ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року Справа № 160/9826/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніної О.С.
за участі секретаря судового засідання Камінської С.В.
за участі: позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_1 Золотарьова К.А. Грановського М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу №160/9826/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 92 о/с від 27.01.2022 року та № 109к від 24.01.2022 року.
- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 28.01.2022.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вулиця Троїцька, буд.20-а, ідентифікаційний код 40108866) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 28.01.2022 і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 року (суддя Ніколайчук С.В.) у задоволенні позовної заяви відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.02.2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №160/9826/23 скасовано. Справу №160/9826/23 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Також 05.02.2026 року суддею Верховного Суду Загороднюком А.Г. висловлено окрему думку щодо рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі № 160/9826/23.
Справу №160/9826/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 справу №160//9826/23 прийнято суддею Луніною О.С. до свого провадження, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
13.04.2026 позивачем до суду надіслано додаткові пояснення по справі, згідно до яких позивач наголошує на тому, що службове розслідування проведено недбало, з неповним встановленням обставин по справі, без відібрання пояснень у зацікавлених та причетних осіб, що спотворює та викривляє висновки такого необ`єктивного службового розслідування.
14.04.2026 відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву, в межах якого представник ГУ НП в Дніпропетровській області заперечує про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що підставою видання наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції став наказ ГУНП від 24.01.2022 року № 109к, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, за порушення службової дисципліни, вимог Закону України «Про національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України Присяги працівника поліції, а не за вчинення кримінального правопорушення.
23.04.2026 представником головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
23.04.2026 відповідачем до суду надіслано додаткові пояснення у справі, згідно до яких представник ГУ НП зазначає, що службовим розслідуванням встановлено наявність дисциплінарного проступку в діях відповідача, а саме порушення Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, що само по собі утворює склад дисциплінарного проступку та є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
28.04.2026 позивачем до суду надіслано відповідь на відзив, в якому останній вказує, що висновки службового розслідування ґрунтуються виключно на матеріалах досудового розслідування відносно позивача та жодним чином не містять доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
28.04.2026 позивачем до суду надіслано заперечення проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду без розгляду та зазначено, що позивач не міг отримати наказ звільнення ОСОБА_1 зі служби, оскільки знаходився в СІЗО, а не за домашньою адресою.
12.05.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
18.05.2026 позивачем до суду надіслано додаткові пояснення щодо клопотання про залишення позву без розгляду, в якому позивач наголошує на гарантованому Конституцією України та практикою ЄСПЧ праві на доступу до правосуддя.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
24.06.2026 від представника ГУНП у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення, в якому відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову, оскільки вважає обґрунтованим та правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за вчинені дисциплінарне правопорушення.
25.06.2026 позивачем до суду надіслано додаткові пояснення, відповідно до яких останній вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, наполягає на задоволенні позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про витребування доказів в адміністративній справі №160/9826/23 відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції на посаді заступника начальника відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, спеціальне звання підполковник поліції.
Наказом від 23.11.2021 № 2437 «Про організацію проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП, що призвело до відкриття кримінального провадження № 6202100[телефон приховано], проведення 23.11.2021 санкціонованих обшуків у службових приміщеннях Павлоградського РВП, Синельниківського РУП та ВП № 1 Дніпровського РУП ГУНП, а також затримання у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України підполковника поліції ОСОБА_2 .
За результатами проведення службового розслідування складено висновок від 24.01.2022.
Відповідно до висновку службового розслідування досудовим розслідуванням встановлено, що на початку жовтня 2020 року громадянин ОСОБА_3 та колишній працівник поліції ОСОБА_4 вирішили утворити та очолити стійке ієрархічне об`єднання - злочинну організацію, з метою протиправного особистого збагачення та спільного проведення діяльності на території міста Павлоград та Павлоградського району Дніпропетровської області шляхом вчинення організованою групою систематичного незаконного виготовлення, придбання, зберігання та перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в особливо великому розмірі та інших злочинів проти здоров`я населення. До складу злочинної організації увійшли, зокрема, підполковник поліції ОСОБА_1 . Входячи до складу злочинної організації, підполковник поліції ОСОБА_1 добровільно приймав участь у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 6202100[телефон приховано] в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України 23.11.2021 був затриманий підполковник поліції ОСОБА_2 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
У висновку службового розслідування запропоновано: за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 2 7, частини першої розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органів Національної поліції, застосувати до заступника начальника відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом від 24.01.2022 № 109к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відокремлених підрозділів ГУНП», зокрема, за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 2 7, частини першої розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органів Національної поліції, застосовано до заступника начальника відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 27.01.2022 № 92 о/с «По особовому складу» підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП звільнено за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 27.01.2022.
Не погодившись зі спірним наказом про звільнення позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За наслідками розгляду справи, суди попередніх інстанцій погодилися з висновками відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчинення дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.
Повертаючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що судами належним чином не досліджено що висновки відповідача, стосовно вчиненння позивачем проступку проти інтересів служби, ґрунтуються лише на матеріалах кримінального провадження чи вони є достатніми правовими підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського; не з`ясували, чи наявні в матеріалах службового розслідування будь-які інші докази, що були отримані під час службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. Констатуючи вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суди не встановили, які саме дії позивача кваліфіковано відповідачем як такі, що вчинені проти інтересів служби, що підривають довіру до нього як до носія влади.
Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам, з врахуванням висновків Верховного Суду, суд доходить наступних висновків.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про національну поліцію.
Відповідно до п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію поліцейський зобов`язаний:
- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;
- інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно зі ст. 19 Закону України Про Національну поліцію у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут).
Згідно із преамбулою вказаного Закону цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 11, ст. 12, ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
При цьому, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Згідно з ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог Закону України Про засади запобігання і протидії корупції, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції за рішенням начальника органу, який має право приймати або звільняти із служби особу, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту).
Частинами 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", Про державну таємницю та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Частинами 7, 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з ч. 3, ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Згідно з підпункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Основним із аргументів позивача щодо незгоди із висновком службового розслідування є посилання на відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а отже посилання у висновку службового розслідування на матеріали досудового розслідування є безпідставним, інших обставин та фактів порушення службової дисципліни висновком не встановлено.
З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом сформовано правову позицію у цій категорії спорів, відповідно до якої реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни (постанови від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21 та багатьох інших).
Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VІІІ виокремлює підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 зауважив, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Отже, відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ознаками кримінального правопорушення, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 8, 11, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Згідно абз. 1, 2, 3 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України.
Відповідно до абз. 1, 3 п.3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, керівник органу (підрозділу) поліції повинен:
бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих;
об`єктивно оцінювати виконання службових обов`язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог цих Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України.
Суд зазначає, що правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі "X.v.Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі "C.v.the" про неприйнятність заяви № 11882/85).
Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Так, матеріалами службового розслідування встановлено, що 23.11.2021 о 7.30 до УП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла інформація про те, що цієї ж доби працівниками ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві та Департаменту внутрішньої безпеки НП України, на підставі ухвал Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2021, за кримінальним провадженням ДБР від 19.05.2021 №6202100[телефон приховано], розпочатим за ч.1,ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. З ст. 368, ч. 3 ст. 369 та ч. 2 ст. 127 КК України, проведено процесуальні дії (обшуки) у службових кабінетах та приміщеннях Синельниківського районного управління поліції, відділення поліції №1 Дніпровського РУП та Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
Під час проведення зазначених слідчих дій, в порядку ст. 208 КПК України було затримано: заступника начальника відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП (відповідно до наказу ГУНП від 27.09.2021 №512о/с) т. в. о. заступника начальника відділу кримінальної поліції Синельниківського РУП підполковника поліції ОСОБА_1 , та старшого оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Дніпровського РУП підполковника поліції ОСОБА_5 .
Відповідно до інформації отриманої від ДБР, встановлено, що в провадженні Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, ГСУ ДБР, перебуває кримінальне провадження №6202100[телефон приховано].
Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 23.11.2021 в порядку ст. 208 КПК України були затримані підполковник поліції ОСОБА_1 та підполковник поліції ОСОБА_5 .
Також, цієї доби підполковнику поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 368 КК України, підполковнику поліції ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 368 КК України та майору поліції ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.
Крім того, 25.11.2021 ухвалами Печорського районного суду м. Києва у справі № 757/62713/21-к, до підполковника поліції ОСОБА_1 та підполковника поліції ОСОБА_5 застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком з 23.11.2021 до 21.01.2022.
Відповідно до тексту повідомлень про підозру, підполковник поліції ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст, 127, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 та ч. З ст. 368 КК України, а саме:
у катуванні, тобто умисному заподіянні морального страждання шляхом нанесення інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього визнання у скоєнні дій, у яких він підозрюється, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб;
в участі у злочинній організації;
у одержанні службовою особою неправомірної вигоди, для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах
того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третіх осіб будь-якої дії з використанням наданого службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
Суд вважає за необхідне зазначити, що повідомлення про підозру є офіційним процесуальним документом, який достовірно підтверджує, що уповноважений орган (слідчий або прокурор) зібрав достатньо доказів для офіційного висунення звинувачення особі у вчиненні кримінального правопорушення.
Матеріали кримінального провадження, зокрема сама підозра та зібрані слідством докази, можуть долучатися до матеріалів службового розслідування для підтвердження обставин.
Велика палата Верховного Суду в постанові у справі № 9901/699/18 від 03.12.2018 встановила, що орган дисциплінарного провадження може використовувати матеріали негласних слідчо-розшукових дій з кримінального провадження при вирішенні питання щодо дисциплінарної відповідальності особи.
Уповноважені особи під час службового розслідування оцінюють інформацію самостійно в контексті порушення правил службової етики чи трудової дисципліни. Використання таких даних не є порушенням, навіть якщо в майбутньому кримінальне провадження буде закрите або особу виправдають.
Представником позивача, в судовому засіданні неодноразово проголошувалась позиція стосовно того, що відповідачем під час службового розслідування не встановлено самостійно наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, а лише викладено матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню порушеному відносно ОСОБА_1 .
Разом з тим, як встановлено судом, відповідно до пояснень представника Нацполіції, які підтверджено матеріалами справи, що відповідачем використовувалась інформація з кримінального провадження, фігурантом якого є позивач, зокрема негласних слідчо-розшукових дій, разом з тим, оцінка даних обставинам надавалась лише в світлі встановлення фактів порушення службової дисципліни.
Суд зазначає, що матеріали досудового розслідування не підміняють собою службове розслідування, а є лише доказовим матеріалом використаним відповідачем в законний спосіб, за наявності законодавчо визначених підстав під час проведення службового розслідування відносно позивача.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував: презумпція невинуватості поширюється не лише на суд, а й на всі державні органи, які ухвалюють рішення щодо особи. Допускається, що дисциплінарне покарання може базуватися на фактах, встановлених у ході кримінального розслідування (навіть якщо потім буде виправдувальний вирок). Необхідною умовою можливості застосування подібних доказів є те, що ці факти мають оцінюватися з точки зору службової етики, а не як доказ кримінальної вини.
Представником позивача зазначено, що відповідачем під час службвого розслідування не допитано осіб, за спричинення шкоди яким притягувався до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 .
Проте, суд вважає за можливе погодитись з даного приводу з доводами відповідача, стосовно того, що члени комісії під час проведення службового розслідування по факту дисциплінарного порушення не можуть перебирати на себе повноваження правоохоронних органів під час досудового розслідування кримінального злочину. Як вже було зазначено судом, матеріали досудового розслідування були використані відповідачем в якості доказових матеріалів наявності в діях позивача порушень вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено висновком службового розслідування, дії, зокрема, підполковника поліції ОСОБА_1 призвели до негативних наслідків, що мало наслідком реєстрацію кримінального провадження та повідомлення працівникам поліції, у тому числі й позивачу, про підозру.
Крім того, під час проведення службового розслідування шляхом моніторингу глобальної мережі «ІНТЕРНЕТ» та засобів масової інформації щодо наявності інформації негативного характеру відносно підполковника поліції ОСОБА_1 , було виявлено критичні статті, яка опубліковані за посиланнями:
https://new.xn- 80aafeg3bveo.dp.ua/82227/;
https://dl.ua/gbr-zaderzhalo-politseiskih--kotorve-kiwslievali-iiarkotorgovlyu-v-pavlograde:
https:/7news.liga.net/mcidents/video/va-liozvain-pavlograda-po-narkote-gbr-zavavilo-o-likvidatsii-baiidy-politseYskih-video;
https://koiTespondent.iiet/ukrame/4419999-v-pavlohrade-razoblachvlv-iiarkosyndvkat-kotoi'vi-kiwwlievala-pohdsvia;
https://vesti.ua/strana/gbr-zaderzhala-politseiskih-krvshevavshih-narkotorgovlvU"V"Pavlograde та на інших веб ресурсах.
Згідно до аналітичної довідки, яка була складена в межах службового розслідування, відповідачем було встановлено, що вказані статті викликали суспільний резонанс, що підтверджується обуренням з боку мешканців Дніпропетровської області, а також зневажливими коментарями на адресу Національної поліції України та поліцейських в цілому.
Стосовно доводів представника позивача, щодо неможливості підтвердити значний суспільний резонанс через неможливість встановити джерело походження даних публікацій, суд зазначає, що первісно матеріали стосовно проведення кримінального розслідування відносно працівників поліції, зокрема ОСОБА_1 були опубліковані Головним слідчим управлінням Нацполіції, і саме подальше розповсюдження даної інформації по незалежним засобам масової інформації, з посиланням на першоджерело є беззаперечним свідченням значного суспільного резонансу даної події.
Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Відповідно до пункту 1 розд. І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706 (далі - Правила №1179): ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
За змістом пункту 5 розд. І Правил №1179 поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Згідно з пунктом 1 розд. ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати .
Приписами пункту 3 розд. IV Правил №1179 передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.
Суд звертає увагу, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Таким чином, зазначена вище подія стала наслідком низьких ділових та моральних якостей позивача, недотримання ним вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ігнорування Закону України "Про Національну поліцію" та Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 № 1179.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 березня 2019 року у справі №819/736/18.
Суд зазначає, що вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Вказана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 15.08.2024 р. у справі № 420/5700/23, від 03.04.2024 р. у справі №420/9503/22, від 14.03.2024 р. у справі № 420/11778/22.
Позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сам факт пред`явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання неправомірної вигоди, участь в злочинному угрупованні, застосування катувань та інших силових засобів зі злочинною метою та висвітлення цієї події у засобах масової інформації, призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. Те що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме позивач свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону № 580-VIII.
Враховуючи тяжкість проступку, його наслідки, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Як встановлено судом, позивачем вчинений проступок, який проявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, тобто проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків, а тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.
Оскільки вимоги позивача щодо поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними вимогами від вимог щодо протиправності наказу щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції, відповідно такі вимоги також не підлягають задоволенню.
У контексті оцінки інших доводів сторін суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 31.07.2026 року.
Суддя О.С. Луніна