Справа № 134/1266/26
2/134/758/2026
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 вересня 2026 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Швець Л.В.,
при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
13 липня 2026 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 04.01.2021-100003683 від 04 січня 2021 року у розмірі 9000,00 грн, витрати, пов`язанні з розглядом справи: 2662,40 грн судового збору та 199,58 грн витрат, понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.
Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № СЦ-110825-16 від 11.08.2025 року. На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 04.01.2021-100003683 від 04.01.2021 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 04.01.2021 року укладено Кредитний договір № 04.01.2021-100003683. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 14 календарних днів, що належним чином підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 04.01.2021 року та карточкою Субконто боржника (виписка) по Кредитному договору. Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі. В свою чергу позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується карточкою Субконто боржника (виписка) по Кредитному договору № 04.01.2021-100003683 від 04.01.2021 року, у зв`язку з чим станом на 10.07.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 9000 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 3 000,00 грн та прострочена заборгованість за відсотками - 6 000,00 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
Ухвалою суду від 15 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вирішено питання витребування доказів.
04 серпня 2026 року на адресу суду АТ «Універсал Банк» надіслав витребувану судом інформацію.
Ухвалою суду 07 вересня 2026 року розгляд справи був відкладений у зв`язку з неявкою відповідача.
Сторони в судове засіданні, яке призначене на 24 вересня 2026 року, не з`явилися.
Представник позивача в позовній заяві зазначив про те, що не заперечує проти заочного розгляду справи та просив розглянути справу за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак повторно в судове засідання не з`явився, відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав. Судові повістки надсилалися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, підтвердженою відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру. Поштові відправлення повернулися до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи зазначені обставини суд ухвалою від 24 вересня 2026 року вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов такого висновку.
В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, судом встановлено, що 04 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04.01.2021-100003683, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 3 000,00 грн; строк, на який надано кредит становить 14 календарних днів з дати надання; сума кредиту та проценти сплачуються до 17 січня 2021 року; фіксована процентна ставка «Економ» - 2% за 1 день користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків; фіксована процентна ставка «Стандарт» - 2,5% за 1 день користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків; неустойка: 60 грн. 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання; розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 881,64% річних. Факт перерахування кредитором коштів відповідачу підтверджується квитанцією № 343554887 від 04 січня 2021 року, а також інформацією, яка надана АТ «Універсал Банк», а саме, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітована карта № НОМЕР_2 та як вбачається із Руху грошових коштів по рахунку 04 січня 2021 року було зарахування коштів на суму 3000,00 грн.
Кредитний договір, зокрема заявку, яка є невід`ємною частиною договору, підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора G532 04 січня 2021 року.
Відповідно п. 2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття. Акцепт електронного договору може бути здійснений, зокрема, шляхом підписання електронного повідомлення чи електронної форми або вчинення дій, які відповідно до умов інформаційної системи свідчать про прийняття пропозиції.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до статті 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «Новий Колектор» прав первісного кредитора у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № СЦ-110825-16 від 11 серпня 2025 року. Так, відповідно до п. 2.3 зазначеного Договору Клієнт відступає Право вимоги до Боржника за Кредитним договором Факторові, а Фактор одержує право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Кредитним договором. Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність грошових вимог, право яких відступається Факторові за цим Договором, але не відповідає за невиконання вимоги Боржником. Відповідно до п. 2.4., 2.5. зазначеного Договору факторингу, Сторони домовилися, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку. Після підписання Акту приймання-передачі Переліку до Фактора переходять всі права та обов`язки Клієнта, як сторони, які виникли на підставі Кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 04.01.2021-100003683 від 04.01.2021 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано також акт приймання-передачі Переліку № 1 до договору факторингу № СЦ-110825-16 від 11 серпня 2025 року, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором передано фактору
Вищезазначені докази, надані позивачем в підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до нього, суд визнає достатніми та обґрунтованими, та приходить до висновку, що позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання за Кредитним договором № 04.01.2021-100003683 від 04 січня 2021 року.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Умови укладеного договору ОСОБА_1 належним чином не виконав, у визначений договором строк не повернув у повному обсязі суму виданого кредиту, а також нараховані відсотки за його користування.
Встановлені судом обставини свідчать про укладення сторонами кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, невиконання ним обов`язку щодо своєчасного повернення кредиту та перехід права вимоги до позивача на підставі договору факторингу.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 04.01.2021-100003683 від 04 січня 2021 року становить 9000,00 гривень і складається з: 3000,00 гривень тіло кредиту, 6000,00 гривень прострочена заборгованість за відсотками.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, заборгованість за кредитним договором, у тому числі за процентами, розрахована за період з 04 січня 2021 року по 27 березня 2021 року, з розрахунку процентної ставки «Економ» 2 % за 14 днів користування кредитом та процентної ставки «Стандарт» 2,5 % за період після закінчення первинного строку кредитування. Загальний розмір нарахованих позивачем процентів визначено у сумі 6 000,00 грн відповідно до встановленого договором максимального розміру процентів.
При цьому позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.
З цього приводу суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Так, в заявці, яка є невід`ємною частиною договору № 04.01.2021-100003683 від 04 січня 2021 року зазначено, що пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру. Максимальний розмір процентів за договором (сумарно процентів «Економ» та процентів «Стандарт») становить 6 000 грн. 00 коп. Після досягнення максимального розміру проценти не нараховуються.
Згідно умов договору сторонами погоджено, що строк кредитування становить 14 днів та повернення кредиту, сплата відсотків за його користування повинні бути здійснені 17 січня 2021 року.
Відповідно до наданої відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 04.01.2021-100003683 не вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 були здійснені платежі по процентам за попередній строк користування кредитом.
Оскільки умовами кредитного договору передбачено, що пролонгація строку кредитування здійснюється шляхом сплати позичальником процентів за попередній строк користування кредитом, а доказів здійснення відповідачем такої оплати матеріали справи не містять, підстав вважати строк кредитування продовженим судом не встановлено.
Тому суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт пролонгації строку користування кредитом за даним договором, а тому проценти, нараховані після закінчення погодженого сторонами 14-денного строку кредитування, не підлягають стягненню.
З огляду на погоджений сторонами строк кредитування (14 днів) ОСОБА_1 повинен був сплатити 840 гривень процентів за користування кредитом.
Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за даним кредитним договором становить 3840,00 гривень (3000,00 грн заборгованість за тілом кредиту + 840,00 грн заборгованість за процентами). З огляду на зазначене позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються: з судового збору у розмірі 2662,4 грн та витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 199,58 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Ч. 3 ст. 133 ЦПК України зазначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з платіжною інструкцією № [номер приховано] від 10 липня 2026 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково 42,67%, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (9000,00), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1136,05 гривень (2662,40 х 42,67%).
Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат на оплату послуг оператора поштового зв`язку позивач подав до суду квитанцію про оплату поштового відправлення № 2148677 від 10 липня 2026 року на суму 199,58 гривень.
Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково 42,67 %, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 85,16 гривень (199,58 х 42,67%).
Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини щодо розміру понесених позивачем судових витрат, що підтверджено дослідженими вище доказами, відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру понесених позивачем судових витрат, з огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в загальному розмірі 1221,21 гривень (1136,05+85,16).
Керуючись ст. ст. 5,12, 13, 81, 141, 77-80, 280-284, 289 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ 43170298) заборгованість за кредитним договором № 04.01.2021-100003683 від 04 січня 2021 року у розмірі 3840 (три тисячі вісімсот сорок) гривень 00 копійок.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ 43170298) понесені позивачем судові витрати в розмірі 1221 (одна тисяча двісті двадцять одну) гривню 21 копійку, з них: 1136,05 гривень судового збору та 85,16 гривень судових витрат, понесених у зв`язку з оплатою поштових відправлень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», вул. Алмаза Генерала, буд. 13, офіс 601, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43170298.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя