УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 187/396/26
провадження № 61-10865ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постановуДніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , до Фермерського господарства «АГРОМАГНАТ» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та усунення перешкод шляхом повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у березні 2026 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , звернулись з позовом до Фермерського господарства «АГРОМАГНАТ» (далі - ФГ «АГРОМАГНАТ»), треті особи: Фермерське господарство «АГРОПАРТНЕР-2019»(далі -ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019»), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Леонід Олегович, Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, усунення перешкод шляхом повернення земельної ділянки.
У травні 2026 року позивачі подали заяву про забезпечення позову по даній справі, в якій просили забезпечити позов шляхом заборони ФГ «АГРОМАГНАТ», ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019» та будь-яким іншим третім особам, які будуть діяти від їх імені здійснювати посів (засівання) сільськогосподарських культур, в тому числі вчиняти будь-які дії з підготовки ґрунту, його обробітку, культивації, оранки, дискування чи інших агротехнічних заходів, спрямованих на здійснення такого посіву, незалежно від виду чи призначення культур, у тому числі із застосуванням сільськогосподарської техніки або вручну, до вирішення спору по суті, на земельній ділянці площею 50,0 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0170, цільове призначення для ведення фермерського господарства, розташованої на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, користувачами та володільцями, якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законний представник малолітньої ОСОБА_4 .
В обґрунтування заяви позивачі зазначили, що:
згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 березня 2026 року вбачається наявність речового права: «право оренди земельної ділянки» номер запису 59277102, та «право суборенди (піднайм) номер запису 59719141;
право оренди, як і право суборенди (піднайм) земельної ділянки у ФГ «АГРОМАГНАТ» та ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019» закінчилося 16 березня 2026 року. При цьому, 17 березня 2026 року, на наступний день, після закінчення дії договору № 09/08/2022 від 09 серпня 2022 року, додаткова угода серія та номер 3 від 13 березня 2025 року, до того ж, яка не укладалася і не підписувалася ОСОБА_6 (Орендодавець), позивачі прибули за юридичною адресою місця знаходження ФГ «АГРОМАГНАТ»: АДРЕСА_1 , для підписання акту передачі - приймання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0170, однак за вказаною адресою господарська діяльність ФГ «АГРОМАГНАТ» не ведеться, у зв`язку з чим позивачам не вдалося підписати акт, про що підтвердили своїми підписами двоє свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в зазначеному в акті;
цього ж дня, засобами поштового зв`язку, ФГ «АГРОМАГНАТ» було надіслано акт передачі - приймання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0170, однак станом на 13 травня 2026 року акт між ФГ «АГРОМАГНАТ» та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 - не підписано, так як відповідач ігнорує вимоги та звернення позивачів;
спір у цивільній справі № 187/396/26 продовжує існувати на день подання заяви про забезпечення позову, акт передачі-приймання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0170 станом на 13 травня 2026 року не підписано;
згідно з офіційним роз`ясненням Міністерства юстиції України, за підписом Міністра Олени Ференс від 20 лютого 2026 року вих. № 24158/КО-1593/37.1, направленого представнику малолітньої ОСОБА_4. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вказується, що з матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у визначений законом строк прийняли спадщину, яка належить їм з моменту її відкриття. Це виключає необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, оскільки відповідальність за збереження таких об`єктів покладається на самих спадкоємців, які в силу закону набули права володіння та користування майном із часу відкриття спадщини;
11 травня 2026 року позивачі, що прийняли спадщину в установлені законом строки, згідно з повідомленням приватного нотаріуса № 23/02-14 від 02 лютого 2026 року, намагалися здійснити агротехнічні роботи (обробіток ґрунту та культивація) земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0170, розташованої на території Хутірської сільської ради, які є користувачами та володільцями цієї земельної ділянки, що входить до складу ФГ «МАІС», однак обробити земельну ділянку не вдалося через незаконні дії фізичних осіб, які представилися: Житник І. М., який повідомив, що діє від ФГ «АГРОМАГНАТ» та Волошин В. В. , який повідомив, що діє від ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019», що підтверджується актом фіксації про перешкоджання у користуванні та здійсненні агротехнічних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0170 та фото- доказами з місця фіксації;
позивачі припускають, що ФГ «АГРОМАГНАТ» та ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019», та будь-які інші треті особи, які будуть діяти від їх імені, без законних підстав зможуть здійснити посів земельної ділянки, оскільки це звучало від особи - Волошина В. В. , який повідомив, що діє від ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019», в якого перебувала земельна ділянка в суборенді (піднайм). Тим більше наразі весняний період посіву, що прискорює реальність виконання посіву земельної ділянки;
отже, існують реальні загрози того, що ФГ «АГРОМАГНАТ», ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019» та будь-які інші треті особи, які будуть діяти від їх імені здійснять посів сільськогосподарських культур та інші агротехнічні роботи на спірній земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0170, що у подальшому може призвести до виникнення додаткових спорів щодо права на врожай, а також істотно ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення суду про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та усунення перешкод шляхом повернення земельної ділянки, і позивачі не в змозі будуть вільно користуватися та володіти земельною ділянкою;
забезпечення позову шляхом заборони здійснення посіву сільськогосподарських культур та проведення агротехнічних робіт на спірній земельній ділянці є необхідним заходом, спрямованим на запобігання виникненню нових обставин, які можуть ускладнити відновлення їх прав у разі задоволення позову.
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року у складі судді Бабічевої Л. П. заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , про забезпечення позову, яка подана представником заявників - адвокатом ОСОБА_3, задоволено. Заборонено ФГ «АГРОМАГНАТ», ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019» та будь-яким іншим третім особам, які будуть діяти від їх імені здійснювати посів (засівання) сільськогосподарських культур, в тому числі вчиняти будь-які дії з підготовки ґрунту, його обробітку, культивації, оранки, дискування чи інших агротехнічних заходів, спрямованих на здійснення такого посіву, незалежно від виду чи призначення культур, у тому числі із застосуванням сільськогосподарської техніки або вручну, на земельній ділянці площею 50,0 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0170, цільове призначення для ведення фермерського господарства, розташованої на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.
Судове рішення мотивоване тим, що:
між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є вимоги позивачів до відповідача ФГ «АГРОМАГНАТ» про визнання відсутнім права оренди ФГ «АГРОМАГНАТ» на спірну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0170, загальною площею 50 га, яка знаходиться на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, та усунення перешкод позивачам у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення цієї земельної ділянки;
позивачі у межах розгляду цієї справи заявили вимоги про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та усунення перешкод шляхом повернення земельної ділянки. Вимоги заяви про забезпечення позову обґрунтовані зокрема тим, що позивачі припускають, що відповідач ФГ «АГРОМАГНАТ», третя особа ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019» та будь-які інші треті особи, які будуть діяти від їх імені, без законних підстав можуть здійснити посів спірної земельної ділянки, тим більше наразі весняний період посіву, що прискорює реальність виконання посіву земельної ділянки. Посилаються також на те, що відповідач чинить перешкоди у використанні та обробці вказаної земельної ділянки, про що надають акт фіксації про перешкоджання у користуванні та здійсненні агротехнічних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0170 від 11 травня 2026 року з фото матеріалами;
суд також звернув увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд не встановлює саме наявність беззаперечних доказів на підтвердження перешкоджанню позивачам у користуванні земельною ділянкою відповідачем та не надає оцінку відповідним доказам;
також суд врахував ту обставину, що 16 березня 2026 року закінчилося право оренди, як і право суборенди спірної земельної ділянки у ФГ «АГРОМАГНАТ» та ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019»;
отже, що існує ризик, що відповідач ФГ «АГРОМАГНАТ» та третя особа ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019» можуть здійснити посів сільськогосподарських культур на земельній ділянці, яка є предметом спору, і це ускладнить або унеможливить виконання рішення суду про повернення ділянки позивачам, тому заборона посіву може бути застосована як захід забезпечення позову;
захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії входить до переліку видів забезпечення позову, передбачених статтею 150 ЦПК України, і відповідає предмету позову у даній справі та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища між сторонами;
заява про забезпечення позову є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову у виді встановлення заборони на вчинення тих чи інших дій стосовно спірної земельної ділянки;
у ході підготовчого судового засідання з наявних у справі документів та документів доданих до заяви про забезпечення позову, на думку суду, було встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі його ухвалення на користь позивачів, а також істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та майнових інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду. Напроти вжиття відповідного заходу забезпечення позову може запобігти порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивачів;
невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивачі не зможуть їх захистити в межах одного цього судового провадження за їх позовом без нових звернень до суду. Здійснення нових посівів та агротехнічних робіт можуть створити підстави для подальших спорів і ускладнять виконання судового рішення;
суд також зазначив, що відсутні підстави вважати, що має місце втручання у господарську діяльність відповідача ФГ «АГРОМАГНАТ» та третьої особи ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019», оскільки у останніх відсутнє право як оренди, так і суборенди, яке закінчилося 16 березня 2026 року;
дослідивши матеріали справи та доводи учасників процесу, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просять застосувати позивачі, позовним вимогам, пересвідчившись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, встановивши, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачами вимогами, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви позивачів про забезпечення позову у запропонований позивачами спосіб шляхом заборони здійснювати посів (засівання) сільськогосподарських культур, в тому числі вчиняти будь-які дії з підготовки ґрунту, його обробітку, культивації, оранки, дискування чи інших агротехнічних заходів, спрямованих на здійснення такого посіву, незалежно від виду чи призначення культур, у тому числі із застосуванням сільськогосподарської техніки або вручну, на земельній ділянці площею 50,0 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0170.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2026 рокуапеляційну скаргу ФГ «АГРОМАГНАТ» задоволено. Ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року скасовано. В задоволенні представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
Апеляційний суд зазначив, що:
розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції у повному обсязі не пересвідчився в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з`ясував обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам. При цьому, врахувавши інтереси лише позивача, суд першої інстанції залишив поза увагою, що даний вид забезпечення позбавляє можливості користування майном, обмеження можливості господарюючого суб`єкта у його господарській діяльності, що може призвести до незворотних наслідків, чим порушив конституційні права відповідачів;
судом першої інстанції залишено поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому;
при задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що таке забезпечення впливає на господарську діяльність відповідача, та може призвести до настання незворотних наслідків;
обов`язок доведення того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, за законом покладено саме на Позивача;
проте, сам по собі факт здійснення Відповідачем посіву сільськогосподарських культур та проведення комплексу супутніх агротехнічних робіт жодним чином не перешкоджає і не унеможливлює виконання потенційного рішення суду про повернення (передачу) земельної ділянки у майбутньому;
крім того, позовні вимоги мотивовані визнанням відсутнім права оренди земельної ділянки та усуненням перешкод шляхом повернення земельної ділянки, проте ці вимоги не узгоджуються із вимоги забезпечення позову .
У серпні 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулась з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_3 просила постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року скасувати, ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
оскаржена постанова є незаконною, мотивувальна частина постанови не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується доданими позивачами до заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд поклав в основу постанови припущення замість перевірених фактичних обставин справи, неповно дослідив усі обставини, що мають значення, апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права;
підставою для скасування ухвали суду першої інстанції стало порушення прав відповідача, його неможливості здійснювати господарську діяльність на спірній земельній ділянці, що може призвести до незворотних наслідків. Таке твердження суду в мотивувальній частині оскаржуваної постанови є незаконним і зводиться до припущення апеляційною інстанцією, оскільки відповідачем не надано суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальне блокування чи зупинення його господарської діяльності внаслідок вжитих заходів;
застосовані заходи забезпечення позову жодним чином не порушують прав та інтересів відповідача;
суд першої інстанції доцільно врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року (справа № 754/5683/22) та
вірно зазначив, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є вимоги позивачів до відповідача ФГ «АГРОМАГНАТ» про визнання відсутнім права оренди ФГ «АГРОМАГНАТ» на спірну земельну ділянку. З даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право оренди, як і право суборенди земельної ділянки у ФГ «АГРОМАГНАТ» та ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019» закінчилося 16 березня 2026 року. Суд вважав, що існує ризик, що відповідач ФГ «АГРОМАГНАТ» та третя особа ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019» можуть здійснити посів сільськогосподарських культур на земельній ділянці, яка є предметом спору, і це ускладнить або унеможливить виконання рішення суду про повернення ділянки позивачам, тому заборона посіву може бути застосована як захід забезпечення позову;
апеляційний суд помилково кваліфікував порушення прав колишнього орендаря, права якого за договором вичерпали свій строк дії. Таким чином не застосував норми матеріального права.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Після набрання чинності Законом № 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом». Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40 - 43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).
Апеляційний суд встановив, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою, її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, застосований судом першої інстанції захід забезпечення не узгоджується з позовними вимогами, які мотивуються визнанням відсутнім права оренди земельної ділянки та усуненням перешкод шляхом повернення земельної ділянки.
За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував обставини встановлені судом першої інстанції, а саме те, що право оренди відповідача припинилось, безпідставні, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову суд не встановлює обставини по суті спору, а лише запобігає ситуації, при якій може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Посилання в касаційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду в постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) не свідчать, що оскаржене судове рішення ухвалено без їх урахування.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , до Фермерського господарства «АГРОМАГНАТ» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та усунення перешкод шляхом повернення земельної ділянки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат