Справа№ 953/14309/20
н/п 2/953/1268/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" вересня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Кіпеть Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними правочинів, визнання права власності, вчинення певних дій за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 про визнання правочину недійним, -
встановив:
У вересні 2020 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому просила суд:
- визнати за ФОП ОСОБА_1 право приватної власності на підвальне цокольне приміщення - 1/3 (одну третю) площі об`єкта у будинку АДРЕСА_1 , а саме: на нежитлові підвальні приміщення: 1 площею, 75,1 кв. м, (№ 9-20) та 2, площею 15,6 кв. м, (№ «9-19») в літ. «А1-2» відповідно до технічного паспорта, виготовленого 22 грудня 2017 року комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації, право власності на вказані приміщення незаконно зареєстровано за ОСОБА_6 ;
- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 лютого 2017 року, реєстровий № 2-96, видане на ім`я ОСОБА_4 , спадкова справа № 469/2015, в частині скасування його примітки такого змісту: самовільно побудовано приміщення підвалу № 9-19, площею 15,7 кв. м, № 9-20, площею 79,4 кв. м в літ. «А-2» у будинку АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом, виготовленим товариством з обмеженою відповідальністю «Інвентарбюро» (далі - ТОВ «Інвентарбюро») станом на 13 лютого 2017 року, інвентаризаційна справа № 125, реєстровий № 966;
- визнати частково недійсними нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу від 11 грудня 2019 року (реєстр № 3690): укладений між ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_5 , як покупцем, і від 15 квітня 2020 року (реєстр № 566), укладений між ОСОБА_5 , як продавцем, та ОСОБА_6 , як покупцем, з наслідками часткового скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірні підвальні приміщення, які ідентифіковані в них як № 9-19, 9-20 у вказаній в договорах літ. «А-2» за записами від 11 грудня 2019 року № 34587606 (індексний номер рішення від 11 грудня 2019 року № 50158746) і від 15 квітня 2020 року № 36265344 (індексний номер рішення від 15 квітня 2020 року 51980748) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- поновити первісний стан Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за записом про право власності: 19236227, - самовільно виготовлену рубрику Опис об`єкта зі змістом: Загальна площа (кв. м): 209,2, площа самочинно збудованого (кв. м): 95,1, Опис: самовільно побудованого приміщення підвалу № 9-19, площею 15,7 кв. м, № 9-20, площею 79,4 кв. м, в літ. «А-2», у будинку АДРЕСА_1 , згідно з технічним паспортом, виготовленим ТОВ «Інвентарбюро» станом на 13 лютого 2017 року, інвентаризаційна справа № 125 реєстровий № 966, відповідно до довідки від 04 січня 2019 року зміни облаштування санітарно-технічного обладнання та будь-яких інших змін в технічному стані об`єкта, що належить до самочинного, не виявлено, скасувати та відновити замість неї рубрику зі змістом: Площа: Загальна площа (кв. м): 114,1.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що між ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 30.04.2007р. укладений договір про спільну діяльність по виконанню будівельних робіт з реконструкції існуючого салону-магазину з влаштуванням прибудови з підвалом по АДРЕСА_1 .
Прибудова збудована, проте ОСОБА_7 не виконані свої зобов`язання за договором, а саме останній відмовився від прийняття об`єкту до експлуатації, внаслідок чого було прийнято рішення про звернення у суд про визнання права власності.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2010р. було визнано право власності на нежитлові приміщення літ. "А`-2", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: за ФОП ОСОБА_2 , приміщення другого поверху літ. "А`-2", площею 69,3 кв.м.; за ФОП ОСОБА_1 приміщення першого поверху площею 85,2 кв.м.; ФОП ОСОБА_3 приміщення другого поверху площею 39,6 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Його єдиним спадкоємцем є його син ОСОБА_4 . Нотаріусом ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину на нежитлові приміщення літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 , де у примітках незаконно зазначено про нежитлові приміщення підвалу у новоствореній нежитловій будівлі літ «А1-2» .
В подальшому ОСОБА_4 зареєстрував своє право власності та двічі незаконно продав нежитлові приміщення підвалу.
Після смерті ОСОБА_7 29.06.2017р. між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 була укладена додаткова угода №3 до договору про спільну діяльність, відповідно до якої у зв`язку із невиконанням за своє життя ФОП ОСОБА_7 своїх обов`язків за договором про спільну діяльність у повному обсязі та беручи до уваги той факт, що усі його обов`язки за цим договором виконані ФОП ОСОБА_1 , визнати її власником усіх підвальних приміщень під прибудовою за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного договору та положень ст. 331 ЦК України ФОП ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень підвалу 1 площею, 75,1 кв. м, (№ 9-20) та 2, площею 15,6 кв. м, (№ «9-19») в літ. «А1-2» , проте оформити право власності не може оскільки ОСОБА_7 воно у незаконний спосіб відчужено.
Відповідач - ОСОБА_4 у поданому відзиві, проти заявлених вимог заперечував зазначаючи, що позивач вчиняє дії на позбавлення його майнових прав на підвальні приміщення у новоствореній, на підставі договору про спільну діяльність, будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач не набула права власності на новостворені підвальні приміщення та не довела, що оспорювані свідоцтво та договора купівлі-продажу не відповідають вимогам ст. 203 ЦК України та порушують її права. Посилання позивача на порушення його батьком умов договору про спільну діяльність є безпідставні та жодним доказом не підтвердженні. Договір про спільну діяльність припинився, внаслідок смерті його батька ОСОБА_7 , тому укладена додаткова угода №3 до договору, який припинив свою дію, не відповідає вимог закону. Також просив застосувати строк позовної давності.
Відповідач - ОСОБА_6 у поданому відзиві проти заявлених вимог заперечувала зазначаючи, що заявляти вимоги про визнання свідоцтва та договорів нежитлових приміщень недійсними може лише власник майна, позивав у встановленому законом порядку не набула прав власності не нежитлові приміщення підвалу, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні. Просила застосувати позовну давність.
ФОП ОСОБА_2 у поданому відзиві підтримала первісний позов, визнала його, в задоволені зустрічного позову просила відмовити.
ФОП ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, відзив на позов не надала, повідомлялась належним чином.
У грудні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , в якому просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 29 червня 2017 року № 3 до договору про спільну діяльність від 30 квітня 2007 року, який прийнятий судом до розгляду разом із первісним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, між ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 30.04.2007р. укладений договір про спільну діяльність по виконанню будівельних робіт з реконструкції існуючого салону-магазину з влаштуванням прибудови з підвалом по АДРЕСА_1 . Прибудова була збудована та рішенням суду від 17.08.2010р. за ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 було визнано право власності на перший та другий поверх будівлі.
Також зазначає, що додаткова угода №2 до договору про спільну діяльність підписана не усіма сторонами , внаслідок чого є нікчемною в силу положень ст. 1139 ЦК України
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Він є його сином та єдиним спадкоємцем.
Після смерті батька договір про спільну діяльність припинився в силу положень п.3 ч.1 ст. 1141 ЦК України . Отже додаткова угода № 3 є недійсною, оскільки укладена вже після виконання договору про спільну діяльність та його припинення.
Зазначив, що про додаткову угоду №3 він дізнався коли отримав по даній справі позовну заяву із додатками.
Ухвалою суду було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. В подальшому ухвалою від 07 квітня 2021 року клопотання представника відповідачів адвоката Москаленко Ірини Борисівни - задоволено. Провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Постановою Полтавського апеляційного суду ухвала Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2021 року - скасована, а справа направлена для продовження розгляду до Київського районного суду м. Харкова.
Поставною Верховного суду від 17 грудня 2025 року постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року про скасування ухвали Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2021 року про закриття провадження у справі за первісним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання дійсною додаткової угоди від 29 червня 2017 року № 3 скасувати й залишити в силі в цій частині ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2021 року.
В іншій частині Постанова апеляційного суду залишена без змін.
Після повернення справи для продовження розгляду ухвалою суду витребувані докази, справа призначена до судового розгляду.
Судом встановлено, що 30.04.2007р. між ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 укладений про спільну діяльність по виконанню будівельних робіт з реконструкції існуючого салону-магазину з влаштуванням прибудови з підвалом по АДРЕСА_1 ,
Згідно договору про спільну діяльність позивачі погодилися спільно провести забудову земельної ділянки, яка розташована за вказаною адресою з влаштуванням прибудови з підвалом, де право власності позивачі отримують згідно з долею у будівництві.
Так п.1.1 договору передбачено, що предметом цього договору є спільна діяльність сторін, спрямована на досягнення спільної мети, а саме: забудови земельні ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , отримання відповідних дозволів, необхідних для проведення будівельних робіт з реконструкції існуючого салону-магазину з влаштуванням прибудови з підвалом по АДРЕСА_1 та введення новозбудованого об`єкта в експлуатацію в порядку встановленому законодавством України .
Пунктом 1.4. договору передбачено, що долі у будівництві розподіляються таким чином: ФОП ОСОБА_7 - 1/3, ФОП ОСОБА_1 - 1/3 , ФОП ОСОБА_2 - 1/6, ФОП ОСОБА_3 - 1/6.
За пунктом 2.8 договору право власності на об`єкт отримують сторони, згідно з долею у будівництві, а саме:
ФОП ОСОБА_7 1/3 (одна третя) площі збудованого об`єкта (підвальне цокольне приміщення ),
ФОП ОСОБА_1 1/3 (одна третя) площі збудованого об`єкта (приміщення першого поверху),
ФОП ОСОБА_2 1/6 (одна шоста) площі збудованого об`єкта (приміщення другого поверху відповідно до розподілу приміщень другого поверху з ФОП ОСОБА_3 ),
ФОП ОСОБА_3 1/6 (одна шоста) площі збудованого об`єкта (приміщення другого поверху відповідно до розподілу приміщень другого поверху з ФОП ОСОБА_2 ).
Відповідно до п. 2.9 вищевказаного договору право власності на об`єкт сторони отримують з моменту закінчення будівництва.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.08.2010р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 року у справі № 47/167-10 за позовом ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 до Харківської міської ради, 3-ті особи ФОП ОСОБА_7 , Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, ОСОБА_9 про визнання права власності - позовні вимоги задоволені.
Визнано за ФОП ОСОБА_1 право приватної власності на нежитлові приміщення першого поверху літ. «А1-2», які складаються з наступних: №1 (9,8 кв.м.), №1 (29,4 кв.м.), №2 (5,4 кв.м.), №3 (2,0 кв. м.), №4 (2,1 кв.м.), № 5 (22,3 кв.м.), №6 (14,2 кв.м.), а всього 85,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ФОП ОСОБА_2 , право приватної власності на нежитлові приміщення другого поверху літ. «А1-2», які складаються з наступних: №1 (11 кв.м.), №1 (32,6 кв.м.), №2 (1,5 кв.м.), №3 (2,7 кв.м.), №4 (5,2 кв.м.), №5 (16,3 кв.м.), а всього 69,3 кв.м. , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ФОП ОСОБА_3 право приватної власності на нежитлове приміщення другого поверху літ. «А1-2» за №6 (39,6 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаними рішеннями суду встановлено, що внаслідок виконання договору про спільну діяльність від 30.04.2007р., було новостворене нерухоме майно літ. "А1-2" по АДРЕСА_1 .
За позивачами судом визнано право власності на новоствореного нерухомого майна літ. «А1-2» по АДРЕСА_1 , так як вони є особами, які зі своїх будівельних матеріалів і за власний кошт створили нову нерухому річ - приміщення першого та другого поверхів.
Також у рішенні суду зазначено, що ФОП ОСОБА_7 , який є стороною договору, зробив свій внесок у спільну діяльність, виконуючи свій договірний обов`язок, відповідно до пункту 2.1 договору. Він оформив у передбаченому законом порядку оренду земельної ділянки під забудову, а також здійснив інші підготовчі дії, що підтверджується договором оренди землі від 29.02.2008 р. Земельна ділянка передана у оренду для реконструкції існуючого салону-магазину, який розміщений у підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить до порядку приватизації на праві власності ФОП ОСОБА_7 , з влаштуванням прибудови з підвалом. Цей договір зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 24.03.2008р. за № 34[телефон приховано].
Вказане рішення суду набуло чинності.
ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , зареєстрували своє право власності на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2010р., у встановленому законом порядку.
15.10.2010р. між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 укладена додаткова угода №2 до договору про спільну діяльність про перерозподіл обов`язків, внаслідок визнання за ними права власності на нежитлові приміщенні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.
Після смерті ОСОБА_7 , єдиним спадкоємцем є його син ОСОБА_4
08.02.2017р. державним нотаріусом Восьмої харківської державної нотаріальної контори Ворвуль Г.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_4 успадкував після смерті свого батька ОСОБА_7 нежитлові приміщення підвалу №9-11-:-9:18 в літ. «А-2» загальною площею 114,1кв.м. по АДРЕСА_1 .
Спадкоємець ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , звернувся до Київського районного суду м.Харкова із позовом до Харківської міської ради, 3-ті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9-19 площею 15,7 кв. м., № 9-20 площею 79,4 кв. м. в літ. «А-2» АДРЕСА_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 23.01. 2019 року в задоволені позову - відмовлено (справа №640/15042/17).
Відмова обумовлена тим, що приміщення підвалу є самочинним будівництвом та суду не надані докази звернення ОСОБА_4 до відповідного територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо приймання самочинно побудованого приміщення підвалу № 9-19 площею 15,7 кв. м., № 9-20 площею 79,4 кв. м. в літ. «А-2» АДРЕСА_1 .
Оскільки ОСОБА_4 не підтвердив існування обставин, за яких суд може визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на самочинно побудоване приміщення підвалу № 9-19 площею 15,7 кв. м., № 9-20 площею 79,4 кв. м. в літ. «А-2» АДРЕСА_1 , в задоволені позову було відмовлено.
Після смерті ОСОБА_7 , між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , 29.06.2017р. укладена додаткова угода №3 до договору про спільну діяльність по виконанню будівельних робіт з реконструкції існуючого салону-магазину з влаштуванням прибудови з підвалом по АДРЕСА_1 , від 30.04.2007р.
Пунктами 1 - 5 додаткової угоди передбачено, що у зв`язку із смертю ФОП ОСОБА_7 , припинити договір із ним на підставі п.3 ч.1 ст. 1141 ЦК України.
Договір про спільну діяльність по виконанню будівельних робіт з реконструкції існуючого салону-магазину з влаштуванням прибудови з підвалом по АДРЕСА_1 , від 30.04.2007р. продовжує діяти між учасниками : ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 .
У зв`язку із невиконанням за своє життя ФОП ОСОБА_7 своїх обов`язків за договором про спільну діяльність у повному обсязі та беручи до уваги той факт, що усі його обов`язки за цим договором виконані ФОП ОСОБА_1 , визнати її власником усіх підвальних приміщень під прибудовою за адресою: АДРЕСА_1 .
Перерозподілити долі у будівництві учасників договору : ФОП ОСОБА_1 - 2/3, ФОП ОСОБА_2 -1/6, ФОП ОСОБА_3 -1/6.
Право власності на об`єкт отримують сторони, згідно з долею у будівництві, а саме:
ФОП ОСОБА_1 1/3 (одна третя) площі збудованого об`єкта (підвальне цокольне приміщення ),
ФОП ОСОБА_1 1/3 (одна третя) площі збудованого об`єкта (приміщення першого поверху),
ФОП ОСОБА_2 1/6 (одна шоста) площі збудованого об`єкта (приміщення другого поверху відповідно до розподілу приміщень другого поверху з ФОП ОСОБА_3 ),
ФОП ОСОБА_3 1/6 (одна шоста) площі збудованого об`єкта (приміщення другого поверху відповідно до розподілу приміщень другого поверху з ФОП ОСОБА_2 ).
Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
Згідно зі статтею 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідно до статті 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Згідно зі статтею 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.
Відповідно до частини 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення
згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обов`язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням цих обов`язків, встановлюються договором простого товариства.
Аналізуючи статті 1130-1134 ЦК України, можна дійти висновку, що укладення договору простого товариства є підставою виникнення спільної часткової власності на майно, виділене для спільної діяльності, а також створене в результаті її здійснення. Виняток із правила, закріпленого у частині першій статті 1134 ЦК України, може бути встановлено договором простого товариства, зокрема, в частині непоширення режиму спільної часткової власності на вклади учасників.
Відповідно до частини першої статті 1141 ЦК України договір простого товариства припиняється у разі: 1) визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; 2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; 3) смерті фізичної особи - учасника або ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками); 4) відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; 5) спливу строку договору простого товариства; 6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; 7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.
Згідно з частиною другою 1141 ЦК України у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом. Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.
Аналізуючи частину першу статті 1141 ЦК України, можна дійти висновку, що договір простого товариства припиняється в силу закону, зокрема, у разі, смерті фізичної особи - учасника або ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками).
Умовами договору про спільну діяльність від 30.04.2007р. не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками), тому підставами припинення вказаного договору, крім досягнення мети будівництва спірного нерухомого майна, є також смерть ОСОБА_7 .
З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку, що договір про спільну діяльність від 30.04.2007р., відповідно до ч.1 ст. 1141 ЦК України припинився в силу закону - 14 травня 2015 року.
Після припинення договору про спільну діяльність від 30.04.2007р., між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 29.06.2017р. була укладена додаткова угода №3 , до припиненого договору про спільну діяльність, якою фактично змінені частки у праві власності на новостворене нерухоме майна та приміщення, право власності на які повинні були набуті померлим, передали іншому - ФОП ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. Тобто, за його допомогою сторони можуть вносити зміни до діючого договору, тим самим змінюючи свої попередні домовленості.
На момент підписання додаткової угоди основний договір уже припинився. Укладання додаткової угоди після припинення основного договору суперечить статтям 598, 599 та 631 ЦК України, порушує права ОСОБА_7 , як спадкоємця ОСОБА_4 , а отже на підставі ч.1 ст. 203 , ч.1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійним.
Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
ФОП ОСОБА_1 вважає, що вона набула право власності на нежитлові підвальні приміщення: 1 площею, 75,1 кв. м, (№ 9-20) та 2, площею 15,6 кв. м, (№ «9-19») в літ. «А1-2» по АДРЕСА_1 на підставі додаткової угоди № 3 до договору про спільну діяльність від 30.04.2007р. та положень ст. 331 ЦК України .
Проте, як встановлено судом додаткова угода №3 від 29.06.2017р. укладена з порушенням положень ЦК України та підлягає визнанню недійною, внаслідок чого підстав для визнання право власності за ФОП ОСОБА_1 на підставі недійної угоди - відсутні.
Крім того, нежитлові приміщення підвалу №9-19, №9-20 не прийняті в експлуатацію, що є обов`язковим для виникнення права власності на них, в порядку ст. 331 ЦК України.
З урахуванням наведеного підстави для визнання за ФОП ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення підвалу - відсутні.
Щодо визнання частково недійним свідоцтва про право на спадщину, суд зазначає наступне.
Згідно договору купівлі-продажу від 31.03.2003р., посвідченого приватним нотаріусом, ОСОБА_7 придбав у власність нежитлові приміщення підвалу № 9-19 площею 15,7 кв. м., № 9-20 площею 79,4 кв. м. в літ. «А-2» АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.
Після смерті ОСОБА_7 , єдиним спадкоємцем є його син ОСОБА_4
08.02.2017р. державним нотаріусом Восьмої харківської державної нотаріальної контори Ворвуль Г.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом №2-96, відповідно до якого ОСОБА_4 успадкував після смерті свого батька ОСОБА_7 нежитлові приміщення підвалу №9-11-:-9:18 в літ. «А-2» загальною площею 114,1кв.м. по АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухому майно від 28.02.2017р. за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва №2-96 від 08.02.2017р. зареєстровано право власності на нежитлові приміщення підвалу №9-11-:-9:18 в літ. «А-2» загальною площею 114,1кв.м. по АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
ФОП ОСОБА_10 просить визнати недійсним свідоцтво про право власності в частині його приміток.
Так, свідоцтво №2-96 від 08.02.2017р. містить примітку: самовільно побудовано приміщення підвалу №9-19 площею 15,7 кв.м., №9-20 площею 79,4 кв.м. в літ. «А-2» по АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Інвентарбіоро» станом на 13.02.2017р., інвентаризаційна справа №125 реєстровий №966.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним в тому випадку, коли спадкоємець, якому таке свідоцтво видане, не має права на спадкування.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.
Зі свідоцтва про право на спадщину №2-96 від 08.02.2017р. вбачається, що воно посвідчує наявність права власності за законом ОСОБА_4 на приміщення підвалу №9-11-:-9:18 в літ. «А-2» по АДРЕСА_1 . Та саме на вказані нежитлові приміщення за ОСОБА_11 зареєстровано право власності.
На приміщення підвалу №9-19, №9-20 свідоцтво нотаріусом не видавалось, а зазначення про них у примітках не є підтвердженням, чи виникненням права власності на них, а як наслідок підстав для його визнання частково недійсним відсутнє.
Щодо позовних вимог про визнання частково недійними укладених договорів, суд зазначає наступне .
Після отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті свого батька ОСОБА_7 , він звернувся до із заявою з реєстраційним номером: 32821278, до державного реєстратора Зайця М.М.
Державним реєстратором Заяц М.М. у Державному реєстрі прав прийнято рішення від 22.02.2019 № 45659348 про внесення змін до запису та внесено зміни до записів Державного реєстру прав, щодо нежитлових приміщень підвалу № 9-11: 9-18 в літ «А-2» (розділ з реєстраційним номером № 1184759263101), а саме: збільшено загальну площу з 114.1 кв.м. до 209,2 кв.м. з позначкою, що самовільно побудовано приміщення підвалу № 9-19 площею 15,7 кв.м., № 9-20 площею 79,4 кв.м. в літ. «А-2», відповідно до довідки від 04.01.2019 зміни облаштування санітарно-технічного, технічного паспорту від 04.01.2019 виготовленого ФОП ОСОБА_12 та довідки ФОП ОСОБА_12 від 04.01.2019.
Рішенням Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, встановлено, що Рішення від 22.02.2019 № 45659348 прийняте державним реєстратором Заяц М.М. з порушенням вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 10, пункту 4 частини першої статті 18, пункту 1 частини першої статті 23 Закону, абзацу першого пункту 12,пункту 45 Порядку № 1127 та скасовано.
11.12.2019 року ОСОБА_4 уклав договір з ОСОБА_5 , за умовами якого продавець ( ОСОБА_4 ) передає у власність покупцю ( ОСОБА_5 ), а покупець приймає нежитлові приміщення підвалу №№9-11-:-9-13, 9-13а, 9-136, 9-14 :-9-20 в літ. «А-2», загальною площею 208,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
За умовами договору майно належить продавцю на праві особистої приватної власності згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього, право власності зареєстровано 28.02.2017 року, номер запису про право власності 19236227, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1184759263101.
15.04.2020 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_6 договір, відповідно до п. 1.1. та 1.2. якого продавець, ОСОБА_5 , продає (передає у власність), а покупець, ОСОБА_6 , купує (приймає у власність) нежитлові приміщення підвалу №№ 9-11-:-9-13, 9 13а, 9-136, 9-14-:-9-20 в літ. «А-2» загальною площею 208,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , і сплачує за нього ціну, визначену цим Договором.
Відповідне право власності зареєстровано в Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Із наданих технічних паспортів на приміщення підвалу літ. «А-2», поверхового плану приміщень літ. «А1-2», висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса №4729 від 27.07.2010р., вбачається, що проведена реконструкція існуючого салону-магазину з улаштуванням двох поверхової прибудови з підвалом літ. «А1-2» по АДРЕСА_1 . Приміщення підвалу №9-19,9-20, фактично розташовані у прибудові літ. «А1-2», яка збудована на підставі договору про спільну діяльність від 30.04.2007р., що визнається ОСОБА_7 ( визнано його представником у судовому засіданні) .
Отже приміщення підвалу №9-19,9-20 в літ. «А-2» та приміщення підвалу №1, 2 у прибудові літ. «А1-2», є одними і тими ж приміщеннями.
З рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2010р., журналу зовнішніх обмірів із схемою до нього, проведених Харківським міським БТІ - вбачається, що за договором про спільну діяльність від 30.04.2007р. у 2009 році збудована прибудова літ.«А1-2» по АДРЕСА_1 . Вказана прибудова не була введена в експлуатацію.
За умовами договору про спільну діяльність від 30.04.2007р. сторони домовились, що право власності на об`єкт сторони отримують, згідно долею у будівництві:
ФОП ОСОБА_7 1/3 (одна третя) площі збудованого об`єкта (підвальне цокольне приміщення ),
ФОП ОСОБА_1 1/3 (одна третя) площі збудованого об`єкта (приміщення першого поверху),
ФОП ОСОБА_2 1/6 (одна шоста) площі збудованого об`єкта (приміщення другого поверху відповідно до розподілу приміщень другого поверху з ФОП ОСОБА_3 ),
ФОП ОСОБА_3 1/6 (одна шоста) площі збудованого об`єкта (приміщення другого поверху відповідно до розподілу приміщень другого поверху з ФОП ОСОБА_2 ).
За рішенням Господарського суду Харківської області від 17.08.2010р. було визнано право власності на збудовану прибудову літ. "А1-2" по АДРЕСА_1 наступним чином :
за ФОП ОСОБА_1 нежитлові приміщення першого поверху літ. "А1-2", які складаються з №1 (9,8 кв.м.), №1 (29,4 кв.м.), №2 (5,4 кв.м.), №3 (2,0 кв. м.), №4 (2,1 кв.м.), № 5 (22,3 кв.м.), №6 (14,2 кв.м.), а всього 85,2 кв.м;
за ФОП ОСОБА_2 нежитлові приміщення другого поверху літ. "А1-2", які складаються з №1 (11 кв.м.), №1 (32,6 кв.м.), №2 (1,5 кв.м.), №3 (2,7 кв.м.), №4 (5,2 кв.м.), №5 (16,3 кв.м.), а всього 69,3 кв.м.;
за ФОП ОСОБА_3 нежитлове приміщення другого поверху літ. "А1-2 за №6 (39,6 кв.м.).
Вимог про визнання права власності на підвалені приміщення новозбудованої прибудови літ. "А1-2" ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 не заявлялись.
Посилання позивача не невиконання за життя ФОП ОСОБА_7 своїх обов`язків за договором про спільну діяльність від 30.04.2007р. жодним доказом не підтверджено, більш того, фактично спростовується встановленими обставинами у рішенні Господарського суду Харківської області від 17.08.2010р. у справі №47/167-10
За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Якщо майно є новоствореним, але ще не зареєстрованим (об`єкт незавершеного будівництва або не введена в експлуатацію будівля) - спадкоємці успадковують не право власності на нерухомість, а майнові права (право вимоги), які належали померлому як учаснику простого товариства.
Отже на момент смерті ОСОБА_7 нежитлова прибудова літ. "А1-2 була збудована, за учасниками договору про спільну діяльність ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 визнано право власності на новостворене майно, згідно умов договору про спільну діяльність - приміщення першого та другого .
Залишилось приміщення підвалу в будівлі літ. "А1-2, яке згідно технічних документів складається із приміщень №9-19, №9-20 (№1,2), які за умовами договору про спільну діяльність повинен був набути померлий ОСОБА_7 , а після його смерті майнові права на вказані приміщення успадкував його син, на підставі положень ст.ст.357, 367, 1134, 1142 ЦК України.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно усталеної практики ВС особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
ФОП ОСОБА_1 не доведено, що оспорювані договори купівлі продажу порушують її права та законні інтереси, що є підставою для відмови в задоволені позову.
Крім того, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
Фактично позов ФОП ОСОБА_1 про визнання оспорюваних договорів недійними, направлені на позбавлення покупців їх права власності на придбані нежитлові приміщенні.
Даних, що покупці за оспорюваними правочинами є недобросовісними, матеріали справи не містять.
Враховуючи, що вимога ФОП ОСОБА_1 про поновлення первісного стану Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за записом про право власності: 19236227, є похідною вимогою від визнання за нею права власності на нежитлові приміщення, визнання недійсним свідоцтва та оспорюваних договорів купівлі-продажу, підстави для задоволення яких відсутні, необхідно також і відмовити і в задавлені даної вимоги.
Посилання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на необхідність застосування до спірних правовідносин у первісному позові строку позовної давності, не гуртуються на законі. Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рушенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновків, що в задоволені первісного позову слід відмовити, зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 при звернені у суд було заявлено чотири вимоги- одна майнова та три немайнові, проте сплачений судовий збір лише за майнову вимоги про визнання права власності в сумі 2340 грн. (також сплачений судовий збір за заяву про забезпечення позову).
Отже, недоплачений судовий збір за три майнові вимоги в загальній сумі 6306грн. (2102х3), який враховуючи відмову в їх задоволені, підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_1 на корить держави.
Також, під час розгляду даної справи за клопотанням ФОП ОСОБА_1 у КП «Харківське міське БТІ» були витребувані та надані копії інвентаризації будівель літ. «А'-2» та літ. «А-2», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в частині технічних паспортів на приміщення підвалу літ. «А-2» та приміщення підвалу літ. «А'-2».
Згідно рахунку на оплату №Р000003472 від 18.06.2026р. вартість надання копій матеріалів складає 281,50 грн., які також підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_1 на користь КП «Харківське міське БТІ», як витрати пов`язані із розглядом справи.
Судовий збір в сумі 840,80 грн., сплачений ОСОБА_4 при подання зустрічного позову, враховуючи його задоволення, підлягає стягненню в дольовому порядку із відповідачів.
Також, до стягнення заявлені витрати на правничу допомогу адвоката Биковцовим Д.Л. в сумі 30000 грн. та ОСОБА_6 в сумі 25000 грн., які надані адвокатом Москаленко І.Б.
До суду надані: договір про надання правової допомоги, укладений 22.11.2020р. між ОСОБА_4 та адвокатом Москаленко І.Б., додаткова угода до договору від 26.11.2020р., ордер, акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний адвокатом Москаленко І.Б. та ОСОБА_4 - про надання послуг на суму 30000 грн., звіт про надані послуги, в якому містить перелік послуг, час витрачений та їх вартість, копії квитанцій про сплату ОСОБА_4 адвокату 30000 грн.
Також надані: договір про надання правової допомоги, укладений 22.12.2020р. між ОСОБА_6 та адвокатом Москаленко І.Б., ордер, акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний адвокатом Москаленко І.Б. та ОСОБА_6 про надання послуг на суму 25000 грн., звіт про надані послуги, в якому містить перелік послуг, час витрачений та їх вартість, копії квитанцій про сплату ОСОБА_6 адвокату 25000 грн.
ФОП ОСОБА_1 подані заперечення на витрати адвоката, з посиланням в тому числі на невідповідність їх розміру та часу.
З урахуванням співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом Москаленко І.Б. робіт, витраченим часом, фактично однакової правової позиції викладеної у заявах по суті спору, заперечення ФОП ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність їх зменшення.
Отже, суд приходить до висновків про необхідність стягнення з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в загальній сумі 21000 грн., які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката, і підлягають стягненню у дольовому порядку.
З ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню судові витрати в сумі 10000 грн., які складаються із правничої допомоги адвоката.
На підставі вищевикладеного та керуючись 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263, 265, 266 ЦПК України суд, -
ухвалив:
В задоволені позовних вимог за первісним позовом ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними правочинів, визнання права власності, вчинення певних дій - відмовити.
Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 6306 грн.
Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (п/р НОМЕР_1 , банк АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, 61003, м.Харків, м-н Павлівський,4, ЄДРПОУ 03355057, ІПН 033550520393) судові витрати в сумі 281 грн. 50 коп.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 про визнання правочину недійним, задовольнити.
Визнати додаткову угоду № 3 від 29 червня 2017 року до Договору про спільну діяльність від 30.04.2007 року укладену між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 - недійсною.
Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в загальній сумі 7000 грн.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в загальній сумі 7000 грн.
Стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в загальній сумі 7000 грн.
Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 10000 грн.
Скасувати заборону відчуження нежитлових приміщень № «9-19» площею 15,7 кв.м, № «9-20» площею 79,4 кв.м в літерi "А-2" у будинку АДРЕСА_1 , заборони внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо цих приміщень, накладену ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 25.09.2020р.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бородіна Н.М.