Ухвала № 140054524 у справі № 760/20759/23 від 18.09.2026

Справа №760/20759/23 2-др/760/235/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Усатової І.А., за участю секретаря Гусак О.Ю, розглянувши заяву представника відповідача - адвоката Тітової Олени Олександрівни про ухвалення додаткового рішення в межах цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва 29.06.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Тітової О.О. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 760/20759/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23.06.2026 первісний та зустрічний позови задоволено, а також проведено зустрічне зарахування присуджених коштів і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 420 грн.

Заявниця зазначає, що 12.01.2025 між нею та адвокатом Тітовою Оленою Олександрівною укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є представництво її інтересів, підготовка процесуальних документів та надання консультацій у справі про поділ майна подружжя. Відповідно до умов договору гонорар адвоката становить 5 000 доларів США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, а його сплата передбачена після ухвалення остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, або укладення мирової угоди.

На обґрунтування заявлених витрат представник заявниці посилається на тривалість розгляду справи, значний обсяг поданих позивачем документів, необхідність підготовки заперечень, аналізу матеріалів справи та судової практики, формування правової позиції, а також участь адвоката в судових засіданнях. На думку заявниці, погоджений гонорар є співмірним, необхідним та розумним з огляду на предмет спору, ціну позову та значення справи для неї. Також зазначає, що розподіл майна було здійснено з урахуванням правової позиції, викладеної у зустрічному позові.

Представник заявниці просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 доларів США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день розгляду заяви.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, матеріали цивільної справи та надані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Водночас відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Верховний Суд у постанові від 18.08.2022 у справі № 463/6829/21-ц наголосив, що відсутність акта приймання-передачі сама по собі не свідчить про ненадання послуг, а це питання вирішується з урахуванням конкретних обставин справи.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 Верховний Суд указав на необхідність документального підтвердження складу та розміру витрат, а також розрахунку таких витрат.

Разом із тим у постанові від 14.09.2022 у справі № 509/6250/20 Верховний Суд зазначив, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу за умови підтвердження обсягу наданих послуг і їх вартості незалежно від того, чи були вони фактично сплачені.

Судом установлено, що 12.01.2025 між ОСОБА_2 та адвокатом Тітовою Оленою Олександрівною укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є представництво інтересів заявниці, підготовка процесуальних документів та надання консультацій у справі про поділ майна подружжя.

Відповідно до умов зазначеного договору, а саме п. 6.2 сторонами погоджено фіксований гонорар адвоката у розмірі 5 000 доларів США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, сплата якого, відповідно до п. 6.2.2 передбачена після ухвалення остаточного судового рішення, що набрало законної сили, або укладення мирової угоди.

Отже, договором визначено конкретний розмір гонорару за надання правничої допомоги, а не погодинну оплату, розмір якої потребував би додаткового обчислення залежно від кількості витрачених адвокатом годин.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У додатковій ухвалі від 10.09.2026 у справі № 904/4351/24 Верховний Суд звернув увагу на особливості визначення та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за умови погодження сторонами фіксованого гонорару. Такий гонорар визначається договором і не залежить від фактичної кількості витрачених адвокатом годин, водночас його відшкодування іншою стороною здійснюється з урахуванням критеріїв співмірності та розумності судових витрат.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому суд ураховує, що фіксований характер гонорару не звільняє сторону від обов`язку підтвердити факт надання правничої допомоги та її зв`язок із розглядом справи. Водночас відсутність окремого акта приймання-передачі наданих послуг не може автоматично свідчити про відсутність таких послуг або бути самостійною підставою для відмови у відшкодуванні витрат, якщо їх надання підтверджується іншими матеріалами справи.

Оцінюючи доводи заявниці, суд бере до уваги, що правнича допомога надавалася у межах тривалого розгляду справи про поділ спільного майна подружжя, яка передбачала необхідність формування правової позиції, підготовки зустрічного позову та інших процесуальних документів, аналізу матеріалів справи й участі адвоката в судових засіданнях.

Крім того, рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23.06.2026 первісний та зустрічний позови задоволено, а розподіл майна здійснено, зокрема, з урахуванням правової позиції, викладеної у зустрічному позові. Наведене свідчить про зв`язок наданої заявниці правничої допомоги з розглядом справи та захистом її інтересів.

Суд також ураховує, що погоджений сторонами гонорар підлягає сплаті після настання визначеної договором умови. За таких обставин відсутність доказів фактичної сплати гонорару на момент звернення із заявою не спростовує наявності договірного обов`язку щодо його сплати та не виключає можливості розподілу відповідних витрат відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Визначаючи розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить із погодженого сторонами фіксованого гонорару в розмірі 5 000 доларів США, гривневий еквівалент якого за офіційним курсом Національного банку України станом на день ухвалення додаткового рішення становить 222 750 грн. Саме зазначена сума у національній валюті України підлягає стягненню з відповідача на користь заявниці як витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на предмет спору, характер наданої правничої допомоги, її значення для заявниці, погоджений сторонами фіксований розмір гонорару та відсутність належного обґрунтування його неспівмірності, суд не вбачає підстав для довільного зменшення погодженого сторонами розміру витрат.

Таким чином, суд доходить висновку, що заявницею підтверджено наявність договірного зобов`язання щодо оплати правничої допомоги та її зв`язок із розглядом цієї справи, а тому заява представника ОСОБА_2 - адвоката Тітової Олени Олександрівни - про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 222750грн, що станом на день ухвалення рішення становить 5000 доларів США.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. А. Усатова