ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
З ПИТАНЬ РОЗГЛЯДУ КЛОПОТАННЯ
24 вересня 2026 року Справа № 280/8971/26
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Української військово-медичної академії (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 3) у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Української військово-медичної академії щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення майору медичної служби ОСОБА_1 за період служби з 07 листопада 2022 року по 20 грудня 2022 року із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року;
зобов`язати Українську військово-медичну академію здійснити перерахунок та доплату грошового забезпечення майору медичної служби ОСОБА_1 за період служби з 07 листопада 2022 року по 20 грудня 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення майору медичної служби ОСОБА_1 за період служби з 21 грудня 2022 року по 08 грудня 2024 року із застосуванням належних показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату грошового забезпечення (включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням та всі щомісячні додаткові види грошового забезпечення) майору медичної служби ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, за наступні періоди: за період з 21 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року - із застосуванням для обчислення окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року (2481,00 грн); за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - із застосуванням для обчислення окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року (2684,00 грн); за період з 01 січня 2024 року по 08 грудня 2024 року - із застосуванням для обчислення окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року (3028,00 грн);
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення майору медичної служби ОСОБА_1 за період служби з 09 грудня 2024 року по 03 червня 2026 року із застосуванням для обчислення окладів показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату грошового забезпечення (включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням та всі щомісячні додаткові види грошового забезпечення) майору медичної служби ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, за наступні періоди: за період з 09 грудня 2024 року по 31 грудня 2025 року - із застосуванням для обчислення окладів прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року (3028,00 грн); за період з 01 січня 2026 року по 03 червня 2026 року - із застосуванням для обчислення окладів прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2026 року (3328,00 грн);
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо неправильного розрахунку складових грошового забезпечення у Грошовому атестаті майора медичної служби ОСОБА_1 №0306-26 від 03 червня 2026 року внаслідок допущених арифметичних помилок;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 внести виправлення до Грошового атестата №0306-26 від 03 червня 2026 року та здійснити доплату позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 09 грудня 2024 року по 03 червня 2026 року, виходячи з належних розмірів: окладу за вислугу років (30%), щомісячної премії (467% від посадового окладу) та надбавки за особливості проходження служби (65% від окладів та вислуги років);
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату майору медичної служби ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби за весь безперервний період служби за мобілізацією з 06 листопада 2022 року по 03 червня 2026 року (що становить 43 повні календарні місяці), обчисленої з урахуванням оновленого розміру прожиткових мінімумів та виправлених складових грошового забезпечення (премії, НОПС, вислуги років), з урахуванням раніше виплаченої суми (45 130,01 грн);
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за весь період перебування на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_2 (з 09 грудня 2024 року по 03 червня 2026 року);
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неповного нарахування та невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 15 календарних днів відпустки за 2025 рік та 13 календарних днів відпустки за 2026 рік, а також здійснити перерахунок та доплату раніше виплаченої компенсації за 2022 рік (3 дні) та 2023 рік (15 днів), виходячи з оновленої (перерахованої) бази грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати майору медичної служби ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити майору медичної служби ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням належного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року та виправлених розмірів усіх складових грошового забезпечення, які були протиправно занижені;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення з позивачем остаточного розрахунку в день виключення зі списків особового складу (03 червня 2026 року);
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити майору медичної служби ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 червня 2026 року по 09 липня 2026 року (36 календарних днів), виходячи з розміру оновленого та виправленого грошового забезпечення за останні два місяці служби.
Ухвалою від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; витребувано докази по справі.
До суду надійшло клопотання, в якому представник Військової частини НОМЕР_1 просить позов ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 в частині заявлених позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - ч. 2 ст. 233 КЗпП України, є діючою нормою, оскільки Рішенням Конституційного Суду від 11.12.2025 у справі N 1-7/2024 (337/24) визнана неконституційною нормою саме ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яка стосується працівників, які продовжують роботу (службу). Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача. За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, однак на підтвердження вищевказаних обставин позивачем не подано будь-яких доказів, не наведено обставин важливості пропуску строку та взагалі не подано клопотання суду про його поновлення. Враховуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до військової частини НОМЕР_1 . Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 21.12.2022 по 08.12.2024. Позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 08.12.2024, що Позивачем не заперечується. В цей же день Позивачем було отримано витяг з наказу про звільнення та грошовий атестат, в якому відображено всі складові грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини. Факт отримання Позивачем грошового атестату 08.12.2024 підтверджується особистим підписом Позивача. Враховуючи вищевикладене, граничний строк звернення до суду сплив 08.03.2025. Разом з цим, позов подано до суду 27.08.2026, отже Позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з цим позовом як з дня звільнення позивача зі служби у військовій частині НОМЕР_1 так і з дня отримання грошового атестата.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши клопотання про залишення позову без розгляду, зазначає наступне.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 та 4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно зі статтею 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, є загальним законом, який не містить норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідач 2, обґрунтовуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, посилається на положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України та зазначає про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду. На підтвердження своїх доводів відповідачем надано грошовий атестат позивача.
Надаючи оцінку таким доводам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, застосування передбаченого наведеною нормою тримісячного строку та визначення початку його перебігу законодавець пов`язує саме з наявністю сукупності юридично значущих обставин: звільнення особи та одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при такому звільненні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у Відповідача 1 з 07.11.2022 по 20.12.2022, у Відповідача 2 - з 22.12.2022 по 08.12.2024, а починаючи з 09.12.2024 продовжив проходження військової служби у Відповідача 3, де проходив її до 03.06.2026.
Таким чином, припинення 08.12.2024 проходження позивачем військової служби у Відповідача 2 не було звільненням позивача з військової служби. Після вибуття від Відповідача 2 позивач не припинив статус військовослужбовця, а з наступного дня - 09.12.2024 продовжив проходження військової служби у Відповідача 3.
За таких обставин, припинення проходження позивачем військової служби у відповідача 2 та оформлення у зв`язку із цим грошового атестата не може бути ототожнене зі звільненням з військової служби у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України.
Суд зауважує, що законодавець у частині 2 статті 233 КЗпП України пов`язав початок перебігу тримісячного строку не з моментом припинення правовідносин та не з моментом переміщення військовослужбовця до іншого місця проходження військової служби, а з одержанням письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Тому доводи відповідача 2 щодо можливості визнання грошового атестата письмовим повідомленням у розумінні частини 2 статті 233 КЗпП України не можуть бути застосовані до обставин цієї справи. Оскільки у справі, що розглядається, наданий відповідачем 2 грошовий атестат оформлено у зв`язку з припиненням проходження позивачем служби у відповідній військовій частині при подальшому безперервному проходженні ним військової служби.
Також суд вважає за необхідне зазначити про те, що грошовий атестат, що видається військовослужбовцю, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, можна віднести до повідомлення про нараховані суми лише за останній місяць служби.
Проте спірні правовідносини стосуються щомісячних виплат, а отже відомості про нараховані суми необхідно встановлювати щодо кожного спірного місяця.
Судом установлено, що звільнення позивача з військової служби відбулося 03.06.2026. З цим адміністративним позовом позивач звернувся до суду 27.08.2026, тобто до спливу трьох місяців з дня його звільнення з військової служби.
Посилання відповідача 2 на припинення проходження позивачем служби саме у військовій частині 08.12.2024 та на складений у зв`язку із цим грошовий атестат не спростовує наведеного, оскільки на цю дату позивач не був звільнений з військової служби, а продовжив її проходження у відповідача 3.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем 2 не доведено наявності обставин, з якими частина 2 статті 233 КЗпП України пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, а матеріали справи свідчать, що після припинення служби у відповідача 2 позивач продовжував проходження військової служби та був звільнений з неї 03.06.2026.
За таких обставин підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду відсутні, а клопотання відповідача 2 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 122, 123, 243, 248 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника Військової частин НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ж.М. Чернова