ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року Справа №160/22707/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
29.07.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» до Південно-Східної митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати прийняте 30.04.26 Південно-Східною митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2026/000038/2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підтвердження заявленої за основним методом митної вартості декларант подав комплект документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, який є достатнім; оскаржуване рішення не містить обґрунтованого посилання на жодну з обставин, за яких митний орган вправі витребувати додаткові документи. У рішенні відсутнє обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та порівняння характеристик оцінюваного товару з характеристиками товару, ціна якого взята за основу; не наведено причин, з яких неможливо було застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та щодо подібних (аналогічних) товарів. Наявність в інформаційних базах даних митного органу відомостей про вищий рівень митної вартості раніше оформлених товарів, на думку позивача, підставою для коригування не є.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 позовну заяву залишено без руху.
31.07.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
13.08.2026 до суду надійшов відзив Південно-Східної митниці, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Доводи відзиву зводяться до такого: подані декларантом документи містять розбіжність щодо ціни товару за штуку - 26,51 дол. США/шт за прейскурантом (прайс-листом) виробника від 01.08.2025 № DF250001PL на умовах FOB Ningbo проти 28,06 дол. США/шт за комерційною пропозицією від 10.08.2025 № DF250016 (250810) на умовах CFR Одеса; обчислені як різниця цих цін витрати на доставку 1 150 штук товару (1 782,5 дол. США) є значно меншими за рівень поточних цін на морське перевезення 20-футового контейнера за аналогічним маршрутом (3 521,00 дол. США за інформацією ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 30.12.2025 № 2455), що, на думку відповідача, свідчить про заниження транспортних витрат; декларантом не надано заявок, про які йдеться в пункті 5.1 контракту. Висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 23.02.2026 № ГО-233 не стосується цієї партії товарів, додаткових документів на усунення розбіжностей декларант не надав, у зв`язку з чим основний метод визначення митної вартості застосувати неможливо, а митну вартість визначено за резервним методом на підставі раніше визнаної митної вартості товару за електронною митною декларацією від 30.01.2026 № 26UA209230007853U1.
18.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на тому, що ані оскаржуване рішення, ані відзив не містять обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості на рівні 7,7808 дол. США/кг; товар за декларацією, взятою за джерело цінової інформації, ввезено на інших комерційних умовах - CIF Одеса, тобто з включенням до ціни також витрат на страхування, яких позивач не ніс; відомостей про тару, обсяг партії та складові митної вартості за цією декларацією відповідач не надав. Позивач також посилається на лист Державної митної служби України від 09.06.26 № 15/15-02-03/8.19/3514, наданий на адвокатський запит, згідно з яким за період з 28.01.26 до 28.04.26 здійснено 15 митних оформлень у режимі імпорту виготовленого в Китайській Народній Республіці товару за кодом згідно з УКТ ЗЕД [номер приховано], з них 11 - за основним методом визначення митної вартості, а визнані в цей період митні вартості таких товарів становили від 2,2000 до 7,6781 дол. США/кг.
21.08.2026 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначає, що митна вартість товару не обмежується його ціною, а включає складові, визначені частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, розбіжності в документах та обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості наведено у графі 33 оскаржуваного рішення; відомості декларації, взятої за джерело цінової інформації, є конфіденційними і надані суду у вигляді витягу. Посилання позивача на постанови Верховного Суду є нерелевантними з огляду на відмінність фактичних обставин, а інформація Державної митної служби України, отримана представником позивача, не свідчить про невикористання наявної в митниці цінової інформації.
Заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження вирішено окремою ухвалою суду.
Згідно з положеннями статті 262 КАС України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між компанією «NINGBO WHICEPART ELECTRIC CO., LTD» (Китай) як продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2023 № DTVS-NWE01032023.
Згідно зі специфікацією № 26 від 27.08.2025 до контракту та рахунком-фактурою (інвойсом) від 27.08.2025 № DF250018 постачанню підлягав товар Refrigerant GAS R134a (N.W: 13,6 kg), артикул RF12A00200B, у кількості 1 150 штук за ціною 28,06 дол. США за штуку на загальну суму 32 269,00 дол. США, на умовах поставки CFR Одеса (Україна), з оплатою протягом 180 днів з дня отримання товару покупцем.
29.04.2026 позивач подав до Південно-Східної митниці електронну митну декларацію № 26UA11[телефон приховано]U6 на товар «Насичені фториди: 1,1,1,2-тетра-фторетан. Фреон R-134A у багаторазових балонах, обладнаних клапаном. Складається з суміші 1,1,1,2-TETRAFLUOROETHANE (R-134A), CAS Registry Number 811-97-2… Refrigerant GAS R134a (N.W: 13,6 KG) арт. RF12A00200B - 1150 шт; виробник - NINGBO WHICEPART ELECTRIC CO.LTD, торговельна марка - WHICEPART, країна виробництва - CN», код згідно з УКТ ЗЕД [номер приховано], вага нетто 15 640 кг, визначивши митну вартість за основним методом - за ціною договору (вартістю операції) - на рівні 2,0632 дол. США/кг, що відповідає фактурній вартості партії 32 269,00 дол. США.
Разом із декларацією подано, зокрема: контракт від 01.03.2023 № DTVS-NWE01032023 з доповненнями № 1 від 10.11.2023, № 2 від 20.01.2025 і № 3 від 30.12.2025, специфікацію № 26 від 27.08.2025, рахунок-фактуру (інвойс) від 27.08.2025 № DF250018, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.08.2025 № DF250001PL, комерційну пропозицію від 10.08.2025 № DF250016 (250810), сертифікат якості від 27.08.2025 № DF250018, пакувальний лист від 27.08.2025 № DF250018, коносамент від 13.12.2025 № 264595124, автотранспортну накладну від 12.02.2026 № 13022026, ліцензію на імпорт товару від 20.04.2026 № 4432-11/974-07, декларацію тимчасового зберігання від 26.02.2026 № 26TS11[телефон приховано]U6, висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 23.02.2026 № ГО-233, декларацію митної вартості, договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.03.2023 № 01-03/23 та договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.12.2022 № 0708-2022.
30.04.2026 митний орган направив декларанту повідомлення, в якому, пославшись на розбіжності в поданих документах, зобов`язав протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи про вартість перевезення; страхові документи, якщо здійснювалося страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; митну декларацію країни відправлення.
Листами № 2 і № 3 від 30.04.2026 декларант повідомив митний орган про неможливість надати додаткові документи у десятиденний строк і просив продовжити митне оформлення.
30.04.2026 Південно-Східною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2026/000038/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним (резервним) методом на рівні 7,7808 дол. США/кг, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2026/000145.
Як джерело інформації для визначення митної вартості за резервним методом у графі 33 рішення зазначено електронну митну декларацію від 30.01.2026 № 26UA209230007853U1, за якою оформлено товар «Галогеновані похідні вуглеводнів, фторовані похідні ациклічних вуглеводнів, фториди: Холодоагент R134A (1,1,1,2-тетрафторетан CH2FCF3, CAS 811-97-2) - 6204 кг (517 балонів по 12 кг)», імпортований на комерційних умовах поставки CIF ODESSA, митне оформлення якого здійснено за основним методом на рівні 7,7808 дол. США/кг. Пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови оскаржуване рішення не містить.
30.04.2026 у зв`язку з незгодою з рішенням про коригування митної вартості позивач у порядку частини сьомої статті 55 Митного кодексу України подав нову митну декларацію № 26UA11[телефон приховано]U8, за якою товар випущено у вільний обіг зі збільшенням загальної суми митних платежів на 1 048 626,85 грн, з яких мито - 216 821,34 грн, податок на додану вартість - 831 805,51 грн.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; рахунок-фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
За пунктами 2 і 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з частинами другою та третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. За частиною восьмою цієї статті у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
За частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. За пунктами 5 і 6 частини десятої статті 58 цього Кодексу до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням, і лише за умови, якщо ці витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Відповідно до частини другої статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 02.10.2025 у справі № 140/12559/23 зазначив, що витребування додаткових документів може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, при цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. У тій самій постанові Верховний Суд вказав, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків, а може бути підставою для коригування митної вартості лише в тому разі, коли в митного органу є обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
За сталою практикою Верховного Суду розбіжність у поданих документах дає підстави для коригування митної вартості лише тоді, коли вона впливає на числове значення складової митної вартості або на ціну, фактично сплачену чи належну до сплати. У постанові від 23.04.2025 у справі № 160/12189/24 Верховний Суд визнав протиправним коригування митної вартості з тих мотивів, що позивачем надано митному органу всі необхідні документи, вичерпний перелік яких визначено частиною другою статті 53 Митного кодексу України, «при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару», а приймаючи рішення про коригування за резервним методом, митний орган «не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України».
Оцінюючи підстави, наведені відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення та у відзиві, суд виходить із такого.
Щодо розбіжності між ціною товару в прейскуранті (прайс-листі) виробника від 01.08.2025 № DF250001PL (26,51 дол. США/шт) і ціною в комерційній пропозиції від 10.08.2025 № DF250016 (250810) (28,06 дол. США/шт) суд зазначає, що йдеться про ціни, визначені на різних комерційних умовах поставки: прайс-лист містить ціну на умовах FOB Ningbo, тобто без урахування фрахту до порту призначення, а комерційна пропозиція - ціну на умовах CFR Одеса, тобто з його урахуванням. Цю обставину відповідач не лише не заперечує, а й сам покладає в основу власних обчислень, визначаючи різницю між цими цінами (1,55 дол. США/шт) саме як вартість доставки товару з порту Ningbo до порту в Україні. Отже, названі відповідачем відомості не суперечать одні одним, а різняться рівно на ту складову, яку охоплює кожен із цих базисів поставки, і розбіжністю у відомостях про ціну товару в розумінні частини третьої статті 53 Митного кодексу України не є.
Заявлена декларантом ціна товару підтверджена специфікацією № 26 від 27.08.2025 і рахунком-фактурою (інвойсом) від 27.08.2025 № DF250018 - 28,06 дол. США за штуку, 32 269,00 дол. США за партію, що відповідає ціні на умовах CFR Одеса, на яких партію фактично поставлено, і саме ця сума заявлена як фактурна вартість у графі 22 митної декларації. Суд ураховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.10.2025 у справі № 140/12559/23, згідно з якою ціною продажу імпортованих товарів є ціна, зазначена відправником у рахунках-фактурах, і саме рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України є документом, який підтверджує митну вартість товару. У тій самій постанові Верховний Суд зазначив, що прайс-лист не є основним документом у розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України, є документом довільної форми, адресованим невизначеному колу покупців, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару. Щодо комерційної пропозиції Верховний Суд у постанові від 20.02.2025 у справі № 160/33340/23 вказав, що чинним законодавством не встановлено будь-яких обов`язкових вимог щодо її форми та змісту, вона є лише пропозицією щодо вартості товару, а конкретна ціна визначається сторонами та обумовлюється відповідним інвойсом.
Щодо доводу про заниження транспортних витрат, суд зазначає таке.
За умовами поставки CFR продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та сплатити фрахт і всі витрати, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, цю обставину відповідач сам виклав у графі 33 оскаржуваного рішення. Отже, витрати на морське перевезення оцінюваної партії входять до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, і за пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України окремому додаванню до неї не підлягають, оскільки додаються лише ті витрати, які до ціни не включалися. Саме тому графа 17 оскаржуваного рішення «Заявлені декларантом складові митної вартості (нарахування до ціни договору)» не містить жодних нарахувань, що узгоджується з обраним сторонами базисом поставки.
Відповідач же самостійно обчислив розмір транспортної складової як різницю між цінами на умовах FOB і CFR (1 782,5 дол. США) і порівняв отриману величину з рівнем поточних цін на морські перевезення 20-футових контейнерів (3 521,00 дол. США) за інформацією ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 30.12.2025 № 2455. Такі дії не є перевіркою числового значення заявленої митної вартості у розумінні частини першої статті 54 Митного кодексу України: відповідач порівняв не заявлену декларантом складову митної вартості з документально підтвердженою, а власну розрахункову величину - із середнім (довідковим) показником ринку. При цьому наведений у листі рівень цін стосується перевезення до порту Південний, тоді як за коносаментом від 13.12.2025 № 264595124 товар перевозився за маршрутом Ningbo - Чорноморськ.
Крім того, різниця між договірною ціною та середнім рівнем цін сама по собі не свідчить про недостовірність заявлених декларантом відомостей. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.02.2026 у справі № 560/2740/25, торговельні відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну, зокрема характеристика товару, виробник, торгова марка, умови й обсяги поставок, наявність знижок.
Відповідач також не зазначив, у який спосіб названа ним обставина впливає на числове значення складової митної вартості. Ціна товару, зазначена в інвойсі, не залежить від того, яку саме частину в ній становить фрахт; іншої ціни, ніж 32 269,00 дол. США, матеріали справи не містять, а доказів того, що покупець поніс витрати на перевезення понад цю ціну, відповідач не навів.
Щодо ненадання декларантом заявок суд зазначає, що пункт 5.1 контракту від 01.03.2023 № DTVS-NWE01032023, на який посилається відповідач, визначає строк доставки партії товару (не більше 90 днів з дати підписання заявок), а не його ціну. Заявки не належать до документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, і відповідач не зазначив, які саме числові значення складових митної вартості вони мали б підтвердити або спростувати.
Посилання відповідача на пункт 3.1 контракту, за яким на умовах поставки CPT Дніпро до ціни товару включено вартість упаковки, маркування, завантаження та кріплення товару, оцінюється судом з урахуванням того, що за пунктом 1.1 цього ж контракту асортимент і ціни на товар визначаються у специфікаціях, а специфікація № 26 від 27.08.2025 передбачає умови поставки CFR Одеса. Сам відповідач у графі 33 оскаржуваного рішення констатував, що поставка фактично здійснена відповідно до специфікації № 26 на комерційних умовах CFR Одеса. Отже, ця обставина суперечності в документах не утворює.
Щодо висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 23.02.2026 № ГО-233 суд зазначає, що відповідач обмежився твердженням про те, що він «не стосується даної партії товарів», не навівши жодних мотивів такого висновку. За частиною третьою статті 53 Митного кодексу України висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковим документом, а тому ані його подання, ані оцінка його відповідачем самі по собі не можуть замінити обґрунтування підстав коригування.
Щодо ненадання декларантом додаткових документів суд ураховує, що листами № 2 і № 3 від 30.04.2026 декларант повідомив митний орган про неможливість їх надання у десятиденний строк. За наведеною вище позицією Верховного Суду у справі № 140/12559/23 неподання таких документів не тягне безумовних негативних правових наслідків і може бути підставою для коригування лише тоді, коли митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що саме це неподання зумовило неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість. Оскільки жодна з названих відповідачем обставин, як установлено вище, не є розбіжністю, яка впливає на числове значення складових митної вартості, підстав для витребування додаткових документів, а отже й для висновку про неусунення розбіжностей, у відповідача не було.
Щодо дотримання послідовності застосування методів визначення митної вартості, суд зазначає таке.
В оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що в митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено за методами 2а) і 2б). Водночас з листа Державної митної служби України від 09.06.26 № 15/15-02-03/8.19/3514, наданого позивачем, вбачається, що за період з 28.01.26 до 28.04.26, тобто за три місяці, що передували прийняттю оскаржуваного рішення, здійснено 15 митних оформлень у режимі імпорту виготовленого в Китайській Народній Республіці товару за кодом згідно з УКТ ЗЕД [номер приховано], з яких 11 - за основним методом визначення митної вартості. Ці відомості відповідач не спростував і жодних пояснень щодо того, чому наявна в нього інформація про такі митні оформлення не могла бути використана, не навів.
Окремо суд звертає увагу на обрання джерела цінової інформації.
Товар за електронною митною декларацією від 30.01.2026 № 26UA209230007853U1, взятою відповідачем за основу, ввезено на комерційних умовах поставки CIF Одеса, тобто на умовах, за яких продавець оплачує не лише фрахт, а й страхування товару, вартість якого входить у його ціну, тоді як оцінюваний товар поставлявся на умовах CFR Одеса. Відрізняються й інші характеристики: за декларацією-джерелом оформлено 6 204 кг товару (517 балонів по 12 кг), тоді як оцінювана партія становить 15 640 кг (1 150 балонів вагою нетто 13,6 кг кожен); відрізняється й продавець товару. Жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови оскаржуване рішення не містить, попри те, що цього прямо вимагають пункти 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України та Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 160/33340/23: у рішенні про коригування, крім визначення джерела інформації, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. За відсутності таких пояснень рішення про коригування не може вважатися обґрунтованим.
Водночас суд відхиляє довід позивача про те, що надані відповідачем докази не дозволяють установити факт визнання митним органом митної вартості товару за електронною митною декларацією від 30.01.2026 № 26UA209230007853U1 на рівні 7,7808 дол. США/кг. З наданого відповідачем витягу з цієї декларації вбачається, що код методу визначення митної вартості товару № 1 - основний, вартість товару становить 48 272,29 дол. США, митна вартість - 2 068 385,56 грн за курсу 42,8483 грн за долар США при вазі нетто 6 204 кг, що й відповідає рівню 7,7808 дол. США/кг. Проте сама лише наявність раніше визнаної митної вартості на такому рівні правомірності коригування не підтверджує, оскільки відповідач не довів ані порівнянності товарів і комерційних умов їх поставки, ані неможливості застосування методів, що передують резервному.
Доводи, викладені відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив, по суті повторюють зміст графи 33 оскаржуваного рішення та відзиву, яким суд надав оцінку вище. Посилання відповідача на конфіденційність відомостей митної декларації, взятої за джерело цінової інформації, не звільняє його від обов`язку довести зіставність умов поставки та інших характеристик товару за цією декларацією з оцінюваним товаром, а твердження про нерелевантність практики Верховного Суду, на яку посилається позивач, не спростовує загальних висновків про обов`язок митного органу обґрунтувати наявність розбіжностей, що впливають на числове значення митної вартості, і числове значення скоригованої митної вартості, які суд застосовує з урахуванням фактичних обставин цієї справи.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За наслідками оцінки доказів суд дійшов висновку, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, які піддаються обчисленню. До митного органу подано документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, і вони не містять розбіжностей, які впливають на числові значення складових митної вартості або на ціну товару. Натомість відповідач не довів належними та достатніми доказами наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, як не довів і дотримання порядку та послідовності застосування методів її визначення.
За таких обставин рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 30.04.2026 № UA110130/2026/000038/2 є протиправним і підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання цього позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12 583,52 грн.
Отже, ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте 30.04.26 Південно-Східною митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2026/000038/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» (49038, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 59А, код ЄДРПОУ 45119521) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 583,52 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез