ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
25.09.2026 Справа № 910/6566/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙ ПІ ФУД СЕПЛАЙ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ"
про стягнення 37 018,60 грн
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙ ПІ ФУД СЕПЛАЙ" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ" (далі - відповідач) про стягнення 37 018,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 73 від 01.07.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6566/25 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.
Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача та відповідча 10.06.2026 після 17 години та відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою 11.06.2026.
Крім того, ухвалу суду від 10.06.2026 опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
23.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позов.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Таким чином, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами статті 202 ГПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, а також заперечення не позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕЙ ПІ ФУД СЕПЛАЙ» (за договором іменоване як «Орендодавець»/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Плюс Дистрибуція» (за договором іменоване як «Орендар»/відповідач) було укладено Договір оренди № 73 від 01 липня 2023 року (надалі - Договір № 73).
Відповідно до предмету Договору № 73 Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, зазначені в Розділі 2 Договору, що належать Орендодавцеві на правах власності.
Пункт 2.1 Договору № 73 передбачає, що Об`єкт оренди розташований за адресою: Україна, 04073, м. Київ, вул. Сирецька, будинок 25 А.
Пунктом 2.2 Договору № 73 встановлено, що Загальна площа орендованого нерухомого майна вказана в Доповненні № 1 до Договору. Об`єкт Оренди є частиною господарського комплексу нежитлових приміщень, розташованих на території, площею близько 1,4 (один кома чотири) гектари (далі - «Територія Об`єкта»).
Як вбачається з Доповнення № 1 до Договору № 73 від 01 липня 2023 року, Орендодавець надає, а Орендар отримує у тимчасове платне користування об`єкт оренди за ціною: офісні приміщення 55,8 (п`ятдесят п`ять цілих вісім десятих) кв. м. за ціною 191,67 грн, крім того ПДВ 38,33 грн. Всього з ПДВ 230,00 грн (двісті тридцять) гривень 00 коп. за кожен квадратний метр відповідно до доданого плану, на строк з дня підписання актів передачі об`єкта Оренди Орендарем і Орендодавцем до 31.12.2023 включно.
Відповідно до пункту 3.4. Договору оренди № 73 даний Договір може бути достроково припинений будь-якою Стороною на підставі письмового повідомлення іншої Сторони не менше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів. Строк Оренди може бути скорочений на підставі додаткової письмової угоди Сторін.
Згідно з п. 4.1 Договору № 73 Орендар зобов`язаний щомісяця оплачувати Орендодавцю суму грошових коштів у зазначений Договором строк з розрахунку площі Об`єкту Оренди і вартості 1-го (одного) квадратного метра, відображених у Доповненні № 1, якщо інше не передбачено Договором. Орендна плата сплачується пропорційно кількості днів оренди в даному місяці. Наступні платежі Орендної Плати сплачуються орендарем щомісячно. Оплата орендної плати проводиться протягом 5-ти (п`яти) банківських днів (далі- Дата Платежу), якщо інше не передбачено Договором. Фактичною датою платежу вважається дата отримання Орендодавцем належних йому коштів. Зобов`язання Орендаря по оплаті вважаються виконаними лише після отримання Орендодавцем належних йому за Договором грошових коштів, в повному обсязі. Кожна Сторона оплачує свої власні банківські та інші подібні витрати. Орендна Плата за Договором включає ПДВ. Всі належні за Договором платежі оплачуються Орендарем в національній валюті України.
Відповідно до п. 4.4 Договору № 73 Орендар, крім оплати Орендної Плати згідно п.п. 4.1, 4.2 Договору, бере на себе зобов`язання компенсовувати Орендодавцеві, в повному обсязі і в обумовлені Договором терміни, спожиту електроенергію, враховуючи понесені втрати на забезпечення надійності електропостачання, у тому числі електроенергію, використану для роботи електричних котлів (опалення-обігрів орендованих приміщень в опалювальний сезон), на підставі показань лічильників, встановлених на об`єкті оренди, а також компенсовувати експлуатаційні витрати на загальні комунальні послуги на Об`єкті Оренди, включаючи серед іншого, але не обмежуючись електроенергією, водопостачанням, використанням каналізаційних стоків, експлуатацією інших комунальних систем забезпечення, крім тих, якими Орендар користується на Об`єкті Оренди на підставі показань лічильників.
Згідно з п. 4.6 Договору № 73 Орендна Плата вноситься Орендарем не пізніше Дати Платежу кожного місяця, за який здійснюється зазначений платіж. Оплата рахунків за Експлуатаційні та Комунальні Платежі, на поповнення Гарантійного Платежу та інших платежів, якщо вони існують, проводиться Орендарем протягом 5-ти робочих днів з дня виставлення таких рахунків.
Відповідно до п. 4.7 Договору № 73 помісячна Орендна Плата вноситься Орендарем незалежно від факту отримання або неотримання рахунків Орендодавця. Орендар може самостійно, згідно з п. 4.2 Договору, розраховувати належну до оплати помісячну суму Орендної Плати та оплачувати її не пізніше Дати Платежу. У разі розбіжностей між сплаченими Орендарем сумами Орендної Плати та виставленими із затримкою Орендодавцем рахунками за поточний місяць (недоплати або переплати), Сторони зобов`язуються компенсовувати різницю протягом 3-ох банківських робочих днів з дня виставлення таких рахунків. У разі розбіжностей у сумі Орендар зобов`язується компенсовувати різницю протягом 3-х (трьох) банківських робочих днів з дня отримання рахунків від Орендодавця.
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 Договору № 73 Орендодавець зобов`язується передати Об`єкт Оренди Орендарю за Актом Передачі згідно з умовами Договору, а Орендар відповідно до п.п. 3.1, 5.1 цього Договору зобов`язується прийняти Об`єкт Оренди від Орендодавця за Актом Передачі в стані, придатному для використання за Цільовим Призначенням.
Порядок передачі об`єкта регулюється Розділом 5 Договору № 73 (п. 5.1 та 5.2), де зазначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування об`єкт оренди з моменту підписання Акту Передачі.
Відповідно до положень статті 8 Договору № 73 об`єкт Оренди повертається Орендодавцю на підставі Акту Повернення, підписаного уповноваженими представниками Сторін, але не пізніше 10-ти (десяти) календарних днів з дня припинення дії Договору. Обов`язок щодо складання Акту покладається на Орендодавця.
Орендар незалежно від причини розірвання Договору зобов`язується повернути Об`єкт Оренди в стані, співвідносному тому, в якому Орендар прийняв його за Актом Передачі, з урахуванням нормального зносу за період строку оренди (п. 8.2 Договору № 73).
Додатковою Угодою № 1 від 26 грудня 2023 до Договору оренди № 73 від 01 липня 2023 року сторони домовились про продовження терміну дії Договору до « 31» грудня 2024 року.
Крім того, Додатковою Угодою № 2 від 16 грудня 2024 до Договору оренди № 73 від 01 липня 2023 року сторони подовжили термін дії Договору до 31 грудня 2025 року. Інші положення Договору № 73 додатковими угодами не змінювались.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 01 липня 2023 року на виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв вищевказаний об`єкт оренди, що підтверджується Доповненням № 2 до Договору № 73 (Актом № 1) передачі Об`єкта Оренди, складеним за формою, узгодженою Доповненням № 2 до Договору, який підписаний уповноваженими представниками Сторін.
Як вказує позивач, ним завчасно повідомлено відповідача про припинення строку вищевказаного договору, повідомлення про дострокове припинення дії договору отримано представником відповідача, що підтверджується розпискою від 14.08.2025.
Повідомлення про дострокове припинення дії Договору оренди № 73 містило пропозицію врегулювати питання припинення орендних відносин шляхом підписання Додаткової угоди про дострокове розірвання Договору оренди за згодою сторін, були надані примірники проєктів Додаткової угоди про розірвання відповідного Договору, які було запропоновано підписати.
Разом з тим, Відповідачу було повідомлено, що у разі ухилення від підписання вищезазначеної Додаткової угоди про розірвання Договору оренди за згодою сторін відповідно до пунктів 3.4 та 11.2.4 Договір оренди № 73 від 01 липня 2023 року вважатиметься достроково припиненим Орендодавцем 19 вересня 2025 року.
Крім того, як вказує позивач, повідомлення містило пропозицію повернути Об`єкт оренди Орендодавцю на підставі Акту Повернення відповідно до умов Договору № 73.
Проте, Орендарем було фактично проігнороване зазначене вище повідомлення, додаткова угода про розірвання Договору за згодою сторін підписана не була.
Як вказує позивач, ним виконано обов`язок щодо складання Акту Повернення та направлено останній Орендарю на підпис. Також вищевказані Акти надсилались на підпис Орендарю через систему електронного документообігу «M.E.Doc».
Проте, Акти Повернення Об`єкту оренди досі не підписані та не повернуті Орендодавцю, тобто об`єкт оренди, за твердженням позивача, вважається не повернутим належним чином у зв`язку з розірванням Договорів.
01.10.2025 ТОВ «ДЖЕЙ ПІ ФУД СЕПЛАЙ» було виявлено, що Орендар фактично вже не знаходиться в орендованому приміщенні, але належним чином приміщення Орендодавцю не повернув.
Відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача кошти (орендну плату) за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 у розмірі 12 834,23 грн.
Крім того, заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми договірної неустойки у розмірі 12 834,23 грн, неустойку за прострочення повернення майна у розмірі 10 267,38 грн, 3% річних у розмірі 253,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 829,59 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач посилається на те, що ані в тексті позовної заяви, ані в повідомленні про розірвання договору не вказана підстава для можливості дострокового розірвання позивачем договору в односторонньому порядку.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Як визначено ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Суд наголошує, що умовами договору сторони у розділі 3 та розділі 6 передбачили дві окремі правові можливості для дострокового припинення Договору.
Так, розділом 3 сторони погодили можливість як орендаря, так і орендодавця достроково припинити Договір оренди на підставі письмового повідомлення іншої Сторони не менше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів.
У той же час, розділом 6 передбачено право орендодавця достроково припинити договір у таких випадках: невиконання орендарем своїх зобов`язань, порушення положень договору; за згодою сторін (цей вид розірвання оформляється додатковою угодою); в інших випадках, передбачених законодавством України.
Отже, розділом 3 передбачено можливість як орендаря, так і орендодавця достроково припинити договір, а розділом 6 передбачено право орендодавця достроково припинити договір.
Оскільки орендодавець повідомив належним чином про дострокове припинення договору з посиланням на п.п. 3.4 Договору та вказане повідомлення було отримано відповідачем, зокрема, в означеному повідомленні було встановлено строк, з якого договір вважається припиненим - 19.09.2025 (що складає більше 30 календарних днів), суд дійшов висновку, що договір припинений з 19.09.2025.
Щодо заперечень відповідача стосовно того, що отримавши 14.08.2025 повідомлення про розірвання договору відповідач, вважаючи дії орендодавця протиправними та безпідставними та не підписавши додаткову угоду про розірвання договору, пішов на зустріч орендодавцю та звільнив об`єкт оренди ще 10.09.2025, що, за доводами відповідача, підтверджується фото, зробленим на телефон з датою, часом та геолокацією, з яких вбачається, де саме було зроблено фото, коли, якого об`єкта та в якому стані був залишений об`єкт оренди, а ключі від приміщення були залишені охороні відповідного об`єкта оренди і Позивачу, суд зазначає наступне.
Орендодавець, повідомляючи про припинення договору, посилався на п. 3.4, яким сторони не визначили, що припинення Договору в односторонньому порядку передбачає укладення додаткової угоди, у той же час, саме п.п. 6.1.5 Договору передбачено, що дострокове припинення договору за згодою сторін оформляється додатковою угодою.
Оскільки припинення договору оренди відбулось не за згодою сторін, твердження відповідача про те, що додаткова угода про розірвання договору не підписана, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Щодо долучених представником відповідача до відзиву фото з датою, часом та геолокацією, суд зазначає, що умовами договору сторони чітко визначили порядок повернення майна, який відповідачем дотримано не було.
Стосовно заперечень відповідача, що п. 9.7 договору, який визначає, що у разі дострокового розірвання договору з ініціативи будь-якої зі сторін на підставі іншій, ніж передбачено умовами договору, ця сторона зобов`язана сплатити іншій стороні неустойку в розмірі двомісячної орендної плати на дату розірвання договору та сплата неустойки повинна бути здійснена не менше ніж за 15 календарних днів до розірвання договору, і саме позивач, за умови дострокового розірвання договору був зобов`язаний сплатити на користь відповідача таку неустойку, суд наголошує, що під час розгляду справи відповідачем не пред`являвся зустрічний позов про стягнення грошових коштів, а тому вказані заперечення відповідача не беруться судом до уваги.
Стосовно заявлених позивачем позовних вимог, суд вказує таке.
Позивачем нараховано орендну плату в розмірі 12 834,23 грн за період з 01.09.2025 по 30.09.2025. Проте, згідно з погодженими сторонами умовами розмір щомісячної плати становить 12 834,00 грн з розрахунку 230,00 грн за 1 кв. м., а загальна площа об`єкту оренди 55,8 кв.м. (230,00*55,8 = 12 834,00), а не 12 834,23 грн, як вказує позивач у позові.
Водночас, оскільки орендодавець належним чином та у встановлені законом та договором строки повідомив орендаря про припинення з 19.09.2025 строку дії Договору оренди, суд дійшов висновку, що строк дії вказаного договору оренди закінчився 19.09.2025.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не вчинялись дії щодо повернення об`єкта оренди після закінчення строку дії Договору оренди. При цьому доказів існування умов, які б перешкоджали відповідачу повернути орендоване приміщення позивачу, відповідачем суду також не надано.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - ОП КГС ВС) від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 викладено наступну правову позицію: "За змістом положень частини першої статті 763, частини першої статті 764, частини першої статті 785 ЦК України, частини четвертої статті 284, частини четвертої статті 291 ГК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Отже, договір найму (оренди) є підставою для виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
З огляду на викладене, ОП КГС ВС дотримується висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
Неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Неустойка стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України)."
Враховуючи, що строк дії договору оренди припинився 19.09.2025, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу орендної плати з 01.09.2025 по 19.09.2025, а з 20.09.2025 по 30.09.2025 - неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Таким чином, за розрахунком суду, до стягнення з відповідача підлягає орендна плата у розмірі 8 128,20 грн з ПДВ (за 19 днів вересня з розрахунку 12 834,00 грн*19/30), а в іншій частині слід відмовити. Щодо неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, нарахованої позивачем у розмірі 12 834,23 грн, за розрахунком суду остання підлягає до стягнення у розмірі 4 705,80 грн (за 11 днів вересня), а в іншій частині слід відмовити.
Відповідно до п.п. 8.1 та 8.2 п. 8 Договору Об`єкт Оренди повертається Орендодавцю на підставі Акту Повернення, підписаного уповноваженими представниками Сторін, але не пізніше 10-ти (десяти) календарних днів з дня припинення дії Договору. Обов`язок щодо складання Акту покладається на Орендодавця.
Орендар, незалежно від причини розірвання Договору, зобов`язується повернути Об`єкт Оренди в стані, співвідносному тому, в якому Орендар прийняв його за Актом Передачі, з урахуванням нормального зносу за період строку оренди.
Як було зазначено вище, 14.08.2025 позивачем було вручено відповідачу повідомлення про дострокове припинення дії Договору оренди, в якому орендодавець зокрема зазначив: "З огляду на вищезазначене, пропонуємо підписати акт приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди у строк до 19 вересня 2025 року (але не пізніше 10-ти (десяти) календарних днів з дня припинення дії договору), за адресою: 04073, м. Київ, вул. Сиренька, буд. 25-А, та повернути об`єкт оренди в стані, співвідносному тому, в якому орендар прийняв його за актом передачі, з урахуванням нормального зносу за період строку ореади. Проект Акту повернення додається".
Як вказує позивач та що підтверджується матеріалами справи, акт повернення майна сторонами не підписано.
Відповідно до п. 9.1 Договору порушення стороною умов договору є підставою для застосування до винної сторони санкцій, встановлених цим Договором. При цьому сторони спору узгодили (п.п. 9.2.1 п. 9.2 Договору), що орендар за вчинення порушень несе наступну відповідальність:
- при простроченні або порушенні термінів оплати орендної плати, поповнення гарантійного платежу, відшкодування експлуатаційних платежів та / або будь-яких інших платежів за договором в повному обсязі, або затримці строку повернення об`єкта оренди, орендодавець має право стягнути з орендаря, а орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю у разі направлення останнім письмового повідомлення про застосування до орендаря санкцій за договором, наступну неустойку:
за прострочення від шести до п`ятнадцяти банківських днів пізніше дати платежу - 50 відсотків від загальної суми простроченого платежу за договором;
при простроченні понад п`ятнадцять банківських днів пізніше дати платежу - 100 відсотків від загальної суми простроченого платежу за договором.
Позивач зазначає, що оскільки прострочення термінів оплати становить більш ніж 15 банківських днів, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю 10% від загальної суми простроченого платежу.
06.03.2026 Відповідачу було направлено письмове повідомлення про застосування до Орендаря неустойки (вих. № 26/06/03-2) за прострочення термінів оплати орендної плати.
За розрахунком позивача, розмір штрафної санкції за договором становить 10 267,38 коп. (12 834,23 грн х 100%).
Суд, дослідивши розрахунки розміру штрафної санкції, дійшов висновку про його помилковість з огляду на наступне.
Як було встановлено, до стягнення з відповідача підлягає орендна плата за 19 днів вересня, а саме з 01.09.2025 по 19.09.2025 у розмірі 8 128,20 грн.
Оскільки станом на дату розгляду справи докази оплати боргу в розмірі 8 128,20 грн у матеріалах справи відсутні, за розрахунком суду розмір штрафної санкції складає 8 128,20 грн (8 128,20 грн (загальна сума простроченого платежу) х 100%). В іншій частині слід відмовити.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 829,59 грн та 3% річних у розмірі 253,17 грн, нараховані з 01.10.2025 по 28.05.2026 на суму заборгованості у розмірі 12 834,23 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах розрахунку позивача, суд встановив, що позовні вимоги є арифметично невірними з огляду на часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості.
Таким чином, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 160,34 грн та інфляційні втрати у розмірі 603,28 грн.
В іншій частині слід відмовити.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ" (02094, місто Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 22, код 36405330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙ ПІ ФУД СЕПЛАЙ" (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 25-А, код 32384019) заборгованість по орендній платі у розмірі 8 128,20 грн (вісім тисяч сто двадцять вісім грн 20 коп.), суму договірної неустойки у розмірі 4 705,80 грн (чотири тисячі сімсот п`ять грн 80 коп.), неустойку за прострочення повернення майна у розмірі 8 128,20 грн (вісім тисяч сто двадцять вісім грн 20 коп.), 3% річних у розмірі 160,34 грн (сто шістдесят грн 34 коп.), втрати від інфляції у розмірі 603,28 грн (шістсот три грн 28 коп.) та судовий збір у розмірі 1 558,32 грн (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят вісім грн 32 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.09.2026.
Суддя О.Г. Удалова