ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року Справа № 160/21027/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
17.07.2026 року через систему «Електронний суд» позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від сплати судового збору на підставі ст. 5 ч.1 п.1 Закону України «Про судовий збір»;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «КРИВОРІЗЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№80)» (код ЄДРПОУ - 08562915) щодо непроведения перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 11.06.2026 року, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, компенсації за невикористані 23 дні щорічної відпустки -відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1928-ІХ на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 31.12.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 2710-ІХ на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 3460-ІХ на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн., з 01.01.2025 по 31.12.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4059-ІХ на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн., з 01.01.2026 по 11.06.2026 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4695-ІХ на 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн.;
- зобов`язати Державну установу «КРИВОРІЗЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№80)» (код ЄДРПОУ - 08562915) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 11.06.2026 року, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 рік, перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, перерахунок та виплату компенсації за невикористані 23 дні щорічної відпустки - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1928-ІХ на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 31.12.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 2710-ІХ на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 3460-ІХ на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн., з 01.01.2025 по 31.12.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4059-ІХ на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн., з 01.01.2026 по 11.06.2026 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4695-ІХ на 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «КРИВОРІЗЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№80)» (код ЄДРПОУ - 08562915) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000,00 гривень щомісяця;
- зобов`язати Державну установу «КРИВОРІЗЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№80)» (код ЄДРПОУ - 08562915) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000,00 гривень щомісяця, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, з урахуванням виплачених сум.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 23.07.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 23.07.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- довідку про грошове забезпечення позивача за спірний період;
- розрахунок обчислення виплаченого позивачу грошового забезпечення та інших додаткових видів грошового забезпечення за спірний період із відображенням відомостей про використану при обчисленні розрахункову величину під час розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме про використаний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- звернення позивача про нарахування та виплати спірного грошового забезпечення;
- докази сплати/несплати спірного грошового забезпечення;
- листи/відмови відповідача;
- інформацію щодо відмови (підстави) у здійсненні виплат спірного грошового забезпечення;
- усі наявні докази щодо суті спору.
06.08.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 22.09.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що починаючи з 29.01.2020, відповідач неправомірно розраховував грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн., а з 18.06.2025 року розрахункову величину у розмірі 1762 грн, що призвело до порушення майнових прав та гарантованого грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі, що у свою чергу також призвело до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виплачених при звільнені та у спірний період.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на їх необгрунтованість.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що згідно із постановою КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Також, в обґрунтування своєї позиції вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально виконавчої служби України та був звільнений з неї 11.06.2026 року з посади начальника відділу по роботі з персоналом Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» (копію витягу з наказу № 178/ОС-26 від 10.06.2026 року додаю).
Під час проходження служби, відповідачем не було проведено нарахування та виплата грошового забезпечення з врахуванням показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 та не проведено перерахунок та виплату додаткової винагороди з 11.03.2022 по 31.05.2022 року, що передбачена постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000,00 грн. щомісяця.
18.06.2026 року позива звернувся до відповідача та просив провести спірні виплати, однак станом на день звернення до суду із цим позовом вимоги так здійснено і не було.
Позивач вважає, що в період з 29.01.2020 року по 11.06.2026 року відповідач мав здійснювати розрахунок належних позивачу сум грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Також позивач вказує, що за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року додаткова винагорода позивачеві не нараховувалася та не виплачувалася у повному розмірі 30000,00 гривень щомісяця.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
При вирішені спору суд виходить із того, нормами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI.
Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Частиною першою статті 115 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно зі статтею 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Однак, у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21.
Так, у рішенні суду зроблено наступні висновки:
- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Тобто, з 29.01.2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1 762,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2 270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2 481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2 684,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2025 встановлено в сумі 3 028,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2026 встановлено в сумі 3 328,00 грн.
Суд враховує, що 12.05.2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини, зокрема: пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, та викладено абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 [20 травня 2023 року] Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.
Водночас, рішенням Київського окружним адміністративним судом від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, серед іншого визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 2 Постанови №481, з 18.06.2025 не підлягають застосуванню.
На підставі зазначеного, після набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №320/29450/24 виникли правові підстави для перерахунку окладів військовослужбовців з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (без використання обмеження у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З огляду на наведене, у період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 11.06.2026 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та на 01.01.2025 й 01.01.2026 року згідно із Законами України Про Держбюджет України на 2020-2023, 2025-2026 роки.
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Аналогічний зміст стосовно осіб рядового і начальницького складу містить пункт 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 № 623, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за №936/32388 (далі - Інструкція №623). У розділі XХVІІ Інструкції №623 Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту визначено:
п.6. При виплаті грошової компенсації за невикористані в році звільнення щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних основних відпусток у минулі роки, до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення зі служби цивільного захисту.
п.12. Особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються: для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені,- оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення.
Згідно п. 1, 2 розділу XXIX Інструкції №623, особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Підставами для виплати особам рядового і начальницького складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є їх рапорт про надання зазначеної матеріальної допомоги та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати зазначеної матеріальної допомоги.
Згідно п. 1, 3 розділу XXX Інструкції №623, особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення.
При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки безпосередньо залежить грошового забезпечення (в тому числі від розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням).
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000,00 гривень щомісячно, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, суд зазначає таке.
У зв`язку з військовою агресією росії проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на всій території України введений воєнний стан.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено про проведення загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно із пунктом 5 Постанови № 168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 до пункту 1 Постанови №168 внесено зміни шляхом доповнення абзацу першого після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»».
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач у спірний період проходив службу у Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)», яка розташована на території Дніпропетровської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 року «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 213-р від 11.03.2022 внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 та доповнено його позицією «Дніпропетровська область».
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Як зазначено у постановах Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 від 07.07.2022 № 793, ці постанови набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022 року.
У решті зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 24.02.2022 по 01.06.2022) не змінювався.
Разом з цим, суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».
Також, після слова щомісячно доповнити словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022, установлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
Отже, зміст вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, у період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, окрім інших, мали особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несли службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Після 01.06.2022 року, право на отримання згаданої винагороди, окрім інших, мали лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несли службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №160/12981/22, від 25.07.2024 у справі №400/1895/23, від 21.03.2024 у справі №160/12980/22, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.
Як встановлено судом, у спірний період (з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року) позивач мав право на виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. на місяць, втім вказану додаткову винагороду позивачу нараховано та виплачено не було у повному розмірі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, не здійснивши нарахування і виплату позивачці додаткової винагороди у період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року (включно) в розмірі 30000,00 грн. щомісячно діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби», оскільки законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть.
При цьому, положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді тощо.
Тобто, Постанова № 168 (у редакції постанови від 22.03.2022) не ставить у залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.
Відповідаючи на такі аргументи, Верховний Суд зазначив, що у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання, проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Суд зауважив, що положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді тощо. Отже, Постанова №168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350) не ставить у залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.
У справі № 160/12980/22 Верховний Суд відхилив аргументи ДУ «Центр пробації» щодо відмінності терміну «несення служби» від «проходження служби», які були обґрунтовані посиланням на пункт 5 глави 13 розділу ІІІ Порядку №925/5, оскільки розділ ІІІ під назвою «Компенсаційні виплати» містить лише 2 глави, в яких відсутнє поняття «несення служби».
Верховний Суд зазначив, що таке визначення наведене лише в підпункті 5 пункту 13 «Порядок преміювання осіб рядового і начальницького складу» розділу ІІ «Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу» Порядку № 925/5 і стосується саме преміювання. Аналіз змісту указаної норми свідчить про вузьке використання цього поняття лише в аспекті виконання службових обов`язків особами рядового і начальницького складу в нічний час, що жодним чином не стосується предмету спору у справі, що розглядається.
У справі № 200/297/23 Верховний Суд констатував безпідставність доводів ДУ «Центр пробації» про те, що за відсутності відповідних наказів командирів (начальників), на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, відсутні і підстави для нарахування та виплати такої винагороди, позаяк, вказане свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.
Надаючи оцінку аргументам відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду із цим позовом, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Водночас, суд звертає увагу на те, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025. У вказаному рішенні суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення. Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для визнання порушення строків звернення до суду із цим позовом.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «КРИВОРІЗЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№80)» щодо непроведения перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 11.06.2026 року, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2025, 2026 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, компенсації за невикористані 23 дні щорічної відпустки -відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1928-ІХ на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 2710-ІХ на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 18.06.2025 по 31.12.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4059-ІХ на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн., з 01.01.2026 по 11.06.2026 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4695-ІХ на 01.01.2026 у розмірі 3328,00 гривень.
Зобов`язати Державну установу «КРИВОРІЗЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№80)» провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 11.06.2026 року перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2025, 2026 рік, перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, перерахунок та виплату компенсації за невикористані 23 дні щорічної відпустки - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1928-ІХ на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 2710-ІХ на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 18.06.2025 по 31.12.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4059-ІХ на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн., з 01.01.2026 по 11.06.2026 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4695-ІХ на 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «КРИВОРІЗЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№80)» (код ЄДРПОУ - 08562915) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000,00 гривень щомісяця.
Зобов`язати Державну установу «КРИВОРІЗЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№80)» (код ЄДРПОУ - 08562915) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000,00 гривень щомісяця, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Державна установа «Криворізька виправна колонія (№80)» (50041, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Шиферна, буд.3, код ЄДРПОУ 08562915).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 22.09.2026 року.
Суддя В.В. Ільков