ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 707/1360/25
Провадження № 22-ц/821/1827/26
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Трюхана Володимира Григоровича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Назаренко Л. А. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
В обґрунтування позову зазначала, що в 2018 році ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_3 у с. Слобода Черкаського району Черкаської області, де останній проживав та почали зустрічатися.
На початку липня 2018 року позивачка дізналася, що вагітна та повідомила про це ОСОБА_3 , який був дуже щасливий від отриманої звістки та в свою чергу повідомим свою маму, відповідачку у справі, про дану обставину та запропонував ОСОБА_1 одружитися.
Позивачка мала дитину від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій ОСОБА_3 не сподобався. Тому було вирішено, що вони не зможуть жити разом, однак зустрічатимуться як і раніше.
У ОСОБА_1 народилася дівчинка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було складений актовий запис № 11, а батьком дитини, на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, був вказаний ОСОБА_6 .
Вказувала, що ОСОБА_3 було направлено до навчальної військової частини, а 19.06.2024 внаслідок ведення бою поблизу н.п. Степова Новоселівка Куп`янського району Харківської області він зник безвісти.
Зазначає, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 усі виплати, які передбачені законодавством для родин військовослужбовців, що зникли безвісти, оформила на себе, а факт батьківства відносно ОСОБА_5 не визнає.
Вказує, що визнання батьківства позивачці необхідно задля захисту немайнових та майнових інтересів малолітньої дитини.
Просила визнати громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який 19.06.2024 зник безвісти внаслідок ведення бою поблизу н.п. Степова Новоселівка Куп`янського району Харківської області, батьком дитини ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Червона Слобода Черкаський район Черкаська область, Україна. Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_7 № 11 від 20.03.2019, складеного виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, а саме у графі № 1 змінити прізвище дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », у графі відомості про батька № 11-15 зазначити - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01.06.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини - ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Червона Слобода Черкаського району Черкаської області.
Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_7 № 11 від 20.03.2019, складеного виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, а саме у графі № 1 змінено прізвище дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », у графі відомості про батька № 11-15 зазначено - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції ухвалою суду від 18.09.2025 залучив до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .
Суд зазначив, що офіційних відомостей про те, що ОСОБА_3 є особою, яку оголошено померлою відсутні, цивільна правоздатність і дієздатність не припинена, тому він є належним відповідачем у даній справі.
Враховуючи пояснення свідків, висновок експерта, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту спорідненості ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , оскільки викладені позивачкою обставини знайшли своє підтвердження у сукупності зібраних та досліджених доказів.
Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 суд зазначив, що позивачка жодним чином не обґрунтувала, якими саме діями чи бездіяльністю зазначеного відповідача порушуються, не визнаються чи оспорюються будь-які її права, як позивача.
Відтак, суд вважав, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі.
Також судом вказано, що матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачкою послуг адвоката та понесення нею витрат на правову допомогу. Суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки витрат на правничу допомогу, проте у зменшеному розмірі 10000,00 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, які просила стягнути відповідачка ОСОБА_2 з позивачки у розмірі 15000,00 грн, то суд вказав, що суду не надано доказів понесення вказаних витрат до закінчення судових дебатів.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 01.06.2026, представник ОСОБА_2 - адвокат Трюхан В. Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що до позовної заяви позивачкою надано лише декілька фотознімків, на яких зафіксовано всього одну подію, а саме хрестини, хоча позивачка стверджує, що вона перебувала у відносинах з відповідачем з 2018 року по 2024 рік.
Зазначає, що і у позивачки, і у свідків, що були допитані, також були відсутні будь-які переписки в месенджерах чи фотознімки на мобільних телефонах, які б підтверджували позицію позивачки.
Вказує, що по результатам проведеної експертизи експерт повідомила, що однозначного категоричного висновку про те, що зниклий безвісти відповідач є батьком ОСОБА_7 , вказати не може і відповідно до інструкції проведення такого роду експертиз зазначає лише, що біологічна спорідненість по батьківській лінії між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не виключається.
Також представник скаржниці вважає, що у зв`язку з пропуском представником позивачки процесуального передбаченого строку на подання заяви про виклик та допит свідків, що є істотним порушення вимог процесуального законодавства, дане клопотання не підлягало до задоволення і як наслідок, покази надані свідками не повинні враховуватись судом під час винесення рішення.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.03.2019 батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , про що 20.03.2019 виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області складено відповідний актовий запис № 11 (а.с. 17).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 0[телефон приховано] від 28.05.2025 відомості про батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 53).
До позовної заяви позивачкою долучено копію Свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 від 18.09.2014, матір`ю якої є позивачка ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_10 (а.с. 18).
Також до матеріалів справи долучено скріншот публікації Червонослобідської сільської громади у соцмережі Facebook, з якої вбачається, що на фронті під час виконання бойового завдання зник безвісти односельчанин ОСОБА_3 , 1988 року народження. Н.п. Степова Новоселівка Куп`янського району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 0[телефон приховано] від 18.10.2025 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (а.с 99-102).
Ухвалою Черкаського районного суду від 27.10.2025 призначено у даній справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено запитання: «Чи являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , біологічною рідною бабусею дитини ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область?». Проведення експертизи доручено експертам Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а.с. 109-112).
15.12.2025 на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання експерта від 12.12.2025, в якому зазначено, що в Черкаському НДЕКЦ МВС проводяться судові молекулярно-генетичні експертизи щодо встановлення біологічної спорідненості між бабусею та онукою лише шляхом дослідження генетичних ознак Х-хромосом зразків зазначених осіб шляхом їх порівняння, що може свідчити лише про можливу біологічну спорідненість по батьківській лінії без встановлення ступеня спорідненості. Статистична оцінка достовірності результатів у цьому випадку не проводиться (а.с. 114-117).
Згідно висновку експерта Мосіюк К. В. від 10.02.2026 № СЕ-19/124-25/17198-БД у результаті порівняльного дослідження Х-хромосом встановлено, що біологічна спорідненість по батьківській лінії між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не виключається.
У висновку експерта зазначено, що про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 КК України попереджена ОСОБА_12 (а.с. 122-131).
До позовної заяви долучені фотозображення на яких зафіксовано хрещення дитини ОСОБА_7 , на якому були присутні позивачка та відповідач ОСОБА_3 , що у судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_13 , та пояснила, що витрати за хрестини ніс ОСОБА_3 (а.с. 11-15).
У судовому засіданні 14.05.2026 допитано експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_14 , яка пояснила, що методика визначення ступеня спорідненості між бабусею та онукою у відсотках відсутня. Порівняння здійснюється за хромосомами, і чим більше їх співпадає по наведеній табличці, тим більша вірогідність спорідненості. У даній справі такі співпадіння є у кожному зразку порівняння.
01.06.2026 у судовому засіданні за клопотанням сторони позивача допитані свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що знає позивачку вже давно, оскільки її донька з нею навчалася. ОСОБА_16 знає недавно, бачила його двічі. Один раз він приходив з ОСОБА_17 , провідати її доньку ОСОБА_18 , вони були з дітьми. Доньку ОСОБА_19 називав своєю донькою. ОСОБА_17 казала, що ОСОБА_16 передавав їй гроші і купував іграшки дитині. ОСОБА_17 казала, що не одружувалась з ОСОБА_16 , так як її старша донька ревнувала і не визнавала ОСОБА_16 .
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що з 2017 року знає ОСОБА_1 . Свідок часто гостювала у неї. Коли ОСОБА_17 завагітніла, то вона дивилась за її старшою донькою. До народження дитини їй було відомо, що ОСОБА_17 спілкувалась з ОСОБА_20 , коли народилась ОСОБА_5 , ОСОБА_16 стали бачити частіше. Коли були хрестини, то витрати за них ніс ОСОБА_9 . Бачила як він ОСОБА_5 дарував золоті сережки, визнавав своєю донькою, обіймав та цілував її. Коли ОСОБА_16 проходив службу, то висилав кошти для дитини ОСОБА_17 . Разом вони не проживали, але ОСОБА_16 бував у них часто, бувало, що й ночував.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Трюхана В. Г. надійшло клопотання про неможливість прибути в судове засідання у зв`язку з хворобою. Просить відкласти розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Трюхан В. Г., подаючи клопотання про відкладення розгляду справи приведеного змісту, не долучає доказів перебування його на лікарняному саме у день судового засідання, 24 вересня 2026 року, як і будь-яких інших доказів його хвороби, що позбавляє суд можливості перевірити поважність причин неявки представника скаржниці в судове засідання.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Згідно ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно положень ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У ст. 1 ЗУ «Про охорону дитинства» вказано, що забезпечення найкращих інтересів дитини передбачає дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.
Згідно п. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
У ч. 1 ст. 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч. 1 ст. 135 СК України).
Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року в справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) виснував, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України).
Колегія суддів враховує, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи є одним із найбільш переконливих та достовірних доказів у справах про встановлення (визнання) батьківства, оскільки дозволяє з високим ступенем вірогідності підтвердити або спростувати біологічне походження дитини від певної особи.
У справі, яка переглядається, враховуючи, що предмет спору стосується захисту прав малолітньої, ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 27.10.2025 призначено у даній справі судову молекулярно-генетичну експертизу.
Згідно з результатами проведеної експертизи в результаті порівняльного дослідження Х-хромосом встановлено, що біологічна спорідненість по батьківській лінії між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не виключається.
Судовий експерт у своєму клопотанні та під час надання пояснень вказувала, що встановлення біологічної спорідненості між бабусею та онукою можливо лише шляхом дослідження генетичних ознак Х-хромосом зразків шляхом їх порівняння і чим більше їх співпадає по наведеній табличці, тим більша вірогідність спорідненості. У даній справі такі співпадіння є у кожному зразку порівняння.
Відтак, колегія суддів вважає, що це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак, а відтак біологічну спорідненість по батьківській лінії між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не можна виключати.
Разом з тим, клопотань про проведення повторної експертизи стороною відповідача в суді не заявлялось. Об`єктивних даних щодо неправильності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи, яка є в матеріалах справи, ОСОБА_2 також не надала.
Колегія суддів зауважує, що набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи (ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).
Відтак, у разі відсутності відомостей про смерть особи, батьківство якої встановлюється, необхідним є безпосереднє звернення до суду саме із позовом про визнання батьківства (стаття 128 СК України).
Такі правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 201/1017/25.
Колегія суддів вважає, що обставина батьківства зниклого безвісти ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується дослідженими належними та допустимими доказами в їх сукупності, зокрема: висновком експерта від 10.02.2026 № СЕ-19/124-25/17198-БД, Свідоцтвом про народження дитини; фотокартками; пояснення свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_13 .
Крім того, суд бере до уваги, що дані ім`я та по батькові батька дитини, які зазначені у Свідоцтві про народження ОСОБА_7 , співпадають з ім`ям та по батькові відповідача ОСОБА_3 .
Щодо доводів апеляційної скарги про виклик та допит свідків слід зазначити наступне.
Оскільки вказані обставини, про які можуть повідомити свідки, стосуються предмета доказування у справі і їх з`ясування сприяє повному та всебічному розгляду справи, то колегія суддів вважає, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
На підтвердження заявлених у цій справі позовних вимог позивачка надала, на думку колегії суддів, достатньо доказів, для висновку про визнання батьківства ОСОБА_3 щодо малолітньої ОСОБА_7 .
Колегія суддів також враховує психологічне значення для дітей рішення суду про визнання батьківства, оскільки діти одержують можливість реалізувати своє природне право знати свого батька, носити його прізвище.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження№ 61-18333св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18), від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 (провадження № 61-564св23).
Статтею 134 СК України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. Згідно з пунктом 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надавши належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення.
Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Трюхана В. Г. не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Трюхана Володимира Григоровича- залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 червня 2026 року - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 24 вересня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Ю. В. Сіренко