОСОБА_1 .
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хоменчука Анатолія Олеговича про закриття підготовчого провадження - відмовити.
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Якименка Олексія Олексійовича про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Провадження у цивільній справі № 132/1407/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності - зупинити до отримання судом письмового висновку експертів за результатами призначеної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Роз`яснити сторонам, що після надходження до суду висновку експертів питання про поновлення провадження у справі вирішується судом відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала в частині відмови у забезпеченні позову, а також в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, встановлені ЦПК України.
Суддя