КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №372/5845/24 Головуючий у суді І інстанції: Козак І.А.
провадження №22-ц/824/12848/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шикіра Дмитра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення об`єкта самочинного будівництва,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на земельній ділянці відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:01:006:5028, здійснюється незаконне будівництво, яке порушує умови містобудівного законодавства України. Зокрема, будівля знаходиться в межах санітарно-захисної зони ліній електропередач (охоронна зона від ЛЕП встановлюється в межах 30 метрів, тобто, будь-яке будівництво заборонено на відстані менше, ніж 30 метрів від ЛЕП), що є порушенням Державних будівельних норм (ДБН В.1.2-6:2021 Основні вимоги до будівель і споруд. Механічний опір та стійкість), відповідно до яких будівництво в охоронних зонах ЛЕП заборонено.
Позивач зазначав, що перебування земельної ділянки в межах охоронної зони навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи підтверджує витяг з ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку, що належить відповідачу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:5028. Зокрема, на даній земельній ділянці наявні обмеження у її використанні: вид обмеження - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи, дата державної реєстр обтяження - 28.03.2013 року.
Усі сусідні земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 мають дозволену зону для будівництва в розмірі орієнтовно 18 метрів від фасадного краю ділянки.
Земельна ділянка відповідача має довжину 47 метрів. З огляду на це, так як охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи становить 30 метрів, то відповідач має право здійснювати будівництво на своїй земельній ділянці лише в межах 17 метрів земельної ділянки.
Враховуючи наведене, позивач стверджував, що у даному випадку має місце істотне порушення будівельних норм і правил, а саме будівництво об`єкта в межах захисних смуг ЛЕП. А тому, просив суд зобов`язати відповідача знести самочинно збудовану будівлю на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером [номер приховано]:01:006 за власні кошти та відшкодувати судові витрати.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 травня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, адвокат Шикір Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що у позові було зазначено, що на земельній ділянці відповідача наявне зареєстроване обмеження у використанні: охоронна зона навколо/уздовж об`єкта енергетичної системи, дата державної реєстрації обтяження - 28.03.2013 року.
Також у позові було обгрунтовано, що будівництво здійснюється в межах охоронної/санітарно-захисної зони лінії електропередач, що є істотним порушенням містобудівного законодавства, будівельних норм, правил добросусідства та створює ризики для суміжної земельної ділянки.
Окрім того, позивач посилався не лише на сам факт незаконного будівництва, а й на сукупність дій відповідача, які свідчать про систематичне порушення прав та законних інтересів власника суміжної ділянки, зокрема: самовільні дії на/біля суміжної земельної ділянки, створення ризику зсуву грунту, викидання будівельного сміття, створення перешкод для нормального використання земельної ділянки, пошкодження майна, ігнорування претензій, звернень та вимог припинити порушення.
Однак позивач вважає, що суд першої інстанції фактично звузив предмет спору та не оцінив цю сукупність доказів як єдиний комплекс порушень права власності та законного інтересу позивача.
Позивач вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову передчасним, необгрунтованим та таким, що суперечить наявним у справі доказам.
Суд першої інстанції фактично надав перевагу позиції відповідача та висновку про тимчасовий характер споруди, однак не врахував, що навіть якщо відповідач називає об`єкт тимчасовим, ДІАМ встановила порушення містобудівного законодавства. Наявність будівельного паспорта на житловий будинок не легалізує будь-які інші споруди, відсутні у схемі забудови. Факт перебування об`єкта в санітарно-захисній зоні ліній електропередач має самостійне значення для оцінки законності забудови. Також самовільне розміщення об`єкта в зоні спеціальних обмежень не може вважтися приватною справою відповідача, оскільки створює ризики для суміжних землевласників, населення, енергетичної інфраструктури та публічного порядку у сфері забудови територій.
Суд першої інстанції помилково не врахував, що ст. 376 ЦК України спрямована не лише на захист власника земельної ділянки, на якій здійснено будівництво, але й на захист інших осіб, права яких порушують або можуть бути порушені таким будівництвом.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що суд першої інстанції неправильно визначив у чому полягає порушення прав позивача. Суд помилково виходив з того, що позивач нібито мав довести вже наявну конкретно обраховану матеріальну шкоду. З цього приводу позивач зазначає, що у спорах про усунення перешкод у користуванні майном, знесення самочинного будівництва та припинення порушень права власності позивач не зобов`язаний чекати, доки незаконне будівництво призведе до аварії, зсуву грунту, пошкодження майна, падіння конструкцій, ураження електричним струмом, неможливості забудови або іншої незворотної шкоди.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на наявні в матеріалах справи документи ДІАМ, які підтверджують, що ДІАМ проводила позапланові перевірки, складала акти перевірок, встановлювала порушення вимог містобудівного законодавства, складала протоколи про адміністративні правопорушення, видавала приписи, накладала штрафи, а також у зв`язку з невиконанням приписів та наявністю ознак самочинного будівництва звернулася до адміністративного суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач також зазначав про те, що земельна ділянка відповідача має зареєстроване обмеження у використанні - охоронна зона навколо/уздовж об`єкта енергетичної системи. Таке обмеження було зареєстровано ще 28.03.2013 року, тобто задовго до придбання відповідачем земельної ділянки. Відповідач сам визнав, що йому було відомо про наявність обмежень на час придбання земельної ділянки, оскільки це було зазначено у договорі купівлі-продажу.
Позивач наголошував, що будівництво в межах охоронної/санітарної зони лінії електропередач є не просто формальним порушенням. Такі зони встановлюються для безпеки людей, майна, суміжних земельних ділянок, об`єктів інфраструктури та стабільного функціонування енергетичних мереж. Тому суд першої інстанції мав оцінити не лише питання, чи є у відповідача право власності на земельну ділянку, а й питання, чи мав він право здійснювати конкретне будівництво саме в тому місці, саме в такому вигляді та з урахуванням наявних обмежень.
Також суд першої інстанції не врахував принципу добросусідства, оскільки самочинне будівництво на суміжній ділянці може порушувати права позивача не лише тоді, коли об`єкт фізично заходить на чужу земельну ділянку, а й тоді коли створює небезпеку, погіршує умови користування суміжною ділянкою, створює ризики пошкодження грунту чи інженерних мереж, впливає на можливість забудови та експлуатації сусідньої ділянки, порушує встановлені законом обмеження, створює стан постійної правової та фактичної невизначеності для суміжного землевласника.
На переконання позивача, подання ДІАМ окремого позову про знесення, підтверджує обгрунтованість вимог позивача.
21 липня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про порушення, невизнання чи оспорювання прав та законних інтересів ОСОБА_1 ..
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (стаття 376 ЦК України).
Отже, юридичними фактами, які становлять правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), та постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16-ц (провадження № 61-33103св18), від 02 лютого 2022 року у справі № 521/16974/17 (провадження № 61-9290св21), від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18).
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проєкту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проєкту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18), від 06 липня 2022 року у справі № 676/6361/18 (провадження № 61-21486св21).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 369/8792/16-ц (провадження № 61-21385св18) зроблено висновок, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина 4 статті 376 та стаття 391 ЦК України).
Органи Держгеокадастру можуть звертатися до суду, якщо це потрібно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тих випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 296/704/21).
Встановлено, що згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:5030 на праві власності належить ОСОБА_3 , а земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:5028 - ОСОБА_2 , при цьому у відповідності до договору купівлі-продажу на земельній ділянці [номер приховано]:01:006:5028 розміром 0,9999 га встановлено обтяження у використанні розміром 0,0105 га (охоронна зона) (а.с. 122 том 1).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно схеми розміщення земельних ділянок сторони у справі не є сусідами, їх земельні ділянки не мають спільної межі (а.с. 103 том 1).
Позивач у своїх доводах посилається на те, що будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:5028 порушує вимоги Державних будівельних норм України (ДБН 360-92**), зокрема, будівництво здійснюється в межах санітарно-захисної зони лінії електропередач (ЛЕП), яка становить 30 метрів від найближчого проводу. Будь-яке будівництво в цій зоні заборонено, оскільки це може нести загрозу безпеці людей та об?єктів і є грубим порушенням містобудівної документації.
Відповідно до пункту 7 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 27 грудня 2022 року, охоронна зона для повітряних ліній електропередач напругою 330 кВ встановлюється на відстані 30 метрів від крайніх проводів. Будь-які будівельні роботи в межах цієї зони заборонені без відповідних дозволів, оскільки це створює загрозу пошкодження ліній електропередач, що може спричинити аварійні ситуації та нещасні випадки.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 28 березня 2025 року головним інспектором будівельного нагляду першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Надоптою С.В., складено даний протокол щодо ОСОБА_2 за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:2258.
Під час проведення позапланової перевірки на вищезазначеній земельній ділянці головними інспекторами ДІАМ встановлено, що будівництво здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:006:5228, на якій розташовані об`єкти незавершеного будівництва, а саме житловий будинок та господарська будівля з терасою.
Як зазначено у постанові, будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального садибного житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів без урахування мансардного поверху з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Проте господарська будівля з терасою відсутня у будівельному паспорті від 28.09.2020 року, а саме, на схемі забудови земельної ділянки АДРЕСА_1 . Отже, господарська будівля з терасою є об`єктом самочинного будівництва. Враховуючи вищевикладене, об`єкт самочинного будівництва, господарська будівля, відноситься до класу наслідків великі літери СС1. Також додатково зазначено, що будівництво господарської споруди з терасою відбувається в санітарно-захисній зоні ЛЕП 330 кВ.
Як вбачається з припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28 березня 2025 року, який виданий ОСОБА_4 за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті будівництва за адресою: вулиця Лісниківська, село Хотів, Обухівський район, Київська область, земельна ділянка з кадастровим номером 322248727201:01:002:006:5028, від останнього вимагається усунути у встановленому законодавством порядку допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 322248727201:01:002:006:5028 шляхом оформлення документів, які дають право на виконання будівельних робіт у термін до 28.05.2025 року.
Постановою головного інспектора будівельного нагляду першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським А.М. від 04 квітня 2025 року номер 3/2025/02-1-02 по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП та накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.
В суді апеляційної інстанції відповідач пояснив, що наразі він оскаржив в адміністративному суді приписи та штраф, які були йому винесені.
Відповідно до висновку експерта № 1255/05/2025 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 27.05.2025 року, споруда розміром 3,9 х 9,85 метрів, що розташована в межах ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:01:006:5028), є надвірною господарською спорудою та відноситься до категорії тимчасових, некапітальних споруд, розміщення яких не потребують документів, що дають право на виконання цих робіт та після встановлення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що питання контролю вірного використання земельних ділянок щодо їх призначення належить до функцій ГУ Держгеокадастру.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що відповідач істотно порушив його права, та внаслідок цих дій усунення перешкод можливе лише шляхом знесення спірного об`єкту нерухомості, взявши до уваги, що знесення є крайньою мірою щодо усунення перешкод.
Позивачем не доведено, що зведена відповідачем господарська споруда порушує права ОСОБА_3 (власника земельної ділянки [номер приховано]:01:006:5030) на володіння та користування належної їй земельною ділянкою. А також позивача, який не є власником земельних ділянок (ділянки) в селі Хотів.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається зі схеми розміщення земельних ділянок (а.с. 103 том 1) земельні ділянки ОСОБА_3 та відповідача не межують між собою, тобто вони не є сусідами. На кордоні з земельною ділянкою відповідача відсутнє будь-яке будівництво чи будівлі.
Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи наявна не одна випадкова скарга позивача, а цілий ланцюг офіційних дій компетентного органу державного архітектурно-будівельного контролю (ДІАМ), який тричі встановлював порушення, складав акти, протоколи, приписи та постанови, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки у справі, що переглядається, уповноважений на це орган, якому делеговані повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, із таким позовом в межах цієї справи до суду не звертався, а позивач як особа, яка вважає, що її права та інтереси порушено спірним будівництвом (господарською спорудою), обґрунтовуючи свої вимоги наявністю перешкод у користуванні належною їй власністю у зв`язку з проведеним відповідачем будівництвом, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного.
Доводи апеляційної скарги про те, що самовільне розміщення об`єкта в зоні спеціальних обмежень не може вважатися приватною справою відповідача, оскільки створює ризики для суміжних землевласників, населення, енергетичної інфраструктури та публічного порядку у сфері забудови територій, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки позивачем не доведено, що розташування такої прибудови відповідача створює власнику земельної ділянки ОСОБА_3 (№ земельної ділянки [номер приховано]:01:006:5030) перешкоди у користуванні їхньою земельною ділянкою чи обмежує її у праві володіння та користування нею.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Отже, вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Шикіра Дмитра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «25» вересня 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
В.М. Ратнікова