Справа №567/1410/25
Провадження №2/567/44/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
з участю
представника позивача - адвоката Павлюка М.Г.
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Маковія В.В.
представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Бойчук О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Чубай Олександр Степанович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом повернення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку
в с т а н о в и в :
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Чубай О.С., про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою від 26.03.2024, скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Рівненського нотаріального округу Чубая О.С. про держвну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, площею 0,187 га з кадастровим номером: [номер приховано]:03:002:0011, що розташовані в АДРЕСА_1 звернувся ОСОБА_4 .
У своїй позовній заяві зазначив, що між ним та та ОСОБА_5 було укладено договори позики на загальну суму 400000 доларів США.
Зокрема, 19.05.2020 укладено договір позики, за яким ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 100000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 19.05.2023 зі сплатою відсотків у розмірі 15% річних, 10.11.2020 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_5 позичив в ОСОБА_4 50000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 10.11.2022 зі сплатою 15% річних, 11.12.2020 за договором позики ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 50000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 11.12.2022 зі сплатою 15% річних, 24.02.2021 за договором позики ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 50000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 24.02.2023 зі сплатою відсотків у розмірі 15% річних, 19.03.2021 за договором позики ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 150000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 19.03.2023 зі сплатою 15% річних.
Зазначає, що в подальшому ОСОБА_5 відмовився повертати ОСОБА_4 позичені кошти, що змусило його звернутися з позовами до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 (цивільні справи №567/459/23 та №567/946/23).
Пояснює, що 02.05.2023 ухвалою суду у справі №567/459/23 як співвідповідача було залучено дружину ОСОБА_5 - ОСОБА_1 і під час розгляду зазначеної справи позивач подав заяву про забезпечення позову з проханням накласти арешт на майно, що належить подружжю ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, зокрема на житловий будинок площею 154,5 кв.м та земельну ділянку (кадастровий номер [номер приховано]:03:002:0011), які розташовані за адресою в АДРЕСА_1 , яка була мотивована тим, що після звернення ОСОБА_4 з позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вже вчинялися дії з відчуження майна, зокрема 03.04.2023 ОСОБА_5 уклав зі своєю дружиною ОСОБА_1 договір про поділ спільної сумісної власності подружжя, за яким відчужувалася частка у спільному майні - садовому будинку (у подальшому договір було визнано судом недійсним у цивільній справі №567/1188/23).
Зазначає, що 03.05.2023 ухвалою суду заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт і заборонено вчиняти реєстраційні дії стосовно житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:002:0011, які розташовані в АДРЕСА_1 , але за апеляційною скаргою ОСОБА_1 22.06.2023 постановою Рівненського апеляційного суду було скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову від 03.05.2025 і в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.
У подальшому, 24.07.2024 Верховним Судом було скасовано постанову Рівненського апеляційного суду від 22.06.2023 у частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а ухвалу суду першої інстанції від 03.05.2023 залишено в силі.
Зазначає, що 26.03.2024, після скасування ухвали суду першої інстанції про арешт майна, з метою уникнення сплати боргу та унеможливлення звернення стягнення на майно, ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами та земельною ділянкою, що перебували у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_6 , які розташовані в АДРЕСА_1 , що вказує на недобросовісну поведінку відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , оскільки цей договір укладено після скасування ухвали суду першої інстанції апеляційним судом та у період відкритих судових проваджень про стягнення значного розміру заборгованості.
Пояснив, що Острозьким районним судом Рівненської області у справах №567/459/23 та №567/946/23 достовірно встановлено, що ОСОБА_4 надав у позику ОСОБА_5 сукупно 400000 доларів США зі сплатою 15% річних за користування коштами за п`ятьма договорами позики і 26.03.2024 ОСОБА_1 , знаючи про розмір такої великої заборгованості та будучи залученою до участі у справі №567/459/23, уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу набутого за час у перебування у шлюбі з ОСОБА_5 спірного нерухомого майна
Зазначає, що договір купівлі-продажу від 26.03.2024 укладено під час тривалого прострочення виконання грошових зобов`язань, відкритих судових проваджень про стягнення заборгованості за договорами позики з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , та після скасування ухвали суду від 03.05.2023 про забезпечення позову у справі №567/459/23, що вказує на те, що цей договір купівлі-продажу є фраудаторним та укладений всупереч принципам добросовісності, справедливості та розумності, які встановлені статтею 3 ЦК України, оскільки вчинені з наміром завдати шкоди іншій особі, зокрема з метою уникнення сплати боргу та виконання судового рішення про стягнення коштів.
Ухвалою суду від 12.08.2025 було відкрито провадження у даній справі, розпочато підготовче провадження у справі та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 16.01.2026 було прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог та вирішено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням заяви про уточнення та зміну позовних вимог, залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Чубай О.С., про визнання недійним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на житловий будинок з надвірними спорудами та на земельну ділянку у якості співвідповідача ОСОБА_3 .
За заявою позивача про зміну позовних вимог, він, вказуючи на те, що після відкриття провадження у цивільній справі виникли нові фактичні обставини, які полягають в тому, що відповідач ОСОБА_2 , діючи недобросовісно, відчужив своїй дочці ОСОБА_3 спірний житловий будинок та земельну ділянку, а обраний у первісному позові спосіб захисту прав позивача втратив свою актуальність, і належним способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення, просить відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,187 га з кадастровим номером: [номер приховано]:03:002:0011 та цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 у поданому відзиві на позовну заяву позов не визнала, та не заперечуючи укладення 26.03.2024 між нею та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, площею 0,187 га з кадастровим номером: [номер приховано]:03:002:0011, що розташовані в АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Чубаєм О.С., зазначила, що цей договір було укладено відповідно до ст.203, 204, 215 ЦК України, на підставі її волевиявлення та не на шкоду позивачу, оскільки договір укладено не з її родичем, є оплатним та виконаним і на даний час вона цим майном не володіє та не розпоряджається.
Зазначає, що 19.05.2023 вона отримала в борг за борговою розпискою від ОСОБА_7 90000 доларів США строком до 19.05.2024 і саме з метою повернення цього боргу уклала договір купівлі-продажу.
Окрім того пояснила, що Волинським апеляційним судом було скасовано рішення Рівненського міського суду Рівненської області у цивільній справі №569/8071/23 та визнано недійсними договори позики, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у формі боргових розписок від 10.11.2020 на суму 50000 доларів США, від 11.12.2020 на суму 50000 доларів США, від 24.02.2021 на суму 50000 доларів США та від 19.03.2021 на суму 150000 доларів США, які були підставою для звернення ОСОБА_4 з позовом до неї.
Відповідач ОСОБА_2 у поданому відзиві на позовну заяву позов не визнав та зазначив, що з початку 2024 року разом з дружиною підшуковували будинок для подарунку на повноліття їхньої дочки ОСОБА_3 і по оголошенню знайшли такий будинок в АДРЕСА_1 , домовились про його перегляд та про його ціну і, оскільки на той час дочка перебувала поза межами України, обтяжень щодо зазначеного майна зареєстровано не було, то договір купівлі-продажу зазначеного будинку з земельною ділянкою було вчинено 26.03.2024 на його ім`я за 3600000 грн., які були перераховані на банківський рахунок ОСОБА_1 .
Зазначає, що з того часу він з дружиною фактично проживає у цьому будинку і вказує на те, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо попередніх переходів права власності на майно, зазначаючи, що при укладені вказаного договору не діяв на зло позивачу у справі.
Відповідач ОСОБА_3 у поданому відзиві на позовну заяву позов не визнала з підстав та доводів, аналогічних позиції відповідача ОСОБА_2 .
Окремо звертає увагу на те, що станом на день подання відзиву на позовну заяву Волинським апеляційним судом було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та визнано недійсними договори позики, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у формі боргових розписок від 10.11.2020 на суму 50000 доларів США, від 11.12.2020 на суму 50000 доларів США, від 24.02.2021 на суму 50000 доларів США та від 19.03.2021 на суму 150000 доларів США, які були підставою для звернення ОСОБА_4 з позовом до її батька та до неї.
В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав та доводів, викладених в позовній заяві.
Додатково пояснив, що укладенням спірного договору та інших договорів відповідач ОСОБА_5 разом з дружиною вивели зі своєї власності все належне їм майно, за рахунок якого можливо було задовольнити вимоги кредитора - позивача у справі за договорами позики на загальну суму 400000 доларів США.
Пояснив, що незважаючи на постанову Волинського апеляційного суду у справі 569/8071/23 ОСОБА_5 фактично не повернув для нього 300000 доларів США і по одному з договорів позики на даний час наявне судове рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача 115000 доларів США боргу.
Посилається на те, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 було відомо про наявність обтяження щодо спірного майна, у зв`язку з чим він мав можливість відмовитись від укладення договору купівлі-продажу.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку. Відзиву на позов не подав.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідачки судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що відповідачі вільні в укладені договору, спірний правочин не суперечить вимогам ЦК України, а тому не може бути визнаний недійсним.
В судовому засіданні зазначив, що позов грунтується на двох рішеннях у справах №567/946/23 та №567/459/23 і просить звернути увагу на те, що постановою Волинського апеляційного суду від 10.03.2026 по цивільній справі №569/8071/23 судом визнано недійсними договори позики по розписках, на підставі яких у справі №567/459/23 було стягнуто з відповідачки та її чоловіка на користь позивача 350000 доларів США.
Окрім того, пояснив, що на момент укладення спірного правочину, майно, яке було предметом правочину, під арештом чи забороною відчуження не перебувало, що вказує на можливість укладення договору купівлі-продажу.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.
Представник відповідачів позов не визнала з підстав та доводів, викладених у відзиві на позов.
Додатково пояснила, що зазначеним відповідачам не було відомо про позики ОСОБА_5 , а про існування спору з ОСОБА_4 дізнались лише 09.09.2025.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Чубай О.С. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали шлюб 20.06.2008.
В судовому засіданні з розписки від 19.05.2020 встановлено, що зазначеного числа ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 100000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 15.07.2021 зі сплатою відсотків у розмірі 15 відсотків річних, 19.05.2021 повернув 15000 доларів США в рахунок відсотків і цього ж дня договір було продовжено до 19.05.2022, а 19.05.2022 повернув 15000 доларів США в рахунок відсотків і цього ж дня договір було продовжено до 19.05.2023.
З розписки від 10.11.2020 встановлено, що зазначеного числа ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 50000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 10.11.2021 зі сплатою відсотків у розмірі 15 відсотків річних, 10.11.2021 повернув 7500 доларів США в рахунок відсотків і цього ж дня договір було продовжено до 10.11.2022.
З розписки від 11.12.2020 встановлено, що зазначеного числа ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 50000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 15.12.2021 зі сплатою відсотків у розмірі 15 відсотків річних, 11.12.2021 повернув 7500 доларів США в рахунок відсотків і цього ж дня договір було продовжено до 11.12.2022.
В судовому засіданні з розписки від 24.02.2021 встановлено, що зазначеного числа ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 50000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 31.12.2021 зі сплатою відсотків у розмірі 15 відсотків річних, 24.02.2022 повернув 7500 доларів США в рахунок відсотків і цього ж дня договір було продовжено до 24.02.2023.
З розписки від 19.03.2021 встановлено, що зазначеного числа ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 150000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 20.03.2022 зі сплатою відсотків у розмірі 15 відсотків річних, 19.03.2022 повернув 22500 доларів США в рахунок відсотків і цього ж дня договір було продовжено до 19.03.2023.
Відповідно до рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13.01.2025 у справі №567/946/23 ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в розмірі 100000 доларів США та 15000 доларів США відсотків від суми позики за відповідним договором від 19.05.2020.
Таким чином, на даний час у відповідача ОСОБА_5 наявна заборгованість перед позивачем за договором позики від 19.05.2020 (понад 6 років) в розмірі 115000 доларів США і про існування зазначеної заборгованості відомо відповідачці ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Рівненського апеляційного суду від 13.11.2025 у справі №567/459/23 ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у формі розписки від 10.11.2020 у розмірі 60000 доларів США; за договором позики у формі розписки від 11.12.2020 у розмірі 59375 доларів США; за договором позики у формі розписки від 24.02.2021 у розмірі 58125 доларів США; за договором позики у формі розписки від 19.03.2021 у розмірі 172500 доларів США.
Водночас, постановою Волинського апеляційного суду від 10.03.2026 у справі №569/8071/23 визнано недійсними договори позики, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у формі боргових розписок від 10.11.2020 на суму 50000 доларів США; від 11.12.2020 на суму 50000 доларів США; від 24.02.2021 на суму 50000 доларів США; від 19.03.2021 на суму 150000 доларів США.
Зважаючи на рішення Волинського апеляційного суду від 10.03.2026, при вирішенні справи суд виходить з того, що на даний час більше 5 років в користуванні відповідача ОСОБА_5 перебувають грошові кошти позивача в розмірі 300000 доларів США і про існування зазначеної заборгованості відомо відповідачці ОСОБА_1 .
В судовому засіданні встановлено, що у справі №567/459/23 як співвідповідача було залучено дружину ОСОБА_5 - ОСОБА_1 .
Під час розгляду цивільної справи №567/459/23 позивач подав заяву про забезпечення позову з проханням накласти арешт на майно, що належить подружжю ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, зокрема на житловий будинок площею 154,5 кв.м та земельну ділянку (кадастровий номер [номер приховано]:03:002:0011), які розташовані в АДРЕСА_1 , яка була мотивована тим, що після звернення ОСОБА_4 з позовом, відповідачами вчинялися дії з відчуження майна, а саме 03.04.2023 укладено договір про поділ спільної сумісної власності подружжя, за яким відчужувалася частка у спільному майні - садовому будинку, та 03.05.2023 ухвалою суду заяву про забезпечення позову було задоволено.
22.06.2023 постановою Рівненського апеляційного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову від 03.05.2025 та в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.
Водночас, 24.07.2024 Верховним Судом скасовано постанову Рівненського апеляційного суду від 22.06.2023 у частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а ухвалу суду першої інстанції від 03.05.2023 - залишено в силі.
В судовому засіданні встановлено, що 26.03.2024, тобто після скасування ухвали суду першої інстанції про арешт майна, ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу щодо зазначеного майна - житлового будинку з надвірними спорудами та земельною ділянкою, що перебували у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_6 , і які розташовані в АДРЕСА_1 .
Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом.
З зазначеного договору вбачається, що продаж майна вчинено за 3600000 грн. (п.2.2 договору) та те, що предмет договору є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та її чоловіка і від останнього отримано згоду на укладення ОСОБА_1 цього договору (п.3.5 договору).
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ч.2, 3 ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц вказує, що цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, яке набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 №2-р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку".
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором) може бути як оплатний, так і безоплатний договір і застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18).
В судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажу від 26.03.2024 був вчинений у період, коли ОСОБА_5 вже було прострочено виконання грошових зобов`язань на суму 400000 доларів США, а також після звернення ОСОБА_4 з позовом до суду про стягнення заборгованості.
Таким чином, укладення оспорюваного правочину відбулося після скасування ухвали про забезпечення позову апеляційним судом, тобто в період, коли майно знову стало доступним для відчуження, що свідчить про зловживання процесуальними правами відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з метою ухилення від відповідальності перед кредитором.
Отже, договір купівлі-продажу від 26.03.2024 було укладено на зло кредитору ОСОБА_4 , що має наслідком неможливість виконання судового рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 .
При цьому, суд бере до уваги і те, що рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13.01.2025 у справі №567/1188/23 визнано недійсним договір про поділ спільного майна подружжя від 24.03.2023, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Зазначеним рішенням суду було встановлено, що зазначений договір було укладено як фраудаторний договір, з метою уникнення можливості задовольнити вимоги кредитора про стягнення коштів до ОСОБА_5 шляхом звернення стягнення на наявне в нього майно.
Така поведінка відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є очевидно недобросовісною та спрямованою на ухилення від виконання грошового зобов`язання перед ОСОБА_4 , що суперечить основній засаді цивільних правовідносин - добросовісності.
При цьому, суд виходить і з того, що після укладення спірного правочину у власності ОСОБА_5 залишилась земельна ділянка площею 1,2297 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер [номер приховано]:10:003:0028), земельна ділянка площею 1,2297 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер [номер приховано]:10:003:0027), земельна ділянка площею 1,006 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер [номер приховано]:04:001:1537), земельна ділянка площею 2,7217 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер [номер приховано]:01:009:0071), за рахунок яких неможливо задовольнити вимоги кредитора ОСОБА_4 за договорами позики, а також будівля лазні з підвалом та прибудовою, прибудована будівля акумуляторної, які знаходяться в АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,549 га, яка призначена для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0174) і знаходиться в АДРЕСА_2 , будівля пункту обслуговування автомобілів, яка знаходяться в АДРЕСА_2 , які перебували в іпотеці за відповідним договором з ПАТ «ПроКредит Банк» з розміром основного зобов`язання 70000000 грн. і щодо яких в Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта було зареєстровано обтяження, за рахунок яких, відповідно до Закону України «Про іпотеку» в першу чергу мали б задовольнятись вимоги до ОСОБА_5 не ОСОБА_4 , а ПАТ «ПроКредит Банк» та садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 440830 грн., за рахунок якого також неможливо було б задовольнити вимоги кредитора ОСОБА_4 .
В судовому засіданні встановлено, що 09.08.2025 відповідач ОСОБА_2 уклав зі своєю дочкою ОСОБА_3 договір дарування щодо зазначеного майна - житлового будинку з надвірними спорудами та земельною ділянкою, що раніше перебували у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_6 , і які розташовані в АДРЕСА_1 .
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на момент укладення даного правочину щодо майна відповідача ОСОБА_5 на виконання ухвал судів був наявний арешт. Водночас, з наданої відповідачем ОСОБА_2 роздруківки переписки вбачається, що ОСОБА_2 було відомо про наявність обтяжень щодо майна подружжя ОСОБА_6 .
На думку суду, зважаючи на вказані обставини, укладення договору дарування мало на меті уникнення стягнення на майно, яке належало подружжю ОСОБА_6 . При цьому суд виходить і з того, що і на час розгляду цієї справи відповідачка ОСОБА_1 вказує адресою свого місця проживання спірний будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Вирішуючи спір, суд виходить і з наступного.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а частиною першою статті 627 зазначеного Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, зазначеними нормативними актами визначено, що сторони можуть укласти не будь-який договір, а лише договір, який відповідає певним умовам, однією з яких є справедливість.
За змістом частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач посилався на те, що спірний правочин вчинений відповідачами з метою уникнення можливості задовольнити вимоги кредитора ОСОБА_5 за рахунок наявного в нього майна.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц вказує, що цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11.
Як вже зазначалось, в період укладення оспорюваного правочину в ОСОБА_5 виникла прострочена заборгованість перед кредитором і останній змушений був звернутися до суду з позовами про стягнення боргу на загальну суму 415000 доларів США.
Таким чином, є всі підстави стверджувати про те, що спірний договір укладено з метою уникнення можливості задовольнити вимоги кредитора до ОСОБА_5 про стягнення коштів у спосіб звернення стягнення на наявне в нього майно.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_5 поза всяким сумнівом, укладаючи спірний договір, достовірно знав про те, що в нього існує значна заборгованість за п`ятьма договорами позики.
При вирішенні спору суд виходить і з того, що відповідачем ОСОБА_5 не доведено належними доказами (банківськими та іншими документами) наявність в нього грошових коштів для задоволення вимог ОСОБА_4 по договорах позики на момент укладення договору про поділ спільного майна подружжя.
Вирішуючи даний спір, суд звертає увагу, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину, що узгоджується з позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №700/337/23 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №916/379/23.
Така обставина, як відчуження майна за наявності непогашеної заборгованості є вирішальною при доведенні фраудаторності, а отже, і недійсності спірного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що в даному випадку відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача у даному спорі, оскільки відчуження спірного майна відбулося з метою уникнення у майбутньому звернення стягнення кредитором майна відповідачів.
Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до cт.2 зазначеного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право відповідачів на майно, яке було предметом договору купівлі-продажу, які порушують права та законні інтереси позивача, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішень державного реєстратора №72258219 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,187 га з кадастровим номером: [номер приховано]:03:002:0011 та цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані в АДРЕСА_1 , що забезпечить реальне відновлення порушених прав позивача.
За даних обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.03.2024, посвідченого приватним нотаріусом і скасування запису про проведену державну реєстрацію, підлягають до задоволення.
Пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення.
У цій справі інтерес позивача ОСОБА_4 полягає у тому, щоб повернути земельну ділянку та житловий будинок, які знаходяться в АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , оскільки від цього залежить подальша можливість примусового виконання рішень суду у справах №567/459/23 та №567/946/23, тому належним способом захисту кредитора є відновлення становища, яке існувало до порушення і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.
У разі задоволення такої позовної вимоги державний реєстратор на підставі п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зможе зареєструвати право власності за відповідачем ОСОБА_1 .
На належність та ефективність такого способу захисту звернув увагу Верховний Суд в постанові від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, в постанові від 12.04.2023 у справі №161/12564/21 та в постанові від 07.07.2025 у справі №756/4833/21.
Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №523/17429/20, постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №161/12564/21).
При вирішенні зазначених справ суди дійшли до висновку про те, що поєднання вказаних вимог є ефективним способом захисту у конкретному випадку й забезпечить позивачу можливість належним чином реалізувати свої права відносно спірного майна.
Отже, з огляду на встановлені після відкриття провадження нові фактичні обставини, зміна предмета позову шляхом заявлення вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення, є належним і ефективним способом захисту прав позивача ОСОБА_4 , що забезпечить реальне поновлення його порушених інтересів.
При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд виходить з того, що судом повністю задоволено позовні вимоги позивача.
За таких обставин, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі по 484 грн. 48 коп. з кожного.
Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
позов задоволити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, площею 0,187 га з кадастровим номером: [номер приховано]:03:002:0011, що розташовані в АДРЕСА_1 , укладений 26.03.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Чубаєм Олександром Степановичем, та який зареєстрований у реєстрі за №348.
Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Чубая Олександра Степановича №72258219 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,187 га з кадастровим номером: [номер приховано]:03:002:0011 та цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані в АДРЕСА_1 .
Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на земельну ділянку площею 0,187 га з кадастровим номером: [номер приховано]:03:002:0011 та цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 по 484 грн. 48 коп. витрат на сплату судового збору з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ),
відповідач - ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ),
відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ),
відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ),
відповідач - ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_6 ),
третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Чубай Олександр Степанович (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Казимира Любомирського, 4 а Рівненської області).
Повне рішення складено 28.09.2026.
Суддя Острозького районного суду Назарук В.А.