Справа № 636/7328/26
Провадження 2/636/4495/26
УХВАЛА
Іменем України
24.09.2026 м. Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Грошова Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю - Наталія Долганова до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про скасування (зняття) арешту з майна та коштів,
в с т а н о в и в :
До Чугуївського міського суду Харківської області надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю - Наталія Долганова до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , в якому представник позивача просить:
- скасувати (зняти) арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладений у виконавчому провадженні ВП № 30219244 постановою державного виконавця від 26.03.2012 року (реєстраційний номер обтяження: 12315439.
- скасувати (зняти) арешт, накладений 23.10.2008 року на майно ОСОБА_1 на підставі арешту АА № 280191 від 22.10.2008 року, накладеного ВДВС Чугуївського МРУЮ.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чугуївського міського суду Харківської області справу передано в провадження судді Грошової Н.М.
Перевіривши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з наступних підстав.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив та до позовної заяви долучив докази того, що на виконанні у Чугуївському відділ ДВС перебувало ВП № 30219244 з виконання виконавчого листа № 1-46 від 10.06.2011, видане Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000,00 грн.
26.03.2012 було накладено арешт на кошти та майно боржника (реєстраційний номер обтяження: 12315439)
24.10.2013 виконавчий документ повернуто стягувану на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року). Повторно документ на виконання не надходив.
Вбачається що виконавчий лист № 1-46 від 10.06.2011, виданий Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000,00 грн вна виконання задоволеного в межах кримінального провадження цивільного позову.
З правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від від 10.04.2019, № 806/2886/17 вбачається, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, виданого на виконання задоволеного в межах кримінального провадження цивільного позову, можуть бути оскаржені у порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Встановивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суд дійшов висновку, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме: оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2026 року у справі № 606/1141/25, який узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах: від 27 березня 2024 року у справі № 303/6292/20 (провадження № 61-8454св21), від 15 січня 2025 року у справі № 592/5020/24 (провадження № 61-13199св24).
Таким чином, заявлені ОСОБА_1 вимоги спрямовані на усунення наслідків стадії виконання рішення (арешту/обтяження) у зв`язку з невчиненням посадовою особою ДВС дій щодо його скасування та повідомлення відповідних органів/реєстрів. За своєю правовою природою це є оскарження бездіяльності (дій) державного виконавця під час виконання судового рішення, що підлягає розгляду в порядку Розділу VII ЦПК України, а не в позовному провадженні.
На переконання суду, завершення виконавчого провадження або знищення архівних матеріалів ДВС, не створює для боржника права змінювати процесуальний порядок захисту, оскільки належним способом захисту є подання скарги на бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє ОСОБА_1 у відкритті провадження за його позовом до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 в частині вимог про скасування (зняття) арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеного у виконавчому провадженні ВП № 30219244 постановою державного виконавця від 26.03.2012 року (реєстраційний номер обтяження: 12315439), у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а саме в порядку позовного провадження, оскільки зазначені питання оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця підлягають розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Керуючись ст. 186, 259-260, 352-354 ЦПК України суд,-
п о с т а н о в и в:
У відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю - Наталія Долганова до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування (зняття) арешту з майна та коштів, в частині вимог про скасування (зняття) арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеного у виконавчому провадженні ВП № 30219244 постановою державного виконавця від 26.03.2012 року (реєстраційний номер обтяження: 12315439) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Копію ухвали надіслати позивачу та представнику позивача.
Суддя Н.М. Грошова