Справа № 635/6060/25
Провадження по справі № 2/635/3103/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Березовської І.В.,
за участі представника позивача Константинової Г.В.,
секретар судового засідання Гончарова К.Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Південна міська рада Харківського району Харківської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Південної міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
В с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги діє представник - адвокат Константинова Г.В., пред`явив до суду позов шляхом подання позовної заяви до Південної міської ради Харківського району Харківської області, яким просить визнати за ним право власності на квартиру загальною площею 48,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 0,15 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляду квартири загальною площею 48,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,15 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким вона все належне їй на час смерті майно заповіла позивачу. Після смерті ОСОБА_3 позивач звернувся в заявою про прийняття спадщини, проте приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко А.А. 31 січня 2025 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 в зв`язку з тим, що заявником не підтверджено факт постійного проживання зі спадкодавцем. Разом з тим позивач зазначає, що з 2000 року постійно проживав в квартирі кв. АДРЕСА_3 разом бабусею ОСОБА_3 та до 2006 року був зареєстрований за даною адресою. У 2006 році він формально змінив реєстрацію на квартиру АДРЕСА_4 в тому ж будинку, яка належить його батькові на праві власності, але залишився проживати в квартирі АДРЕСА_5 . На час смерті ОСОБА_3 він проживав разом з нею, своєю дружиною ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 . ОСОБА_3 тривалий час хворіла на онкологічне захворювання та цукровий діабет, в зв`язку з чим останні місяці свого життя була прикута до ліжка та потребувала постійної допомоги.
Аргументи учасників справи
Відповідач відзиву на позов не надав.
Рух справи
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2025 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі, розгляд справи призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Константинової Г.В. про витребування доказів - задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко А.А. відомості про те, чи звертався хто-небудь із заявами про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживала на час смерті в АДРЕСА_1 , чи складався від її імені заповіт, чи була відкрита спадкова справа, чи видавалися свідоцтва про право на спадщину.
24 березня 2026 року на виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2025 року до суду надійшла витребувана інформація від приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко А.А.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2026 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Константинова Г.В. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача Південної міської ради Харківського району Харківської області в судове засідання не з`явився, 06 жовтня 2025 року суду надано заяву по справі за підписом секретаря ради Біліченко В. про розгляд справи за відсутності представника Південної міської ради Харківського району Харківської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Харківського МБТІ від 21 травня 1996 року за ОСОБА_3 зареєстрована квартира загальною площею 48,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно державного акту про право приватної власності на землю серія ХР256317555 ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,15 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, розташована на території АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Південною міською радою Харківського району Харківської області.
За життя ОСОБА_3 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Іващенко А.А. 18 серпня 2014 року, за яким вона все належне їй на час смерті майно заповідає ОСОБА_1 .
Згідно відповіді приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко А.А. за вих. № 60/01-16 від 19 березня 2026 року, після смерті ОСОБА_3 з заявою про видачу свідоцтва про спадщину за заповітом звернувся ОСОБА_1 , інші заяви від спадкоємців не надходили, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. У зв`язку з пропуском строку встановленого законодавством для подачі заяви про прийняття спадщини 31 січня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
На час смерті ОСОБА_3 позивач проживав з нею спільно, що підтверджується актом депутату Південної міської ради Харківської області від 17 березня 2025 року, а також поясненнями свідків, допитах в судовому засіданні.
Допитана як свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_1 є чоловіком її дочки. Їй відомо, що з 2011 року, після одруження, її дочка та ОСОБА_1 проживали спільно за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними проживала бабуся позивача ОСОБА_3 . Подружжя робили ремонт в квартирі, купляли меблі. Останні роки життя ОСОБА_3 дуже хворіла, у неї було онкологічне захворювання і декілька місяців до смерті вона не вставала з ліжка. ОСОБА_1 та її дочка наглядали за нею та надавали допомогу. Інші родичи також допомагали по уходу за бабусею, але спільно з нею, крім сім`ї ОСОБА_1 ніхто не проживав. ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_3 на момент її смерті та до теперішнього часу продовжує проживати з сім`єю в квартирі АДРЕСА_3 .
Допитана як свідок ОСОБА_7 пояснила, що з 1991 року проживає в будинку АДРЕСА_6 , поряд з позивачем та його батьками. Їй відомо, що після того, як ОСОБА_1 повернувся з армії, він став проживати разом з бабусею ОСОБА_3 . Після він одружився та залишився проживати з сім`єю в квартирі АДРЕСА_3 спільно з бабусею ОСОБА_3 . Бабуся останні роки життя хворіла, у неї було онкологічне захворювання. Сім`я ОСОБА_1 здійснювали за нею догляд. Батьки ОСОБА_1 також допомагали у догляді, але проживали окремо. Крім позивача та його дружини та дитини в квартирі з ОСОБА_3 ніхто не проживав.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Таким чином, умовою для прийняття спадщини, є постійне проживання зі спадкодавцем.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року по справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) зазначено, що відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Частиною 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно постанови КЦС ВС від 26 квітня 2023 року у справі №204/1052/20 під постійним місцем проживання спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця зареєстрованого у передбаченому порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Виходячи з приписів ст. 16 ЦК України це право підлягає захисту в судовому порядку.
За приписами ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Неможливість позивачем отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом є порушенням його права власності, оскільки унеможливлює визнання такого права з боку держави перед іншими суб`єктами цивільних та інших правовідносин.
Як зазначено в ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Матеріалами спадкової справи підтверджено, що позивач звернувся з заявою про прийняття спадкового майна ОСОБА_3 за заповітом, інших спадкоємців, які звернулись з заявою про прийняття спадщини або проживали би зі спадкодавцем на момент її смерті немає.
Враховуючи, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину, а відтак суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Південної міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 48,5 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, розташовану на території АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_7 .
Відповідач - Південна міська рада Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ 04058700, місцезнаходження:62461, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Гагаріна, буд. 82.
Суддя І.В. Березовська