ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6905/26 Справа № 199/8091/25 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Пищиди М.М.
суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Літвінова І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 про порушення правил добросусідства, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2025 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 про порушення правил добросусідства.
В обгрунтування позову вказувала, що вона є власницею земельної ділянки, площею 0,0234 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також власницею 3/10 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
Влітку 2023 року, за відсутності позивача, відповідач по справі ОСОБА_2 , яка є сусідкою позивача, прибудувала до свого нежитлового приміщення (сараю) пристрій (вигрібну вбиральню), захопивши при цьому 20 см земельної ділянки, яка належить позивачу, та розмістила карниз близько 40 см над її земельною ділянкою.
Таким чином, відповідач знецінила нерухомість позивача та знищила межові знакі.
06.12.2023 позивач звернулась до поліції з заявою про порушення правил добросусідства, на що їй було рекомендовано звернутися до суду.
Враховуючи зазначене, позивач просила суд суд зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно зведену вбиральню (пристрій до сараю), яка збудована з порушенням санітарно-гігієнічних та санітарно-противоепідемічних правил і норм, а також винести окрему ухвалу по факту фальсифікації висновку комісії з питань розгляду земельних спорів та додержання правил добросусідства Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 27.06.2024 та Наказу №105 від 27.05.2024.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , про порушення правил добросусідства - відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним, безпідставним, необґрунтованим, та таким, що ухвалене з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. та зареєстрованого у реєстрі за №2061, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0234 га, призначеної для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 на території АДРЕСА_2 , та знаходиться в межах згідно з планом. Загальнодержавний кадастровий номер: [номер приховано]:01:281:0010.
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , також підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №325695 від 18.05.2012.
На підставі договору купівлі-продажу 3/10 частин домоволодіння від 22.09.2010, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. та зареєстрованого у реєстрі за №1740, ОСОБА_1 є власником 3/10 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв.м., житловою площею 24,5 кв.м.
Згідно акту комісії з питань розгляду земельних спорів та додержання правил добросусідства від 08.05.2024, проведенням візуального обстеження та фотофіксації встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться у власності ОСОБА_1 огороджена парканом з шиферних листів (хвильовий), який зміщений у бік земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер [номер приховано]:01:281:0006, яка належить на праві власності ОСОБА_2 близько 4 кв.м. Прибудова, що належить ОСОБА_2 розміщена по межі земельної ділянки, металевий дах (частина металевого листа) виступає на земельну ділянку ОСОБА_1 близько 4 см.
Відповідно до акту №016/2024 виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.05.2024 при винесені межових точок в натурі (на місцевості) виявлено факт встановлення огорожі, в межах земельної ділянки ([номер приховано]:01:281:0006) власником суміжної земельної ділянки ([номер приховано]:01:281:0010). Площа земельної ділянки відокремленої вказаної огорожі складає 7,54 кв.м.
Згідно висновку комісії з питань розгляду земельних спорів та додержання правил добросусідства адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 27.06.2024, затвердженого наказом голови адміністрації Вишневецьким Р. №105 від 27.06.2024, рекомендовано власнику земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер [номер приховано]:01:281:0006) ОСОБА_2 встановити жолоб для стікання дощових та талих вод та відвести стікання дощових та талих вод, в безпечне місце, для недопущення нанесення шкоди прибудинковій території домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 згідно вимогами ДБН.1. 1-25. Рекомендовано ОСОБА_1 відновити межову споруду (паркан з шиферних листів) відповідно до кадастрових номерів земельних ділянок [номер приховано]:01:281:0010 та [номер приховано]:01:281:0006.
Висновком комісії з питань розгляду земельних спорів та додержання правил добросусідства адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 27.06.2024 встановлено порушення обох землевласників, проте не конкретизовано на якому відрізку межі відбулося порушення прав ОСОБА_1 . Крім того, комісією візуально встановлено, що металевий дах виступає на земельну ділянку ОСОБА_1 на 4 см.
Судове рішення мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами необхідності захисту її права шляхом застосування такої крайньої міри як знесення самочинного будівництва.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, послалася на те, що між нею та відповідачкою існує спір щодо порядку користування належними їм земельними ділянками. Сторони не можуть дійти згоди щодо визначення їх меж та правомірності користування певною частиною земельної ділянки кожної із сторін. Отже, позивач вважає, що його право як землевласника порушено, оскільки відповідач чинить перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою.
Відповідно до статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Згідно зі статтею 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
При цьому, за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статями 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі в першу чергу підлягала встановленню обставина, яка полягає у самовільному захопленні відповідачем частини земельної ділянки позивача.
У такій категорії справ суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок, як саме відповідачем порушуються права позивача, що полягає у самовільному захопленні відповідачем частини земельної ділянки позивача, а отже, суд, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя, міг призначити судову експертизу.
Таким чином, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував порушення відповідачем прав позивача, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку.
Проте, позивач з клопотанням про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи не звертався.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина перша, друга
статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, а саме - висновків експертів, які б підтверджували, що відповідачем порушуються права позивача, що полягає у самовільному захопленні останнім частини земельної ділянки позивача. А подані позивачем фотознімки, які на думку позивача підтверджують порушення його права, не є належними та допустимими доказами, оскільки із цих фотознімків неможливо встановити, де чия земельна ділянка і чи існує порушення відповідачем прав позивача.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, які повторюють мотиви позовної заяви, були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
З огляду на наведене, також відсутні підстави, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, для перерозподілу судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 23 вересня 2026 року.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.
Судді: